Рішення № 125667180, 25.02.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/105/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Овруцької міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою і просить встановити факт проживання її - ОСОБА_1 із спадкодавцем - ОСОБА_5 на момент її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю протягом п`яти років за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що вона - ОСОБА_1 мала рідного дядька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його рідною сестрою була її мати - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її дядько був одружений із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Овруч. Вона придбала квартиру АДРЕСА_2 . Приблизно останні вісім років до своєї смерті ОСОБА_5 дуже тяжко хворіла, з квартири майже не виходила, самостійно себе майже не обслуговувала. Так як у неї в м. Овруч нікого з рідних не було, вона взяла обов`язок по її піклуванню та догляду на себе. Всі роботи по господарству були на ній, так як вона через хворобу не могла цього робити. Вона купувала продукти харчування, ліки, робила все для задоволення її життєвих потреб. Їй доводилось прати, мити, витирати. Вона та померла були зареєстровані в м. Овруч за різними адресами проживання, але фактично тривалий час проживали разом.

Після смерті ОСОБА_5 вона за свій рахунок здійснила поховання та на власний розсуд розпорядилася речами покійної. З дня смерті і по даний час вона утримує квартиру, що належала померлій, сплачує всі комунальні послуги, проводить ремонт. На даний час, в квартирі проживає та доглядає за нею її син - ОСОБА_8 .

Так як вона проживала спільно із ОСОБА_5 протягом останніх п`яти років до дня її смерті, то згідно чинного законодавства має право на отримання майна як спадщини, що належало померлій.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 13.09.2024 було залучено до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якості співвідповідачів.

Відзивів на позовну заяву відповідачем та співвідповідачами не надано.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, з підстав зазначених в позовній заяві. При цьому, позивач пояснила, що ОСОБА_5 була її далекою родичкою, жінкою її рідного дядька. З 2006 року вона тяжко хворіла, була лежачою. Вона її доглядала 5 років. Забирала її до себе, інколи відвозили її на свою квартиру, де вона перебувала день чи два. У неї є два сина, які проживають в Росії. Вони раз у рік приїзджали і теж доглядали за матір`ю по неділі дві. Померла ОСОБА_5 в 2011 році.

Відповідач - Овруцька міська рада та співвідповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, повідомлялися про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки та оголошеннями про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.

Суд, вислухавши пояснення сторони позивача, показання свідків та перевіривши і дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

У ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно із ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

В п. 1 Постанови «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» 5 від 31 березня 1995 року Пленум Верховного Суду України також роз`яснив, що суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Позивач просить встановити факт проживання однією сім`єю її - ОСОБА_1 з ОСОБА_5 протягом останніх п`яти років, до дня смерті останньої. Метою встановлення вказаного факту є оформлення права на спадщину.

За приписами ч.ч.1,2 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до вимог ч.4 ст.3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17 (провадження №61-17628св19) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18).

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час її смерті відкрилася спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_2 , в якій вона була зареєстрована та проживала.

З копії заповіту від 07.09.2001, зареєстрованого в реєстрі за №2-1950, вбачається, що ОСОБА_5 все своє майно заповіла в рівних частках своїм дітям: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які у встановлений законом шестимісячний строк - 19.12.2011 та 26.12.2011 відповідно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. Відповідно, вони є такими, що прийняли спадщину за заповітом після смерті матері на підставі ч. 1 ст.1269 ЦК України.

20.08.2022 до Овруцької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_1 , тобто позивач, яка зазначила, що є спадкоємцем після померлої тітки - двоюрідної сестри її матері.

Вказані обставини підтверджуються копіями спадкової справи №610/2011 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та договору купівлі-продажу від 25.10.1997, зареєстрованого в реєстрі 5817.

Копія архівної довідки Державного архіву Житомирської області №Б/123 від 25.01.2018, свідчить, що у книзі реєстрації актових записів про народження по Давидківській сільській раді Ушомирського району (нині Коростенського району Житомирської області) за 1924 рік зазначено, що ОСОБА_10 «так у документі» народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьки: ОСОБА_11 «так у документі» ОСОБА_12 «так у документі», 1903 року народження, українець, та ОСОБА_13 «так у документі», 24 роки, українка (а. с. 10).

Копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 24.01.2018 підтверджує факт укладення шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 (а. с. 8).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.07.1949, виданого на російській мові, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_15 (позивач). Її батьками зазначені: батько - ОСОБА_14 , мати - ОСОБА_7 (а. с. 12).

Копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 06.11.1979 підтверджує зміну прізвища ОСОБА_1 з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » в зв`язку з укладенням шлюбу (а. с. 4).

Копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 16.09.2004, в свою чергу, підтверджує факт смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с.9).

Суд відмічає, що вищевказані документи ніяким чином не підтверджують ступінь споріднення позивача з померлою спадкодавцем - ОСОБА_5 , а саме, що остання є її тіткою (двоюрідною сестрою матері) чи дружиною її рідного дядька. Суперечливими є і заяви позивача, зокрема, в позовній заяві вона зазначила, що спадкодавець є дружиною її рідного дядька, а в заяві про прийняття спадщини, що є двоюрідною сестрою її матері.

Відповідно до положень ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала, що добре знає ОСОБА_1 і її чоловіка, вони товаришували сім`ями, ходили один до одного в гості. У ОСОБА_1 була тьотя, вона знала її, і одного її сина. Коли тьотя захворіла, то ОСОБА_1 і її сім`я за нею доглядали. Брали до себе часто. Коли вона злягла, то перевезли її до себе взагалі. Іноді приїздили її сини. Тьотя лежачою була півроку, а 5 років була хвора, в неї був перелом бедра. ОСОБА_1 приїзджала її погодувати, переодягти. На ніч вона залишалася сама. Чи давала ОСОБА_1 їй гроші, вона не знає, так як вона отримувала пенсію. Чи вистачало також не знає. Речі її були, мабуть і там, і там.

Свідок ОСОБА_24 показав, що він знайомий з сім`єю позивача, перебуває в товариських відносинах. Йому відомо, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_7 була родичкою ОСОБА_5 . Він часто приходив до чоловіка ОСОБА_1 і бачив, що у них часто була ОСОБА_5 . Вона була дуже довго лежачою. Тоді вона була у них постійно і її нікуди не возили. На похоронах він не був, не знає звідки її хоронили, але до смерті вона була у ОСОБА_1 . За її утримання нічого не знає, стіл був один.

Свідок ОСОБА_27 показала, що вона знає ОСОБА_1 . ОСОБА_5 переїхала в м. Овруч і жила з ОСОБА_7 , мамою ОСОБА_1 , а потім купила квартиру. ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_5 , коли вона зламала шийку бедра. Була вона і в себе вдома, і у ОСОБА_1 . Бачила вона одного сина ОСОБА_5 . Також ОСОБА_5 розповідала, що приїздили і сини, годували її, мили, купували їй все. Декілька раз вона бачила, що ОСОБА_5 була у ОСОБА_1 , потім стали її рідше забирати. ОСОБА_1 витрачала на неї свої гроші, пенсії її, здається, не брала.

Свідок ОСОБА_8 , син позивача, показав, що ОСОБА_5 була дружиною рідного дядька мами. Захворіла вона в 2006 році, була лежачою. Спочатку вона була на квартирі, а потім батьки стали забирати її до себе. Частина її речей була на квартирі. Іноді її завозили додому. Померла вона у батьків і хоронили її батьки. Сини не приїздили ні на похорони, ні після. Хворіла вона 5 років. В її квартирі він проживає з 2014 року.

Аналізуючи показання свідків, суд відмічає, що вони в певній мірі суперечливі і з достовірністю не підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 саме однією сім`єю разом з ОСОБА_5 протягом п`яти років до дня смерті останньої. Жоден із свідків не підтвердив, що між позивачем та спадкодавцем - ОСОБА_5 протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини склалися саме відносини, що притаманні сім`ї, не доведено наявності усіх наведених вище фактів у їх сукупності, а саме: ведення спільного господарства, тобто наявності спільних витрат, спільного бюджету та інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Крім того, сама позивач зазначила, що за час хвороби ОСОБА_5 раз на рік приїздили і її сини, які забирали матір і також доглядали за нею. Вказані обставини підтвердили і свідки: ОСОБА_20 та ОСОБА_27 ..

Крім того, з огляду на положення ст.ст. 1223, 1258 ЦК України ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають першочергове право на спадкування після смерті ОСОБА_5 по відношенню до позивача, оскільки вони є дітьми спадкодавця та спадкоємцями за заповітом, і прийняли спадщину після смерті матері, а відтак встановлення факту спільного проживання однією сім`єю із спадкодавцем, про який просить позивач, не тягне за собою будь-яких юридичних наслідків, що узгоджується з вищевказаними правовими нормами.

За таких обставин, оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами, норми права, що їх регулюють, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Позивач від сплати судового збору звільнена на підставі п.10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , до Овруцької міської ради, що розташована за адресою: вул. Т. Шевченка, 31-А в м. Овруч Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 про встановлення факту спільного проживання, відмовити.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 07.03.2025.