Рішення № 125666891, 06.03.2025, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/2115/23

Провадження № 2/188/154/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Фесик Ю.В.

справа 188/2115/23

позивач: ОСОБА_1

відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів

В С Т А Н О В И В :

12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною був вчинений виконавчий напис за яким стягнено заборгованість на користь відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» з ОСОБА_1 в розмірі 65 144,75 грн.

На підставі зазначеного вище виконавчого напису 19 жовтня 2021р., приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. було відкрито виконавче провадження №66862464, та винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Не погоджуючись із вищевказаним виконавчим написом та постановою приватного виконавця, позивач звернувся із позовом про визнання вищевказаного виконавчого напису таким що не підлягає виконанню до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області,

11 липня 2022 року рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області даний виконавчий напис було визнано таким який не підлягає виконанню.

Станом на день подання позову Відповідачем безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 14 821,75 грн» Після подання позову з позивача було стягнуто кошти в розмірі 8480,63, що підтверджується звітом про здійсненні відрахування та виплати від 06 жовтня 2022 р. №296. Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з Відповідача зобов`язали стягнути незаконно стягненні кошти в розмірі 14821,75 грн,, щоб повернути решту коштів я змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Таким чином, на даний час належне позивачу майно безпідставно утримується Відповідачем у своєму незаконному користуванні, чим порушені майнові права Позивач щодо розпорядження власністю.

Просить суд стягнути з відповідача стягнені з нього за виконавчим написом кошти.

Відповідачем надано відзив, в якому проти задоволення позову відповідач заперечив.

В обґрунтування зазначив, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може застосовуватися тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Станом на даний час,кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений та не розірваний, а отже відсутні підстави для повернення стягнутої з позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки, на момент здійснення такого стягнення, всі дії по виконанню такого виконавчого напису здійснювалися правомірно.

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в силу норм чинного законодавства не є підставою для повернення боржнику стягнутих на його підставі коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Отже, навіть при наявності судового рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у суду немає права стягувати з кредитора на користь боржника кошти, що стягнуті в процесі виконання такого виконавчого напису нотаріуса в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Окрім того, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 44 ЗУ «Про виконавче провадження», приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у тому числі за потреби в іноземній валюті, дляобліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам.

Більш того, контроль над виконанням виконавчого документа здійснюється приватним виконавцем, кошти надходять на депозитний рахунок, а тому, лише відомості приватного виконавця можуть бути підтвердженням дійсної суми стягнення із заробітної плати позивача.

Позивачем не взято до уваги те, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачуються першочергово.

Позивачем не надано документів безпосередньо від приватного виконавця, в яких міститься інформація про здійснені відрахування у вказаній сумі із боржника, не вказано, які саме кошти поступили безпосередньо стягувачу - ТОВ «Вердикт Капітал», а які кошти були зараховані приватному виконавцю, як кошти виконавчого провадження.

Тобто, не зазначено розподілу сум, які були перераховані стягувачу, які є витратами виконавчого провадження, а які винагородою приватного виконавця. Адже, сума, яка відраховується із боржника не повністю перераховується стягувачу, оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає визначення та стягнення із боржника витрат на проведення виконавчих дій, а також стягнення основної винагороди приватного виконавця. Залишок коштів, які після стягнення витрат приватного виконавця, перераховуються лише тоді стягувану.

Контроль над виконанням виконавчого документа здійснюється приватним виконавцем, кошти надходять на депозитний рахунок, а тому, лише відомості приватного виконавця можуть бути підтвердженням дійсної суми стягнення із позивача.

Із вищезазначеного вбачається, що в матеріалах справи відсутні відомості із приводу фактично перерахованих коштів в рамках виконавчого провадження саме стягувачу, а зазначена загальна сума стягнення, в тому числі і витрати виконавчого провадження та винагорода приватного виконавця.

Позивач в судове засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідач в судове засідання не з`явився належним чином повідомлений, заяв та клопотань до суду не надійшло.

Вивчивши позов, відзив та матеріали справи, суд приходить до висновку, позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, 11 липня 2022 року рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області виконавчий напис №77399 від 12.06.2021 року було визнано таким який не підлягає виконанню, рішенням стягнуто . За ВП №66862464 від 19.10.2021 року з відповідача було стягнуто на користь ОСОБА_1 неправомірно стягнуті кошти в розмірі 14821,75 грн.

Відповідно до Звіту про здійснення відрахування та виплат ПАТ «ДТЄК Ппавлоградвугілля від 06.10.2022 року №296 за ВП №66862464 від 19.10.2021 року з відповідача було стягнуто 23302,38 грн.

Кошти в розмірі 14821,75 грн. було повернуто позивачу шляхом стягнення за рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року.

У 2022 році стягнуто на користь відповідача ще 8480,63 грн. власних коштів позивача, які підлягають поверненню.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставістатті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно достатті 1212 ЦК Україниу такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права,

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР(далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи ї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людин у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого су повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини, Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першої протоколу.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах, Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див, рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Зегіез А № 296-А, п, 42, та «Кушогяу проти Болгарії» (Кш1іо?Їи V. Ви1§агіа), заява № 48191/99, пп, 49-62, від 10 травня 2007 року).

Стаття 41 Конституції України наголошує,що кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частина 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

Ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, як інакше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші, на них нараховуються відсотки згідно зі ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставістатті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно достатті 1212 ЦК Україниу такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Отже, оскільки правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, стягнутих з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно достатті 1212 ЦК України.

Вимоги, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлено.

Враховуючи зазначене обгрунтування, суд відхиляє відзив відповідача як такий, що суперечить чинному законодавству. Крім того, твердження відповідача, що єдиним доказом стягнення сум з позивача є відомості приватного виконавця суперечать положенням ст.76-89 ЦПК.

Також згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача

слід стягнути сплачену суму судового збору 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б; код ЄДРПОУ: 36799749) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 8480,63 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б; код ЄДРПОУ: 36799749) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 сплачений позивачем судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя О. М. Курочкіна