Вирок № 125663399, 05.03.2025, Тетіївський районний суд Київської області

05.03.2025 Провадження по справі № 1-кп/940/45/25

Справа № 940/548/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві кримінальне провадження № 12022111030001886 від 10.08.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Поліське Поліського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, на утриманні якого перебуває малолітня дитина, не працюючого, невійськовозобов`язаного, раніше судимого:

-вироком Володарського районного суду Київської області від 11.07.2019 за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців;

-вироком Ставищенського районного суду Київської області від 04.08.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 6 років;

-вироком Тетіївського районного суду Київської області від 14.03.2024 за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Так, ОСОБА_4 , маючи не зняту та не погашену у визначеному законом порядку судимість, повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про режим воєнного стану», Указом Президента України ОСОБА_6 за № 64/2022 від 24.02.2022 о 05 годині 30 хвилин введено воєнний стан на території України строком на 30 діб.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», цей Указ набрав чинності. У зв`язку з чим, в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Так, в ніч з 09.08.2022 на 10.08.2022, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, в м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, маючи намір на повторне вчинення крадіжки, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, незаконно, протиправно прийшов на територію неогородженого домоволодіння ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_2 , де таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через отвір у стіні проник до житлового будинку, звідки повторно здійснив крадіжку акумуляторного дрель-шуруповерта марки «Crafttec», моделі PXSD-102, вартістю 651,60 гривень; акумуляторного дрель-шуруповерта марки «Sturm», моделі CD32181В, вартістю 2832,30 гривень; колонки (безпровідна акустична система) марки «Bravis BL-01»; ґрунтовки акрилової об`ємом 10 літрів марки «505», бухти білого мідного двохжильного кабелю довжиною 100 метрів; ринви коричневого кольору довжиною 3 метра кожна у кількості 5 штук з комплектуючим, які знаходились у паперовому ящику, невстановленої вартості.

У подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 3483,90 гривень.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло.

Далі продовжуючи свою злочинну діяльність, в березні 2024 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, в м. Тетієві Білоцерківського району Київської області ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, маючи намір на повторне вчинення крадіжки, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, незаконно, протиправно прийшов до підземної оглядової споруди електрозв`язку Регіонального центру мережі доступу цеху мережі доступу №3 ДНД №325/6 КМФ АТ «Укртелеком», що по вул. Дібрівська, 25 та Дібрівська, 27, де за допомогою кусачок здійснив крадіжку телефонного кабелю ТПП 100х2х0,32 довжиною 628 метри вартістю 24095,47 грн, ТПП 50х2х0,32 довжиною 103 метри вартістю 1977,00 грн, ТПП 30х2х0,32 довжиною 221 метр вартістю 2546,94 грн, КСПП 1х4х0,9 довжиною 138 метрів вартістю 796,40 грн, за цінами брухту міді.

У подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив АТ «Укртелеком» майнову шкоду на загальну суму 29415,81 грн.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Окрім цього, ОСОБА_4 , близько 03 год 55 хв. 18.04.2024, в умовах воєнного стану, під час дії комендантської години, маючи намір на повторне вчинення крадіжки, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, прийшов на огороджену територію АТ «Укртелеком», код ЄДРПОУ 2156076, яка розташована по вул. Дібрівська, 31 в м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області, на якій знаходиться приміщення автоматичної телефонної станції, яке обладнане охороною сигналізацією з виведенням на головний пульт ЦСУПО у Київській області, де протиправно, незаконно, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження врізаного замка викруткою, проник у вказане приміщення.

Проте, ОСОБА_4 не вдалося виконати всі дії, спрямовані на доведення злочину до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки у приміщенні спрацювала охоронна сигналізація, в результаті чого ОСОБА_4 втік з місця вчинення злочину.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті та надав показання, що дійсно із житлового будинку, який належить ОСОБА_7 , здійснив крадіжку двох акумуляторних дрель-шуруповертів, колонки, ґрунтовки акрилової, бухти мідного кабелю та ринв у кількості 5 штук з комплектуючими. Крім того зазначив, що приблизно на початку березня 2024 у м. Тетієві із споруди електрозв`язку АТ «Укртелеком» здійснив крадіжку телефонних кабелів, а також 18.04.2024, шляхом пошкодження врізаного замка викруткою, проник у приміщення автоматичної телефонної станції АТ «Укртелеком», але оскільки спрацювала охоронна сигналізація, він утік з місця злочину.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Водночас, оскільки точну дату вчинення ОСОБА_4 епізоду крадіжки телефонних кабелів із споруди електрозв`язку АТ «Укртелеком» ні в ході досудового розслідування, ні у ході судового розгляду не встановлено, суд виходить з такого часу вчинення кримінального правопорушення, який буде найбільш сприятливим для обвинуваченого ОСОБА_4 з врахуванням положень ч. 4 ст. 17 КПК України, а саме що останній вчинив крадіжку телефонних кабелів у березні 2024 року, але до ухвалення вироку Тетіївського районного суду Київської області від 14.03.2024.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 вересня 2023 року у справі № 204/647/20. Відтак, суд вважає, що зазначений правовий висновок є релевантним до даної справи в частині визначення можливого часу вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , а саме до чи після постановлення попереднього вироку, оскільки впливає на призначення остаточного покарання, при тому, що правила призначення покарання за ст. 71 КК України є суворішими за правила призначення покарання за ст. 70 КК України.

За таких обставин, суд дотримується позиції, що епізод крадіжки телефонних кабелів із споруди електрозв`язку АТ «Укртелеком» в березні 2024 року ОСОБА_4 вчинив до ухвалення вироку Тетіївського районного суду Київської області від 14.03.2024 року.

Водночас, пред`явлений АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обвинувачений визнав частково, а саме визнав завдану ним шкоду у розмірі, вказаному в обвинуваченні.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить розгляд кримінального провадження здійснювати за його відсутності, вирішення питання щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 покладає на розсуд суду.

Представник АТ «Укртелеком» ОСОБА_9 у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання, в якому просить здійснювати розгляд кримінального провадження за відсутності представника потерпілого, а також просить задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

Прокурор підтримав висунуте ОСОБА_4 державне обвинувачення у суді у повному обсязі, заявив клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України. Щодо заявленого цивільного позову АТ «Укртелеком», прокурор просив його задовольнити в розмірі, який доводиться матеріалами справи, тобто фактично в цій частині покладався на розсуд суду.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви суду

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, частково визнав цивільний позов і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються та розглядає кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

ІV. Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого та призначення покарання

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

При вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, особу винного, який неодружений, не працевлаштований, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує визнання ним провини.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі статті 67 КК України, суд не встановив.

Враховуючи всі обставини кримінального провадження, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, та необхідним призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати в умовах ізоляції від суспільства, бо саме таке покарання за видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам призначення покарання та сприятиме досягненню цілей покарання.

При цьому, під час судового розгляду судом не встановлено підстав для застосування ст. 75 КК України.

Разом з тим, судом встановлено, що вироком Тетіївського районного суду Київської області від 14 березня 2024 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до 6 років 1 місяця позбавлення волі та з 31.05.2024 відбуває покарання у державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)».

Положення ст. 71 КК України урегульовують порядок призначення покарання у випадку, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення. Суд за таких обставин до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, постановою об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 25 червня 2018 року у справі № 511/37/16-к зроблено висновок про застосування норм права, згідно з яким коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч. 4 ст. 70 КК, потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу.

Водночас, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.01.2024 у справі №236/4167/20 (провадження №51-1565 кмо 23) Верховний Суд зазначив наступне. Якщо після постановлення вироків буде встановлено, що засуджений винен в кримінальних правопорушеннях, частина яких вчинена до постановлення першого вироку, а інша - між першим і другим вироками, то призначення покарання має складатися з наступних етапів:

1) Призначення покарання за кримінальне правопорушення, вчинене до постановлення попереднього вироку, або, якщо вчинено кілька кримінальних правопорушень, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК України, призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України;

2) Призначення покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного або часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироками, або шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим;

3) Якщо в діях особи має місце повторність тотожних кримінальних правопорушень, частина з яких вчинені до, а інша частина - після ухвалення попереднього вироку, то правила ч. 4 ст. 70 КК України не застосовуються і суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України та призначає покарання, передбачене її санкцією;

4) Призначення покарання за кримінальне правопорушення, вчинене після постановлення першого вироку, або, якщо вчинено кілька кримінальних правопорушень, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК України, то призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України;

5) На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за кримінальне/кримінальні правопорушення, вчинене після постановлення першого вироку, необхідно повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного в порядку ч. 4 ст. 70 КК України за цим вироком;

6) Визначити остаточне покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного або часткового складання покарання, призначеного в порядку ст. 71 КК України за цим вироком, та покарання за другим вироком, або шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим;

7) При призначенні покарання за ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Відтак, враховуючи вказані позиції Верховного Суду, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив два тотожних кримінальних правопорушення, передбачених тією самою частиною статті Особливої частини КК України (ч. 4 . ст. 185 КК України) до ухвалення вироку Тетіївського районного суду Київської області від 14 березня 2024 року, а ще одне правопорушення, яке є незакінченим замахом і потребує окремої кваліфікації (ч. 3. ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України) - після ухвалення вироку Тетіївського районного суду Київської області від 14 березня 2024 року, але до повного відбуття покарання, суд вважає за необхідне спочатку призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, потім призначити покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання з невідбутою частиною покарання за попереднім вироком, далі призначити покарання за ч. 3. ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а остаточне покарання призначити за сукупністю вироків, тобто до покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 14 березня 2024 року.

Водночас, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання за цим вироком період фактично відбутого покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 14 березня 2024 року, а саме з 31 травня 2024 року до дня набрання цим вироком законної сили.

V. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Вирішуючи питання щодо пред`явленого потерпілим Акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Київської міської філії цивільного позову про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 92305,61 грн, суд зазначає наступне.

Так, позовна заява мотивована тим, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, АТ «Укртелеком» завдані матеріальні збитки в розмірі 92305,61 грн, зокрема вартість викрадених телефонних кабелів електронних комунікаційних мереж становить 91545,61 грн та вартість пошкоджених замків - 760,00 грн.

У судовому засіданні відповідач (обвинувачений) ОСОБА_4 пред`явлений цивільний позов визнав частково, а саме визнав завдану ним шкоду у розмірі, вказаному в обвинуваченні, тобто в розмірі 29415,81 грн, що встановлено висновком експерта від 13.05.2024 року (а.с. 186 - 191).

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України, до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому, згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, на підтвердження заявленого позивачем (потерпілим) АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії розміру заподіяної матеріальної шкоди суду надано: довідку про вартість викраденого, знищеного або зловмисно пошкодженого майна та перебування його на балансі від 08.04.2024, згідно з якою сукупна вартість викраденого/знищеного та/або пошкодженого майна, а саме кабелів, станом на 08.04.2024 складає 91545,61 грн (а. с. 36); довідку про вартість викраденого, знищеного або зловмисно пошкодженого майна та перебування його на балансі від 23.04.2024, згідно з якою сукупна вартість викраденого/знищеного та/або пошкодженого майна, а саме замків, станом на 23.04.2024 складає 760,00 грн (а. с. 37).

Водночас, як вбачається із висновку експерта №СЕ-19/111/24/25766-ТВ від 13.05.2024, у наданих на дослідження матеріалах зазначено, що всі кабелі були введені в експлуатацію в 1984 році. Згідно нормативної документації на кабельно-провідникову продукцію строк експлуатації кабелю ТПП становить 20 років, кабелю КСПП із заповненням - 20 років, без заповнення - 15 років. Враховуючи викладене, термін використання досліджуваних кабелів вичерпано. Крім того, згідно інформаційного листа щодо особливості визначення ринкової вартості кабельної продукції під час проведення судової товарознавчої експертизи у разі, якщо термін експлуатації відповідно до стандарту вичерпаний, вартість кабелю розраховується за ціною брухту відповідного металу (а. с. 186-191).

Відтак, цим висновком встановлено вартість кабелів за ціною брухту відповідного металу.

Водночас, АТ «Укртелеком» не надано обґрунтованих пояснень та доказів, які б спростовували, або ставили під сумнів відомості, зазначені у висновку та інформацію, яка використовувалась експертом для проведення судової товарознавчої експертизи.

Більш того, суд бере до уваги, що експертом вже досліджувалась надана на експертизу АТ «Укртелеком» копія довідки про вартість викраденого, знищеного або зловмисно пошкодженого майна та перебування його на балансі від 08.04.2024, згідно з якою сукупна вартість викраденого/знищеного та/або пошкодженого майна, а саме кабелів, станом на 08.04.2024 складає 91545,61 грн, оскільки вказана довідка, зазначена у висновку експерта серед документів, які були надані на експертизу. Вказані обставини, за відсутності інших доказів на підтвердження розміру заподіяних АТ «Укртелеком» збитків, не дають підстав для визначення судом суми збитків поза межами наявного висновку експерта.

Крім того, на вирішення судової експертизи ставилися лише запитання щодо визначення ринкової вартості викраденого майна, що необхідно, зокрема для кваліфікації протиправного діяння. Питання щодо розміру матеріальної шкоди, заподіяної АТ «Укртелеком», тобто збитків загалом, перед експертом не ставилось та ним не досліджувалось.

Водночас суд зазначає, що розмір відшкодування збитків є предметом позовних вимог у межах заявленого цивільного позову, доводиться цивільним позивачем (потерпілим) самостійно за правилами цивільного судочинства з дотриманням приписів частини 5 статті 128 КПК і не охоплюється межами обвинувачення, яке висувається прокурором в обвинувальному акті або постанові про зміну обвинувачення в суді і обов`язок доказування якого покладається на державного обвинувача.

Так, на обґрунтування розміру завданої матеріальної шкоди до цивільного позову АТ «Укртелеком» надані лише дві довідки, враховані експертом при проведенні експертизи і на підставі яких самостійно неможливо достовірно встановити розмір завданої шкоди, оскільки у них зазначено лише ринкова вартість майна.

Разом з тим, згідно із положеннями статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тому, на переконання суду, визначений потерпілим розмір майнової шкоди у сумі 92305,61 грн за відсутності жодних даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами, є недоведеним. Більш того, у цьому конкретному випадку, суд фактично позбавлений можливості визначити більший розмір матеріальної шкоди, у тому числі і шляхом застосування здійснених цивільним позивачем арифметичних розрахунків, аналогічних тим, які зазначені у довідках, долучених АТ «Укртелеком» до цивільного позову, оскільки наявний висновок експерта, і незгода з ним повинна бути мотивована, тобто потрібні спеціальні знання. Проте, АТ «Укртелеком» не ініціював перед судом питання щодо проведення відповідних досліджень в ході судового розгляду та не надав інших доказів на підтвердження розміру обрахованих ним збитків.

За таких обставин, суд бере до уваги розмір збитків, встановлений висновком експерта №СЕ-19/111/24/25766-ТВ від 13.05.2024, згідно з яким розмір завданої кримінальним правопорушення шкоди, вказаним в обвинуваченні, становить 29415,81 грн, оскільки позивачем АТ «Укртелеком» доказів, які б об`єктивно спростовували висновок експерта та підтверджували заявлену до стягнення суму не надано.

Отже, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини кримінального провадження, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, суд вважає, що цивільний позов необхідно задовольнити частково, а саме, стягнути з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_4 на користь позивача (потерпілого) АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії 29415,81 грн матеріальної шкоди, у задоволенні іншої частини вимог необхідно відмовити за недоведеністю позивачем позовних вимог належними та допустимими доказами.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Відповідно до ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати за проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 349, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за ч. 4 ст. 185 КК України за цим вироком з покаранням, призначеним за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 14.03.2024 року, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання за цим вироком період фактично відбутого покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 14 березня 2024 року, а саме з 31 травня 2024 року до дня набрання цим вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати в кримінальному провадженні, зокрема за проведення експертиз від 05.06.2023 № СЕ-19/111-23/24316-ТВ в сумі 1434 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) гривень 00 копійок та від 13.05.2024 № СЕ-19/111-24/25766-ТВ в сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні: акумуляторний дрель-шуруповерт марки «Crafttec», моделі PXSD-102, який поміщено до спец пакету № 1875816, та колонку (безпровідну акустичну систему) марки «Bravis BL-01», яку поміщено до спец пакету № 2040820, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_7 , залишити у його користуванні; два сліди взуття, які поміщено до картонної коробки, яка знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області - знищити.

Цивільний позов Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії, код ЄДРПОУ 01189910, адреса: вул. Антоновича, буд. 40, м. Київ, 01033, матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 29415 (двадцять дев`ять тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 81 копійка на п/рахунок ІВАN НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», м. Київ, отримувач: Київська міська філія АТ «Укртелеком», код ЄДРПОУ 01189910.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1