Ухвала суду № 125663254, 28.02.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/340/25

Провадження № 2-с/366/4/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2025 селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши матеріали

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ)

про скасування судового наказу

ВСТАНОВИВ:

26.02.2025 від ОСОБА_1 (далі заявник) до Іванківського районного суду Київської області надійшла заява про скасування судового наказу.

Заявлені вимоги обґрунтовані наявністю підстав для скасування судового наказу Іванківського районного суду Київської області від 19.02.2025 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 32743,72 грн. та судового збору 302,80 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Мовчана В.В.

Судом встановлено, що Іванківським районним судом Київської області 19.02.2025 видано судовий наказ у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 32 743,72грн. та судовий збір в розмірі 302,80 грн.

Заявник у своїй заяві просить суд скасувати судовий наказ Іванківського районного суду Київської області від 19.02.2025. В обґрунтування заяви зазначає, що ніколи не був зареєстрований та взагалі ніколи не проживав за адресою, яка вказана в судовому наказі від 19.02.2025. У свою чергу, заявник зазначає, що мав у співвласності житловий будинок за схожою, але географічно іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 .

Розглянувши заяву про скасування судового наказу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2012, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до п. 13 вищевказаної постанови, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Отже, наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору та відсутність безспірності.

Згідно з п. 19 зазначеної постанови, у заяві про скасування судового наказу має бути зазначено не лише про оспорення наказу, а й про обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог. Самі докази можуть бути подані суду при розгляді заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України. Підстав для її повернення немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Подана заява про скасування судового наказу та матеріали справи містять достатні підстави для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, відсутність підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, та той факт, що боржник заперечує проти вимог стягувача і вважає їх необґрунтованими, відповідно до частини третьої статті 171 ЦПК України, виданий судом наказ підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст.170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Підпунктом 4.2 пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України«Про судовийзбір» передбачено, що за подання до суду заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заявником, судовий збір сплачено, що підтверджується квитанцією ID: 2271-6142-8972-0967 від 25.02.2025.

26.02.2025, до суду через підсистему «Електронний суд» від представника заявника надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомоги в розмірі 15000, 00 грн.

28.02.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшли заперечення на заяву про відшкодування судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 16/07 від 16.07.2024, додаткову угоду № 1 до Договору від 16.07.2024 № 16/07 про надання правничої допомоги, акт прийому передачі наданих послуг та квитанцію про оплату послуг за договором.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як справа, в якій постановлено оскаржуваний наказ, розглянута в порядку наказного провадження.

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі та за правилами наказного провадження стягувач у справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат. Оскільки у силу принципу змагальності сторін обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі.

Отже, стягувач за правилами наказного провадження позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», склад та розмір витрат на правничу допомогу входять до предмета доказування у справі, в якій сторони, користуючись принципами змагальності та диспозитивності судового процесу, обґрунтовують свої вимоги та заперечення не лише стосовно вимог по суті спору, й з приводу витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, такі судові витрати не відшкодовуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

Таким чином, заява про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 137, 170, 171, 259, 260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Судовий наказ, виданий Іванківським районним судом Київської області 19.02.2025 у справі № 366/340/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», яким з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, 1, м.Київ, код ЄДРПОУ 40121452) заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 32743,72 грн. та судовий збір 302,80 грн. - скасувати.

3.У задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Віталій МОВЧАН