Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 212/7909/24
2/212/192/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Голуб О.В., представника відповідача Пелих Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,-
ВСТАНОВИВ:
12серпня 2024року позивач ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі-відповідач, АТ КБ «ПРИВАТБАНК») про захист прав споживачів. Просить суд визнати недійсним односторонній правочин про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні) ОСОБА_1 шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків), що вчинений АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі рішення від 17.10.2023 року, відповідно до повідомлення №20.1.0.0.0/7- 231018/115 від 18.10.2023 року та відновити доступ до рахунків, відкритих в АТ КБ«ПРИВАТБАНК»на ім`я ОСОБА_1 та відновити здійснення всіх операцій.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що у червні 2015 року між ним та АТ КБ«ПРИВАТБАНК»було укладено договір банківського обслуговування. Багато років він користувався послугами банку: отримував заробітну плату на рахунок відкритий у банку, відкривав депозити, користувався універсальною карткою банку, на якій мав кредитний ліміт. Заборгованостей зі сплати кредиту ніколи не мав. 18 жовтня 2023 року з невідомих позивачу причин АТ КБ«ПРИВАТБАНК»в односторонньому порядку розірвано договір банківського обслуговування, на підставі якого він користувався послугами банку
В обґрунтування підстав розірвання договору Банк зазначив, що керуючись вимогами частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65, внутрішніми документами Банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, прийняв 17.10.2023 рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику / ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей / неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників / подання недостовірної інформації / подання інформації з метою введення в оману Банк. ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що відповідачем АТ КБ«ПРИВАТБАНК»прийнято рішення про розірвання договору банківського обслуговування без будь-якого пояснення дійсних причин такого розірвання. Будь-яких запитів, листів, повідомлень тощо від Банку на його адресу не надходило. Тому на даний час ОСОБА_1 невідомо з яких підстав Банком прийнято рішення про розірвання договору банківського обслуговування
23.10.2023 року на адресу банку позивач надіслав лист з вимогою скасувати прийняте Банком 17.10.2023 року рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку та відновити надання мені усіх банківських послуг.
20.11.2023 року на електронну адресу позивача надійшла відповідь АТ КБ«ПРИВАТБАНК»від 20-11-2023 р. №20.1.0.0.0/7- 231023/49347 на його звернення, якою банк повідомив, що його рішення про відмову від підтримання ділових відносин є законним, а чинне законодавство не встановлює обов`язку для банку надавати більш детальні пояснення стосовно прийнятого ним рішення.
Позивач вважає, що таке рішення повинно бути обґрунтованим із визначенням відповідних підстав встановлення клієнту такої категорії ризику. Тобто доведення існування підстав для встановлення неприйнятно високого ризику є обов`язком саме банку, як особи, яка є ініціатором припинення договірних відносин. Однак, всупереч зазначеному, АТ КБ«ПРИВАТБАНК»листом повідомив йому про розірвання договору банківського обслуговування зазначивши лише загальні підстави розірвання договірних відносин, визначені Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та не вказавши сукупності критеріїв для встановлення неприйнятно високого ризику таким чином нічим його не обґрунтувавши. будь-яких запитів від АТ КБ«ПРИВАТБАНК»з вимогою про надання документів чи відомостей для здійснення перевірки на адресу ОСОБА_1 не надходило.
Ухвалою судді від 16 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 28 серпня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді від 21 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 26.02.2025 року подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Статтями43,211 ЦПК Українипередбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що заперечує проти задоволення позовної заяви. Підтримала свої доводи викладені у письмових поясненнях та наголосила на тому, що позивачем не підтверджено надходження коштів та наявні безпідставні транзакції.
04листопада 2024року наадресу судунадійшли письмовіпояснення представникавідповідача ОСОБА_2 ,яка вважає позов безпідставним та таким що не підлягає задоволенню. Обґрунтовує це тим, що відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями гл. 72 ЦК України. Зазначає, що Банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, як встановлено п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі- Закон про ПВК/ФТ).
Також зазначає, що за результатом проведеного аналізу фінансових операцій, діяльності, інформації про клієнта ОСОБА_1 , АТ КБ«ПРИВАТБАНК»було встановлено, що діяльність клієнта є підозрілою. Як наслідок, у зв`язку з наявністю підстав вважати, що обслуговування Позивача, характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо позивача прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого рівня ділових відносин та відмову від ділових відносин шляхом розірвання договору та закриття рахунків.
Банк надає Висновок Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ«ПРИВАТБАНК»від 17.10.2023 року відносно ОСОБА_1 , в якому зазначені чіткі підстави для прийняття такого рішення. Висновок також містить інформацію і щодо інших клієнтів, інформація по яким Банком закрита в рамках розгляду цієї справи. «Дроп» чи «грошовий мул» людина, яка надає банківську картку, оформлену з його ім`я, для транзитних переказів коштів. Дроп отримує гроші на карту і відразу переводить їх на вказаний «роботодавцем» номер іншої карти, при цьому залишивши собі обумовлений відсоток. В інших випадках дроп просто переводить у готівку гроші (і передає їх зазначеній людині), залишивши собі «комісійні». Перекази грошей «через багато карт» це шлях для відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом. І всі ланки на цьому шляху є злочинні. Відповідно пункту 24, Розділу 1 «Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків», затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 за № 162 «Забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності».
У Банку є наявні підстави вважати використання клієнтом ОСОБА_1 продуктів АТ КБ«ПРИВАТБАНК»(особистікартки)для проведенняоперацій,що маютьознаки схемностіта немають явногоекономічного змісту/логічнихпояснень. 04.01.2023 року по день формування висновку, а саме: надходження на картковий рахунок здебільшого здійснюється від 3-х фізичних осіб та фінансових сервісів, видаткові фінансові операції здійснюються на користь 3-х фізичних осіб. 4149629361204142 - обіг коштів за період з 04.01.2023 р. по 10.10.2023 р. становить 5.2 млн. грн.. Мета та суть зазначених фінансових операцій нез`ясована. Джерела походження коштів не з`ясовано. Подальше використання коштів не відомо. Фінансові операції носять транзитний характер.
09 грудня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої ОСОБА_1 заперечував проти пояснень наданих представником відповідача та підтримав свої позовні вимоги.
Дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд установив, що 17 жовтня 2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» складено висновок НФМ про розірвання ділових відносин з ОСОБА_1
18 жовтня 2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку № 201.0.0.0./7-231018/115. Позивача повідомлено про те, що Банком на підставі частини першоїстатті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженогопостановою правління Національного банку України від 19.05.2020р. № 65, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, 17жовтня 2023року прийнято Рішення про відмову від підтримання ділових/ відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману банк.
Згідно Висновку Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 17.10.2023 року відносно ОСОБА_1 , напрямком «Фінансовий моніторинг» відповідно до внутрішнього Порядку здійснення поглибленої перевірки клієнтів проведено заходи ПЗНП т аналіз фінансових операцій клієнтів (їх сукупності) щодо наявності/відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій щодо клієнта за результатами якого виявлено обґрунтовані підозри про здійснення клієнтом ОСОБА_1 операцій ВК/ФТ, інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин.
Відповідно до Висновку підставою для встановлення неприйнятно високого ризику є наявність критерію, визначеного частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ неможливість банку виконувати визначені Законом про ПВК/ФТ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з клієнтом або фінансовою операцією. Наявність критерію, визначеного пунктом 61 розділу IV Положення № 65: клієнт (особа), щодо якого у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним (ними) операцій ВК/ФТ, інших злочинів. Обґрунтування щодо підозр: значна невідповідність фінансового стану клієнта та проведення операцій, що мають ознаки схемності та/або які не мають явного економічного змісту/логічних пояснень. Відповідно до Типологічного дослідження « Відмивання доходів від податкових злочинів», затвердженого Наказом Державної служби фінансового моніторингу України 22.12.2020 № 122.
Відповідно до Висновку карткові рахунки ОСОБА_1 по яким виявлено підозрілу діяльність № 4149629361204142 обіг коштів за період з 04.01.2023 року по 10.10.2023 року становить 5,2 млн. грн., переказ коштів від третіх осіб, переказ коштів на рахунки третіх осіб.
Клієнтам притаманні наступні ознаки: мета та суть фінансових операцій незрозуміла, джерела походження коштів не з`ясовані, подальше використання коштів невідоме, фінансові операції носять транзитний характер. Виходячи з наведеного діяльність клієнтів підпадає під статус «Дроп» чи «Грошовий мул».
Як наслідок, враховуючи, що подальше обслуговування позивача, характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Відповідача з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо Позивача прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ.
Звертають увагу, що висновок Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» наданий з урахуванням обмежень розкриття банківської таємниці (глава 10 Закону України «Про банки і банківську діяльність») відносно «інших фізичних осіб», які також є клієнтами АТ КБ "ПриватБанк", але не є учасниками даної справи.
Враховуючи викладене, діяльність ОСОБА_1 визнана АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підозрілою.
Також судом досліджено виписку по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00028920939 від 02.09.2016 за період 04.01.2023-10.10.2023 від 04.11.2024 року відносно ОСОБА_1 . Як вбачається із виписки, баланс на початок періоду - 0,95; баланс на кінець періоду 101,99. Усього витрат 5231377,12; усього надходжень 5231478,16; сума комісій 103,45.
Згідно зіст. 11 Цивільного кодексу Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.202, ч. 2 ст.203, ст. ст.205,207,237 Цивільного кодексу Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку.
Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.
Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Відповідно до ч. 2ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
Згідно п. 2 ч. 2ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкт первинного фінансового моніторингу здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик (ч. 3ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).
Частина 6ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»надає банку право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Разом з тим ч. 7 даної статті надає банку право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел, проте не зобов`язує банк вчиняти відповідні дії.
Проаналізувавши дії відповідача та наведені норми законодавства суд приходить до висновку, що відповідачем повідомленням № 20.1.0.0.0/7-231018/115 від 18 жовтня2023 року відмовлено у підтриманні ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, що відповідає вищевикладеним нормам закону.
Зокрема, відповідно до положень чинного законодавства АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є суб`єктом первинного фінансового моніторингу та зобов`язаний забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками та розроблення критеріїв ризику згідноЗакону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Відповідно до ч. 1ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний:
- відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
- відмовитися від проведення переказу в разі відсутності даних, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятоюстатті 9 цього Закону;
- відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
В розумінніст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»ділові відносини - це відносини між клієнтом та суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі договору (у тому числі публічного) про надання фінансових або інших послуг; неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, який не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
Наказом Міністерства фінансів України №584 від 08.07.2017 року затверджено Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, відповідно до пункту 3 Розділу 1 яких встановлено, що суб`єкти первинного фінансового моніторингу (до яких зокрема відносяться банки) розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта.
Також, відповідно до п. 17 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженогопостановою Правління НБУ від 26.06.2015 року №417(далі - Положення НБУ №417), банк зобов`язаний розробити та затвердити такі окремі внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, що мають оновлюватися з урахуванням змін до законодавства України та подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, зокрема, Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу.
Відповідно до п. 47 Положення № 417, банк зобов`язаний у порядку, установленому Програмою ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку до встановлення ділових (договірних) відносин, що оформлені в письмовій формі (укладення договорів), відкриття рахунку, здійснення разових фінансових операцій на значну суму та під час вивчення клієнта, уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта забезпечувати виявлення факту належності клієнта (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу) або особи, яка діє від його імені, їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), вигодоодержувачів до публічних осіб, до осіб близьких або пов`язаних з публічними особами.
Банк у разі виникнення підозри, проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу, зобов`язаний забезпечувати виявлення факту належності стосовно всіх без винятків клієнтів або осіб, які діють від їх імені, їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), вигодоодержувачів до публічних осіб, до осіб близьких або пов`язаних з публічними особами.
Згідно з ч. 2ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.
Як передбаченост. 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами; банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам; банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами; у разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цьогоКодексу.
Водночас з урахуванням приписів статей10,11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»тастатті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою встановлено право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом, як спеціальних законодавчих норм, що прямо наділяють Банк правом відмовитися від ділових відносин з клієнтом з неприйнятно високим ризиком, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого й відсилає частина другастатті 1067 Цивільного кодексу України, зокрема абзац другий цієї частини.
Норми зазначених законів не обмежують право Банку на односторонню відмову від укладення договору з клієнтом чи припинення ділових відносин шляхом розірвання договору і закриття рахунку в разі наявності визначених цими законами обставин.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Так, позивачем не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача, порушення ним законних прав та охоронюваних інтересів позивача та норм чинного законодавства. При цьому, позивач посилається лише на неправомірні дії відповідача щодо припинення ділових відносин, однак будь-яких доказів, що позивача було неправомірно віднесено до категорії ризикових, не надано.
Посилання позивача на порушення нормЦивільного кодексу Україниє безпідставними з огляду на те, що відповідач є суб`єктом первинного фінансового моніторингу, та враховуючи приписи статей10,11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», тастатті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як спеціальних законів, що прямо наділяють Банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком.
За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову слід відмовити.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 23, 202, 203, 205, 207, 237, 1067, 1167 ЦК України, ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст.1,5,6,10, 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5)Перехідних положень ЦПК України, суд, -,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» прозахист правспоживачів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Акціонерне товариство «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Повний текстрішення ухваленобез проголошення07березня 2025 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт
Судове рішення № 125661931, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 07.03.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 212/7909/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: