Рішення № 125657545, 04.03.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/400/25

провадження № 2-а/610/47/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

за участю: секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,

розглянувши в приміщенні суду м. Балаклія у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Акціонерне товариство «УКРПОШТА», про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області з позовною заявою, у якій просить: скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 123/1/пвід 06.02.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., провадження по справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.02.2025 начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №123/1/п за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та застосовувано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн. 00 коп.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності стало те, що: 27.01.2025 по прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що він не з`явився за викликом у строк, зазначений в отриманій ним повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення його призначення на особливий період, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абз 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вказав, що спірна постанова є незаконною через відсутність складу адміністративного правопорушення, процедурні порушення при формуванні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема при складанні протоколу, а також при вирішенні справи про адміністративне правопорушення і винесенні постанови.

На підставі вказаного просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 21 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Встановлено відповідачу строк два дні на подання відзиву на позовну заяву.

24.02.2025 представником відповідача подано відзив, у якому позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні та зазначив, що повістка про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 в термін до 16.12.2024 була згенерована засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 03.12.2024 та направлена на зареєстровану (задекларовану) адресу місця проживання у відповідності до вимог пункту 34 Порядку і вважається належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного, відповідно до пункту 41 Порядку. У зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений строк, 17.12.2024 в автоматичному режимі його було подано в розшук до органів Національної поліції України. 27.01.2025 працівниками Національної поліції України було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 військовозобов`язаного ОСОБА_1 . Після перевірки всіх наявних документів було встановлено факт порушення ОСОБА_1 вимог абз. 2 ч. 1 ст.22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022р. №1487, абз.2 ч. 10 ст.1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. Також долучено копії протоколу № 123/1 від 27.01.2025, постанову № 23/1/п від 06.02.2025, повістку № 1537518 та поштове повідомлення з відміткою « повернення у зв`язку з відсутністю адресату за вказаною адресою».

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, заяв або клопотань від нього не надходило.

Враховуючи положення ст. 286 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справи за відсутністю сторін на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 27.01.2025 начальником ВРК ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 складено протокол № 123/1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Хоча, відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

06 січня 2025 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 123/1/п по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

У вказаній постанові зазначається, що 27.01.2025 у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 (зі змінами), у порядку, визначеному п. 7 ч. 1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - при перевірці документів у громадянина ОСОБА_1 було встановлено факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію: під час перевірки відповідно до наданих громадянином та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_5 документів було виявлено, що він не з явився за викликом у строк, зазначений в отриманій ним повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 для визначення його призначення на особливий період (згідно постанови № 560 п. 41 п.п. 2 «Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов 'язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_2 адреси місця проживання» прибуття 16.12.2024). Своєю бездіяльністю громадянин порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022р. № 1487, абз. 2.ч. 10 ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу".

Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно вимог ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правила військового обліку визначені у додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487. Зокрема п. 2 ч. 1 додатку №2 вказаних вище Правил закріплено, що призовники і військовозобов`язані повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до військового комісаріату для призову на збори» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори у строк, установлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами (довідками) визнаються: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов`язаного кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.

В п. 41 п.п. 2 постанови «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16 травня 2024 р. № 560, порушення якого ставиться у вину позивачу, зазначається, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Із поштового рекомендованого повідомлення від 03.12.2024 встановлено, що повістка № 1537518 відносно ОСОБА_1 повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 без вручення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Абзацом 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку» передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних на 16.12.2024 шляхом направлення повістки №1537518 від 03.12.2024, яка повернулася до відповідача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У визначену дату та час (16.12.2024) позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з`явився лише 27.01.2025, коли і був складений протокол про адміністративне правопорушення № 123/1. Доказів, що підтверджують наявність поважних причин нез`явлення до ТЦК, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд вважає, що в силу вищевказаних норм позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №1537518 від 03.12.2024 (оскільки він вважається належним чином повідомленим про його виклик, а також відсутні поважні причин його неприбуття), чого ним зроблено не було та у зв`язку з чим він допустив порушення абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку».

Враховуючи викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною, у зв`язку з цим, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 241-246, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Акціонерне товариство «УКРПОШТА», про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Акціонерне товариство «УКРПОШТА», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22.

Повний текст рішення виготовлено 07.03.2025.

Суддя В. М. Тімонова