Рішення № 125650844, 06.03.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/113/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Кобилянської Ольги, 1, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 403293345) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, у якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.10.2024 №154750012043 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву на призначення пенсії за віком від 11.10.2024, призначити та виплачувати пенсію за віком з дати настання права, а саме з 21.09.2024 року, з урахуванням в розрахунок стажу та заробітної плати періоди роботи та отриманої заробітної плати з якої були сплачені страхові внески:

- з 29.08.1979 по 27.08.2002 згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.08.1986;

- з січня 1987 по грудень 1991 року довідку про заробітну плату №368 від 02.07.2002.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачка - ОСОБА_1 звернулась до органів ПФУ в Одеській області з заявою на призначення пенсії за віком в друге 11.10.2024 року, відповідно до частини другої ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та подала на підтвердження наявного страхового стажу дві трудові книжки, довідки про стаж та заробітну плату до липня 2000 року, та інші документи для призначення пенсії.

За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яким прийняте рішення від 18.10.2024 №154750012043 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до частини другої ст.26 Закону №1058- IV, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач визначив стаж 30 років 5 місяців 7 днів.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.10.2024 №154750012043, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивачка посилається на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено на страхувальника.

Додатково у позові зазначено, що позивачка працювала на підприємстві Автоколона 2212 (далі АТК Альфа-транс) майже 23 роки, з 29.08.1979 року прийнята на посаду техніка за суміщенням кладовщика складу у виробничо-технічний відділ (Наказ про прийняття №115-к від 29.08.1979) та була звільнена 27.08.2002 року за власним бажанням (наказ про звільнення №48-к від 27.08.2002 року). За період роботи на підприємстві були проведені реорганізації, про що зазначено в трудовій книжці НОМЕР_2 та в довідці №367 від 02.07.2002 року. Довідку про заробітну плату за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 при звільнені видало підприємство АТК Альфа-транс вихідний №368 від 02.07.2002 року для подальшого подання її для призначення пенсії за віком. У 2012 році позивачка звернулась до керівництва підприємства АТК Альфа-транс ЗАТ щодо можливості отримати оновлену довідку про заробітну плату та отримала довідку №20 від 27.04.2012, про те що в архівах підприємства АТК Альфа-транс відомості по нарахуванню заробітної плати не збереглись, в зв`язку з цим, раніше видану довідку про заробітну плату за №368 від 02.07.2002 вважати дійсною. Додатково надали довідки №19 від 27.04.2012 про те, що підприємство АТК Альфа-транс (код 3120035) проводило із заробітної плати відрахування до Пенсійного фонду Ленінського, Суворовського районів м. Одеси і всі соціальні фонди страхування за весь період роботи підприємства включно по 2001 рік, а також довідку №22 від 27.04.2012 про те, що підприємство АТК Альфа-транс ЗАТ (код 25044211), які являлися правовласниками АТК Альфа-транс (код 3120035) проводило платежі до Пенсійного фонду Ленінського, Суворовського районів м.Одеси згідно платіжних доручень включно по 2001 рік, (додаток до листа додається), довідку №21 від 27.04.2012 щодо ліквідації підприємства.

Таким чином посилаючись на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, позивачка вважає, що має необхідний стаж для призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування », у зв`язку із чим просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 11.10.2024, призначити та виплачувати пенсію за віком з дати настання права, а саме з 21.09.2024 року.

Ухвалою суду від 07.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

28.01.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві зазначено, що 11.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- ІV (далі Закон №1058-ІV).

За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. За результатами розгляду даної заяви, 18.10.2024 Головним управлінням прийнято рішення за №154750012043 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. За нормами ст. 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Відповідач вказує, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, Головним управлінням розраховано стаж, який склав 30 років 5 місяців 7 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 01.07.2000 по 27.08.2002, оскільки відсутня сплата страхових внесків.

Враховуючи вищенаведене, відповідач стверджує, що у діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу проведено згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком, а саме не менше 31 року.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 11.10.2024 року про призначення пенсії за віком.

Відповідно до п. 1.1 розд. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За принципом екстериторіальності органом для розгляду заяви позивачки від 11.10.2024 року визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №154750012043 від 18.10.2024 року (а.с. 46) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.10.2024 року відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до змісту цього рішення:

необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

Вік заявника 60 років;

Страховий стаж особи 30 років 5 місяців 7 днів;

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 01.07.2000 по 27.08.2002, оскільки відсутня сплата страхових внесків.

Згідно розрахунку стажу «Форма РС-право» за заявою від 11.10.2024 року, страховий стаж заявника 30 років 5 місяців 7 днів (а.с. 47).

До страхового стажу зараховано періоди:

з 29.08.1979 по 30.06.2000 рр.;

з 22.10.2012 по 31.12.2017 рр.;

з 01.01.2018 по 30.04.2022 рр.;

з 01.08.2022 по 31.08.2022 рр.;

з 01.07.2023 по 31.07.2023 рр.;

з 01.09.2023 по 30.09.2023 рр.;

з 01.02.2024 по 01.02.2024 рр.

Відповідно до рішення №154750012043 від 18.10.2024 року, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 27.08.2002, оскільки відсутня сплата страхових внесків.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №154750012043 від 18.10.2024 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4).

Згідно умов призначення пенсії, визначених ч. 1 ст. 26 Закону України №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, передбаченого у цій частині статті.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах спірних правовідносин звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 11.10.2024 року про призначення пенсії за віком по досягненню 60-річного віку відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №1058.

Отже, за наявності страхового стажу не менше 31 року (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року) позивачка може набути право на призначення пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №154750012043 від 18.10.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком за результатами розгляду заяви від 11.10.2024 року, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 27.08.2002, оскільки відсутня сплата страхових внесків.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1 (крім фізичних осіб, які використовують працю домашніх працівників), 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до ч.ч. 2-3 цієї статті, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно зі статтею 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка подала до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи Трудову книжку серії НОМЕР_2 дата заповнення 15.08.1986 року.

У трудовій книжці серії НОМЕР_2 , наявні такі записи, що стосуються спірного періоду, зокрема, 29.08.1979 року позивачка прийнята на посаду «техника по учету шин с совмещением кладовщика склада автошин в производственно-технический отдел» в Одеській автоколоні 2212 (Наказ №115-к від 29.08.1979) та 27.08.2002 року звільнена за власним бажанням (наказ №48-к від 27.08.2002 року).

Суд зазначає, що внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а та від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцем - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків чи подачі звітності, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам та/або не подання звітності не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 27.08.2002 рр. з підстав відсутності сплати страхових внесків.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 27.08.2002 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата заповнення 15.08.1986 року.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №154750012043 від 18.10.2024 року, як такого, що не відповідає критеріям ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах спірних правовідносин звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 11.10.2024 року про призначення пенсії за віком по досягненню 60-річного віку відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №1058.

Отже, за наведеного законодавчого регулювання, оскільки позивачка звернулась за пенсією за віком по досягненню 60-річного віку відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №1058 не пізніше трьох місяців з дня досягнення цього пенсійного віку, то набула право на призначення пенсії з 21.09.2024 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Суд також враховує, що страховий стаж, який зараховано відповідачем (30 років 5 місяців 7 днів) та страховий стаж, який безпідставно позивачу не зараховано (період роботи з 01.07.2000 по 27.08.2002 рр.), вочевидь у підсумку перевищує 31 рік, необхідний для призначення пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №1058 (право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року).

Таким чином, суд зауважує про відсутність в даному випадку дискреції у відповідача в питанні призначення пенсії за віком, оскільки позивачка задовольняє усім вимогам законодавства щодо призначення пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Суд зазначає, що оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та рішення №154750012043 від 18.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком внаслідок незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 27.08.2002 рр. приймалось саме ним, то належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 по 27.08.2002 рр. згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата заповнення 15.08.1986 року, призначивши їй пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, - з 21.09.2024 року.

Відповідно до змісту позовних вимог, позивачка просить зарахувати до страхового стажу період з 29.08.1979 по 27.08.2002 згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.08.1986, а також врахувати за період з січня 1987 по грудень 1991 року довідку про заробітну плату №368 від 02.07.2002.

Проте, суд зазначає, що згідно розрахунку стажу «Форма РС-право» до страхового стажу позивачки зараховано період з 29.08.1979 по 30.06.2000 рр., отже підстави для ухвалення судом рішення у цій частині позовних вимог відсутні.

Що стосується врахування довідки про заробітну плату №368 від 02.07.2002 року, то з аналізу рішення №154750012043 від 18.10.2024 року судом не встановлено виникнення спору щодо цієї довідки, відтак підстави для ухвалення судом рішення у цій частині позовних вимог наразі також відсутні, внаслідок відсутності спору.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1211,20 грн., де 1211,20 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Кобилянської Ольги, 1, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 403293345) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішення №154750012043 від 18.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 по 27.08.2002 рр. згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата заповнення 15.08.1986 року, призначивши їй пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, - з 21.09.2024 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Кобилянської Ольги, 1, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 403293345) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук