Рішення № 125649965, 06.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2025 року справа №320/61618/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доМіністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) Дисциплінарної комісії приватних виконавців (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13)провизнання протиправними та скасування наказу та рішеннявстановив:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №87 від 29.07.2024, та введене в дію наказом Міністерства юстиції України №2072/7 від 15.08.2024 про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №87 від 29.07.2024, яке введено в дію наказом Міністерства юстиції України №2072/7 від 15.08.2024 є протиправним за таких підстав: відсутність дисциплінарного проступку в діях приватного виконавця, а саме порушення норм статей 3 та 4 Кодексу з професійної етики приватних виконавців України, а також порушення відповідачами строків прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Від відповідача - Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі із посиланням на той факт, що згідно з частинами десятою та одинадцятою статті 31 Закону розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством. Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Мін`юстом, не допускається, а тому в діях приватного виконавця наявні обставини дисциплінарного проступку, а саме порушення норм статей 3 та 4 Кодексу з професійної етики приватних виконавців України, також Міністерство зауважило, що така поведінка приватного виконавця не сприяє підвищенню авторитету та суспільної довіри й поваги до професії приватного виконавця, шкодить репутації приватного виконавця та авторитету цієї професії.

Стосовно порушення строку прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця, відповідачем зауважено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» № 2455-IX від 27.07.2022 внесені зміни до Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403, доповнивши зокрема підпункт 1 пунктом 61, де вказано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зупиняються до припинення або скасування воєнного стану в Україні встановлені частиною першою статті 40 цього Закону строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

На адресу Ради приватних виконавців України надійшов лист директора Департаменту державної виконавчої служби Максима Кисельова за вих. №18998/20.4.1/33-24 від 06.02.2024.

У вищевказаному листі Кисельов М. , як директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначає, що приватного виконавця ОСОБА_1 Міністерством юстиції України було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за включення до постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження тих витрат, які на думку посадових осіб Міністерства юстиції України, не мають вказуватися як додаткові витрати виконавчого провадження, що закріплено наказом Міністерства юстиції України №18998/20.4.1/33-24 від 06.02.2024, - у зв`язку з чим Кисельов М. просить Раду приватних виконавців України направити подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 за вищевказане та за порушення Кодексу професійної етики приватних виконавців України без зазначення конкретного порушення чи норми вказаного Кодексу, яку було порушено.

Водночас, Кисельов М. не зазначив, що наказ Міністерства юстиції України №18998/20.4.1/33-24 від 06.02.2024 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є предметом судового розгляду в межах справи №320/32030/23.

Окрім того, рішення Міністерства юстиції України, закріплене наказом №18998/20.4.1/33-24 від 06.02.2024 було скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2024р. по справі №320/32030/23 як протиправне.

07 червня 2024 року Радою приватних виконавців України за результатами розгляду листа директора Департаменту державної виконавчої служби Максима Кисельова за вих. №18998/20.4.1/33-24 від 06.02.2024 було сформовано подання за вих. №212/01-14 від 07.06.2024р. про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення, як вказано у відповідному поданні, ст.3,4 Кодексу професійної етики приватних виконавців, а саме: підрив авторитету та суспільної довіри й поваги до професії приватного виконавця, порушення принципу законності.

29 липня 2024 року Дисциплінарною комісією приватних виконавців було розглянуто подання Ради приватних виконавців України за вих. №212/01-14 від 07.06.2024 було прийнято рішення згідно протоколу №87 про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця за нібито порушення ст.3,4 Кодексу професійної етики приватних виконавців України. 15 серпня 2024 року наказом Міністерства юстиції України №2072/7 від 15.08.2024р. було введено в дію рішення Дисциплінарною комісією приватних виконавців за результатами розгляду подання Ради приватних виконавців України за вих. №212/01-14 від 07.06.2024р. та припинено діяльність приватного виконавця ОСОБА_1 .

Вважаючи свої права порушеними, а оскаржуване рішення та наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із завдань Міністерства юстиції України є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень.

Вказана норма знайшла своє відображення у Законі України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів» (далі - Закон №1403-VIII), що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Статтею 17 Закону №1403-VIII встановлено, що Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень, забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, тощо.

Згідно частини 1 статті 34 Закону №1403-VIII, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Частиною 3 ст. 34 Закону №1403-VIII передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

На виконання статті 12, частини 1 статті 34 Закону №1403-VIII, Міністерством юстиції України був розроблений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 жовтня 2018 року №3284/5.

Вказаний Порядок визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.

Відповідно до пункту 19 Розділу III Порядку, під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з`ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.

За пунктом 26 Розділу III Порядку, позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.

Згідно пункту 29 Розділу III Порядку, за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління державної виконавчої служби) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.

Відповідно до вимог частини 6 статті 34 Закону №1403-VIII, у разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення.

У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

Згідно пункту 1 Розділу IV Порядку, у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 38 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Подання спрямовується до Дисциплінарної комісії приватних виконавців протягом двох місяців із дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше ніж за два роки з дня його вчинення.

Відповідно до п. 3 Розділу IV Порядку, у поданні зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, виконавчий округ, у якому приватний виконавець здійснює діяльність, номер посвідчення приватного виконавця; вид перевірки, під час якої виявлено порушення, та підстави її проведення; реквізити довідки, складеної за результатами перевірки; зміст виявлених порушень із посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів; наслідки, до яких призвели (або можуть призвести) порушення приватним виконавцем вимог законодавства (за наявності); відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень (вид дисциплінарного стягнення, реквізити наказу Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення).

У поданні не зазначаються відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, якщо з дати видання наказу Міністерства юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення минув один рік.

Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована приписами Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 №3791/5.

Згідно до ч.1. Положення визначає порядок утворення при Мін`юсті Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія), її завдання, функції та порядок діяльності.

Відповідно до ч.4 Положення, Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін`юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін`юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 1, 4 статті 40 Закону №1403-VIII, дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

За вимогами частин 5 статті 40 Закону №1403-VIII, у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону №1403-VIII, за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

При цьому, частиною другою статті 41 Закону №1403-VІІІ обумовлено, що рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Частиною 5 статті 41 Закону №1403-VIII передбачено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

Таким чином, за вимогами вищезазначених норм, особи, які проводять перевірку повинні дотримуватися вимог законодавства, а висновки перевірки мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами , які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, та не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Суд зауважує, що рішенням від 14.06.2024 у справі №320/32030/23 визнано протиправним проведення Міністерством юстиції України, всупереч п.п.3 п.6' Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» перевірки діяльності приватного ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №71371270 з підстав, що не стосуються відсутності приватного виконавця за місцем здійснення ним своєї діяльності та визнано протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 , закріплене наказом Міністерства юстиції України №2783/5 від 02.08.2023.

В даному рішенні встановлено, що Міністерством юстиції України в оскаржуваному наказі про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 не вказано: конкретного змісту дисциплінарного проступку згідно вичерпного переліку, наведеного у ч.2 ст.38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (оскільки понесення інших витрат виконавчого провадження, безпосередньо закріплено п.11 розділу 1 наказу Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 «Види та розміри витрат виконавчого провадження»;

- не досліджено думку самих учасників виконавчого провадження;

- не встановлено чи порушені права учасників виконавчого провадження;

Як наслідок, Міністерством юстиції України взагалі не обґрунтовано «грубість» порушення в оскаржуваному наказі та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця, чим не виконано вимоги п.6' Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Крім того, рішенням від 24.10.2024 у справі №320/26637/23 визнано протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1" від 11.10.2023 №2371/7.

В даному рішення судом зроблено наступні висновки:

«Як встановлено судом, діяльність приватного виконавця ОСОБА_1 була зупинена ним у період з 16.06.2023 по 21.07.2023 на підставі наказу Міністерства юстиції України №1440/7 від 16.06.2023.

Отже, вказане підтверджує те, що у позивачки була відсутня можливість вчинення будь яких дій в АСВП у період зупинення її діяльності, зокрема, реєстрація та виготовлення платіжних інструкцій на списання коштів в межах виконавчих проваджень за допомогою АСВП, до якого із 16.06.2023 доступ у неї був тимчасово відсутній.

Крім того, вказаним вище Положенням передбачено, що доступ в Системі до діловодства, виконавчих проваджень та стягнутих за ними коштів приватного виконавця, діяльність якого зупинена, надається Адміністратором приватному виконавцю, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена, на підставі відповідного договору, за письмовими зверненнями приватного виконавця, діяльність якого зупинена, та приватного виконавця, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця.

Частиною 5 статті 42 Закону №1403-VIII передбачено, що у разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1-4, 6 частини першої цієї статті приватний виконавець зобов`язаний вирішити питання про його заміщення іншим приватним виконавцем.

Підпунктом 10 пункту 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1403-VIII також визначено, що у разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 3, 4, 6 частини першої статті 42 цього Закону приватний виконавець протягом 10 робочих днів з дня отримання наказу Міністерства юстиції України про зупинення його діяльності зобов`язаний вирішити питання про своє заміщення іншим приватним виконавцем та у той самий строк надати Міністерству юстиції України засвідчену належним чином копію договору про його заміщення іншим приватним виконавцем.

Таким чином, позивачкою укладено з приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_3 договір про заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена №1 від 19.06.2023, за умовами якого строк надання послуг починається з 19.06.2023 та закінчується в день поновлення приватним виконавцем діяльності.

Також до вказаного Договору між позивачкою (Замовник) та приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_3 (Виконавець) укладена Додаткова угода №1 від 19.06.2023.

Так, вказаною Додатковою угодою, а саме пунктами 4 та 5, передбачено, що Замовник на час заміщення його діяльності Виконавець передає останньому електронні ключі та коди (паролі) доступу до Інтернет-банкінгу, електронних кабінетів щодо ведення рахунків Замовника, як приватного виконавця, для забезпечення своєчасного та належного вчинення виконавчих дій. Виконавець зобов`язується належним чином та своєчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства України вчиняти дії за Замовника в частині розподілу коштів, що надходять на рахунки Замовника, формуванню платіжних інструкцій на списання коштів та направлення їх до банківських установ, формування виписок по рахунку Замовника.

Частиною 7 статті 42 Закону №1403-VIII передбачено, що приватний виконавець, який заміщує приватного виконавця, вчиняє виконавчі дії від свого імені та прикладає особисту печатку.

Так, вищевказане підтверджує факт того, що у період коли діяльність позивачки, як приватного виконавця, з 16.06.2023 по 21.07.2023 була зупинена, то всі дії за неї щодо примусового виконання рішень у виконавчих провадженнях вчиняв ОСОБА_3 , який заміщував діяльність позивачки, у тому числі й формував платіжні доручення.

Зокрема, вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягів з АСВП щодо формування платіжних інструкцій у ВП НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 у період зупинення діяльності позивачки, як приватного виконавця, а саме у графі «ПІБ Відповідального», що відображає прізвище, ім`я та ім`я по-батькові виконавця, що виготовляв платіжні інструкції у виконавчих провадженнях вказано заміщуючого позивачку виконавця - ОСОБА_3.

Отже, наведене підтверджує те, що позивачка не мала можливості увійти до системи АСВП та вчиняти у ній будь-які дії з 16.06.2023 по 21.07.2023, як приватний виконавець, а всі дії пов`язанні із її діяльністю виконував інший приватний виконавець, який тимчасово її заміщав відповідно до вказаного вище договору та вимог чинного законодавства, що також не заперечується відповідачем.

Таким чином, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.»

Наведене свідчить про той факт, що під час прийняття рішення, Дисциплінарною комісією приватних виконавців не були враховані істотні обставини, які мають суттєве значення для правильного розгляду справи, а саме той факт, що усі підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення були визнанні протиправними судовими рішенням у справах №320/26637/23 та №320/32030/23.

Також комісією не було враховано, що порушення носить формальний характер, є незначним та не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків для скаржника, що не спростовано відповідачем в ході розгляду справи.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції Україн від 22.10.2018 №3284/5, рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, затверджене у вигляді протоколу, має бути мотивованим.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 18 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 №3719/5, рішення Дисциплінарної комісії, оформлене у вигляді протоколу має містити лише: перелік присутніх осіб, порядок денний, питання, що розглядаються на засіданні, перелік осіб, які виступали на засіданні, прийняті Дисциплінарною комісією рішення.

В той же час, Верховний Суд підкреслив, що вимоги щодо мотивації, наслідків та іншого ставляться до довідки по перевірці (п.29 Розділу ІІІ Порядку №3284/5) та подання Міністерства юстиції України (п.2 розділу VI Порядку №3284/5).

З приводу цього, суд зазначає таке.

Відповідно до п.17 Розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців у довідці по перевірці має бути зазначено склад виявлених порушень із посиланням на норми законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пп. 1, 2 Розділу IV Порядку проведения перевірок діяльності органів ДВС, приватних виконавців, у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавия ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1,3, 4 частини другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

У поданні зазначаються: прізвище, ім?я, по батькові приватного виконавця, виконавчий округ, у якому приватний виконавець здійснює діяльність, номер посвідчення приватного виконавця; вид перевірки, під час якої виявлено порушення, та підстави її проведення; реквізити довідки, складеної за результатами перевірки; ЗМІСТ виявлених порушень із посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів; наслідки, до яких призвели (або можуть призвести) порушення приватним виконавцем вимог законодавства (за наявності); відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень (вид дисциплінарного стягнення, реквізити наказу Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення).

Що стосується правомірності оспорюваного рішення в частині правильності кваліфікації відповідачами дій приватного виконавця на предмет наявності у них складу дисциплінарно проступку, а також співмірності застосованого до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення вчиненому нею проступку, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», дисциплінарним проступком є:

факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;

порушення правил професійної етики приватного виконавця;

розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

невиконання або неналежне виконання своїх обов?язків;

невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з?їзду приватних виконавців України.

Завданням Дисциплінарної комісії приватних виконавців є визначення повного складу дисциплінарного проступку приватного виконавця, а не тільки врахування факту порушення, та у разі відсутності складу дисциплінарного проступку (дія (бездіяльність), винність особи, наявність негативних наслідків та причинний зв`язок між протиправною дією (бездіяльністю) і негативними наслідками), подання підлягає відхиленню.

Для застосування дисциплінарного стягнення необхідна сукупність всіх зазначених елементів, а не лише факт формального порушення закону або підзаконного акту.

Зазначене не було враховано відповідачами під час притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Не були взяті до уваги обставини, що причинили ненавмисне та незначне порушення з її боку, обставини зупинення діяльності. Крім того, на момент винесення рішення, позивачем вже вчинялись дії щодо судового оскарження дисциплінарних проступків в судовому порядку, що не було взято до уваги членами Дисциплінарної комісії, а також не надано належної оцінки даним фактам, хоч на такі обставин позивач і вказувала під час засідання Дисциплінарної комісії, що зафіксовано в протоколі №87 від 29.07.2024.

Зазначене свідчить про порушення відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, основного та безумовного принципу правомірності рішення, визначеного відповідно до засад адміністративного судочинства, а саме: прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що оскаржувані рішення та наказ є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст.3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, суд стверджує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

В той же час, оскільки судом встановлено протиправність висновків, покладених в основу оскаржуваного рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №87 від 29.07.2024, то підлягає і скасуванню наказ Міністерства юстиції України №2072/7 від 15.08.2024, яким затверджено такі висновки, без надання належної оцінки встановленим порушенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців.

Аналіз наведених положень дає підстави суду дійти висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1211,20 грн., який був сплачений позивачем при подачі позову за квитанцією від 25.12.2024. У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача - Міністерство юстиції України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) та Дисциплінарної комісії приватних виконавців (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) про визнання протиправними та скасування наказу та рішення.

визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №87 від 29.07.2024, та введене в дію наказом Міністерства юстиції України №2072/7 від 15.08.2024 про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.