Ухвала суду № 125649736, 05.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у зміні способу і порядку виконання судового рішення

05 березня 2025 року м. Київ № 640/30187/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області, Державної судової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми недоотриманої суддівської винагороди,

в с т а н о в и в:

на виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Із матеріалів справи слідує, що від позивачки надійшла заява від 21.11.2022 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 640/30187/20, в якій та просить суд змінити спосіб виконання рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2021 у справі № 640/30187/20 .

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Ухвалою від 24.02.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви на 05.03.2025.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, сторони у судове засідання не з`явилися, жодних документів суду надано не було.

Згідно зі статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Отже, враховуючи наведене, суд вирішив розгляд заяви про встановлення або заміну способу та порядку виконання рішення суду проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали заяви, судом встановлено наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; ідентифікаційний код 26255795) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) суму недоотриманої суддівської винагороди у розмірі 91 273,23 грн. (дев`яносто одна тисяча двісті сімдесят три грн. двадцять три копійки).

Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення, після набрання ним законної сили 17.01.2022, Окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист від 06.06.2022.

Водночас, як зазначає позивачка в заяві, загальна сума недоотриманої суддівської винагороди складає 91273,23 грн, та станом на день подання заяви - 21.02.2022- досі не виплачена, а рішення суду не виконано відповідачем.

В обґрунтування заяви позивачка зазначає, що Державна судова адміністрація України є розпорядником коштів вищого рівня, а розпорядником бюджетних коштів, який здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди судді є суд, в якому він працює, тобто в даному випадку Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, а тому просить змінити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ), нараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, у розмірі у розмірі 91 273 (дев`яносто одну тисячу двісті сімдесят три грн. 23 коп.) з урахуванням всіх виплат та утриманням з цієї суми, передбачених законодавством обов`язкових платежів.

В матеріалах справи також наявні заперечення проти заяви позивачки від Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області від 01.12.2022, відповідно до яких представник зазначає, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється відповідно до чинного законодавства України Державною содовою адміністрацією України за окремою бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, і саме Державна судова адміністрація України є розпорядником вказаної бюджетної програми.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказана норма статті кореспондується відповідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно із частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2021 у цій справі звернута увага на те, що в Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів. При цьому, саме в межах бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону №4901-VI та Порядку № 845. Саме Державна судова адміністрація України є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення на користь позивача суми недоотриманої суддівської винагороди за рахунок коштів окремої бюджетної програми КПКВК 0501150. Суд погодився з обраним позивачем способом захисту її порушених прав та дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення коштів підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про стягнення з ДСА України на користь позивача недоотриманої суддівської винагороди у розмірі 91273,23 грн.

Суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №580/4201/20, відповідно до яких у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. Приписами пункту 25 Порядку №845 обумовлено, що наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону №4901-VI, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (ДСА України).

Згідно із частиною першою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 1 Порядку №845 передбачено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Отже, суд наголошує на тому, що виконання рішення Окружного адміністративного суду м Києва від 17.12.2021 у цій справі здійснюється у порядку, визначеному Законом №4901-VI та Порядком №845 (тобто, виконання судового рішення здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду).

Таким чином, на думку суду, оскільки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 17.12.2021 у цій справі здійснюється у порядку, визначеному Законом №4901-VI та Порядком №845, боржником у виконавчому листі № 640/30187/20 від 06.06.2022 є саме ДСА України, тому відсутні правові підстави для встановлення способу і порядку виконання вказаного рішення суду шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (яке не є боржником за вказаним виконавчим документом, не є розпорядником бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», та яке не має відкритих рахунків в ДКС України) нараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, у розмірі у розмірі 91 273,23 грн.

Окрім цього, суд вважає, що у випадку задоволення поданої заяви буде фактично змінено судове рішення по суті (зокрема, буде безпідставно змінено законодавчо визначений порядок виконання судових рішень у вказаній категорії справ та фактично замінено боржника та орган виконання судового рішення), що суперечить приписам статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, а також положенням Закону №4901-VI та Порядку №845.

Суд, крім того, звертає увагу, що стягувач має право обрати інші способи захисту порушених прав, у разі тривалого невиконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 229, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області, Державної судової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми недоотриманої суддівської винагороди відмовити.

Копію ухвали надіслати (вручити) учасникам справи (їх представникам).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Шевченко А.В.