Рішення № 125649600, 20.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року № 320/34788/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання - Криворук Ю.А., за участі позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Васіної І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства юстиції , в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27.03.2020 №1307/к "Про звільнення" та поновити на роботі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").

Постановою Верховного Суду від 11.10.2024 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №320/34788/23 скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

24.10.2024 протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 прийнято до розгляду заяву про зміну підстав позову та ухвалено розглядати справу з урахуванням змінених підстав позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 суд ухвалив перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №320/34788/23 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у даній справі.

Протокольною ухвалою суду від 06.02.2024 закінчено підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.

Позов мотивовано протиправністю наказу Міністерства юстиції України від 27.03.2020 №1307/к "Про звільнення". Зокрема, позивачем зазначено на порушенні права позивача на звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України згідно висновків постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №826/2778/14. По-друге, зауважено на відсутності скорочення посади головного спеціаліста внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України 06.06.2014 згідно наказу №1018/к. Відтак, вчинення державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом чи у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визначення таких дій та рішень, прийнятих у процесі здійснення, неправомірними.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на час розгляду справи № 640/24557/20 ОСОБА_1 достеменно було відомо про фактичні обставини скорочення/нескорочення посади головного спеціаліста в Управлінні внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України у 2014 році, а докази, надані позивачем, не встановлюють жодних нових обставин.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що ним «змінено підстави позову шляхом подання письмової заяви, з яких ключовою (основною), принципово важливою обставиною є повторна зміна відповідачем підстав звільнення з роботи з частини 3 статті 38 КЗпП України на пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Обставини щодо захисту порушеного права підтверджуються належними, достовірними та достатніми доказами відсутності підстав мого звільнення у зв`язку із скороченням посади згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.03.2020 № 1307/к «Про звільнення» без врахування висновків суду у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 та заяви від 10.01.2014 про звільнення з роботи відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України, повторна самостійна зміна відповідачем визначеної мною підстави звільнення з роботи.».

Відповідач у запереченнях на відповіді на відзив повторно зауважив, що на час розгляду справи №640/24557/20 ОСОБА_1 достеменно було відомо про всі фактичні обставини скорочення/нескорочення посади головного спеціаліста в Управлінні внутрішнього аудиту Мін`юсту у 2014 році, а докази надані позивачем не встановлюють жодних нових обставин.

Позивач у судовому засіданні 20.02.2025 заявлені вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог позивача та просив суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 20.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено про строки виготовлення повного тексту.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

На виконання постанови Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі №826/2778/14, Міністерство юстиції України видав наказ від 14 лютого 2020 року №669/к, яким скасував наказ Міністерства юстиції України від 03 лютого 2014 року №178/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновив його на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстицї України з 03 лютого 2014 року.

Листом від 21 лютого 2020 року №1891/14.1/20 Міністерство юстиції України повідомлено позивача, що у зв`язку зі змінами у структурі апарату Міністерства юстиції України та внесенням змін до штатного розпису апарату Міністерства юстиції України посада, на яку його поновлено, скорочена. З огляду на викладене, ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Наказом Міністерства юстиції України від 27 березня 2020 року №1307/к позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України 30 березня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців з припиненням державної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Вважаючи звільнення незаконним, наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 12.10.2015 № 889-VIII (далі також - Закон № 889-VIII).

Відповідно до норм частини першої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно змісту частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Тож, за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, з огляду на що, вказане свідчить, про можливість у суб`єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу з будь-яким державним службовцем. До того ж, право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу.

Рішення роботодавця про «зміни в організації виробництва і праці» може бути зумовлене різними причинами, зокрема, вдосконаленням, перепрофілюванням виробництва, зменшенням обсягу виробництва продукції (надання послуг), фінансовою неспроможністю, стратегією розвитку бізнесу, відповідно, це зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, необхідних для виконання роботи.

Предметом спору у цій справі є правомірність наказу відповідача, яким позивача звільнено з 30 березня 2020 року з роботи у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців з припиненням державної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 826/2778/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Мін`юсту щодо проведення 20.01.2014 атестації головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства ОСОБА_1; визнано незаконним та скасовано наказ Мін`юсту від 03.02.2014 № 178/к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Мін`юсту за пунктом четвертим статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України з 03.02.2014; адміністративну справу № 826/2778/14 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.01.2014 по день постановлення рішення у справі, моральної шкоди та компенсації, пов`язаної з участю у судових засіданнях направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

На виконання вищевказаної постанови Верховного Суду, Міністерством видано наказ від 14.02.2020 № 669/к, яким скасовано наказ Міністерства юстиції України від 03.02.2014 № 178/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено його на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства з 03.02.2014.

Листом від 21.02.2020 № 1891/14.1/20 Міністерство юстиції України повідомило позивача, що у зв`язку зі змінами у структурі апарату Міністерства юстиції України та внесенням змін до штатного розпису апарату Міністерства юстиції України посада, на яку його поновлено, скорочена. З огляду на викладене, ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Наказом Міністерства юстиції України від 27.03.2020 № 1307/к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Мін`юсту 30.03.2020 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців з припиненням державної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Вважаючи протиправними дії та бездіяльність Міністерства, а також прийнятий ним наказ про звільнення, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправною бездіяльності Мін`юсту, яка полягає у затримці виконання постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №826/2778/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді; визнання протиправними дій Міністерства щодо видання наказу від 27.03.2020 № 1307/к «Про звільнення» про звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту з 30.03.2020 за відсутності зазначеної посади у структурі підрозділу та штатному розпису; скасування наказу Мін`юсту від 27.03.2020 № 1307/к «Про звільнення» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади з припиненням державної служби, як незаконний з часу його видання; поновлення на роботі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 640/24557/20, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 в адміністративній справі № 640/24557/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування наказу відмовлено.

Водночас, доказами, що підтверджують нововиявлені обставини, на думку позивача, було зазначено:

наказ Міністерства юстиції України від 06.06.2014 № 1018/к "Про внесення змін до структури та штатної чисельності працівників апарату Міністерства юстиції України", відкритий Міністерством юстиції України із супровідним листом від 22.09.2023 № 33111/ПІ-Я-3979/14.9, яким підтверджується не скорочення посади головного спеціалісту відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту та який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, відповіддю до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України. В матеріалах справи даний наказ відсутній, оскільки відповідачем усупереч вимог п. 4 ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, на думку позивача, було приховано цей письмовий доказ;

Табель обліку використання робочого часу за лютий та березень 2020 року (затверджено наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, форма № П-5), який відноситься до первинної облікової документації роботодавця (постанова Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 2040/7558/18), відкритий Міністерством юстиції України із супровідним листом від 29.08.2023 № 113789/Ш-Я-3445/14.9;

повідомлення від 28.02.2024 № 32111/ПІ-Я-1047/14.9 щодо не скорочення посади, а саме: "наказ/інший розпорядчий документ, яким виключено (скорочено) посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерством юстиції України не видавався";

постанова державного виконавця від 31.07.2023 про закінчення виконавчого провадження № 61441473 про поновлення ОСОБА_1 на посаді згідно з рішенням суду у зв`язку з його фактичним виконанням в повному обсязі.

Як вбачається зі змісту заяви про зміну підстав позову, позивачем наголошено на порушенні права позивача на звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України згідно висновків постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №826/2778/14.

Також вказується на відсутність факту скорочення посади, зазначаючи, що достовірними та достатніми доказами відсутності підстав звільнення у зв`язку зі скороченням посади без реалізації фактичної процедури скорочення посади є: витяг з наказу Міністерства юстиції України від 06.06.2014 № 1018/к "Про внесення змін до структури та штатної чисельності працівників апарату Міністерства юстиції України", надісланий Міністерством юстиції України із супровідним листом від 22.09.2023 № 33111/ПІ-Я-3979/14.9; витяги зі штатних розписів апарату Міністерства юстиції України від 14.01.2014 та від 17.06.2014; табель обліку використання робочого часу за лютий та березень 2020 року, надісланий Міністерством юстиції України із супровідним листом від 29.08.2023 № 113789/Ш-Я-3445/14.9; повідомлення від 28.02.2024 № 32111/ПІ-Я-1047/14.9 щодо нескорочення посади, а саме: «наказ/інший розпорядчий документ, яким виключено (скорочено) посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерством юстиції України не видавався».

Верховний Суд у постанові від 11.10.2024, скасовуючи ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №320/34788/23, якою відмовлено у відкритті провадження у справі №320/34788/23 зазначив: « …інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення. У противагу цьому, в адміністративному процесі існує також й інститут нових доказів, тобто таких, які з`явились після ухвалення судового рішення у судовій справі. Такі нові докази, як вже зазначалось, не є нововиявленими, а тому не будуть підставою для перегляду справи за частиною другою статті 361 КАС України. Натомість такі докази можуть слугувати підставою для подання нового позову до адміністративного суду, адже змінюють підстави позову. З огляду на обставини цієї справи, судам першої та апеляційної інстанції варто було б дослідити правову природу наведених позивачем доказів та встановити чи дійсно наведеним позивачем доказам, які він вважає новими та такими, які змінюють підстави цього позову у порівнянні до справи № 640/24557/20, не була надана оцінка в межах справи № 640/24557/20. Знову ж таки, на цій стадії судового провадження суд не досліджує докази, тому надати цю оцінку та дійти висновку про (не)зміну правових підстав цього позову суд буде мати процесуальну можливість після вирішення питання про відкриття провадження у цій справі. З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій у цій справі про необхідність відмови у відкритті провадження за пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України. У ході судового розгляду цього позову, судам необхідно дослідити правові підстави цього позову з урахуванням доказів, які позивач вважає новими й такими, які мають суттєве значення для правильності вирішення спору, й на основі їхнього аналізу у сукупності з іншими доказами та обставинами справи надати відповідь, чи дійсно змінились правові підстави цього позову, у порівнянні з позовом у справі №640/24557/20, що неможливо здійснити на стадії відкриття провадження у справі.».

Втім, як установлено судами у справі № 640/24557/20, обставини, які, на думку позивача встановлюються наданими ним доказами, були відомі на момент розгляду вказаної справи та у рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій їм було надано відповідну оцінку. З огляду на матеріали справи № 640/24557/20, на виконання постанови Верховного Суду від 23.09.2019 ОСОБА_1 було поновлено саме на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України з 03.02.2014, оскільки резолютивна частина цього рішення передбачала саме таке формулювання за відсутності будь-яких альтернативних варіантів.

Водночас, у тексті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 640/24557/20 судом надано правову оцінку доводам позивача щодо його звільнення з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України за відсутності зазначеної посади у структурі підрозділу та штатному розписі.

Суд зауважує, що у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 640/24557/20 наголошено, що «факт скорочення посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України не заперечується позивачем, що підтверджується матеріалами позовної заяви та додатковими поясненнями».

Судом встановлено, у структурі апарату Міністерства юстиції України та відповідно у штатному розписі на 2020 рік, які були чинними станом на лютий - березень 2020 року, не було передбачено структурного підрозділу з назвою «відділ внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту» та посади «головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту».

Як вбачається з матеріалів справи, листом Міністерства від 21.02.2020 № 1891/14.1/-20 ОСОБА_1 було попереджено, що у зв`язку зі змінами у структурі апарату Мін`юсту та внесенням змін до штатного розпису апарату Міністерства посада головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту, скорочена та повідомлено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Також, не заслуговують на увагу твердження позивача, що табелі обліку використання робочого часу за лютий-березень 2020 року є новим доказом, який підтверджує нову обставину, оскільки в них зазначено посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту, оскільки на виконання рішення суду, Міністерством юстиції України було зроблено коригуючий табель із зазначенням займаної посади.

Суд критично ставиться до тверджень позивача в частині зміни формулювання причин звільнення, а саме повторної зміни відповідачем підстав звільнення з роботи з частини 3 статті 38 КЗпП України на пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», оскільки спірний наказ прийнято у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців з припиненням державної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Крім того суд зауважує, що на виконання постанови Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі №826/2778/14, Міністерство юстиції України видало наказ від 14 лютого 2020 року №669/к, яким скасував наказ Мін`юсту від 03 лютого 2014 року №178/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновив його на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Мін`юсту з 03 лютого 2014 року.

Суд не бере до уваги посилання на постанову Верховного суду від 06.12.2023 у справі №757/35715/19, оскільки висновки суду касаційної інстанції у цій справі ґрунтуються на конкретних обставинах справи з конкретною доказовою базою та відповідними процесуальними діями сторін у справі, правовідносини в яких не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

За наведеного, судом встановлено правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивача, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення позивача, а тому, також задоволенню не підлягають.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до норм частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають. Відповідачем було доведено, що звільнення позивача відбулось із дотриманням законодавства, підстава звільнення визначена правильно, процедура звільнення дотримана.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 05 березня 2025 р.