Рішення № 125649497, 06.03.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2025 р. справа № 300/8292/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) (далі по тексту відповідач, в/ч НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 (далі по тексту відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 (далі по тексту відповідач, в/ч НОМЕР_3 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2015 по квітень 2016 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по квітень 2016 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із травня 2016 року по жовтень 2017 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із травня 2016 року по жовтень 2017 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із листопада 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із листопада 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по 16.05.2020 включно;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 16.05.2020 включно у розмірі 4386,74 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з Витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.05.2020 № 298-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.05.2020. Відповідно до інформації відображеній в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення, ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у спірний період: з грудня 2015 року по квітень 2016 року включно - ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_4 ); з травня 2016 року по жовтень 2017 року включно - в ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_5 ); з листопада 2017 року по 16.05.2020 включно - в ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина НОМЕР_3 ). Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення вбачається, що при проходженні військової служби позивачу із грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін. На адвокатські запити відповідачі надали інформацію та документи, із яких слідує що при звільненні позивача останньому нараховано відповідачами та виплачено Східним регіональним управлінням заборгованість індексації грошового забезпечення за період служби із липня 2015 року по 16.05.2020 включно на загальну суму 32 965,55 грн, що підтверджується Розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченої у Східним регіональним управлінням. Із змісту вказаного Розрахунку слідує, що відповідачами за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно позивачу нараховувано індексація грошового забезпечення з урахуванням з урахуванням листопада 2014 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Позивач вважає дії відповідачів щодо визначення інших місяців ніж січень 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації у період із 01.12.2015 по 28.02.2018 включно протиправними, оскільки із грудня 2015 року при нарахуванні індексації не міг застосовуватись інший місяць, як місяця обчислення індексу споживчих цін (так званий базовий місяць) ніж січень 2008 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву (а.с.13-14).

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_11 скористалося своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.11.2024 (а.с. 79-82). У даному відзиві зокрема зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу за період з листопада 2017 року по 16.05.2020 є правомірною Підстави для задоволення позову щодо ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні.

Відповідач Адміністрація Державної прикордонної служби України скористалося своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.11.2024 (а.с. 99-101). У даному відзиві зокрема зазначив, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача здійснювався на основі довідок регіональних управлінь Держприкордонслужби. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 скористалося своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.11.2024 (а.с. 108-111). У даному відзиві зокрема зазначив, що згідно з Витягом з наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.05.2020 №298-ОС позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.05.2020. Зазначає, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 немає юридичних підстав здійснювати вказані виплати, оскільки позивач звільнений саме з ІНФОРМАЦІЯ_3 . Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши і оцінивши подані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив такі обставини.

Згідно з Витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.05.2020 № 298-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.05.2020.

Відповідно до інформації відображеній в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення, ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у спірний період: з грудня 2015 року по квітень 2016 року включно - ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_4 ); з травня 2016 року по жовтень 2017 року включно - в ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_5 ); з листопада 2017 року по 16.05.2020 включно - в ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина НОМЕР_3 ).

Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення вбачається, що при проходженні військової служби позивачу із грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін. На адвокатські запити відповідачі надали інформацію та документи, із яких слідує що при звільненні позивача останньому нараховано відповідачами та виплачено Східним регіональним управлінням заборгованість індексації грошового забезпечення за період служби із липня 2015 року по 16.05.2020 включно на загальну суму 32 965,55 грн, що підтверджується Розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченої у Східним регіональним управлінням. Із змісту вказаного Розрахунку слідує, що відповідачами за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно позивачу нараховувано індексація грошового забезпечення з урахуванням з урахуванням листопада 2014 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).

Вважаючи вказані дії суб`єктів владних повноважень протиправними, та за необхідне зобов`язати цей орган вчинити певні дії щодо нарахування та виплати належних видів грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення дії чи конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-XII від 20.12.1991 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 9 цього ж Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з ст. 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацом другим ч. 4 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону № 1282-XII).

Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії № 2017-III від 05.10.2000 визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно з ст. 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17, який відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховано судом при вирішенні даної справи.

Відтак, індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, зокрема позивачу.

При цьому, спірними у цій справі є також питання, пов`язані з визначенням місяця, для обчислення індексу споживчих цін (базового місяць) для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у спірному періоді.

З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (до 01.01.2016 - 101) відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

При цьому, до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі - Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та визначався у разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати.

З 01.12.2015 замість базового місяця введено поняття місяць, у якому відбулося підвищення - у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймалося за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснювалося з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з абз. 5 п. 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру (місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових), а з 01.12.2015 - місяць підвищення тарифних ставок (окладів).

Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 22.07.2020 у справі №400/3017/19, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а та від 26.01.2022 у справі №400/1118/21.

Так, у справах №400/1118/21, №420/3593/20 та №380/7071/21 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 102 Порядку № 1078, пункт 3 Постанови №1013 зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

В постанові від 28.02.2023 у справі № 200/6705/21 Верховний суд зазначив, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої (з грудня 2015 року) індексації здійснюється з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстави вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Разом з цим, як зазначалося вище, відповідні зміни до Порядку № 1078 було внесено Постановою № 1013.

Пунктом 1 вказаної постанови передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому, підвищення окладів не стосувалося військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Водночас, суд зауважує, що схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Збройних Сил України затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка набрала чинності з 01.01.2008.

Відповідно до пункту 1 вказаної Постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

В подальшому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулася з 01.03.2018, у зв`язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

При цьому, суд звертає увагу, що підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року до березня 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, ніж січень 2008 року та березень 2018 року не відбувалося.

Так, колегія суддів Верховного Суду України в постанові від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21 зазначила, що: 43. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. 44. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року. 45. З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався. 46. Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

З наведених підстав, Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції в частині визначення базового місяця індексації грошового забезпечення березня 2015 року, зазначивши при цьому, що відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 27 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи те, що востаннє посадовий оклад позивача за посадою був змінений у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018 у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, отже саме цей місяць слід враховувати як для початку обчислення індексу споживчих цін (як базовий місяць) для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а зауважив, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку.

Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд в постанові від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2015 по квітень 2016 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по квітень 2016 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із травня 2016 року по жовтень 2017 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із травня 2016 року по жовтень 2017 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із листопада 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із листопада 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення позивачу за період із 01.03.2018 по 16.05.2020 включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 16.05.2020 включно у розмірі 4386,74 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає таке.

Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення, із наданих відповідачами розрахунків слідує, що у період із березня 2018 року по 16.05.2020 року включно нараховувалося та виплачувалася позивачу поточна індексація з урахуванням березня 2018 року, як місяця обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін, виплату якої проводили щомісячно із грудня 2018 року.

За умови застосування січня 2008 року, як місяця підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по до 28.02.2018 величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року по грудень 2015 року становить 167,1 %.

Звідси проіндексований дохід позивача в межах прожиткового мінімуму у сумі 1378 грн на грудень 2015 року мав становити суму індексації у грудні 2015 року 2302,64 грн. (прожитковий мінімум 1378 грн. Х 167,1 % коефіцієнт індексації).

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року по березень 2018 року має становити 253,30% (постанова Верховного Суду від 22.06.2023 по справі № 520/6243/22).

Із огляду на запровадження із грудня 2015 року єдиних правил нарахування індексації грошового забезпечення у тому числі для всіх військовослужбовців відповідно до Порядку № 1078 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013, то при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 слід врахувати як правові висновки, так і встановлені обставини як докази преюдиційного значення викладені у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 по справі № 520/6243/22, зокрема, що величина приросту індексу споживчих цін станом на березень 2018 року становить 253,30%.

У справі № 520/6243/22 Верховний Суд погодився із правильністю висновків та встановлених судом першої інстанції обставин, про те, що у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253.30%.

Згідно абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.).

Таким чином, розмір індексації для всіх військовослужбовців станом на березень 2018 року має становити 4463,15 грн.

Однак, індивідуально має визначатись розмір індексації - різниці із березня 218 року.

Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21 та у постанові від 06.07.2023 по справі № 560/6684/22 вказав на обставини, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для визначення розміру індексації - різниці із березня 2018 року, до яких належить:

-розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

-суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

-чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації- різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а підтвердив висновки Першого апеляційного адміністративного суду де зазначено, що в частині порівняння сум підвищення грошового забезпечення до підвищення та після підвищення посадових окладів повинні враховуватись складові, які не мають разового характеру: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, щомісячна премія, грошова винагорода відповідно до п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за ризик для життя, винагорода за участь в АТО/ООС.

Відповідно до архівної відомості ОСОБА_1 за 2018 рік, грошове забезпечення (грошовий дохід) у лютому 2018 року становив 18 818 грн і включав такі постійні складові, які не мають разового характеру:

-посадовий оклад - 1 550 грн;

-оклад за військове звання - 135 грн;

-надбавка за вислугу років - 674 грн;

-надбавка за службу в режимних обмежень - 232,50 грн;

-надбавка за кваліфікацію - 82,25 грн;

-надбавка за ВОВЗ - 1 179,50 грн;

-надбавка зо ОУС - ризик для життя - 232,50 грн;

-надбавка за ОРД - 465 грн;

-преміювання - 7 207,50 грн;

-щомісячна додаткова грошова винагорода - 7 056,75 грн.

Відповідно до архівної відомості ОСОБА_1 за 2018 рік, грошове забезпечення (грошовий дохід) у березні 2018 року становив 18 894,41 грн і включав такі постійні складові, які не мають разового характеру:

-посадовий оклад - 8 320 грн;

-оклад за військове звання - 1 480 грн;

-надбавка за вислугу років - 4 900 грн;

-надбавка за службу в режимних обмежень - 1 248 грн;

-надбавка за кваліфікацію - 582,40 грн;

-преміювання - 2 246,40 грн;

- щомісячна додаткова грошова винагорода - 117,61 грн.

Отже, підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 відбулося на 76,41 грн (грошовий дохід березень у сумі 18 894,41 грн відняти грошовий дохід у лютому в розмірі 18 818 грн).

Положення пункту 5, як і цілому положення Порядку № 1078 застосовують таке поняття як «підвищення доходів», яке (підвищення) пов`язується для працівників бюджетної сфери із підвищенням на законодавчому рівні тарифних ставок (посадових окладів) та при правильному застосуванні Порядку № 1078 мало б призводить до зміни розміру індексації, або ж фактично припинення виплати індексації - різниці за умови фактичного підвищення доходу у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів), який би (дохід) перевищував би розмір індексації.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.2 пункт 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Отже, грошовий дохід позивача складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відтак, виплачена позивачу у лютому 2018 року та у березні 2018 року у складі місячного грошового забезпечення щомісячна додаткова грошова винагорода у розумінні норм ПК України є його загальним місячним доходом саме у місяці виплати доходу, тобто у лютому 2018 року та у березні 2018 року, і жодним чином не може вважатися його грошовим доходом за попередні місяці при застосуванні до спірних правовідносин пункту 5 Порядку №1078, яким встановлено спосіб визначення розміру індексації у порівнянні з підвищення грошового доходу у цьому місяці підвищення, а саме якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

14 липня 2021 року Верховний Суд у постанові у справі № 240/12040/19 зазначив, що твердження судів, що отримана позивачем у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода була нарахована та виплачена за лютий 2018 року, а отже не входить в грошове забезпечення за березень 2018 року, з якого позивачу нараховано пенсію, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки: такі доводи не були підставою для відмови позивачу в перерахунку пенсії; визначальне значення мас саме факт виплати зазначеної допомоги в березні 2018 року, а не період, за який вона виплачена.

На підтвердженні проведеного позивачем розрахунку суми індексації-різниці на підставі грошового доходу за лютий 2018 року та березень 2018 року та його складових, які мають постійний/щомісячний характер суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив:

«Так, суд першої інстанції, досліджуючи нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.08.2021 встановив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 11 726,40 грн (оклад за військове звання - 130,00 грн, посадовий оклад - 1120,00 грн, надбавка за вислугу років - 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 875,00 грн, премія - 4704,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4397,40 грн.)

Також суд першої інстанції урахував, що грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 12 264,00 грн (оклад за військове звання - 130,00 грн, посадовий оклад - 1120,00 грн, надбавка за вислугу років - 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 875,00 грн, премія - 5040,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4599,00 грн).

Відтак, суд першої інстанції встановив, що грошовий дохід позивача збільшився на 537,60 грн (12 264,00 грн -11 726,40 грн)».

Як зазначено вище у постанові від 22.06.2023 по справі № 520/6243/22 Верховний Суд по суті надавав оцінку висновкам суду першої щодо дослідження ним нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.08.2021 та встановлення складових грошового забезпечення для порівняння підвищення доходу березня у порівнянні із лютим 2018 року погодився про включення щомісячної грошової допомого для порівняння різниці доходу у місяці її виплати, а не за місяць нарахування такої виплати.

Отже, із огляду на зазначене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду у справі № 240/12040/19 та у справі №520/6243/22 та норм ПК України слідує, що розмір грошового доходу (грошового забезпечення) за лютий 2018 року та березень 2018 року складається із суми нарахованих (виплачених, наданих) протягом таких звітних податкових місяців виплат, які і є розрахунковою величиною (грошовим доходом за місяць) при застосуванні до спірних правовідносин п. 5 Порядку № 1078.

Як зазначалось вище сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року становить 4463,15 грн.

Із огляду на те, що як зазначено вище підвищення доходу позивача в березні 2018 року відбулося на 76,41 грн, а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.

Таким чином, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право із березня 2018 року на отримання індексації-різниці в сумі 4386,74 грн (сума можливої індексації 4 463,15 грн відняти суму підвищення доходу 76,41 грн).

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 дійшов висновку, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Відтак, починаючи з березня 2018 року індексація - різниця у сумі 4386,74 грн з урахуванням абзацу 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078 мала б нараховуватись та виплачуватись позивачу до дня звільнення з військової частини, оскільки у період із березня 2018 року до дня звільнення позивача у травні 2020 року не відбувалось підвищення посадових окладів військовослужбовців на законодавчому рівні і такий, що і спостерігається у інформації відображеній у архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення позивача за 2018 - 2020 роки, відповідно до яких посадовий оклад нараховувався та виплачувався із розрахунку прожиткового мінімуму на 01 січня 2018 року.

Водночас відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку та не нараховано позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.05.2020 включно.

Однак суд зазначає, що позовні вимоги в частині нарахувати та виплатити конкретну суму індексації, вираховану позивачем самостійно, не підлягають задоволенню, оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення.

Таким чином, позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає до часткового задоволення.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Позивач звернувся до суду із вимогою нарахувати та виплатити індексацію яка є складовою грошового забезпечення.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд неодноразово, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Зокрема аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 03.08.2023 у справі 280/6779/22 та від 26.10.2023 у справі 380/653/23.

Згідно з Витягом з Наказу від 13.05.2020 № 298-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.05.2020.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ) внесені зміни, зокрема до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Закон № 2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022.

Частину першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня у справі 380/15245/22, від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22 та від 28.09.2023 по справі № 140/2168/23.

Враховуючи викладене, редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка чинна на момент звернення до суду із даним позовом не підлягає застосуванню.

Оскільки, на час звільнення позивача з військової служби (16.05.2020 (наказ від 13.05.2020 №298-ОС)) відповідно до статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці з вимогами про стягнення заробітної плати не обмежувалося будь-яким строком.

Саме така правова позиція неодноразова викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 08.08.2024 у справі №380/29686/23, від 01.10.2024 у справі №620/14688/23. від 01.10.2024 у справі №160/21959/23.

Разом з тим, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно- правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини» від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

З наведеного тлумачення норм статті 58 Конституції України Конституційним Судом України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто не можуть бути застосовані до тих правовідносин, які виникли до набрання ними (законами, нормативно-правовими актами) чинності та відповідно вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності, крім випадку коли такі закони чи інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 та яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України не містять положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто зворотної дії в часі вказаний закон не має.

Таким чином, вимоги Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ щодо строку звернення до суду застосовуються з дня набрання ним чинності (19.07.2022) та в силу вимог статті 58 Конституції України та частини 4 статті 3 КАС України не мають зворотної дії в часі.

Правила застосування законодавства про адміністративне судочинство у часі містяться у частині 4 статті 3 КАС України, якою передбачено, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи наведене та з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічна правова позиція міститься у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, постановах Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі №140/2168/23, від 07 вересня 2023 року у справі №620/1201/23, від 18 січня 2024 року у справі №240/5105/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що по 19 липня 2022 року застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби (16.05.2020 (наказ від 13.05.2020 №298-ОС)) звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати відповідно до статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) не обмежувалось будь-яким строком.

Отже, відсутні підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, а клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 про залишення позову без розгляду, є таким, що не підлягає до задоволення.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2015 по квітень 2016 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_4 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по квітень 2016 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із травня 2016 року по жовтень 2017 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ) нарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період із травня 2016 року по жовтень 2017 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із листопада 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , АДРЕСА_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період із листопада 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.05.2020.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , АДРЕСА_4 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.05.2020 включно із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.