Рішення № 125649492, 06.03.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2025 р. справа № 300/9799/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Модультранс" в інтересах якого діє Зелінський Павло Любомирович до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов від 27.08.2024,

ВСТАНОВИВ:

Зелінський Павло Любомирович звернувся до суду в інтересах Приватного підприємства "Модультранс" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Відповідач-1), Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (Відповідач-2) про визнання протиправними та скасування постанов від 27.08.2024 №136929, №136930, №136931, №136932, №136933, №136934, №136935, №136936, №136937, №136938, №136939, №136940, №136971, №136972, №136973, №136974, №136975, №136976, №136977, №136978, №136979, №136980, №136981, №136982, №136983, №136984, №136985, №136986, №136987.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані постанови є протиправними оскільки прийняті за наслідками перевірки під час якої не враховано дотримання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті Також, вказує на порушення відповідачем права позивача на особисту участь представника під час прийняття оскаржуваних рішень. З цих підстав вважає оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такими, що підлягають до скасування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.01.2025 (т.1 а.с.100-106). У відзиві відповідач зазначає, що як під час перевірки, так і при прийнятті оскаржуваної постанови, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

10.06.2024 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, керуючись Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), у відповідності до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, на підставі направлення на рейдову перевірку від 07.06.2024 за №003526, на території автостанції в м. Чернівці проведено рейдову перевірку (т.1 а.с.119,128).

В межах перевірки, посадовою особою відповідача перевірено транспортний засіб марки Neoplan реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПП "Модультранс".

За результатами проведення перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №055766, в якому зафіксовано, в тому числі, виявлене порушення передбачене ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (виконання міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів визначених ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутні щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та бланки підтвердження діяльності за період з 13.05.2024 по 10.06.2024) (т.1 а.с.111).

Водій ОСОБА_1 , з актом ознайомився, підписав та копію отримав, про що свідчить його підпис у відповідні графі.

Зважаючи на місце реєстрації позивача, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акту за №055766 від 10.06.2024 призначено на 18.07.2024 в приміщенні відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про що повідомлено позивача (т.1 а.с120).

Представник ПП "Модультранс" на розгляд справи не прибув.

Листом від 09.07.2024 позивача повідомлено про те, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акту за №055766 від 10.06.2024 призначено на 06.08.2024 (т.1 а.с.124).

05.08.2024 на адресу відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті керівником ПП "Модультранс" подано заяву в якій просив скерувати, в тому числі акт перевірки за №055766 від 10.06.2024, до відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті для розгляду за місцем виявлення порушення (т.1 а.с.117).

Листом від 21.08.2024 відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті повідомлено позивача про те, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акту за №055766 від 10.06.2024 призначено на 27.08.2024 (т.1 а.с125).

Представник ПП "Модультранс" на розгляд справи не прибув.

Враховуючи виявлені порушення законодавства, 27.08.2024 відповідачем винесено постанови про застосування до ПП "Модультранс" адміністративно-господарських штрафів в розмірі 6800 гривень, відповідно до абз. 11 частини 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за №136929, №136930, №136931, №136932, №136933, №136934, №136935, №136936, №136937, №136938, №136939, №136940, №136971, №136972, №136973, №136974, №136975, №136976, №136977, №136978, №136979, №136980, №136981, №136982, №136983, №136984, №136985, №136986, №136987 (т.1 а.с.130-178).

Вказані постанови направлені на адресу позивача 09.09.2024 (т.1 а.с.118).

Вважаючи зазначені постанови протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Згідно з п.1 цього Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному та залізничному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006.

Згідно п.3 зазначеного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт" при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:

дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);

білетно-облікову документацію;

схему маршруту.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (ч.7 ст.53 цього Закону).

Згідно з ч.8 ст.53 вказаного Закону водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно п.3.5 розділу ІІІ зазначеної Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до п.3.6 розділу ІІІ зазначеної Інструкції автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Окрім цього, 11.10.2005 набув чинності Закон України № 2819-IV від 07.09.2005 "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)".

20.12.2010 набрала чинності Поправка № 6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Із наведених вище положень слідує, що водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.

Судом встановлено, що до перевірки водіями надано тахокарти за 10.06.2024 та бланки підтвердження діяльності від 10.06.2024 згідно з якими водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 06.05.2024 по 10.06.2024 перебували у відпустці (т.1 а.с.112,113).

В той же час, перевіркою встановлено, що відповідно до даних системи "Шлях" щодо перетину державного кордону водіями призовного віку: ОСОБА_1 в якості водія автобуса здійснював перетин державного кордону 20.05.2024, 26.05.2024, 30.05.2024 та 08.06.2024; ОСОБА_2 в якості водія автобуса здійснював перетин державного кордону 20.05.2024, 26.05.2024 та 08.06.2024 (т.1 а.с.166-176).

Відтак, надані до перевірки бланки підтвердження діяльності від 10.06.2024 не взяті до уваги у зв`язку з тим, що містять недостовірну інформацію.

В контексті вищенаведеного, суд вказує на правомірність висновку перевірки про допущення позивачем порушення передбаченого ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (виконання міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів визначених ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутні щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та бланки підтвердження діяльності за період з 13.05.2024 по 10.06.2024).

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена приписами ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Зокрема, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.11 ч.1).

У спірному випадку відсутність щоденних листків режиму праці водіїв за 28 днів, що передували контрольному заходу, кваліфікується як порушення передбачені абзацом шостим частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, що і було здійснено відповідачем.

Слід зазначити, що про розгляд 27.08.2024 матеріалів справи про порушення законодавства, позивача було інформовано листом від 21.08.2024, який згідно відомостей трекінгу відправлень, вручено за довіреністю 28.08.2024, що на думку позивача, позбавило його можливості бути присутнім при розгляді справи та надати свої пояснення, а отже є підставою для скасування оскаржуваних постанов про накладення штрафів (т.1 а.с.125,125).

Отже, судом встановлено, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Однак суд враховує, що під час розгляду справи № 825/2328/16 (постанова від 22.05.2020) Верховним Судом сформульовано таку правову позицію: "саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення". Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття".

Крім цього, Верховним Судом у справі № 820/4810/17 від 01.03.2018 зроблено такий висновок: "відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу".

Як встановлено судом, позивачем допущено порушення положень Закону України "Про автомобільний транспорт" під час перевезення пасажирів, що є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого абз. 11 ч. 1ст. 60 цього Закону, а, відтак, не може бути підставою для скасування оскаржуваних постанов, лише факт неналежного повідомленням відповідачем позивача про розгляд справи

Крім того, суд враховує, позицію Верховного Суду викладену у постанові від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17 згідно якої, завчасне у межах достатнього поза розумним сумнівом строку надходження поштового відправлення (до складу якого входить повідомлення про дату, час та місце розгляду питання стосовно накладення штрафу на перевізника) до установи з поштового зв`язку і не отримання цього повідомлення перевізником не виключає можливості накладення штрафу за відсутності перевізника, адже кожен учасник суспільних відносин повинен дотримуватись базових правил добропорядності, доброчесності та сумлінності тощо, а не ухилятись від отримання поштової кореспонденції задля уникнення юридичної відповідальності.

Також, суд вказує на те, що Порядком №1567 не передбачено обов`язку відповідача заздалегідь повідомляти позивача (за кілька днів), а лише передбачено обов`язок повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення, що і було зроблено відповідачем.

Більше того, зважаючи на те, що позивач неодноразово повідомлявся про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства не лише відповідачем, а й відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, то суд зазначає, що протягом такого тривалого часового проміжку, позивач мав можливість скористатись своїм правом на надання пояснень.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що відповідач в спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прав позивача не порушив, тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного підприємства "Модультранс" (код ЄДРПОУ 37581173, вул. Трудова, 1-Г, м. Снятин, Івано-Франківська обл., 78300) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150), Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Руська, 248-У, м. Чернівці) про визнання протиправними та скасування постанов від 27.08.2024 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.