Рішення № 125648574, 06.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 рокуСправа №160/14678/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 24.06.2023 р. на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 р. у справі №160/12764/21;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 24.06.2023 р. на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 р. у справі №160/12764/21.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, ОСОБА_1 з 11.12.2002 року по 11.02.2020 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 11.02.2020 року №30 позивача з 11.02.2020 року було звільнено з військової служби. Проте при виключенні зі списків особового складу позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення. У зв`язку з цим позивач 18.05.2021 року звернулася із заявою до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення. Заява отримана відповідачем 21.05.2021 року, проте у визначений законодавством термін відповідь надана не була. Для вирішення спору позивач 24.07.2021 року звернулася до суду. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №160/12764/21 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивачу із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум та нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 11.02.2020 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. 24.06.2023 року відповідачем на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №160/12764/21 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 11.02.2020 року у загальній сумі 174988,39 грн., що підтверджується банківською випискою. Разом з цим відповідачем в порушення статті 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року у справі №160/14678/23 (суддя Савченко А.В.) провадження у справі закрито.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду позивач звернулася до суду із апеляційною скаргою.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року у справі №160/14678/23 залишено без змін.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду позивач звернулася до суду із касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 30.12.2024 року касаційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року у справі №160/14678/23 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024 року скасовано, а справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

За правилами частини 1 статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду Олени Шкурко від 15.01.2025 року №13д щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи (продовження розгляду) призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/14678/23, у зв`язку із недопустимістю повторної участі судді Артура Савченка в розгляді адміністративної справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 року адміністративна справа №160/14678/23 передана судді Серьогіній О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 17.02.2025 року. Також вказаною ухвалою суду від відповідача витребувано додаткові докази по справі.

20.01.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач, вважає, що позиція позивача щодо можливості застосування положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ) до здійснення спірних виплат, що є предметом судового розгляду, - є безпідставною, виходячи з наступного. На день виключення позивача зі списків Військової частини НОМЕР_1 - 11.02.2020 року між ним та відповідачем, та у подальшому більше ніж 1 року 5 місяців, до подання позивачем 28.07.2021 року позову у справі № 160/12764/21, не існувало спору щодо невиплати індексації грошового забезпечення. Позивач, отримавши повний розрахунок при звільненні з військової служби, не заявила відповідачу про невиплату індексації грошового забезпечення та не здійснила будь-яких активних дій щодо захисту порушеного, як на її думку, права. Спір позивачем порушено значно пізніше дати отримання повного розрахунку, отже про порушення відповідачем строків виплат йтися не може. Виходячи з викладеного, підстав для застосування положень Закону № 2050-ІІІ в даному випадку немає. Відповідно до ст.5 Закону № 2050-ІІІ своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає. Як зазначено вище, позивач, звільнившись 11.02.2020 року і отримавши розрахунок при звільненні, відповідно маючи повні і об`єктивні данні про те, які виплати ним отримано, а які, як на її думку ні, з 11.02.2020 року по 28.07.2021 року, займаючи пасивну позицію, не вчиняла ніяких дій щодо відновлення своїх прав, - у жодний спосіб не ініціювала виплату їй індексації грошового забезпечення у тому розмірі, у якому вважає такий обгрунтованим. Таким чином, за період з 11.02.2020 року по 28.07.2021 року заявлений позивачем розрахунок суми компенсації втрати частини доходів виник саме з вини позивача. Подання позивачем 28.07.2021 року позову про нарахування і виплати індексації грошового забезпечення на певних умовах за минуванням більше ніж 1 року 5 місяців з дня отримання повного розрахунку, зокрема й за цими виплатами, не може вважатися вжиттям заходів до своєчасного отримання нею доходу. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.12.2002 року по 11.02.2020 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу від 11.02.2020 року №30 позивача з 11.02.2020 року було звільнено з військової служби.

Проте при виключенні зі списків особового складу позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

У зв`язку з цим позивач 18.05.2021 року звернулася із заявою до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення.

Заява отримана відповідачем 21.05.2021 року, проте у визначений законодавством термін відповідь надана не була.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач 24.07.2021 року звернулася до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №160/12764/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення:

- за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року;

- за період з 01.03.2018 року по 11.02.2020 року з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №160/12764/21 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року в адміністративній справі № 160/12764/21 скасовано та прийнято постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплат ти в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, та 01.03.2018 року по 11.02.2020 року;

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивачу із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум та нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 11.02.2020 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

24.06.2023 року відповідачем на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №160/12764/21 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 11.02.2020 року у загальній сумі 174988,39 грн., що підтверджується банківською випискою.

Разом з цим відповідачем в порушення статті 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).

Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених строків виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, індексація).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок №159).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

На підставі абзацу 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата, індексація). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Доводи відповідача про те, що компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не виплачується у разі порушення строків виплати доходу, якщо мав місце спір між сторонами не береться судом до уваги, оскільки наявність спору між сторонами не може позбавляти особу права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду є протиправною.

Тому, для захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 24.06.2023 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 року у справі №160/12764/21.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 24.06.2023 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 року у справі №160/12764/21.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 24.06.2023 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 року у справі №160/12764/21.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна