Рішення № 125648316, 19.08.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 рокуСправа №160/14964/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/14964/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» (49000, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16; ЄДРПОУ 34314692) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

10.06.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA110130/2024/000213/1 від 23.05.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2024/000459 від 23.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №UA110130/2024/000213/1, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Позивач вказує, що надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену останнім митну вартість товару та її складові, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Також, позивач зазначає, що причини, за яких митний орган відмовляє у митному оформленні товарів полягають у припущеннях та необґрунтованих сумнівах щодо заявленої декларантом вартості товару. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. З огляду на викладене, позивач просить суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №160/14964/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

28.06.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №25047/24), в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що при перевірці поданої позивачем митної декларації, а також документів, долучених до останньої, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості товару. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. В даному випадку підставами невизнання заявленої декларантом митної вартості товарів стали виявлені у ході перевірки невідповідності та неповні відомості у документах, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складової митної вартості товарів. Зазначене стало підставою для прийняття митницею оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

02.06.2016 між компанією-нерезидентом Tapadia Polyesters Pvt Ltd (Продавець) та ТОВ «ТД «Марафон» (Покупець) було укладено контракт № 16/26, згідно розділу першого якого Продавець продає, а Покупець купує ПЕТ плівку (далі - товар) країни походження Індія, партіями, постачання яких узгоджується та підписується у специфікаціях, що є невід`ємними частинами контракту.

Згідно п. 4.2 контракту, ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування, оформлення та пересилки вантажних документів, оформлення телекс-релізу, а також доставки товару в порт призначення та морського страхування, що покриває 110 % інвойсної вартості товару.

На виконання вказаного контракту, специфікацією № 34 від 07.02.2024 сторони погодили поставку товару (плівка марки РС-01, РСМ-01, PR, PT) у кількості 20 000 кг. на загальну суму 30 575 дол. США.

Продавцем на адресу позивача 08.02.2024 було виставлено проформу інвойс № 02-24/002 на суму 30 575 дол. США. Зазначеним інвойсом визначено порядок оплати, а саме: 40% передоплати та 60 % протягом семи днів після відвантаження товару.

Разом із цим, пунктами 2.2, 4.5 контракту передбачено, що кількість товару за марками та розмірами в кожній партії фіксується сторонами в специфікаціях. Допускається відхилення фактичної кількості товару від кількості, зафіксованої в специфікації, в межах +/- 10%. Зазначені відхилення також зафіксовані проформою інвойсом №02-24/002 від 08.02.2024.

За фактом відвантаження та зваження товару, враховуючи його специфіку, продавець відвантажив на адресу позивача визначений специфікацію №34 від 07.02.2024 до контракту № 16/26 від 02.06.2016 товар у загальній кількості не 20 000 кг., як то визначено вказаною специфікацією, а 20 018,50 кг, що не суперечить положенням п. 2.2, п. 4.5 контракту.

Продавцем на адресу позивача було виставлено комерційний інвойс № TPPL/2737/23-24 від 06.03.2024 за фактично відвантажений товар виходячи з його фактичної кількості 20 018,50 кг., на суму 30 577,94 дол. США.

Вказана вартість товару, враховуючи умови п. 4.4 контракту була оплачена ТОВ «ТД «Марафон» за умовами, що визначені проформою інвойсом № 02-24/002 від 08.02.2024, що підтверджено повідомленнями міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів SWIFT:

- 09.02.2024 у сумі 12 230 дол. США виходячи з вартості товару, що визначена специфікацією № 34 від 07.02.2024, та що становить 40% попередньої оплати (40 % від суми специфікації 30 575 дол. США);

- 29.03.2024 у сумі 18 347,94 дол. США виходячи з суми комерційного інвойсу № TPPL/2737/23-24 від 06.03.2024 враховуючи фактичну кількість товару по факту його відвантаження, яка визначається як різниця сум: 30 577,94 дол. США (вартість згідно інвойсу) 12 230 дол. США (сума попередньої оплати у розмірі 40% за специфікацією № 34 від 07.02.2024).

23.05.2024 ТОВ «ТД «Марафон» було сформовано та направлено засобами електронного зв`язку до Дніпровської митниці митну декларацію щодо оформлення вищезазначеного товару, яка того ж дня була прийнята митним органом з присвоєнням їй номеру 24UA110130011827U5.

ТОВ «ТД «Марафон» у митній декларації № 24UA110130011827U5 від 23.05.2024 було заявлено митну вартість товару у розмірі 30 577,94 дол. США.

На підтвердження вказаної вартості товару, ТОВ «ТД «Марафон» були надані наступні документи:

- Сертифікати аналізу від 06.03.2024 з перекладом;

- Пакувальний лист від 06.03.2023;

- Проформу інвойс 02-24/002 від 08.02.24;

- Комерційний інвойс № TPPL/2737/23-24 від 06.03.2024 з перекладом;

- Коносамент № NAGE00282300 від 28.03.2024;

- CMR № 2408 від 20.05.2024;

- Супровідний документ форми Т1 № 24PL322010NS6PC6F6 від 20.05.2024;

- Сертифікат походження № IV/2024-25/00020 від 01.04.2024 з перекладом;

- Висновок лабораторії № 142000-3700-0362 від 14.09.2023;

- Платіжні доручення SWIFT 25 406,00 USD від 09.02.2024 та SWIFT 38 112,84 USD від 29.03.2024;

- Рахунок на оплату № TG160524010 від 16.05.2024;

- Рахунок на оплату № 105 від 21.05.2024;

- Довідку про транспортні витрати б/н від 21.05.2024;

- Заявку № 4 від 16.05.2024;

- Прайс лист від 01.02.2024 з перекладом;

- Висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-467 від 09.05.2024;

- Страховий поліс № 0000000027922606-01від 10.04.2024 з перекладом;

- Специфікації № 33, 34 від 07.02.2024;

- Контракт № 16/26 від 02.06.2023 та додатки до контракту;

- Договір про надання послуг митного брокера № 270520223 від 27.05.2022;

- Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 010620 від 01.06.2020 з замовленням № 53 від 13.05.2024;

- Договір перевезення № 280723-1 від 28.07.2023;

- Договір оренди транспортного засобу № 230818-004 від 18.08.2023;

- Заяви № 22/01 від 22.05.2024 та б/н від 23.05.2024;

- Експортну митна декларацію № 8131380 від 07.03.2024;

Таким чином, ТОВ «ТД «Марафон» на момент оформлення товару за митною декларацією № 24UA110130011827U5 від 23.05.2024 визначена вказаною митною декларацією митна вартість товару була підтверджена відповідними документами, які не тільки підтверджували числове значення митної вартості у розмірі 30 577,94 дол. США, зокрема комерційний інвойс № TPPL/2737/23-24 від 06.03.2024 на вказану суму, а й документами, які містили відомості щодо оплати, страхування та транспортування вказаного товару.

Комерційним інвойсом № TPPL/2737/23-24 від 06.03.2024 передбачено умови постачання товару CIF Гдиня (Польща) відповідно до Інкотермс 2010.

Отже, страхування та витрати по доставці товару до Гдині покладені на продавця. Вартість товару для Покупця становить інвойсна вартість товару, про що зазначено ТОВ «ТД «Марафон» у МД № 24UA110130011827U5 від 23.05.2024.

Під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, позивачу було направлено повідомлення, відповідно до якого були виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: «1. Відповідно до наданого інвойсу від 06.03.2024 № TPPL/2737/23-24 визначено умови поставки CIF Gdynia (Польща). Відповідно до відомостей зазначеного інвойса Place of receipt (Місце отримання) зазначено ICD MIHAX, NAGPUR, Place of Loading (місце завантаження) NHAVA SHEVA (Порт в Індії). Відповідно до наданого сертифіката про походження товару від 01.04.2024 №IV/2024-25/00020 VIA REGD No. F-1314(N) зазначено маршрут переміщення товару NAGPUR TO NHAVA SHEVA (BY RAIL (залізничним транспортом)), NHAVA SHEVA TO GDYNIA PORT, POLAND (BY SHIP (на морському судні)), тобто переміщення товару здійснено комбінованим видом транспорту. Використання більш ніж одного виду транспорту суперечить основним правилам використання міжнародних термінів Інкотермс-2020 з використанням умов поставки CIF GDYNIA (підлягає використанню лише для морського або внутрішнього водного транспорту). У порушення статей 53, 335 МКУ декларантом не надано до митного контролю транспортні (перевізні) документи за маршрутом NAGPUR TO NHAVA SHEVA. Зазначене викликає сумніви щодо повноти включення транспортної складової до ціни товару на умовах CIF(від місця отримання вантажу NAGPUR до порту відправлення NHAVA SHEVA). Слід зазначити, що у Порту прибуття Гдиня здійснюються послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження та обробку вантажів (контейнерів), відомості про які у рахунку від 16.05.2024 №TG160524010 та замовленні від 16.05.2024. 3. Відповідно до пункту 1.2 Договору на транспортне-експедиційне обслуговування від 01.06.2020 №010620, між ТОВ «ТАНІТ ГРУП» та ТОВ "Торговий Дім "Марафон", конкретні умови перевезення фіксуються сторонами в Замовленнях, що є додатками до цього Договору. Замовлення до митного оформлення не надано, що унеможливлює перевірку вартості наданням послуг компанією ТОВ «ТАНІТ ГРУП» на користь ТОВ "Торговий Дім "Марафон". 4. Наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.02.2024 має адресний характер та суб`єктивну спрямованість у розумінні положень статті 52 МКУ, оскільки адресовано безпосередньо покупцеві та не може використовуватися як пропозиція до продажу будь-якому потенційному покупцю на умовах вільної конкуренції. Зазначене викликає обґрунтований сумнів, що ціна товару ґрунтується на дійсній вартості. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під „дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. 5. Відповідно наданого експертного висновку Дніпровської від 09.05.2024 № ГО-467 експертом зазначається, що для визначення вартості обладнання ним застосовано порівняльний підхід та надано посилання на інтернет-ресурси та проведено маркетинговий аналіз, однак експертом не наведено відомостей щодо конкретного товару з яким здійснювалось порівняння, не наведено відповідних розрахунків, коефіцієнтів, аналізу транспортної складової тощо. Таким чином висновки експерта, що ринкова вартість товару, отриманого за комерційним інвойсом від 09.05.2024 № ГО-467, відповідає інвойсній вартості оцінюваного товару викликають сумнів».

23.05.2024 Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000213/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2024/000459.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно із ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 №201 затверджено положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яким передбачено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

За загальним правилом, передбаченим нормами ст. 692 Цивільного кодексу України оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно із ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом зазначено, що відповідно до наданого інвойсу від 06.03.2024 № TPPL/2737/23-24 визначено умови поставки CIF Gdynia (Польща). Відповідно до відомостей зазначеного інвойса Place of receipt (Місце отримання) зазначено ICD MIHAX, NAGPUR, Place of Loading (місце завантаження) NHAVA SHEVA (Порт в Індії). Відповідно до наданого сертифіката про походження товару від 01.04.2024 № IV/2024-25/00020 VIA REGD No. F-1314(N) зазначено маршрут переміщення товару NAGPUR TO NHAVA SHEVA (BY RAIL (залізничним транспортом)), NHAVA SHEVA TO GDYNIA PORT, POLAND (BY SHIP (на морському судні)), тобто переміщення товару здійснено комбінованим видом транспорту. Використання більш ніж одного виду транспорту суперечить основним правилам використання міжнародних термінів Інкотермс-2020 з використанням умов поставки CIF GDYNIA (підлягає використанню лише для морського або внутрішнього водного транспорту). У порушення статей 53, 335 МКУ декларантом не надано до митного контролю транспортні (перевізні) документи за маршрутом NAGPUR TO NHAVA SHEVA. Зазначене викликає сумніви щодо повноти включення транспортної складової до ціни товару на умовах CIF(від місця отримання вантажу NAGPUR до порту відправлення NHAVA SHEVA).

Також, митним органом зазначено, що у Порту прибуття Гдиня здійснюються послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження та обробки вантажів (контейнерів), відомості про які у рахунку від 16.05.2024 №TG160524010 та замовленні від 16.05.2024 заявка №4 відсутні.

Відповідно до пункту 1.2 Договору на транспортне-експедиційне обслуговування від 01.06.2020 №010620, між ТОВ «ТАНІТ ГРУП» та ТОВ "Торговий Дім "Марафон", конкретні умови перевезення фіксуються сторонами в Замовленнях, що є додатками до цього Договору. Замовлення до митного оформлення не надано, що унеможливлює перевірку вартості наданням послуг компанією ТОВ «ТАНІТ ГРУП» на користь ТОВ "Торговий Дім "Марафон".

Наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.02.2024 має адресний характер та суб`єктивну спрямованість у розумінні положень статті 52 МКУ, оскільки адресовано безпосередньо покупцеві та не може використовуватися як пропозиція до продажу будь-якому потенційному покупцю на умовах вільної конкуренції. Зазначене викликає обґрунтований сумнів, що ціна товару ґрунтується на дійсній вартості. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під „дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Відповідно наданого експертного висновку Дніпровської митниці від 09.05.2024 № ГО-467 експертом зазначається, що для визначення вартості обладнання ним застосовано порівняльний підхід та надано посилання на інтернет-ресурси та проведено маркетинговий аналіз, однак експертом не наведено відомостей щодо конкретного товару, з яким здійснювалось порівняння, не наведено відповідних розрахунків, коефіцієнтів, аналізу транспортної складової тощо. Таким чином висновки експерта, що ринкова вартість товару, отриманого за комерційним інвойсом від 09.05.2024 № ГО-467, відповідає інвойсній вартості оцінюваного товару викликають сумніви.

Зі змісту проформи - інвойсу від 08.02.2024 № 02-24/002 та комерційного інвойсу № TPPL/2737/23-24 від 06.03.2024 встановлено, що порт відвантаження "Any India port" (будь - який порт Індії), JNPT/NHAVA SHEVA NSICT( INDIAN PORT). Отже, взаємовідносини між продавцем та покупцем починаються з моменту відвантаження товару у порту JNPT/NHAVA SHEVA NSICT( INDIAN PORT). Усі складові ціни товару мають місце з моменту відвантаження товару продавцем та адресу покупця. Водночас, контрактом №16/26 від 02.06.2016 передбачено постачання лище морським транспортом, що відповідає даним, зазначеним у проформі - інвойсі від 08.02.2024 № 02-24/002 та комерційному інвойсі № TPPL/2737/23-24 від 06.03.2024.

Суд відзначає, що митним органом не визначено, які саме послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження чи обробки вантажів (контейнерів) мали місце при постачанні товарів на адресу ТОВ «ТД «Марафон».

Термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Тобто питання «переходу товару через поручні судна» - розвантаження є сферою відповідальності та оплати Продавця. Документом, що підтверджує у цьому випадку вартість товару є комерційний інвойс № TPPL/2737/23-24 від 06.03.2024, який містить дані, зокрема, щодо умови поставки товару і вартості товару.

Також, судом встановлено, що разом із митною декларацією № 24UA110130011827U5 від 23.05.2024 ТОВ «ТД «Марафон» було подано замовлення № 53 від 13.05.2024 до Договору від 01.06.2020 №010620, відповідно до п. 1.2 договору.

Таким чином, спростовується твердження митного органу про те, що замовлення до митного оформлення не надавалося, що в свою чергу унеможливлює перевірку вартості надання послуг компанією ТОВ «ТАНІТ ГРУП» на користь ТОВ "Торговий Дім "Марафон".

Також, суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.10.2023 у справі № 810/690/17, в якій Верховний Суд вказує, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, а також жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Як зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: не надано платіжні документи на оплату товару до митного оформлення, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а також відсутнє документальне підтвердження розміру витрат на транспортування.

Як встановлено з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000213/1 від 23.05.2024, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товарів.

Разом з тим, з доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Стосовно доводів відповідача, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим, суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.

Суд звертає увагу, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначено митним органом за другорядним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, від 23.07.2019 року у справі №1140/3242/18, від 21.08.2019 року у справі №520/9022/18.

При цьому наданими до Дніпровської митниці та до матеріалів справи документами підтверджено заявлену вартість товару, а також сплату відповідно до умов контракту.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 та 02.06.2015 (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно із постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідач не вказав, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000213/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2024/000459 є протиправними та підлягають скасуванню.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно із ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції №7342 від 07.06.2024 у сумі 7737,29 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» (49000, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16; ЄДРПОУ 34314692) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості № UA110130/2024/000213/1 від 23.05.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000459 від 23.05.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» (49000, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16; ЄДРПОУ 34314692) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7737 (сім тисяч сімсот тридцять сім) гривень 29 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 19.08.2024.

Суддя О.В. Царікова