Рішення № 125643476, 18.12.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2800/24

Провадження № 2/752/3464/24

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 грудня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді- Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання- Ахмеяна Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

05.02.2024 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 173 661,99 грн, з яких: 83123,63 грн - заборгованість за тілом кредиту; 67035,84 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 23502,52 грн - заборгованість за нарахованими відсотками згідно з Кредитним договором, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.10.2019 року між позичальником ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» шляхом підписання Оферти на укладання про надання кредиту № 500823353, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 60496,90 грн, а позичальник зобов`язався повернути використати суму в строк до 30.10.2026 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 23%.

13.12.2019 року між позичальником ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» шляхом підписання Оферти на укладання про надання кредиту № 491016283, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 26796,23 грн, а позичальник зобов`язався повернути використати суму в строк до 16.12.2024 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,90%.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитними договорами, надавши позичальнику кредитні кошти, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

17.05.2021 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» було укладено Договір факторингу №2 відповідно до якого відступлено права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за зазначеними вище договорами.

18.05.2021 між «Фінансова Компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №18-05/2021 відповідно до якого відступлено права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за зазначеними вище договорами.

В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до Боржників за цими Кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 року від 10.01.2023 року.

У порушення умов Кредитного договору № 500823353 від 29.10.2019 року відповідач зобов`язання належним чином не виконує у зв`язку з чим станом 09.01.2024 р. розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості становить 107263,57 грн, з яких заборгованість за кредитом - 56800,18 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 37435,15 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно з Кредитним договором - 13028,24 грн.

У порушення умов Кредитного договору № 491016283 від 13.12.2019 року відповідач зобов`язання належним чином не виконує у зв`язку з чим станом 09.01.2024 р. розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості становить 66398,42 грн, з яких заборгованість за кредитом - 26323,45 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 29600,69 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно з Кредитним договором - 10474,28 грн. Загальна сума заборгованості становить 173661,99 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2024 року відкрито провадження у справі і розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 63).

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні сторони відсутні.

Позивач в позові просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Проти винесенні заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив. Заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно з якими у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.10.2019 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (а.с. 9, зв.).

29.10.2019 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 9).

29.10.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом писання Оферти, укладено Угоду про надання споживчого кредиту№ 500823353, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит строком на 84 міс. у сумі 60 496,90 грн, а позичальник зобов`язався повернути надану суму до 30.10.2026 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 23% і виконати свої зобов`язання згідно з договором у повному обсязі (а.с. 5-7).

13.12.2019 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (а.с. 10, зв.).

13.12.2019 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 11).

13.12.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» шляхом підписання Оферти, укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 491016283, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит строком на 60 міс. у сумі 26 796,23 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 16.12.2024 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,90% і виконати свої зобов`язання згідно з договором у повному обсязі (а.с. 10-11).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Альфа-Банк» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за кредитними договорами, надавши йому кредитні кошти, шляхом зарахування їх кредитних на рахунок відповідача, що підтверджується меморіальним ордером №676438 від 30.10.2019 (а.с.12) та № 3263936 від 16.12.2019 року (а.с. 13).

17.05.2021 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу№2, відповідно до умов якого та витягу з додатку №1-1 до Договору факторингу №2, ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс`права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитними договорами № 500823353 від 29.10.2019 р. та № 491016283 від 13.12.2019 р. (а.с. 18, 23,24).

18.05.2021 р. між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-05/21, відповідно до умов якого та витягу з додатку №1-1 до Договору факторингу № 18-05/21, ТОВ «ФК «Флексіс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитними договорами № 500823353 від 29.10.2019 р. та № 491016283 від 13.12.2019 р. (а.с. 25, 32,33).

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр`приймає права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.34-36).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10.01.2023 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитними договорами № 500823353 від 29.10.2019 р. у розмірі 94235,33 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 56800,18 грн; заборгованість за процентами - 37435,15 грн та № 491016283 від 13.12.2019 р. у розмірі 55924,14 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 26 323,45 грн; заборгованість за процентами - 29 600,69 грн (а.с.40,41).

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаних Договорів відступлення прав вимоги та відповідно до вимог ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора.

Первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, станом на 09.01.2024 р. заборгованість Відповідача за кредитним договором № 500823353 від 29.10.2019 р. складає 107263,57 грн, з яких заборгованість за кредитом - 56800,18 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 37435,15 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно з Кредитним договором - 13028,24 грн (а.с.17);

за кредитним договором № 491016283 від 13.12.2019 р. - 66398,42 грн, з яких: з яких заборгованість за кредитом - 26323,45 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 29600,69 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно з Кредитним договором - 10474,28 грн (а.с. 16).

Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначених договорів.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, враховуючи, що відповідачем порушувалося зобов`язання з повернення коштів та сплати процентів за користування ними, що встановлені умовами договорів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023, укладеного між ТОВ Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копія прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» затверджений 03.01.2023 р., заявка на надання юридичної допомоги № 80 від 02.01.2024 року, витяг з акту №4 про надання юридичної допомоги від 01.08.2024 р. до Договору про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 р. на суму 25 000 грн., копію платіжної інструкції № 0406040000 про сплату за Договором про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 р.

Згідно з витягом з акту №4 про надання юридичної допомоги від 01.08.2024 р., адвокатом надано наступні послуги: надання усної консультації - 2 години по 2000,00 грн = 4 000,00 грн; підготовка пропозицій - 3 години по 2000 грн, складання позовної заяви - 7.5 години по 2 000,00 грн = 15 000,00 грн.

Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року N 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 р.№ 686/5757/23.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23).

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за Кредитним договором № 500823353 від 29.10.2019 р. та Кредитним договором № 491016283 від 13.12.2019 р. в загальному розмірі 173661,99 грн, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, понесені витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн, що становить належну до стягнення суму у розмірі 183 690 (сто вісімдесят три тисячі шістсот дев`яносто) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк