Вирок № 125641362, 06.03.2025, Народицький районний суд Житомирської області

Справа №284/110/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року селище Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2025 року за №12025060500000031 щодо ОСОБА_4 , уродженця й мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

за частиною 4 статті 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2025 року близько 11 години ОСОБА_4 , перебуваючи на автодорозі «Базар - Народичі», під час дії по всій території України особливого правового режиму - воєнного стану, який запроваджений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та затверджений Законом України № 2102- IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин строком на 30 діб, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.10.2024 № 740/24, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-ІХ, яким правовий режим воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб, умисно, з метою таємного викрадення чужого майна (крадіжки), неподалік проїзної частини, в ділянці лісового масиву 158 кварталу Кліщивського лісництва Овруцького надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України», а саме на території проміжного складу помітив складену лісопродукцію породи «сосна», яку вирішив викрасти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , маючи в користуванні вантажний автомобіль марки «УРАЛ-375», д.н.з. НОМЕР_1 з гідравлічним механізмом самонавантаження, належний ОСОБА_6 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_4 , завантажив вказану лісопродукцію у вигляді деревини промислового виробництва в одному штабелі, об`ємом 8,1450 метрів кубічних, вартістю 9692 гривень 55 копійок у вантажний автомобіль та в подальшому перевозив її до місця проживання, де під час руху був зупинений працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 таємно викрав належне Овруцькому надлісництву філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» майно, чим заподіяв вказаному господарству матеріальну шкоду на суму 9692 гривень 55 копійок.

Своїми умисними діями, вираженими в таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненими в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України.

04 лютого 2024 року між прокурором й обвинуваченим ОСОБА_7 , за участі захисника ОСОБА_5 , було укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог статті 472 КПК України, згідно якої прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за частиною 4 статті 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин; також сторони домовились про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України і покладенням на нього виконання відповідних обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільненням від покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.

Прокурор та захисник в підготовчому судовому засіданні також просили суд затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_4 узгоджену міру покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.

Представник потерпілої особи в надісланій до суду заяві просив справу розглядати без його участі та зазначив, що обвинувачений на стадії досудового розслідування відшкодував завдані збитки в повному обсязі.

Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з такого.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.

Статтею 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди (абзац 1 частини 4 статті 469 КПК України).

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , за правилами статті 12 КК України, є тяжким злочином, а міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції частини 4 статті 185 КК України.

Представник потерпілої особи Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» 04 лютого 2025 року надав прокурору письмову згоду на укладення ним угоди.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені пунктом 1 частини 4 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає вимогам й загальним засадам призначення покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та ОСОБА_4 , і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись статтями 314, 373, 374, 468-470, 472-476 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 04 лютого 2025 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В силу статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк в 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 29 січня 2025 року, на вантажний автомобіль марки «Урал-375», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_6 .

Речові докази: вантажний автомобіль марки «Урал-375», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_6 , та деревину породи «сосна», що належить Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» - повернути власникам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з моменту його проголошення. При цьому вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без їх згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6 й 7 статті 474 Кримінального процесуального Кодексу України, в тому числі нероз`яснення наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 Кримінального процесуального Кодексу України угода не може бути укладена.

Суддя: ОСОБА_8