Рішення № 125637301, 27.01.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Справа № 915/584/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шараєвої М.В.,

представника прокуратури: Дзюбан О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представник відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури,

в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача:

Концерн Військторгсервіс в особі Філії Південна Концерну Військторгсервіс,

про: стягнення неустойки,-

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Концерн Військторгсервіс в особі Філії Південна Концерну Військторгсервіс, з такими вимогами (з урахуванням заяви від 22.05.2024 про виправлення допущеної під час подання позову технічної описки):

- повернути від Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма Шанс LTD на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях державне нерухоме майно, що розташоване за адресою вул.Розова, 3А в м.Первомайськ, загальною площею 927,8 кв.м;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма Шанс LTD на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях неустойку за неповернення майна у розмірі 443034,59 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.06.2024. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерн «Військторгсервіс» в особі Філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс».

Третя особа в письмових поясненнях від 31.05.2024 підтримав вимоги прокурора в повному обсязі.

Відповідач у відзиві від 22.06.2024 заперечує проти задоволення вимог прокурора посилаючись на наступне:

- твердження прокурора про те, що відповідач використовує спірне нежитлове приміщення, на думку відповідача, не підтверджене належними та допустимими доказами;

- відповідач із початку війни не використовує спірне нежитлове приміщення та повідомляв про це керівництво Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Миколаївській та Одеській областях та намагався повернути їм цей об`єкт, однак позивач затягував цей процес;

- відповідач вважає, що він взагалі мав бути звільнений до 30.09.2022 від орендної плати, та надалі платити її у розмірі 50% розміру орендної плати.

27.06.2024 судом відкладено підготовче засідання на 22.07.2024.

Прокурор у відповіді від 05.07.2024 на відзив на спростування заперечень відповідача вказує наступне:

- враховуючи приписи законодавства та факт неповернення відповідачем спірного нежитлового приміщення після припинення 01.03.2022 договору оренди у позивача виникло право на стягнення з відповідача неустойки передбаченої ч.2 ст. 785 ЦК України;

- розрахунок неустойки, що підлягає сплаті до державного бюджету позивачем виконано з урахуванням вимог Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 та положень договору оренди державного майна;

- посилання відповідача на постанову КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідно до якої орендарі державного майна на території Миколаївської області мають бути звільнені від сплати орендної плати, а з вересня 2022 року платити 50% розміру орендної плати є недоречним, оскільки ця постанова регулює питання оренди державного та комунального майна у період воєнного стану. Водночас, предметом позову прокурора є договір, який, на підставі заяви товариства з 01.03.2022 припинив свою дію, тобто нарахування орендної плати за користування державним майном за цим договором вже не здійснюється.

22.07.2024 судом відкладено підготовче засідання на 15.08.2024.

15.08.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 15.08.2024 розгляд справи призначено на 30.09.2024.

Позивач у письмових поясненнях від 27.09.2024 підтримав вимоги прокурора в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.10.2024.

30.10.2024 судом відкладено розгляд справи на 26.11.2024.

26.11.2024 та 18.12.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалами суду від 26.11.2024 та від 18.12.2024 розгляд справи призначався відповідно на 18.12.2024 та 27.01.2025.

Позивач в заяві від 22.01.2025 просив суд закрити провадження у даній справі в частині виселення відповідача з спірного нежитлового приміщення у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В обґрунтування такої заяви позивач вказував, що на його адресу від Філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», яка є балансоутримувачем державного нерухомого майна по вул.Розова, 3А в м.Первомайськ, надійшла інформація про звільнення відповідачем приміщення за вказаною адресою, в підтвердження чого позивачем надано копію акту приймання-передачі від 16.12.2024 за підписом представників обох сторін.

Ухвалою від 27.01.2025 провадження у справі в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма Шанс LTD з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою вул.Розова, 3А в м.Первомайськ, загальною площею 927,8 кв.м, закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, судом розглядаються вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях неустойки за неповернення майна у розмірі 443034,59 грн.

Представник прокуратури вказані позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позивач та третя особа явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у письмових заявах просили розглядати справу без участі їх представників, позовні вимоги прокурора підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судом враховано, що явка сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 27.01.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14.03.2016 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма «ШАНС» LTD, як орендарем, укладено договір №РОФ-1456 оренди державного нерухомого майна (далі Договір оренди), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 927,8 кв.м, що розташовані у двоповерховій прибудованій будівлі з підвалом за адресою: вул.Розова, 3А в м.Первомайськ Миколаївської області, балансоутримувачем якої є Філія «Одеське управління військової торгівлі «Концерну «Військторгсервіс» (правонаступником якого є Філія «Південна Концерну «Військоргсервіс») (п.1.1 Договору оренди).

Вказане майно передано в оренду за актом приймання-передавання від 14.03.2016.

Відповідно до п.10.1 Договору оренди, цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 14.03.2016 по 12.03.2019 року включно.

Згідно договору №1 від 21.03.2019 про внесення змін, строк дії Договору оренди продовжено з 12.03.2019 до 10.03.2022.

Орендна плата за Договором визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995, чинної на момент укладення договору оренди та становила 6290,57 грн за місяць (п.п.3.1, 3.6 Договору оренди).

На підставі договору №1 від 21.03.2019 про внесення змін до Договору оренди, орендна плата сторонами була визначена у розмірі 8114,96 грн.

Відповідно до п.3.6 Договору оренди, 70% визначеної орендної плати перераховується до Державного бюджету.

Згідно до п.5.10 Договору оренди, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Відповідно до п.10.8 Договору оренди, у випадку припинення договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

За інформацією Управління забезпечення реалізації повноважень у Миколаївській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (лист №03/171 від 15.02.2024) відповідачем на адресу позивача 01.03.2022 було скеровано заяву про припинення договору оренди №РОФ-1456 від 14.03.2016 у зв`язку з введенням в Україні військового стану.

За наслідками розгляду вказаного листа дорученням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 01.03.2022 прийнято рішення про припинення орендних правовідносин з відповідачем за Договором оренди з 01.03.2022.

Прокурор стверджує, що договір оренди №РОФ-1456 від 14.03.2016 з 01.03.2022 є припиненим, у зв`язку з чим у відповідача, з урахування вимог чинного законодавства та положень Договору оренди виник обов`язок щодо повернення майна, яке орендувалося.

Відповідно до п.10.9 Договору оренди, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вперше листом №03/153 від 26.05.2022 та вдруге листом №03/179 від 20.02.2024 надсилало відповідачу три примірника акту про повернення з оренди нерухомого майна за договором оренди №РОФ-1456 від 14.03.2016.

Відповідачем листом №01 від 06.03.2024 повернуто позивачу підписаний акт про повернення з оренди нерухомого майна за договором оренди №РОФ-1456 від 14.03.2016.

Прокурор стверджує, що дату підписання орендарем акту про повернення майна не зазначено.

З метою встановлення факту звільнення орендарем приміщення по вул.Розова, 3А в м.Первомайськ Миколаївської області представниками Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях 27.03.2024 здійснено перевірку стану майна, за результатами якої (звіт від 27.03.2024 складений за участі орендодавця та балансоутримувача, в присутності керівника орендаря) встановлено, що майно станом на дату складання звіту використовується відповідачем (орендарем).

Копія звіту позивача від 27.03.2024 скерована на адресу відповідача (лист №03/412 від 17.04.2024) з вимогою щодо повернення орендованого майна.

Прокурор стверджує, що незважаючи на наявність заяви відповідача (орендаря) від 01.03.2022 про припинення договору оренди №РОФ-1456 від 14.03.2016 та рішення позивача (орендодавця) про припинення орендних правовідносин за договором оренди з 01.03.2022 фактичного повернення майна не відбулось. Майно перебуває у користуванні відповідача, що підтверджується інформацією позивача (лист №03/458 від 30.04.2024) та балансоутримувача - Філії «Одеське управління військової торгівлі «Концерну «Військторгсервіс» (лист №401 від 06.05.2024).

Судом встановлено, що лише за підписаним та скріпленим печатками з обох сторін актом приймання-передачі від 16.12.2024 відповідно до договору оренди №РОФ-1456 від 14.03.2016 відповідач (орендар) повернув Концерну Військторгсервіс в особі Філії Південна Концерну Військторгсервіс (балансоутримувачу) з оренди нежитлову будівлю з підвалом, що розташоване за адресою вул.Розова, 3А в м.Первомайськ, загальною площею 927,8 кв.м.

Згідно п.10.10 Договору оренди, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Прокурор вказує, що у позивача виникає право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної оплати за час неповернення майна. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем розмір неустойки за період з 01.03.2022 по 30.04.2024 становить 443034,59 грн. Розрахунок неустойки, що підлягає сплаті до державного бюджету позивачем виконано з урахуванням вимог Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 та положень договору оренди державного майна №РОФ-1456 від 14.03.2016.

Про необхідність сплати неустойки за період з 01.03.2022 по 31.01.2024 у розмірі 388696,95 грн відповідачу було повідомлено в анкеті, надісланій на адресу відповідача 20.02.2024 за листом №03/179 разом із актом про повернення майна.

Про необхідність сплати неустойки за період з 01.03.2022 по 06.03.2024 у розмірі 410224,85 грн відповідачу було повідомлено в анкеті, надісланій на адресу відповідача 17.04.2024 за листом №03/410 разом із актом про повернення майна.

Прокурор стверджує, що відповідачем до державного бюджету дотепер не сплачено 443034,59 грн неустойки, що зумовило необхідність захисту інтересів держави з боку прокуратури в судовому порядку.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі позивача, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно ч.ч.4, 7 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як зазначено прокурором у позові, і з чим погоджується суд, звернення прокурора до суду зумовлене неповерненням державного майна, і як наслідок ненадходження коштів за його використання до бюджету, що спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанням загальнодержавних та місцевих програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого ладу.

Згідно ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», контроль за виконанням умов договорів оренди майна покладається на орендодавців майна. Такими органами щодо оренди державного майна відповідно до ст.4 Закону є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, затвердженого головою Фонду державного майна України 25.05.2019, регіональне відділення реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, виступає орендодавцем нерухомого майна, яке є державною власністю; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням.

Таким чином, суд вважає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є уповноваженим органом у сфері оренди державного майна.

Водночас, суд погоджується з доводами прокурора, що зазначений орган самоусунувся від своєчасного реагування та захисту державних інтересів. Останнім на адресу відповідача скеровувались лише листи щодо повернення майна та сплати неустойки, що не дало позитивних результатів, що підтверджується інформацією викладеною в зверненні позивача №03/171 від 15.02.2024 та в інформації №14-10-00057 від 29.02.2024.

Разом з тим, заходів щодо звернення до суду із позовними заявами про повернення майна та стягнення неустойки Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не вживалось. Вказане свідчить про бездіяльність та пасивну поведінку уповноваженого органу.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Миколаївською обласною прокуратурою листом №15/2-307вих-24 від 14.05.2024 повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про наявність підстав для представництва та підготовку позовної заяви в інтересах органу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що прокурором обґрунтовано подано позов в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст.23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Щодо суті спору, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору оренди, згідно якого в силу положень ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч.1 ст.291 ГК України).

За приписами ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).

Тобто, невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних відносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України (правова позиція Верховного Суду наведена у постановах від 20.11.2020 у справі №916/1319/19, від 31.01.2020 у справі №916/2724/18).

Враховуючи вказані вимоги законодавства та факт повернення відповідачем орендованих приміщень після припинення за його заявою 01.03.2022 договору оренди №РОФ-1456 від 14.03.2016 за актом приймання-передачі лише 16.12.2024, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право на стягнення з відповідача неустойки передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України з березня 2022 року.

За умовами договору оренди державного майна №РОФ-1456 від 14.03.2016 орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 та становить за базовий місяць розрахунку, згідно з договором №1 від 21.03.2019 про внесення змін до Договору оренди, - 8114,96 грн.

Відповідно до п.3.3 Договору оренди, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30%.

Розрахунок неустойки, що підлягає сплаті до державного бюджету позивачем виконано з урахуванням вимог «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 та положень договору оренди державного майна №РОФ-1456 від 14.03.2016, за період з 01.03.2022 по 30.04.2024 становить 443034,59 грн.

Вказаний розрахунок судом перевірено, відповідачем не спростовано.

Відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу 443034,59 грн неустойки за неповернення майна.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» судом відхиляються, оскільки вказана постанова регулює питання сплати орендної плати за користування державним та комунальним майном у період воєнного стану, в той час як предметом позову у даній справі є стягнення неустойки, передбаченої ст.785 ЦК України, яка є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору (правова позиція Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 по справі №916/1319/19).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях неустойку за неповернення майна у розмірі 443034,59 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма ШАНС LTD на користь Миколаївської обласної прокуратури 5316,42 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 06.03.2025.

Суддя М.В.Мавродієва