Ухвала суду № 125637255, 06.03.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

06.03.2025 р. Справа № 914/563/25

Суддя Господарського суду Львівської області Долінська О.З.,

розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс», смт. Люблинець Ковельського району Волинської області

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірголі», м. Запоріжжя

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобосс», м. Київ

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення у власність нежитлової будівлі

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс», до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірголі», до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобосс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення у власність нежитлової будівлі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025, справу № 914/563/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

У позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 874 від 28.07.2023 та повернути у власність ТОВ «Інтер Бір Трейд» (нова назва ТОВ «Кірголі») нежитлову будівлю адміністративного корпусу «А-III», загальною площею 1 799,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. № 407 А.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 становить 3028,00 грн.

Згідно п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Велика Палата Верховного Суду у п. 52, 54-57 постанови від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання повернути все майно за недійсним правочином.

Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до абз. 2 п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 за умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об`єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.

Відповідно до п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним).

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про визнання недійсним договору є вимогою немайнового характеру, а позовні вимоги, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, є вимогами майнового характеру.

Позивачем у даній справі заявлено одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, а саме: визнання недійсним договору (вимога немайнового характеру) та зобов`язання повернути майно за недійсним правочином (вимога майнового характеру).

Враховуючи вищевикладене, судовий збір у даному випадку повинен бути сплачений, виходячи зі ставок судового збору, встановлених законом, як для вимог немайнового характеру (одна вимога), так і для вимог майнового характеру (одна вимога).

Отже, судовий збір за розгляд вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору становить 3028,00 грн., судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру про зобов`язання повернути майно становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору за даною майновою вимогою, оскільки позивачем, в порушення п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не зазначено ціну позову за позовною вимогою про зобов`язання повернути майно (не зазначено вартість майна).

Позивачами сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. як за одну вимогу.

З огляду на зазначене, позивачу необхідно зазначити ціну позову за позовною вимогою про зобов`язання повернути майно та, виходячи з ціни позову, здійснити сплату судового збору за другу позовну вимогу.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не долучено до позовних матеріалів належних доказів направлення позовної заяви з долученими до неї документами на адресу відповідача 1 та відповідача-2.

Позивачем долучено до позовних матеріалів поштові квитанції та описи вкладення. Проте із вказаного опису вбачається, що на адресу відповідача 1 та відповідача-2 не направлено позовної заяви, а направлено лише додатки, які були долучені до позовної заяви, а саме: Копія Договору купівлі-продажу від 28.07.2023; копія іпотечного договору від 28.07.2023; інформація з реєстру речових прав; інформація про виконавче провадження; лист від 04.12.2023 про відсутність майна; рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2023; наказ на примусове виконання від 07.02.2024; довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2024; додаткова угода від 25.01.2023 про визнання суми боргу; ордер на надання правової допомоги; платіжна інструкція про сплату судового збору; доказ на направлення копій сторонам.

Пунктом 1 частини 1 статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу;

Згідно з частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Таким доказом надіслання, є оригінал поштової квитанції з описом вкладення про надсилання відповідачеві рекомендованою поштою копії позовної заяви та доданих до неї документів, які додаються до позову. Однак, таких доказів позивачем не долучено до позовної заяви. Згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, належним доказом направлення саме копії позовної заяви стороні у справі є бланк опису вкладення, який згідно пункту 61 Правил заповнюється відправником у 2-х примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками до неї, є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.

Опис вкладення подається для підтвердження переліку всіх документів, що направлялись відповідачу, а документ, що підтверджує надання поштових послуг подається для підтвердження прийняття їх до пересилання.

Відтак, виходячи з викладеного вище, позивач не виконав вимоги пункту 1 частини 1 статті164, частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України, щодо надання належних доказів відправлення відповідачу 1 та відповідачу-2 копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів, що є порушенням позивачем зазначених вище норм ГПК України.

Частиною 2 ст.91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст. 91 ГПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п.5.27. Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису). Приклад засвідчення копії документа зазначено у п.5.27. Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003).

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам, вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Суд звертає увагу на те, що неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (про що зазначено у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17).

Позивачем в порушення зазначеної вимоги, на документах, які долучено до позовної заяви, не зазначено дати засвідчення копії документа.

Відповідно до частин 1-4, 8 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162,164,172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Беручи до уваги наведене, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс», до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірголі», до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобосс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення у власність нежитлової будівлі необхідно залишити без руху.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірголі», до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобосс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення у власність нежитлової будівлі залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Звернути увагу на приписи п.1 ч.1 ст.164, ч.1 ст.172 ГПК України, ч.9 ст.80 ГПК України щодо надсилання іншим учасникам справи копій документів і доказів, що подаються до суду, та надання суду підтвердження такого надсилання (окрім випадків, зазначених в ч.9 ст.80 ГПК України).

4. Роз`яснити позивачу, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Долінська О.З.