Рішення № 125626573, 25.02.2025, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/4091/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 168560грн., сплаченого судового збору в сумі 2422,40грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

В ході розгляду справи представником позивача надано суду заяву у якій повідомлено суд про зміну найменування позивача, що не являється правонаступництвом, а саме повідомлено про зміну назви юридичної особи з ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.10.2023р. між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №4029713 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 24500грн. строк кредиту 360 днів, з 03.10.2023р. по 27.09.2024р. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало кредит в сумі 24500рн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

24.05.2024р. між «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу №24/05/2024, згідно умов якого, за плату позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

Станом на час укладення договору факторингу, строк дії договору №4029713 не закінчився, відповідача повідомлено про відступлення права вимоги за договором.

В межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, позивач в період з 24.05.2024р. по 22.07.2024р. (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 29400грн.

Внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов`язань, виникла заборгованість в загальній сумі 168560грн., з яких: 24500грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 114660грн. нараховані проценти первісним кредитором, 29400грн. нараховані проценти позивачем за 60 календарних днів.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання у добровільному порядку не виконує позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 12.11.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 20.01.2025р. закрито підготовче провадження у справі.

Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в судове засідання не прибув, у наданій суду заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує та щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не прибув, не повідомив суд про причину своєї неявки, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача у позовній заяві не заперечив проти такого порядку вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.10.2023р. між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №4029713 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 24500грн. строк кредиту 360 днів, з 03.10.2023р. по 27.09.2024р. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало кредит в сумі 24500рн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

24.05.2024р. між «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу №24/05/2024, згідно умов якого, за плату позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

Станом на час укладення договору факторингу, строк дії договору №4029713 не закінчився, відповідача повідомлено про відступлення права вимоги за договором.

В межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, позивач в період з 24.05.2024р. по 22.07.2024р. (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 29400грн.

Із дослідженої заяви позивача встановлено, що змінено найменування позивача, що не являється правонаступництвом, а саме змінено назви юридичної особи з ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Внаслідок не виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань, виникла заборгованість в загальній сумі 168560грн., з яких: 24500грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 114660грн. нараховані проценти первісним кредитором, 29400грн. нараховані проценти позивачем за 60 календарних днів.

Таким чином встановлено, що взятих на себе зобов`язань за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим утворилася вище вказана заборгованість.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частинами 1 та 2ст.512ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080,1084ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач правомірно набув права вимоги до відповідача щодо виконання ним зобов`язання наведеним кредитним договором.

У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу якщо відповідач заперечує проти позову, то саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання та спростування суми заборгованості перед позивачем та позовних вимог взагалі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 168560грн.

Відповідно до статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У позовній заяві позивач просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача додав до заяви Договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно якого адвокат займався збором та аналізом доказів і документів для подання позовної заяви, складенням позовної заяви, поданням до суду позовної заяви.

Враховуючи, що розгляд справи проводився без участі сторін, наявний об`єм виконаних робіт, відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт та підтвердження понесених витрат у заявленому розмірі, суд приходить до висновку про доцільність відшкодування позивачу витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 5000грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,76-82,89,141,223,263-265,374-274,279,280-284, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором №4029713 від 03.10.2023р. в сумі 168560грн., з яких: 24500грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 114660грн. нараховані проценти первісним кредитором, 29400грн. нараховані проценти позивачем за 60 календарних днів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2422,40грн. витрат по сплаті судового збору та 5000грн. витрати на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ:44559822, адреса: м. Київ вул.Загородня, буд.15, офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Т. В. Струс