Рішення № 125616278, 05.03.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2025 рокусправа № 380/9354/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 18.03.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу;

- зобов`язати відповідача-1 зарахувати до загального стажу позивача період догляду за дитиною з 16.03.1996 по 31.01.1997, з 01.01.1999 по 15.03.1999 (2 місяці 15 днів) та призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ від 24.06.2016 № 461, з 11.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.03.2024 позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, надавши документи відповідно до розписки-повідомлення від 11.03.2024.

Рішенням від 18.03.2024 № 134850012403 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, зазначивши, що згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкові пенсійне страхування" позивач не досягла 55 річного віку. Окрім цього, до загального стажу позивача відповідач-2 не зарахував період догляду за дитиною до 3-ох років, оскільки у свідоцтві про народження дитини 1996 р.н. відсутній штамп про отримання паспорту.

Позивач вважає незаконним рішення відповідач-2 від 18.03.2024 № 134850012403 та таким, що порушує її права на пенсійне забезпечення, а тому просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Ухвалою від 06.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.05.2024 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області надіслало відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке.

11.03.2024 позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. За результатами розгляду документів, долучених позивачам до заяви встановлено, що вік позивача повних 50 років, страховий стаж становить 19 років 01 місяць 04 дні, стаж за Списком № 2 становить 12 років 03 місяці. До загального стажу не зарахований догляд за дитиною до 3років, оскільки в свідоцтві про народження дитини 1996р.н. відсутній штамп про отримання паспорту.

Покликаючись на абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV відповідач-2 стверджує, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними 55-ти років. З огляду на вимоги вказаного Закону, відповідач-2 відмовив позивачу у призначенні пенсії по Списку № 2 відповідно до заяви від 11.03.2024, оскільки відсутній стаж на дату звернення та не досягнутий пенсійний вік згідно чинного законодавства.

В обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком № 2 позивач покликається на статтю 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, яка є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV.

Відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області керувалося Законом № 1058-IV у редакції Закону № 2148, який є чинним та регулює спірні правовідносини, тому відповідач-2 діяв на підставі закону.

Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.

22.05.2024 Головне управління ПФУ у Львівській області надіслало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що рішення про відмову у призначенні пенсії є законним і обґрунтованим, оскільки відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 призначається жінкам, які досягли 55-річного віку та мають не менше 25 років страхового стажу, з яких 10 років на відповідних роботах. На момент звернення позивач мала лише 50 років і 19 років страхового стажу, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, вказує, що період догляду за дитиною, який позивач просить зарахувати до загального страхового стажу, не був підтверджений у повному обсязі. Зокрема, хоч було надано свідоцтво про народження, відсутність штампа про отримання паспорта унеможливлює підтвердження досягнення дитиною трирічного віку, що є необхідною умовою для врахування цього періоду до страхового стажу. Тому вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Також, відповідач-1 відмічає, що окрім вікових вимог та вимог щодо стажу, для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно дотримуватись встановленого порядку подання та оформлення документів. Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV страховий стаж визначається за даними системи персоніфікованого обліку або іншими документами, які мають юридичну силу. Відсутність повного пакета необхідних підтверджень унеможливлює зарахування додаткового періоду стажу, на який посилається позивач.

Зауважує, що покликання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 є безпідставним, оскільки воно стосується змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення", тоді як питання призначення пенсій за пільговими умовами врегульоване виключно Законом № 1058-IV.

Відтак, відповідач-1 вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.03.2024 звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

До заяви від 11.03.2024 ОСОБА_1 долучила відповідні документи, зокрема, свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , що підтверджується розпискою-повідомленням від 11.03.2024 № 975.

За принципом екстериторіальності, структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви, визначене Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області.

18.03.2024 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області прийняло рішення № 134850012403 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкові пенсійне страхування" № 1058-IV. Також у рішенні вказано, що до загального стажу не зарахований період догляду за дитиною до 3-ох років, оскільки у свідоцтві про народження дитини 1996 р.н. відсутній штамп про отримання паспорту.

Згідно із рішенням від 18.03.2024 № 134850012403 загальний стаж ОСОБА_1 становить 19 років 01 місяць 04 дні, пільговий стаж по Списку № 2 - 12 років 03 місяці.

Вважаючи рішення від 18.03.2024 № 134850012403 протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність оспорюваного рішення, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За правилами ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Преамбулою Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із пунктом "б" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менш 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість пунктом "б" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII, було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, до внесення Законом від 02.03.2015 № 213-VIII змін до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, тобто до березня 2015 року, право на пільгову пенсію мали працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2, зокрема, жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Конституційний Суд України 23.01.2020 за результатами розгляду справи № 1-5/2018(746/15) прийняв рішення № 1-р/2020, яким:

"… - визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам […]".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

При вирішенні питання про застосовність до спірних правовідносин положень Закону №1058-IV чи Закону № 1788-XII, суд враховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 за результатами перегляду зразкового рішення № 360/3611/20 від 21.04.2021:

" […] Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнані неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зокрема, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих Законів визначав такий вік для жінок у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV…".

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновки Конституційного суду України, викладені у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020 про те, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2, зокрема, жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020 зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Суд встановив, що на день звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 11.03.2024 позивач мала повних 50 років, страховий стаж 19 років 01 місяць 04 дні, пільговий стаж по Списку № 2 - 12 років 03 місяці.

Відповідачі ці обставини не оспорюють.

Таким чином, на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач мала необхідний вік для вирішення питання щодо призначення такої пенсії, що спростовує підставу для відмови у призначенні пенсії у спірному рішенні щодо недосягнення ОСОБА_1 пенсійного віку згідно із вимогами чинного законодавства.

Разом з цим, у рішенні від 18.03.2024 № 134850012403 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області вказало, що до загального стажу не зарахований період догляду за дитиною до 3-ох років, оскільки у свідоцтві про народження дитини 1996 р.н., відсутній штамп про отримання паспорту.

З цього приводу суд зауважує, що згідно із свідоцтвом про народження від 20.06.1996 серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з п. "ж" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стражу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), абзацами 1-3 пункту 11 якого визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Відтак, суд встановив, що для підтвердження страхового стажу непрацюючої матері законодавство не вимагає подання свідоцтва про народження дитини із "штампом про отримання паспорту".

Натомість пункт 11 Порядку № 637 чітко визначає, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, крім документа про те, що мати не працювала, підтверджується свідоцтвом про народження дитини або паспортом, а у разі смерті дитини свідоцтвом про смерть.

Як встановлено вище, до заяви від 11.03.2024 про призначення пенсії ОСОБА_1 долучила свідоцтво про народження від 20.06.1996 серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується розпискою-повідомленням від 11.03.2024 № 975.

На переконання суду, наведені вище норми права та встановлені фактичні обставини справи свідчать про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до загального стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, відповідно до свідоцтва про народження від 20.06.1996 серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 18.03.2024 № 134850012403 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-1 зарахувати до загального стажу позивача період догляду за дитиною з 16.03.1996 по 31.01.1997, з 01.01.1999 по 15.03.1999 (2 місяці 15 днів) та призначити з 11.03.2024 позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, суд зауважує таке.

Вирішення питання щодо обчислення стажу, з яким законодавство пов`язує право особи на призначення пенсії на пільгових умовах належить до компетенції пенсійного органу.

При цьому, суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії.

Натомість суд надає оцінку діям/рішення пенсійного органу у разі виникнення спору про правомірність таких дій/рішення.

За правилами абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд наголошує, що у справі, що розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.

Тому дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у призначенні пенсії, яким, у цьому випадку, є Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області.

До такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення цього спору.

Отже, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за віком з 11.03.2024, тобто з дати звернення із заявою про призначення пенсії, оскільки це встановлено частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача-2 зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку відповідно до свідоцтва про народження від 20.06.1996 серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з дня подання заяви про призначення пенсії 11.03.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідач-2 належними та допустимими доказами не довів правомірності свого рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.

З огляду на викладене вище, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) від 18.03.2024 № 134850012403 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку відповідно до свідоцтва про народження від 20.06.1996 серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з дня подання заяви про призначення пенсії 11.03.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна