Рішення № 125616271, 05.03.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2025 рокусправа № 380/24345/24Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура до Львівської митниці, в якій просить суд :

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 04.11.2024 №UA209000/2024/900804/1;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.11.2024 №UA209170/2024/003083;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 04.11.2024 №UA209000/2024/900805/1;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.11.2024 №UA209170/2024/003082.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Водночас, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). Стверджує, що відповідачем при винесенні рішень про коригування митної вартості товарів на ідентичні товари митний орган визначав різну митну вартість товару. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки в процесі опрацювання наданих до митного оформлення документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Представником позивача подано відповідь на відзив.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Теплоарматура зареєстроване як юридична особа 13.04.2022. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (46.74).

Між ТОВ Теплоарматура, як покупцем, та HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD. (Китай), як постачальником, 04.03.2024 укладено зовнішньоекономічний контракт №04-03/24-ТА, за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити в період дії контракту, а Покупець прийняти та сплатити санітарно-технічне та інженерне обладнання, далі товар, що визначаються у Попередньому або Комерційному рахунках.

Згідно п.1.2, 1.3 постачання товару здійснюється зі складу Постачальника на умовах FOB КСІНГАНГ/ТЯНЬЦЗІНЬ, згідно правил Інкотермс 2020.Вартість пакування, маркування, доставка до порту відправлення, вартість митного очищення товару для експорту включно у вартість товару.

Відповідно до п.2.1, 2.2 Ціни, асортимент та кількість товару погоджуються Сторонами у Попередніх рахунках та зазначаються у Рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Валютою платежу за цим Контрактом є долар США.

Згідно п.2.4 оплата за товар, що постачається згідно з Попереднім або Комерційним інвойсами, здійснюється у валюті Контракту банківським переказом грошових коштів з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Постачальника, зазначений у цьому Контракті, на таких умовах: 30% вартості кожної партії Товару-передплата після підтвердження Попереднього рахунку;70% вартості кожної партії товару-протягом 7 днів після отримання копії Коносаменту.

Відповідно до п.3.1 термін постачання партії товару встановлюється 55-65 днів з моменту надходження передоплати на рахунок Постачальника.

04.11.2024 до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію №24UA209170093072U6 на товар №1: фітинги для труб для зварювання встик, з найбільшим зовнішнім діаметром не більше як 609,6 мм., в кількості 15852 шт., торговельна марка: MINHAI, Країна виробництва: CN, Виробник: HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD., що надійшов з Китайської Народної Республіки, за контрактом від 04.03.2024 №04-03/24-ТА з продавцем HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD. (BIAN WU INDUSTRY ZONE, YANSHAN, COUNTY HEBEI, CHINA).Розрахована декларантом митна вартість товару 25251,02 доларів США.

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170093072U6, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: Пакувальний лист № UKR240305/2/2 від 19.07.2024; Рахунок-проформа № UKR240305/2 від 01.04.2024; Рахунок-фактура № UKR240305/2 від 19.07.2024; Рахунок-фактура № UKR240305/2/2 від 19.07.2024; Коносамент (Bill of lading) № ZJSM24070630 від 26.07.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) CMR № LV-24-859 від 31.10.2024; Сертифікат про походження товару №24C1309A0216/00018 від 23.07.2024; Комерційна пропозиція від 28.03.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 29.04.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 16.10.2024; Рахунок-фактура на оплату №1260 від 28.10.2024; Рахунок №167RB від 31.10.2024; Рахунок на оплату №53 від 01.11.2024; Довідка про транспортні витрати №01/11 від 01.11.2024; Довідка про транспортні витрати №29/10/24 від 29.10.2024; Довідка про надані послуги б/н від 31.10.2024; Прейскурант (прайс-лист) б/н від 28.03.2024; Висновок ДЗІ про вартісні характеристики товару №3-3/1053 від 29.10.2024; Розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 28.03.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №04-03/24-ТА від 04.03.2024; Договір транспортного експедирування № 08/10/24 від 08.10.2024; Договір про надання комплексних логістичних послуг №10082022 від 10.08.2022; Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 223/ФСР від 09.05.2022; Договір (контракт) про перевезення №64/24-тс від 31.10.2024; Заявка №116 від 10.07.2024; Заявка б/н від 31.10.2024; Експортна митна декларація країни-відправлення №020220240000691568 від 20.07.2024.

04.11.2024 за наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогами надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

04.11.2024 декларант позивача надіслав повідомлення, в якому вказано, що будь-які рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відсутні і не сплачувались; страхові платежі відсутні і не сплачувались. Крім того, зазначено, що інших документів надати неможливо з причин їх відсутності.

04.11.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900804/1, в графі 33 якого було вказано: За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

-відповідно до товаросупровідних документів продавець поставляє товар на умовах FOB Xingang Китай. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження), який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Відповідно до ч.10 ст.58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів; В поданих до митного оформлення рахунках фактури від 28.10.2024 №1260, від 31.10.2024 №167RB, від 01.11.2024 №53 відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- у гр.країна призначення та торгова країна митної декларації країни експорту від 20.07.2024 №020220240000691568 вказано Латвія що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

-до митного оформлення надано платіжні доручення б/н від 16.10.2024, б/н від 29.04.2024. Проте згідно з призначенням платежу неможливо ідентифікувати числові значення платіжного доручення від 16.10.2024, оскільки оплата здійснена 16.10.2024 на суму 22707,90 USD, а інвойс №UKR240305/2 від 19.07.2024, на котрий посилається дана платіжка, не була подана до митного оформлення. Під даним номером декларант подав інвойс № UKR240305/2/1 сума якого становить 15358,62 USD, що позбавляє можливості здійснення перевірки числових значень складових митної вартості та упевнитися в достовірності або точності документа чи розрахунку, поданого для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МКУ). Також в вище згаданих документах вказано, що умовами оплати є наступні:30% передоплати, 70% баланс після копії коносаменту протягом 7 днів. Датою коносаменту №ZJSM24070630 є 26.07.2024, проте другий платіжний документ від 16.10.2024.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст.53 МК України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано видаткові накладні, податкові накладні. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України).

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA 100100/2024/40767 від 06.08.2024. Коригування на обсягу партії та комерційні рівні не проводилось.

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003083. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900804/1 від 04.11.2024.

Також 04.11.2024 до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію №24UA209170093068U6 на товар №1: фітинги для труб для зварювання встик, з найбільшим зовнішнім діаметром не більше як 609,6 мм., в кількості 21709 шт., торговельна марка: MINHAI, Країна виробництва: CN, Виробник: HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD., що надійшов з Китайської Народної Республіки, за контрактом від 04.03.2024 №04-03/24-ТА з продавцем HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD. (BIAN WU INDUSTRY ZONE, YANSHAN, COUNTY HEBEI, CHINA). Розрахована декларантом митна вартість товару 24217,98 доларів США.

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170093068U6, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: Пакувальний лист UKR240305/2/1 від 19.07.2024; Рахунок-проформа UKR240305/2 від 01.04.2024; Рахунок-фактура UKR240305/2 від 19.07.2024; Рахунок-фактура UKR240305/2/1 від 19.07.2024; Коносамент (Bill of lading) ZJSM24070630 від 26.07.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) CMR № LV-24-263 від 31.10.2024; Сертифікат про походження товару 24C1309A0216/00018 від 23.07.2024; Комерційна пропозиція від 28.03.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 29.04.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 16.10.2024; Рахунок-фактура на оплату № 1260 від 28.10.2024; Рахунок № 166RB від 31.10.2024; Рахунок на оплату № 625 від 31.10.2024; Довідка про транспортні витрати 29/10/24 від 29.10.2024; Довідка про транспортні витрати б/н від 31.10.2024; Довідка про надані послуги б/н від 31.10.2024; Прейскурант (прайс-лист) б/н від 28.03.2024; Висновок ДЗІ про вартісні характеристики товару №3-3/1053 від 29.10.2024;Розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 28.03.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №04-03/24-ТА від 04.03.2024; Договір про надання комплексних логістичних послуг № 10082022 від 10.08.2022; Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 223/ФСР від 09.05.2022; Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29/10 від 29.10.2024; Договір (контракт) про перевезення 29/22-тс від 20.06.2022; Заявка № 116 від 10.07.2024; Заявка б/н від 29.10.2024; Експортна митна декларація країни-відправлення №020220240000691568 від 20.07.2024.

04.11.2024 за наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогами надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

04.11.2024 декларант позивача надіслав повідомлення, в якому вказано, що будь-які рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відсутні і не сплачувались; страхові платежі відсутні і не сплачувались. Крім того, зазначено, що інших документів надати неможливо з причин їх відсутності.

04.11.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900805/1, в графі 33 якого було вказано: За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

-відповідно до товаросупровідних документів продавець поставляє товар на умовах FOB Xingang Китай. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження), який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Відповідно до ч.10 ст.58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів; В поданих до митного оформлення рахунках фактури від 28.10.2024 №1260, від 31.10.2024 №166RB, від 31.10.2024 №625 відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- у гр.країна призначення та торгова країна митної декларації країни експорту від 20.07.2024 №020220240000691568 вказано Латвія що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

-до митного оформлення надано платіжні доручення б/н від 16.10.2024, б/н від 29.04.2024. Проте згідно з призначенням платежу неможливо ідентифікувати числові значення платіжного доручення від 16.10.2024, оскільки оплата здійснена 16.10.2024 на суму 22707,90 USD, а інвойс №UKR240305/2 від 19.07.2024, на котрий посилається дана платіжка, не була подана до митного оформлення. Під даним номером декларант подав інвойс № UKR240305/2/1 сума якого становить 15358,62 USD, що позбавляє можливості здійснення перевірки числових значень складових митної вартості та упевнитися в достовірності або точності документа чи розрахунку, поданого для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МКУ). Також в вище згаданих документах вказано, що умовами оплати є наступні:30% передоплати, 70% баланс після копії коносаменту протягом 7 днів. Датою коносаменту №ZJSM24070630 є 26.07.2024, проте другий платіжний документ від 16.10.2024:

-в рахунку на оплату транспортних витрат №625 від 31.10.2024 вказано договір №29/22-тс від 20.06.2022.Також останній вказаний в графі 44 з відміткою про те, що такий надавався митному органу в попередній оформленнях, проте в базі він відсутній і до митного оформлення не подано;

-у гр.16 і 23 наданої декларантом до митного оформлення CMR №LV-24-263 від 31.10.2024 наявні штампи перевізника Ltd Transport company TRANSFER.Однак, документи, які визначають договірні відносини з Ltd Transport company TRANSFER та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №625 від 31.10.2024 виставлений ТЗОВ ВДС ЕКСІМТРЕЙД.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст.53 МК України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано видаткові накладні, податкові накладні. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України).

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA 100100/2024/40767 від 06.08.2024. Коригування на обсягу партії та комерційні рівні не проводилось.

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003082. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900805/1 від 04.11.2024.

Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900804/1, №UA209000/2024/900805/1 від 04.11.2024 та похідні від них картки відмови № UA209170/2024/003083, UA209170/2024/003082, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення одержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- …органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- … у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом, постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- … у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів, постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- … в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в рахунках-фактурі № UKR240305/2/1 від 19.07.2024, №UKR240305/2/2 від 19.07.2024, (31543,41 дол. США). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальні листи №UKR240305/2/1, №UKR240305/2/2 від 19.07.2024; рахунок-проформа №UKR240305/2 від 01.04.2024; рахунок-фактура № UKR240305/2 від 19.07.2024; рахунок-фактура №UKR240305/2/1, №UKR240305/2/2 від 19.07.2024; Коносамент (Bill of lading) №ZJSM24070630 від 26.07.2024; автотранспортні накладні (Road consignment note) CMR № LV -24-263 від 31.10.2024, CMR №LV-24-859 від 31.10.2024; сертифікат про походження товару № 24C1309A0216/00018 від 23.07.2024; комерційна пропозиція від 28.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 29.04.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 16.10.2024; рахунок-фактура на оплату №1260 від 28.10.2024; рахунок №166 RB, №167RB від 31.10.2024; рахунок на оплату №53 від 01.11.2024;рахунок на оплату №625 від 31.10.2024; довідки про транспортні витрати 29/10/24 від 29.10.2024, №01/11 від 01.11.2024, б/н від 31.10.2024; довідка про надані послуги б/н від 31.10.2024; прейскурант (прайс-лист) б/н від 28.03.2024; висновок ДЗІ про вартісні характеристики товару №3-3/1053 від 29.10.2024; розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 28.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №04-03/24-ТА від 04.03.2024; договір транспортного експедирування №08/10/24 від 08.10.2024; договір про надання комплексних логістичних послуг № 10082022 від 10.08.2022; договір транспортно-експедиторського обслуговування № 223/ФСР від 09.05.2022; договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №29/10 від 29.10.2024; договір (контракт) про перевезення 29/22-тс від 20.06.2022; договір (контракт) про перевезення № 64/24-тс від 31.10.2024; заявка № 116 від 10.07.2024; заявки б/н від 29.10.2024, 31.10.2024; експортна митна декларація країни-відправлення №020220240000691568 від 20.07.2024.

Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідач в оскаржених рішеннях зазначив, що у поданих до митного оформлення рахунках фактури на транспортно-експедиційні послуги від 28.10.2024 №1260, від 31.10.2024 №166RB, №167RB, від 31.10.2024 №625, №53 відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до підп.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За змістом п.2 ч.11 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.

Відповідно до оскаржуваного рішення (гр.15) поставка товару здійснювалася на умовах FOB СN Xingang відповідно до Інкотермс 2010, що також обумовлено положеннями Контракту №04-03/24-ТА.

Термін Інкотермс FOB передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна несе саме продавець.

Суд встановив, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав наступні документи:

коносамент (Bill of lading) №ZJSM24070630 від 26.07.2024; CMR № LV-24-859 від 31.10.2024; CMR № LV-24-263 від 31.10.2024; супровідні документи Т1 №24LV000210003TNQK2 від 31.10.2024, №24LV000210003TKWK8 від 31.10.2024; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1260 від 28.10.2024, №53 від 01.11.2024, №625 від 31.10.2024, №166RB від 31.10.2024, №167RB від 31.10.2024; банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг: - договір про надання комплексних логістичних послуг № 10082022 від 10.08.2022; договір транспортно-експедиторського обслуговування № 223/ФСР від 09.05.2022; додаткова угода №1 від 10.05.2022 до договору транспортно-експедиторського обслуговування №223/ФСР від 09.05.2022; договір транспортного експедирування №08/10/24 від 08.10.2024; договір (контракт) про перевезення № 64/24-тс від 31.10.2024; договір (контракт) про перевезення № 29/22-тс від 20.06.2022; договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №29/10 від 29.10.2024; платіжна інструкція (оплата фрахту) №1566 від 31.10.2024; заявки № 116 від 10.07.2024; б/н від 31.10.2024; б/н від 29.10.2024; довідка про транспортні витрати №29/10/24 від 29.10.2024; довідка про транспортні витрати № 01/11 від 01.11.2024; довідка про надані послуги б/н від 31.10.2024; довідка про транспортні витрати б/н від 31.10.2024; довідка про надані послуги б/н від 31.10.2024; акти надання послуг № 1096 від 29.10.2024, №113 від 04.11.2024, № 632 від 04.11.2024 року, №112 від 04.11.2024; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 53 від 04.11.2024.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Даючи оцінку долученим позивачем документам про задекларовану ним митну вартість товару та з огляду на зміст викладених норм, слідує висновок, що усі транспортні витрати, на які посилається відповідач, були включені у вартість імпортованого позивачем товару. При цьому, наданими доказами підтверджено витрати на перевезення вантажу, як за межами України, так і по території України.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.

Стосовно посилань відповідача на те, що у гр.країна призначення та торгова країна митної декларації країни експорту від 20.07.2024 №020220240000691568 вказано Латвія що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції вказано Латвія що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції, суд враховує, що відповідно до довідок про надані послуги, коносаменту ZJSM24070630 від 26.07.2024, CMR та інших документів, які наявні в матеріалах справи, товар відправлявся міжнародним морським перевезенням з Xingang, China до Riga, Latvija. В подальшому, контейнери перевантажувались та перевозились до місця призначення автомобільним транспортом, що пояснює зазначення Latvija (Латвія), як країни кінцевого призначення саме морського перевезення.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Як наслідок, доводи відповідача про недотримання позивачем положень чинного законодавства при формуванні митної вартості ввезеного товару є необґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що законодавцем встановлено чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як видно з матеріалів справи, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація №UA100100/2024/40767 від 06.08.2024.

Втім, суд враховує, що сама лише інформація з бази даних відповідача про митну декларацію, яка була взята ним за основу при коригуванні митної вартості ввезеного позивачем товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

Відповідно до висновків Верховного Суду, наявність в базі даних митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі №814/2659/16, від 21.08.2018 по справі №804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

З аналізу положень ч.2 ст.55 МК України слідує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що рішення Львівської митниці №UA209000/2024/900804/1, №UA209000/2024/900805/1 від 04.11.2024 про коригування митної вартості товарів не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже таке прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відтак порушує права та законні інтереси позивача.

Таким чином, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003083, № UA209170/2024/003082 теж слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 11209,97 грн.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Водночас, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 04.04.2024 №04/04/24(далі по тексту - Договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Теплоарматура, в особі директора Ігнатенка Леоніда Івановича та адвокатським бюро Олени Кононенко, в особі керуючого партнера бюро Кононенко Олени Сергіївни.

Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою Додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно підпунктів 7.1, 7.2 пункту 7 Додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги 04.04.2024 №04/04/24 правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за їх наявності). Бюро надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені Бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Відповідно до умов підпунктів 7.3 і 7.4 пункту 7 вказаної вище Додаткової угоди Клієнт має оплатити правові послуги протягом 2-х днів після отримання відповідного рахунку на оплату.

Згідно з актом наданих послуг від 23.12.2024 відповідно до Договору про надання правової допомоги від 04.04.2024 № 04/04/24 Адвокат надав Клієнту наступні послуги:

1. Здійснення представництва інтересів Товариством з обмеженою відповідальністю Теплоарматура у справі №380/24345/24, а саме: підготовка та подання до Львівського окружного адміністративного суду:

- позовної заяви про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 04.11.2024 №UA209000/2024/900804/1; Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.11.2024 №UA2049170/2024/003083; Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 04.11.2024 №UA209000/2024/900805/1; Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.11.2024 №UA209170/2024/003082;

- письмового підтвердження;

- клопотання про витребування доказів;

- відповіді на відзив;

Вартість послуг складає 30000,00 грн.

Для сплати правничої допомоги на суму 30000,00 грн позивачу було надано рахунок-фактура від 11.12.2024 №11/12/24.

Вказану суму сплачено позивачем на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро Олени Кононенко 12.12.2024, що підтверджується зведеною випискою АТ Сенс Банк за 12.12.2024 та платіжною інструкцією від 12.12.2024 №2213.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач заперечив щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, вказавши на їх неспівмірність. Просив зменшити розмір таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі№922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 30000,00 грн, є надмірною, неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, отже підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Враховуючи викладене, суд, виходячи з критерію пропорційності та реальності адвокатських витрат, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 8000,00 грн за підготовку позовної заяви. Решту витрат на правову допомогу повинен понести позивач.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2024/900804/1 від 04.11.2024.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003083.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2024/900805/1 від 04.11.2024.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003082.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура судовий збір в розмірі 11209,97 грн за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура за судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна