Рішення № 125616247, 04.03.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

04 березня 2025 рокусправа № 380/19810/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кондратюк Ю.С.,

секретар судового засідання: Бугрінова Е.В.,

з участю:

представника позивача: Яблокова Л.О.,

представника відповідача: Бірюкова І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Ухвалу Львівської міської ради 19-та сесія 8 - го скликання № 3854 від 23.08.2023 «Про відмову гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади», якою вирішила відмовити громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га на території Львівської міської територіальної громади біля земельної ділянки кадастровий номер: 4610137500:05:006:0413 для індивідуального житлового будівництва;

- зобов`язати Львівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території міста Львів, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Львівської міської об`єднаної територіальної громади.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на пленарному засіданні 19-ї сесії ЛМР 8-го скликання 23.08.2023 на порядку було постановлено на голосування питання: «Про відмову гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади», за результатом якого була винесена Ухвала Львівської міської ради 19-та сесія 8 - го скликання № 3854 від 23.08.2023.

Згідно змісту Ухвали Львівської міської ради 19-та сесія 8 - го скликання № 3854 «Про відмову гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади» зазначено наступне: «На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суд) від 06.10.2022 у справі № 380/10511/22, беручи до уваги звернення громадянки ОСОБА_1 від 30.06.2021, керуючись ст. 144 Конституції України, міська рада ухвалила: відмовити громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.1000 га на території Львівської міської територіальної громади біля земельної ділянки кадастровий номер: 4610137500:05:006:0413 для індивідуального житлового будівництва.

В оскаржуваній Ухвалі Львівської міської ради 19-та сесія 8-го скликання № 3854 від 23.08.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки.

Однак, в чому ж полягає сама суть такої невідповідності в даному рішенні не розкрито.

Відповідач, відмовляючи позивачу у наданні такого дозволу, не зазначив у своєму рішенні правові підстави, якими він керувався при його винесенні, адже невідповідність місця розташування земельної ділянки має до чогось співставлятися. В даному випадку це могли бути: вимоги законів та інших нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної та технічної документації (перелік таких документів визначено в ч. 7 ст. 118 ЗК України та не є вичерпним).

Позивач у контексті цінності верховенства права мав сподівання на задоволення правомірних очікувань в отриманні мотивованої відповіді на заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або дотримання процедури розгляду звернення з метою досягнення власного інтересу/задоволення потреб.

Оскаржувана ухвала не містить посилання на норми права, конкретизації невідповідності містобудівної документації, тобто недостатньо мотивовано і не відповідає принципу належного урядування та свідчить про формальний підхід відповідача до виконання покладених на нього обов`язків.

Під час дії воєнного стану був прийнятий Закон України «Про внесення зміни до розділу ХІП "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"» від 15.03.2022 № 2129-ІХ та проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» № 7317 від 26.04.2022, яким були внесені зміни щодо примусового виконання судового рішення, проте цим Законом не передбачена заборона виконувати судове рішення органами місцевого самоврядування.

Отже, розпочатий процес приватизації повинен бути завершений за нормами чинного на той момент законодавства.

Ухвалою судді від 27.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

17.10.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначив, що згідно чинної містобудівної документації земельна ділянка, яку запропоновано у представленій схемі громадянкою ОСОБА_1 із зверненням № 3-I-37910-24 від 06.07.2021 року, знаходиться в зоні Ж-1 садибної забудови, а також може частково входити до зони Г-2 (транспортна мережа) та охоронну зону ЛЕП. Запропонована для відведення земельна ділянка частково розміщена в зонах, де не передбачено індивідуальне житлове будівництво чи наявні обмеження щодо будівництва (невідповідність містобудівній документації); - об`єкти нерухомого майна відсутні (земельна ділянка є вільною від забудови); - земельна ділянка, яку громадянка ОСОБА_1 вимагає закріпити відповідно до поданих графічних матеріалів (схема розміщення ділянки) частково може входити в межі користувачів земельними ділянками під будинковолодіннями на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , червоних ліній вулиць, а також в охоронну зону ЛЕП.

Отже, враховуючи відсутність можливості встановлення детального місця розташування земельної ділянки, вказаної у представленій схемі ділянки громадянкою ОСОБА_1 , при прийнятті проекту ухвали може виникнути конфліктна ситуація з приводу володіння чи розпорядження з користувачами земельними ділянками під будинковолодіннями на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , чи суміжними земельними ділянками, які можуть перебувати у власності чи користуванні третіх осіб.

Також існує можливість відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва в зонах, у яких не передбачено будівництво, а саме зона Г-2 (транспортна мережа) або охоронній зоні ЛЕП. А також, згідно зауваження до проекту ухвали «Про надання громадянці ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади» відсутня інформація про об`єкти нерухомого майна, розташованого в межах ділянки. Відтак, згідно п. 5 ч. 27 Розділу X Перехідних Положень Земельного кодексу України, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Виходячи зі змісту норм, що містяться у ст. ст. 26 та 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що сільські, селищні, міські, а також районні та обласні ради наділені досить широким колом повноважень. При цьому, аналізуючи ці повноваження, можна прийти до висновку, що при вирішенні більшості із віднесених до виключної компетенції ради питань, можливе застосування цими органами дискреційних повноважень. У цьому випадку вони будуть проявлятися, насамперед, у можливості відповідної ради приймати чи утриматися від прийняття рішення з того чи іншого питання, віднесеного до її компетенції

Ухвалою суду від 21.10.2024 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.11.2024 забезпечено участь адвоката Яблокової Лесі Олександрівни в судових засіданнях у справі №380/19810/24 в режимі відеоконференції за допомогою Електронного кабінету та власних технічних засобів.

09.12.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що згідно результату поіменного голосування, проект ухвали питання № 246 було не прийнято через відсутність голосів депутатів більше половини від загального складу депутатів на сесії 23.08.2023, тобто рішення по суті не розглядалось. Так, згідно листа поіменного голосування за результатами голосування питання № 246: усього проголосувало 45 з них: «ЗА» - 2, «ПРОТИ» - 2, «УТРИМАЛОСЬ» - 17, «НЕ ГОЛОСУВАЛО» - 24.

Згідно судової практики суди не вбачають дискримінації у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 0,05 га, а не 0,10 га, оскільки стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов`язковий розмір.

16.01.2025 відповідачем подано додаткові пояснення, в яких звертає увагу на те, що згідно клопотання гр. ОСОБА_1 від 30.06.2021, яке зареєстроване у Львівській міській раді 06.07.2021 за № 3-І-37910-24, про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території міста Львів, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядження Львівської ОТГ, заявницею долучено лише копію паспорту, копію довідки про присвоєння РНОКПП та роздруківку з публічної кадастрової карти.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 інформаційної картки адміністративних послуг, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2023 року № 3591 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 06.12.2022 № 2632 та затвердження інформаційних і технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада у сфері земельних відносин», до переліку документів, необхідних для видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації належать: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки: план земельної ділянки масштабу 1:500, розроблений юридичною особою, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює за основним місцем роботи сертифікований інженерземлевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою, або фізичною особоюпідприємцем, який володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженеромземлевпорядником, відповідальним за якість робіт із землеустрою, погоджений відділом інженерних споруд, транспорту та геослужби управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування (оригінал у двох примірниках, строк дії 1 рік). А тому, до клопотання позивачем не надано документів передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, а саме графічних матеріалів земельної ділянки.

Також, звертає увагу на те, що в додатку до клопотання зазначено, що бажане місце розташування земельної ділянки поруч з земельною ділянкою кадастровий номер 4610137500:05:006:0413, проте зі скріну з публічної кадастрової карти, долученої позивачем, вбачається зовсім інше місце розташування бажаної земельної ділянки. А також, згідно відомостей з Державного земельного кадастру, біля земельної білянки з кадастровим номером 4610137500:05:006:0413 вже наявні земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна.

Враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо така ділянка не вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, орган повинен навести усі підстави відмови.

03.02.2025 позивачем подано заперечення на додаткові пояснення, в яких вказує на те, що позивач мав зазначити тільки приблизне місце розташування, а вже чіткі межі розташування земельної ділянки визначаються проектом землеустрою. Стаття 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення орієнтовного бажаного місця розташування земельної ділянки, роздруківка із Публічної кадастрової карти України є належним графічним матеріалом при поданні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з/д в порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України (ВС/КАС, справа №812/1264/17).

На виконання вимоги щодо обґрунтованості оспорюваного рішення відповідачу недостатньо було вказати на невідповідність місця розташування земельної ділянки з посиланням на загальну норму статті 118 ЗК України. Відповідач зобов`язаний був розкрити в змісті такого рішення суть виявленої ним невідповідності бажаного для позивача місця розташування земельної ділянки вимогам законів чи іншим документам нормативно-правового чи технічного характеру, як того вимагають положення ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Ухвалою суду від 06.02.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що на адресу позивача надійшов лист № 20657 від 29.07.2024 разом з постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про закінчення виконавчого провадження № 71849773 від 29.07.2024 з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 18).

У вказаній Постанові про закінчення виконавчого провадження № 71849773 зазначено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 380/10511/22 на пленарному засіданні 19-ї сесії ЛМР 8-го скликання винесена Ухвала Львівської міської ради № 3854 від 23.08.2023 про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади.

У відповідь на адвокатський запит разом з листом № 2901-вих-111756 від 05.08.2024 було надано такі документи: звернення ОСОБА_1 від 06.07.2021, копія проекту ухвали «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади», копія поіменного голосування по питанню № 246, копія ухвали від 23.08.2023 № 3854 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади»; копія порядку денного пленарного засідання 23.08.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 380/10511/22 (а.с.14-16) позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території міста Львів, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Львівської міської об`єднаної територіальної громади та зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території міста Львів, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Львівської міської об`єднаної територіальної громади, задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо неприйняття рішення з приводу надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території міста Львова, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Львівської міської об`єднаної територіальної громади. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Зобов`язано Львівську міську раду протягом місяця з дня набрання даним рішенням законної сили на пленарному засіданні сесії вирішити питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території міста Львова, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Львівської міської об`єднаної територіальної громади, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 380/10511/22 встановлено, що «Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради листом №2403 вих.-75126 від 20.08.2021 на звернення позивача від 30.06.2021 року повідомило її, що для прийняття Львівською міською радою рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно самостійно визначитись із місцем розташування земельної ділянки, звернутись із відповідним клопотанням на ім`я міського голови та подати необхідні документи. Крім того, вказане звернення було помилково розглянуто як звернення її однофамільниці.

Також Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради листом №2403 вих.-118 від 25.05.2022 року на адвокатський запит адвоката позивача від 16.05.2022 повідомило їй, що оскільки місце розташування земельної ділянки, про яку йшлося у зверненні позивача, не відповідає вимогам містобудівної документації, проект рішення (ухвали) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не готувався і міською радою рішення не приймалося».

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 380/10511/22, беручи до уваги звернення громадянки ОСОБА_1 від 30.06.2021 (зареєстроване у Львівській міській раді 06.07.2021 за № 3-І-37910-24), керуючись ст. 144 Конституції України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12, 118 Земельного кодексу України, 23.08.2023 на пленарному засіданні 19-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання розглядалися два проекти ухвал: «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади» (п. 246) та «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади» (п. 247).

Згідно результатів голосувань пленарного засідання ради від 23.08.2023 проект ухвали «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади» (п. 246) «Відхилено», а проект ухвали «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади» (п. 247) «Прийнято» (а.с. 102 зворот).

Порядок денний та результати голосувань пленарного засідання ради розміщено на інформаційному порталі депутатів Львівської міської ради https://www.lvivrada.gov.ua/, доступ до якого є відкритим.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 23.08.2023 № 3854 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади», міська рада ухвалила: відмовити громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га на території Львівської міської територіальної громади біля земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:006:0413 для індивідуального житлового будівництва у зв`язку з:

1. Відсутністю документів, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України.

2. Неможливістю визначення меж земельної ділянки.

3. Можливим накладенням на земельні ділянки, які є у користуванні чи власності третіх осіб.

4. Частковим розміщенням земельної ділянки у зонах, де не передбачено індивідуальне житлове будівництво чи наявні обмеження щодо будівництва (далі - Ухвала № 3854) (а.с. 21).

Відповідно до Пояснювальної записки до проекту ухвали вказане таке:

«Згідно чинної містобудівної документації земельна ділянка, яку запропоновано у представленій схемі громадянкою ОСОБА_1 із зверненням № 3-I-37910-24 від 06.07.2021, знаходиться в зоні Ж-1 садибної забудови, а також може частково входити до зони Г-2 (транспортна мережа) та охоронну зону ЛЕП.

Об`єкти нерухомого майна відсутні (земельна ділянка є вільною від забудови); земельна ділянка, яку громадянка ОСОБА_1 вимагає закріпити відповідно до поданих графічних матеріалів (схема розміщення ділянки) частково може входити в межі користувачів земельними ділянками під будинковолодіннями на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , червоних ліній вулиць, а також в охоронну зону ЛЕП.

Враховуючи відсутність можливості встановлення детального місця розташування земельної ділянки, вказаної у представленій схемі ділянки громадянкою ОСОБА_1 , при прийнятті проекту ухвали може виникнути конфліктна ситуація з приводу володіння чи розпорядження з користувачами земельними ділянками під будинковолодіннями на АДРЕСА_1 та 270а, чи суміжними земельними ділянками, які можуть перебувати у власності чи користуванні третіх осіб. Також існує можливість відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва в зонах, у яких не передбачено будівництво, а саме зона Г-2 (транспортна мережа) або охоронній зоні ЛЕП (а.с. 113-114).

Згідно із Зауваженнями до проекту ухвали «Про надання громадянці ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади» відсутня інформація про об`єкти нерухомого майна, розташованого в межах ділянки. Відтак, згідно п. 5 ч. 27 Розділу X Перехідних Положень Земельного кодексу України, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (а.с. 111 зворот).

Вважаючи Ухвалу № 3854 протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є правомірність рішення міської ради про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту "г" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Зміст вищенаведених норм свідчить про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу із клопотанням та визначеними законодавством документами про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, Земельним кодексом України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або мотивовану відмову в наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта.

Питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

За змістом статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а зазначив:

«… Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою».

Аналогічна позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 826/765/17, від 25 травня 2022 року у справі № 120/3661/19-а, від 01 травня 2023 року у справі № 1.380.2019.004123, від 13 липня 2022 року у справі № 480/1872/21, від 05 березня 2024 року у справі № 440/1709/22.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд враховує вказані висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, відповідно до ухвали Львівської міської ради від 23.08.2023 № 3854 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади», міська рада ухвалила: відмовити громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га на території Львівської міської територіальної громади біля земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:006:0413 для індивідуального житлового будівництва у зв`язку з:

1. Відсутністю документів передбачених ст. 118 Земельного кодексу України.

2. Неможливістю визначення меж земельної ділянки.

3. Можливим накладенням на земельні ділянки, які є у користуванні чи власності третіх осіб.

4. Частковим розміщенням земельної ділянки у зонах де не передбачено індивідуальне житлове будівництво чи наявні обмеження щодо будівництва (а.с. 21).

Суд бере до уваги п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, в якому міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

А тому, суд відхиляє покликання відповідача про заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій уповноваженими органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування стосовно безоплатної передачі земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки, оскільки введення воєнного стану в Україні не було підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Суд звертає увагу, що додатком до клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є скрін з публічної кадастрової карти, на якому вказано: «бажане місце розташування земельної ділянки поруч з земельною ділянкою кадастровий номер 4610137500:05:006:0413». Також на скріні публічної кадастрової карти проставлено і відмітку, і заштрихований прямокутник.

Відповідач вказує на те, що зі скріну з публічної кадастрової карти, долученої позивачем, вбачається зовсім інше місце розташування бажаної земельної ділянки, аніж «поруч з земельною ділянкою кадастровий номер 4610137500:05:006:0413», а також, що згідно відомостей з Державного земельного кадастру, біля земельної білянки з кадастровим номером 4610137500:05:006:0413 вже наявні земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що з поданих позивачем графічних матеріалів неможливо визначити межі земельної ділянки, щодо якої позивач звернулася до відповідача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо її відведення, з урахуванням такого.

Позивачем до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки долучено витяг з Публічної кадастрової карти.

В розумінні статті 1 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Частиною п`ятою статті 5 Закону №3613-VI визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 15 Закону №3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Стаття 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Метою надання цих матеріалів є необхідність ідентифікації земельної ділянки для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.

Із наданого позивачем витягу з Публічної кадастрової карти неможливо ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Наведена обставина є самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача.

Земельним кодексом України не передбачено порядку дій органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на випадок подання такому органу громадянином клопотання про надання земельної ділянки з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту клопотання.

Так, Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а висловлено правову позицію, згідно з якою недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави такої відмови.

Так, у оскаржуваному рішенні підставами відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначено: відсутність документів, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України; неможливістю визначення меж земельної ділянки; можливим накладенням на земельні ділянки, які є у користуванні чи власності третіх осіб; частковим розміщенням земельної ділянки у зонах де не передбачено індивідуальне житлове будівництво чи наявні обмеження щодо будівництва.

На думку суду, в межах спірних правовідносин відсутні протиправні дії відповідача, оскільки оскаржуване рішення стало наслідком надання позивачем таких графічних матеріалів, з яких не можна встановити межі бажаної земельної ділянки.

При цьому, суд звертає увагу, що ідентифікація бажаної заявником земельної ділянки важлива для того, щоб орган влади міг перевірити її на відповідність / невідповідність місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, як того вимагає ЗК України.

Отже, оскільки з поданих позивачем графічних матеріалів неможливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач хоче отримати у власність (ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості), суд дійшов висновку, що позивачем не в повному обсязі подані документи необхідні для розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому Ухвала Львівської міської ради 19-та сесія 8 - го скликання № 3854 від 23.08.2023 «Про відмову гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади» прийнята правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України.

Як вже було зазначено вище, недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування Ухвали Львівської міської ради 19-тої сесії 8 - го скликання № 3854 від 23.08.2023 «Про відмову гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Львівської міської територіальної громади», якою вирішено відмовити громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га на території Львівської міської територіальної громади біля земельної ділянки кадастровий номер: 4610137500:05:006:0413 для індивідуального житлового будівництва, потрібно відмовити.

Інша позовна вимога: зобов`язати Львівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території міста Львів, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Львівської міської об?єднаної територіальної громади, є похідною, тому задоволенню також не підлягає.

Суд враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Львівська міська рада (79008, пл. Ринок, 1, м. Львів; ЄДРПОУ 04055896).

Повне рішення суду складено 05.03.2025.

СуддяКондратюк Юлія Степанівна