Рішення № 125616088, 05.03.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/15420/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в письмовому провадженні справу № 640/15420/22 за позовом адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ), з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 41335156.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 19.12.2013 на підставі виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва № 753/4115/13-ц, державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 41335156.

Також, відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 41335156 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 124217,55 грн.

05.03.2018 за результатами відкритих торгів між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги за виконавчим документом № 753/4115/13-ц.

09.12.2021 державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 41335156 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .

Надалі, 11.01.2022 від стягувача ОСОБА_2 надійшла заява про повернення виконавчого документа стягувачу.

11.01.2022, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону та поданої заяви, виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу з одночасним припиненням арешту та скасуванням інших заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до відомостей, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, станом на день формування позовної заяви, виконавче провадження № 41335156 завершено. Починаючи з 22.02.2022, виконавчий документ стягувачем до виконання більше не направлявся, як і не подавалися будь-які інші заяви про відкриття виконавчих проваджень на підставі вищевказаного виконавчого документа.

Проте, 12.01.2022 державний виконавець винесла постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 68142235.

Позивач вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 41335156, тому така постанова не відповідає вимогам статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на момент її винесення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 09.01.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

У відповідача на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 41335156 з примусового виконання виконавчого листа № 753/4115/13-ц, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 12.07.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості в загальній сумі боргу 1242175,50 грн.

За заявою стягувача, 19.12.2013 державним виконавцем, відповідно до статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41335156.

Неодноразово державними виконавцями направлялися виклики боржнику про явку до відповідача з метою надання пояснень невиконання рішення суду. Боржник на виклик не з`явився.

У зв`язку з несплатою боржником заборгованості згідно з виконавчим документом, для забезпечення належного виконання рішення органом державної виконавчої служби, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, яку направлено до банківських установ до виконання, постанови про арешт майна, розшук майна, доручення про проведення опису та арешту майна.

11.01.2022 до відповідача надійшла заява про повернення виконавчого документа.

Постанова про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виведено в окреме виконавче провадження.

Згідно із законом, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

12.01.2022 державним виконавцем, відповідно до статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68142235, копії якої направлено боржнику до виконання.

Заборгованість за вищевказаним виконавчим документом не сплачена. Боржник ухиляється від сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Отримавши копію постанови про відкриття виконавчого провадження і знаючи про свій обов`язок подати державному виконавцю декларацію про доходи та майно, боржник такі дії не вчинив.

Також відповідач вказує, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 1242175,5 грн, тому останній зобов`язаний сплатити до Державного бюджету в рамках виконавчого провадження № 68142235 виконавчий збір у розмірі 10% від суми заборгованості за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Відповідач вказує, що в даному випадку відповідачем всі дії вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/15420/22 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 прийнято справу до свого провадження; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 26.02.2025 повторно витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.03.2025 до матеріалів справи долучено докази.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28.05.2013 у справі № 753/4115/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного банку «Банк Форум» 136845 (сто тридцять шість тисяч вісімсот сорок п`ять) доларів США 34 центи, що за офіційним курсом НБУ складає 1093804 (один мільйон дев`яносто три тисячі вісімсот чотири) гривні 80 копійок заборгованості та 148370 (сто сорок вісім тисяч триста сімдесят) грн 70 копійок пені.

За вказаним рішенням суд видав стягувачу виконавчий лист.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 19.12.2013 відкрито виконавче провадження № 41335156 з виконання виконавчого листа № 753/4115/13-ц, виданого 12.07.2013 Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості в загальній сумі боргу 1242175,50 грн.

В подальшому державним виконавцем вчинялись виконавчі дії, що підтверджується наданими ним матеріалами.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 753/21252/21 замінено сторону виконавчого провадження № 41335156 з ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ОСОБА_2 у цивільній справі № 753/4115/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0427/07/01-CL 08.11.2007.

Постановою старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.12.2021 ВП № 41335156 замінено стягувача у виконавчому провадженні, на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 753/21252/21.

10.12.2021 ОСОБА_2 звернулась до Дарницького відділу державної виконавчої служби України у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) із заявою в якій просила повернути та залишити без виконання виконавчий лист № 753/4115/13-ц, що виданий Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1242175,50 грн.

11.01.2022 старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову ВП № 41335156, якою виконавчий лист № 753/4115/13-ц, що виданий 12.07.2013 Дарницьким районним судом міста Києва, повернуто стягувачу; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Також 11.01.2022 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 41335156, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 124217,55 грн.

12.01.2022 старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 68142235 з примусового виконання постанови від 11.01.2022 № 41335156, виданої Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 124217,55 грн.

Також 12.01.2022 та 04.10.2022 відповідачем винесено постанови про об`єднання виконавчих проваджень № 68142215, № 68142235 у зведене виконавче провадження № 68142259, про арешт коштів та майна боржника.

Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 11.01.2022 ВП № 41335156, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції чинній на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Водночас слід вказати, що на момент відкриття виконавчого провадження № 41335156 був чинним Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За приписами частин першої, третьої статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні (частина 3 статті 28 Закону № 606-XIV).

Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 41335156, яке відкрито на час дії Закону № 606-XIV.

При цьому, спірну постанову винесено 11.01.2022 у зв`язку з тим, що того ж дня відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

Суд зазначає, що в аспекті спірних у цій справі правовідносин, Верховний Суд вже надав відповідь на питання щодо визначення порядку і суми стягнення виконавчого збору, за обставин, коли виконавче провадження було розпочате під час дії Закону № 606-XIV, а наступні дії державного виконавця вже відбувались в період дії Закону № 1404-VIII.

Так, у постанові від 22.01.2025 у справі № 580/11774/23 Верховний Суд вказав, що враховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, приписи попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

З аналізу наведених правових норм Закону № 1404-VІІІ, що регулює питання виконавчого збору, висновується, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

У першому випадку, зміст положень статей 26, 27 Закону № 1404-VIII свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

В іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 802/848/18-а, від 30 червня 2020 року у справі № 823/1824/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 640/26475/21.

Отже враховуючи, що у справі № 580/11774/23, що розглядалась Верховним Судом виконавче провадження було відкрито у період дії положень Закону № 606-XIV, Суд констатував, що при вирішенні питання про розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника за такою постановою, враховуючи, що виконавче провадження було відкрито за правилами, передбаченими Законом № 606-XIV, то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями статті 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час). Ці положення, зміст яких вказано вище, передбачають, з-поміж іншого, стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, вказані 10 відсотків вираховуються саме від суми, зазначеної у виконавчому документі, а не від суми, яка не стягнута станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 400/6302/23.

Повертаючись до обставин даної справи, що розглядається слід вказати, що державний виконавець 11 січня 2022 року виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

Цього ж дня, після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем прийнято спірну постанову про стягнення виконавчого збору, що відповідає зазначеному вище.

Виконавче провадження було відкрито 19.12.2013, тобто у період дії положень Закону № 606-XIV, які визначали стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

До того ж слід вказати, що як станом на момент відкриття виконавчого провадження № 41335156, так і станом на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору, норми законодавства про виконавче провадження містили фактично схожі вимоги до розміру виконавчого збору, а саме визначали його як 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Отже, державний виконавець, визначаючи розмір виконавчого розбору, що підлягає стягненню з позивача, та приймаючи спірну постанову діяв у спосіб та на підставі законодавства, а також в межах своїх повноважень.

Посилання позивача у позові на положення статті 43 Закону № 1404-VIII є необґрунтованими, оскільки положення цієї норми регулюють питання авансування витрат виконавчого провадження, стаття 45 Закону № 1404-VIII, яка процитована в позові як стаття 43, регулює питання розподілу стягнутих з боржника грошових сум, а не визначення розміру виконавчого збору.

Також посилання позивача на висновки, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 є недоречними, оскільки такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем.

Висновки у згаданій справі № 2540/3203/18 сформовано за іншого правового регулювання, зокрема з аналізу положень статті 27 Закону № 1404-VIII у редакції до змін, внесених до неї Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, яка передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Водночас, як вже зазначалось судом вище, у даних спірних правовідносинах як станом на момент відкриття виконавчого провадження № 41335156, так і станом на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору, норми законодавства про виконавче провадження містили фактично схожі вимоги до розміру виконавчого збору, та визначали його в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Тому у суду відсутні законні підстави для аналізу та/або застосування положень Закону № 1404-VIII для визначення розміру виконавчого збору у редакції до змін, внесених Законом № 2475-VIII.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 01.08.2024 у справі № 640/11506/21, у подібних правовідносинах, аналізуючи положення Закону № 606-XIV та Закону № 1404-VIII, а також, серед іншого, висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, вказав таке: «60. Таким чином, відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції Закону №2475-VIII та станом на дату винесення оскаржуваної постанови ВП НОМЕР_1 від 16.02.2021) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

61. В контексті наведеного доцільно звернути увагу на те, що аналогічне правове регулювання діяло і станом на час відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 (28.11.2015).

62. Так, відповідно до вимог статті 28 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на момент відкриття ВП НОМЕР_1), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

63. Тобто, норми Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

64. Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

65. Таким чином, Закон №606-XIV (в редакції, чинній на момент відкриття ВП НОМЕР_1), так само як і Закон №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII), не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу. […].

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

73. Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

74. Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 у справі №460/2478/19, та був підтриманий у вже згаданій постанові Верховного Суду від 24.12.2021 у справі №640/4599/21, а також у постанові від 25.05.2023 у справі №420/1233/19.

75. Отже, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця наявний обов`язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом.

76. Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про те, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, та про те, що розмір виконавчого збору має обраховуватися з фактично стягнутої суми, не ґрунтується на положеннях закону.

77. При цьому, помилковими є посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладені у судових рішеннях, від яких просив відступити скаржник, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до спірних правовідносин, а отже не підлягали врахуванню під час вирішення цієї справи.

78. Так, у справах №2540/3203/18 та №400/4023/19 Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом застосовано норми Закону України «Про виконавче провадження», які передбачали стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, тобто до внесення змін Законом №2475-VIII.

79. Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови діяла нова редакція Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII від 28.08.2018), з аналізу правових норм якого вбачається, що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби та розмір якого становить 10 відсотків суми, що підлягала примусовому стягненню.

80. При цьому, безпідставними є доводи позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 58 Конституції України, а також висновків, висловлених Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 у справі №640/32814/20, так як становище позивача не погіршилось, а фактично було однаковим (стягнення збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню), як під час відкриття виконавчого провадження (28 листопада 2015 року), так і під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору (16 лютого 2021 року) у ВП НОМЕР_1.

81. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо правильності висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову.».

Суд зазначає, що вказані висновки Верховного Суду є повністю релевантними до даної справи, а тому підлягають врахуванню під час її вирішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірності дій (рішень) відповідача.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи не заявлено.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний номер 34968768, місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, буд. 16) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Качанок