Рішення № 125615415, 06.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року № 320/38045/24

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представників позивача - Тищенко О.Ю., Сердюк О.О., представника відповідача - Вовкотруб Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВБЕТ ГЕЙМ СЛОТС" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ "ФАВБЕТ ГЕЙМ СЛОТС" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №07620624025 від 18.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №07582224025 від 18.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу щодо заниження податку на доходи фізичних осіб та, як наслідок, військового збору, є безпідставними та недоведеними, а ґрунтуються лише на припущеннях та за відсутності доказів. Таким чином, прийняті спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначивши у відзиві, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, оскільки загальна сума виграшів та повернень гравцям в азартну гру становить загальний відсоток виграшу на рівні не менше 90%, однак позивачем не здійснено належні відрахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Таким чином, податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та підстав для скасування немає.

У відповіді на відзив позивач наголошував на помилковості висновків контролюючого органу та зауважено, що показники загального відсотку виграшу (теоретичне повернення гравцю), які визначені виробниками у налаштуваннях гральних автоматів, не мають прямого впливу на фактичний розмір виграшів. Податковим органом під час перевірки не встановлено фактів виплати позивачем виграшів у більшому розмірі, ніж заявлено у звітних документах позивача, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків про порушення податкового законодавства в частині нарахування та виплат податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ФАВБЕТ ГЕЙМ СЛОТС» з метою дотримання вимог податкового законодавства єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідний період.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.06.2024 № 676292/ж5/26-15-07-02-05-03/43457335, у висновках якого зазначено про порушення позивачем, зокрема:

-пп. 162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, пп.164.2.8 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.170.6.1 п.170.6 ст.170, пп.170.6.4, п.170.6 ст.170, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 2 621 602,13 грн.

-пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 з урахуванням пп.1.2, пп.1.3 та пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пп.168.4.4 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на загальну суму 218 466, 84 грн.;

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2024 року № 07582224025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму ?327 700,3? грн., з яких основне зобов`язання на суму 218 466, 84 грн. та штрафна санкція на суму 109 233, 42 грн.; від 18 липня 2024 року № 07620624025 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму ?3 932 403,19? грн., з яких основне зобов`язання на суму 2 621 602,13 грн. та штрафна санкція на суму 1 310 801,06 грн.????????

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 67 Основного Закону закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України, передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Розділом IV Податкового кодексу України встановлено порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.

Так, відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку є, у тому числі фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Як встановлено абзацами 1, 2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (підпункт 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Стаття 170 ПК України регламентує особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів, у тому числі оподаткування виграшів та призів.

Податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати, надання) на його користь доходу у вигляді виграшів (призів) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора, призів та виграшів у грошовій формі, одержаних за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях, у тому числі у більярдному спорті, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату) (п.п.170.6.1 п.170.6 ст.170 ПК України).

Підпунктом 170.6.4. пункту 170.6 ПК України визначено, що оподаткування доходів у вигляді виграшів та призів, інших, ніж виграш (приз) у лотерею, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Кодексом для доходів, що остаточно оподатковуються під час їх нарахування, за ставкою, визначеною в абз.1 п.167.1 ст.167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.170.6.5 п.170.6 ПК України доходи, зазначені у цьому пункті, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.

Правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор визначає Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», згідно з ч.3 ст.9 якого контроль за дотриманням норм податкового законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» у цьому законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

онлайн-система організації та проведення азартних ігор (онлайн-система) - сукупність технічних, програмних та програмно-апаратних засобів, що забезпечує (у тому числі в мережі Інтернет) організацію та проведення азартних ігор, збір даних про прийняті ставки, їх облік та реєстрацію, визначення, облік та виплату виграшів (призів), а також здійснення інших операцій, пов`язаних з організацією та проведенням азартних ігор, та зберігання відповідної інформації;

азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця;

гравець - фізична особа, яка на момент участі в азартній грі досягла 21-річного віку, є дієздатною, не перебуває у Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, та за власним бажанням бере участь в азартній грі;

організатор азартних ігор - юридична особа - резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати зазначений у такій ліцензії вид діяльності з організації та проведення азартних ігор відповідно до вимог цього Закону;

виграш (приз) - кошти, майно, майнові права, що підлягають виплаті (видачі) гравцю у разі його виграшу в азартну гру відповідно до оприлюднених правил проведення такої азартної гри;

виплата - фінансова операція з виплати (повернення) гравцю зробленої ним ставки у парі у випадках, передбачених правилами проведення парі (букмекерського парі чи парі тоталізатора);

гра на гральному автоматі - азартна гра, що проводиться з використанням грального автомата і в якій імовірність виграшу (призу) та його величина визначаються генератором випадкових чисел;

гральний автомат - спеціальне технічне обладнання, що призначене та/або використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівників організатора азартних ігор або інших осіб виключно шляхом використання генератора випадкових чисел;

ігровий замінник гривні - матеріальний засіб гри в азартних іграх, зокрема монетоподібний значок, фішка, жетон або електронна картка, а також електронний грошовий замінник, що містить інформацію про його номінал, дає можливість зробити ставку в азартній грі та придбавається в обмін на грошові кошти у касі організатора азартних ігор, а після завершення азартної гри підлягає поверненню в касу для обміну його на відповідний грошовий еквівалент;

ставка - грошові кошти або ігровий замінник гривні, що передаються гравцем організатору азартної гри, є умовою участі в азартній грі та виходячи з розміру якої відповідно до правил такої азартної гри визначається розмір виграшу (призу).

При цьому, Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» розрізняються поняття з однієї сторони - «виграшу» та виплата виграшу», та поняття «повернення коштів, внесених гравцями для участі в азартних іграх через мережу Інтернет».

Крім того, п. 47 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» передбачено, що виплата виграшу здійснюється відповідно до оприлюднених правил проведення такої азартної гри. Відповідно до цієї норми, правила організатора азартних ігор - затверджений організатором азартних ігор локальний акт, що визначає за кожним окремим видом діяльності, встановленим частиною першою статті 2 цього Закону, детальний опис порядку та особливостей здійснення такої діяльності організатора азартних ігор (у тому числі порядок визначення результату азартних ігор, розрахунку та здійснення виплат виграшів (призів), умови взаємодії організатора азартних ігор з гравцями та іншими особами) та інші умови, які передбачені законодавством.

Відповідно до Правил організатора азартних ігор у залах гральних автоматів організатора, затверджених наказом № 1-П від 01.12.2021, і Правил проведення азартних ігор у залах гральних автоматів організатора, затверджених наказом № 2-П від 01.12.2021, визначено наступні терміни:

обмін коштів на ігрові замінники фінансова операція з обміну та повернення гравцем електронними цифровими замінниками гривні своєї гральної карти гравця та/або реалізації організатором гравцю матеріальних засобів гри в азартні ігри (монето подібних значків, фішок, жетонів) з метою використання цих ігрових замінників гривні в азартних іграх, і які до моменту ставки є власністю гравця;

повернення ігрового замінника гривні фінансова операція з повернення/виплати організатором гравцю грошових коштів в межах залишку у гравця ігрових замінників гривні;

повернення не використаних коштів, внесених гравцями для участі в азартних іграх повернення організатором гравцю грошових коштів, обміняних останнім на ігрові замінники гривні, якими гравець не приймав участі в азартних іграх і не робив ставки.

Дослідивши надані до матеріалів справи бухгалтерські документи, зокрема звіти організатора азартних ігор у залах гральних автоматів за період з жовтня 2023 по грудень 2023 року, зведені звіти ігрового дня організатора азартних ігор у залах гральних автоматів за період з 01.10.2023 року по 31.12.2023 року, витяги з онлайн-системи організатора азартних ігор у залах гральних автоматів, судом встановлено, що за спірний період гравцям було виплачено виграшів на суму

292 700 грн.

При цьому, суд наголошує, що оподаткуванню податку на доходи фізичних осіб підлягають лише суми нарахованого гравцю виграшу, та не підлягають суми коштів, які повертаються гравцю за невикористані ними ігрові замінники гривні.

Також слід зазначити, що доводи податкового органу про наявність суми виграшу в розмірі 12 656 922,30 грн є непідтвердженою матеріалами справи, а застосування розрахунку 90% теоретичного повернення гравцю від загальної реалізації ігрових замінників гривні згідно з положень п.9 ст.22 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» є неприйнятними, оскільки відповідачем не досліджувались питання реального відсотку виграшів, подальше використання виграшів гравцями (чи заявлялись до виплати виграші або використовувались далі в процесі гри), тощо.

Таким чином, висновки контролюючого органу є непідтвердженими, оскільки доказів заниження бази оподаткування позивачем не надано.

Як наслідок, збільшення суми відповідачем грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб розрахована шляхом використання некоректної бази оподаткування, чим штучно збільшено як розмір грошового зобов`язання, так і розмір штрафних фінансових санкцій.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Ураховуючи попередні висновки суду щодо безпідставного та протиправного збільшення бази оподаткування позивача, правових підстав для збільшення військового збору та нарахування штрафних санкцій також немає.

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та невмотивованими, зроблені відповідачем за відсутності належних правових підстав, а тому податкові повідомлення-рішення № №07620624025 від 18.07.2024 та № 07582224025 від 18.07.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі ?35 195,50? грн, що підтверджується платіжною інструкцією №682 від 29.07.2024, № 683 від 29.07.2024.????

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 35 195,5? грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві №07620624025 від 18.07.2024.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві №07582224025 від 18.07.2024.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 35195 (тридцять п`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 50 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВБЕТ ГЕЙМ СЛОТС" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 04 березня 2025 р.