Рішення № 125614164, 28.02.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 рокуСправа №160/31309/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням її уточнень від 19.12.2024 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області № 047150021722 від 21.05.2024 р., оформлене повідомленням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області «Про направлення рішення» від 22.05.2024 р. № 0400-010217-8/107562;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 період навчання з 01.09.1981 р. по 21.07.1984 р. в Джетигаринському середньому професійно-технічному училищі №14 (СПТУ №167) м.Джетигари Костанайської області Казахської РСР за професією електрозварювальний, з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, з 13.05.2024 р.;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй період робити з 09.08.1984 р. по 03.05.1987 р. електрозварювальником 3-го розряду депо цеху залізничного транспорту АТ «Костанайські мінерали» за Списком №2, з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, з 13.05.2024 року;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 р. по 15.05.1992 р. на території держави Казахстан згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.08.1984 р., з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, з 13.05.2024 р.;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком за Списком №2 від 13.05.2024 р., з урахуванням на день звернення, на 13.05.2024 року до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періоду навчання з 01.09.1981 р. по 21.07.1984 р. в Джетигаринському середньому професійно-технічному училищі №14 (СПТУ №167) м.Джетигари Костанайської області Казахської РСР та до стажу роботи за Списком №2 періоду роботи електрозварювальником в депо цеху залізничного транспорту азбестового комбінату АТ «Костанайські мінерали» з 09.08.1984 р. по 03.05.1987 р.; до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 р. по 15.05.1992 р. на території держави Казахстан згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.08.1984 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона 13.05.2024 року звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Однак, 21.05.2024 року Головним управлінням ПФУ в Полтавській області прийнято рішення №047150021722 про відмову в призначенні їй пенсії, оскільки при страховому стажі 26 років 11 місяців 23 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - відсутній. Так, відповідачем-2 протиправно не зараховано до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 період її навчання з 01.09.1981 р. по 21.07.1984 р. в Джетигаринському середньому професійно-технічному училищі №14 (СПТУ №167) м.Джетигари Костанайської області Казахської РСР та період робити з 09.08.1984 р. по 03.05.1987 р. електрозварювальником 3-го розряду депо цеху залізничного транспорту АТ «Костанайські мінерали», до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 р. по 15.05.1992 р. на території держави Казахстан. Тому рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області №047150021722 є протиправним та підлягає скасуванню. На думку позивача, оскільки її стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 становить 05 років 07 місяці 15 днів, вона має право на призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2 із зменшенням пенсійного віку. Зазначені обставини й стали підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу, у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій зазначити позовні вимоги відносно відповідача-1, або виключити його з кола відповідачів.

На виконання ухвали суду, 19.12.2024 р. позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надано до суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.12.2024 року прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 07.01.2025 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 13.05.2024 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області року із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: трудову книжку, свідоцтва про народження дітей, довідки, диплом, довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, паспорт, рнокпп. За принципом екстериторіальності, заяву розглянуто Головним управлінням ПФУ України в Полтавській області. Аналіз наданих документів показує, що загальний страховий стаж позивача становить 26 років 11 місяців 23 дні. До загального страхового стажу не зараховано період навчання, оскільки в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Згідно із трудової книжки до загального страхового стажу зараховано період роботи з 07.06.1988 р. по 30.04.1992 р. частково, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території республіки Казахстан стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 р. Період роботи з 30.04.1992 р. по 15.05.1992 р. не зараховано, оскільки робота в державі Казахстані. Пільговий стаж за Списком № 2 відсутній: в довідках від 03.12.2021 р. №14-2-601 та №14-2-602 - зазначена посада «санітарка-няня» не відповідає посиланню на постанову №10 від 26.01.1991 р. позиція 2140100а-10047, згідно постанови №10 від 26.01.1991 р. позиція 2140100а-10047 це -«Аккумуляторщики», в довідці від 08.06.2022 р. №14-2-168 не вірно зазначено посилання на розділ, підрозділ постанови, в довідці вказано розділ 1, підрозділ 3, позиція 10104000-17541 постанови №1173 від 22.08.1956, але вказано розділ 1, підрозділ 3, позиція 10104000-17541 це посилання на постанову №10 від 26.01.1991 р., в пільговій довідці №14-2-321 від 17.08.2023 р. невірно зазначено розділ та підрозділ постанови КМ СССР № 1173 від 22.08.1956 р.

Тобто, пільгові довідки не відповідають додатку №5 постанови КМУ від 12.08.1993 р. № 637, оскільки згідно із додатком №5 довідка повинна бути завірена трьома підписами - керівника, начальника відділу кадрів, головного бухгалтера та невірно зазначено посаду і посилання на постанови. У зв`язку з чим, Головним управлінням ПФУ в Полтавській області прийнято вмотивоване рішення №047150021722 від 21.05.2024 р. про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.п.2 п.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. За таких обставин, відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

27.01.2025 року до суду від відповідача-1 надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

Відповідачу-1 позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до його електронного кабінету 25.11.2024 року та 23.12.2024 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-1 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача-2, викладену у відзиві на позову, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 13.05.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку.

21.05.2024 року Головним управлінням ПФУ в Полтавській області розглянуто заяву ОСОБА_1 , за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення № 047150021722, яким відмовлено їй в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Спірним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача складає 26 років 11 місяців 23 днів, пільговий стаж за Списком №2 - відсутній. До загального страхового стажу не зараховано період навчання, оскільки в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Згідно із трудової книжки до загального страхового стажу зараховано період роботи з 07.06.1988 р. по 30.04.1992 р. частково, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території республіки Казахстан стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 р. Період роботи з 30.04.1992 р. по 15.05.1992 р. позивачу не зараховано, оскільки робота в Казахстані.

Пільговий стаж за Списком № 2 відсутній: в довідках від 03.12.2021 р. №14-2-601 та №14-2-602 - зазначена посада «санітарка-няня» не відповідає посиланню на постанову №10 від 26.01.1991 р. позиція 2140100а-10047, згідно постанови №10 від 26.01.1991 р. позиція 2140100а-10047 це -«Аккумуляторщики», в довідці від 08.06.2022 р. №14-2-168 не вірно зазначено посилання на розділ, підрозділ постанови, в довідці вказано розділ 1, підрозділ 3, позиція 10104000-17541 постанови №1173 від 22.08.1956, але вказано розділ 1, підрозділ 3, позиція 10104000-17541 це посилання на постанову №10 від 26.01.1991 р., в пільговій довідці №14-2-321 від 17.08.2023 р. невірно зазначено розділ та підрозділ постанови КМ СССР №1173 від 22.08.1956 р. Пільгові довідки не відповідають додатку №5 постанови КМУ від 12.08.1993 р. № 637, оскільки згідно із додатком №5 довідка повинна бути завірена трьома підписами - керівника, начальника відділу кадрів, головного бухгалтера та невірно зазначено посаду і посилання на постанови.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Так, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач у спірний періоди працювала:

- запис № 2 09.08.1984 року прийнята в депо електрозварником 3 розряду. Наказ №165 від 08.08.1984 року;

- запис № 3 04.05.1987 року переведена в ясла - сад "Гульдер" санітаркою-нянею. Наказ №2 від 29.04.1987 року.

На підтвердження характеру виконуваної роботи та зайнятості повний робочий день, позивач надала довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, з якої вбачається наступне.

Згідно із довідкою від 17.08.2023 р. №14-2-321 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої позивачу, вона працювала повний робочий день за повного робочого тижня на АТ «Костанайські мінерали» з 09.08.1984 р. (наказ №165 від 09.08.1984 р.) до 03.05.1987 р. (наказ №2 від 29.04.1987 р.) у якості електрозварювальника у видобутку азбесту рудоуправління, цех залізничного транспорту. Стаж роботи, який дає право про пільгове пенсійне забезпечення, передбачено постановою КМ СРСР від 22.08.1956 р. №1173 за Списком №2, розділом XXXIII, позицією 23200000-19906.

Як вже суд зазначав вище, приймаючи рішення від 21.05.2024 року №047150021722, відповідач-2 не зарахував період роботи до пільгового стажу за Списком №2 зазначений у довідці № 14-2-321 від 17.08.2023 р., оскільки не вірно зазначено розділ та підрозділ постанови КМ СССР № 1173 від 22.08.1956 р.

Суд вважає помилковими такі висновки пенсійного органу та зазначає наступне.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказом Мінпраці від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Згідно із пунктом 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 встановлено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави стверджувати, що довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, надаються виключно, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 року у справі №337/1297/17, ухвалі Касаційного адміністративного суду від 14.04.2020 року №560/3197/19, постанові Верховного Суду від 24.06.2021 року №216/8709/15-а(2-а/216/17).

Проаналізувавши записи трудової книжки позивача, вбачається, що трудова книжка містять відомості щодо назви професії, що належить до Списку №2.

Окрім того, відповідач-2 не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача, а судом в свою чергу не встановлено будь-яких виправлень або неточностей у записах її трудової книжки.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п.2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п.3); добросовісно (п.5); розсудливо (п.6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п.8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Висловлюючи зауваження щодо довідки № 14-2-321 від 17.08.2023 р. відповідач-2, діючи розсудливо та добросовісно, мав виходити з того, що визначальним є зміст довідки, а не дотримання формальних вимог до її складання.

Суд зазначає, що виявлені розбіжності не можуть мати своїм наслідком відмови у призначенні пенсії позивача, оскільки остання не несе відповідальності за правильність складання відповідної довідки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі №607/14668/16-а.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 04.07.2023 року у справі №580/4012/19.

Більш того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії або у зарахуванні відповідного періоду роботи у стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду 22.07.2021 року у справі № 240/7604/19, від 29.01.2024 року у справі №560/5001/21.

Отже, посилання відповідача-2 на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв`язку з невідповідністю довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637 є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Також, довідка № 14-2-321 від 17.08.2023 р. є чинною. Доказів протилежного не надано.

Таким чином, період з 09.08.1984 р. по 03.05.1987 р., в якому позивач працювала у АТ «Костанайські мінерали» є документально підтвердженим та підлягає зарахуванню до її пільгового стажу за Списком №2.

Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області слід зобов`язати зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 09.08.1984 р. по 03.05.1987 р.

Щодо неврахування позивачу до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1981 р. по 21.07.1984 р. в Джетигаринському середньому професійно-технічному училищі №14 (СПТУ №167) м.Джетигари Костанайської області Казахської РСР, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІ1 до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою КМУ від 05.08.1998 р. № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Згідно із дипломом серії НОМЕР_2 , виданого 21.07.1984 р., позивач з 01.09.1981 р. по 21.07.1984 р. навчалася в Джетигаринському ГПТУ 167.

Як вказує відповідач-2 у рішенні від 21.05.2024 року №047150021722, у дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.

Однак, суд зауважує, що вказаний диплом підписаний директором училища та його заступником з навчально-виробничої роботи (частини).

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 08.08.1984 року № НОМЕР_4 позивач з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року навчалася у ГПТУ №167 м.Джетигари, 09.08.1984 року її було прийнято електрозварником. Тобто перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не перевищує більш ніж три місяці, відтак період навчання з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року має бути врахований позивачу як пільговий стаж за списком №2.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт навчання позивача у спірний період підтверджується належними та допустимими доказами.

Водночас відповідач-2 фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення диплома про освіту на позивача, що є непропорційним заявленій законній меті.

Щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 р. по 15.05.1992 р. на території держави Казахстан згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.08.1984 р., суд зазначає наступне.

Відповідачем-2 у рішенні від 21.05.2024 року №047150021722 вказано, що період роботи з 30.04.1992 р. по 15.05.1992 р. не зараховано, оскільки роботи в державі Казахстані.

Починаючи з 19.06.2023 р. обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів.

Так, з розрахунку стажу станом на 13.05.2024 р. позивача, наявного в матеріалах справи, вбачається, що період з 01.01.1992 р. по 15.05.1992 р. не зарахований до страхового стажу.

Проте, зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач у спірний періоди, працювала зокрема:

- запис № 7 07.06.1988 року прийнята до ясла саду «Гульдер» санітаркою-нянею тимчасово. Наказ №127 від 08.06.1988 року;

- запис № 8 30.04.1992 року звільнена за власним бажанням ст.32 КЗпП Каз. РСР. Наказ №140 від 28.04.1992 року;

- запис № 9 30.04.1992 року прийнята контролером касиром операційної частини. Наказ №3721 від 30.04.1992 року;

- запис № 10 15.05.1992 року звільнена за власним бажанням ст.32 КЗпП Каз. РСР. Наказ №151 від 23.02.1995 року.

Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Відповідно до ч.2 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Російської Федерації, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 р. трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох сторін, взаємно визнається сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами сторін, без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994 р., підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка серії НОМЕР_1 , надавалась відповідачу-2 для розгляду питання про призначення пенсії, автентичність записів трудової книжки відповідачем-2 не оспорюється. Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірний період. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи до її страхового стажу, а тому дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду є протиправними.

Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, припинення участі Республіки Казахстан в Угоді від 13.03.1992 р., так само, як і прийняття постанови КМУ від 29.11.2022 р. №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу.

Позиція відповідача-2 суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.

Враховуючи вищевикладене, період роботи позивача в з 01.01.1992 р. по 15.05.1992 р. на території держави Казахстан відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1984 р. підлягає врахуванню до страхового стажу.

За вказаних обставин суд вважає, що рішення відповідача-2 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах від 21.05.2024 року №047150021722 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути позивача заяву про призначення пенсії за віком за Списком №2 від 13.05.2024 р., з урахуванням на день звернення, на 13.05.2024 року до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періоду навчання з 01.09.1981 р. по 21.07.1984 р. в Джетигаринському середньому професійно-технічному училищі №14 (СПТУ №167) м.Джетигари Костанайської області Казахської РСР та до стажу роботи за Списком №2 періоду роботи електрозварювальником в депо цеху залізничного транспорту азбестового комбінату АТ «Костанайські мінерали» з 09.08.1984 р. по 03.05.1987 р.; до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 р. по 15.05.1992 р. на території держави Казахстан згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.08.1984 р., суд зазначає на таке.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ в Полтавській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення відповідачем-2.

Таким чином, саме Головне управління ПФУ в Полтавській області зобов`язано прийняти рішення про призначення пенсії.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов`язаних з розглядом заяви позивача від 13.05.2024 р., а отже права позивача Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не порушені.

Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем-2 оскаржуваного рішення від 21.05.2024 року №047150021722 пільговий стаж позивача було обраховано без врахування періоду навчання з 01.09.1981 р. по 21.07.1984 р. та періоду роботи з 09.08.1984 р. по 03.05.1987 р. до пільгового стажу роботи за Списком №2, періоду роботи з 01.01.1992 р. по 15.05.1992 р. на території держави Казахстан згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.08.1984 р. до страхового стажу, в свою чергу адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо обрахунку пільгового стажу позивача. Тому суд вважає за необхідне, зобов`язати саме відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 13.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 період навчання з 01.09.1981 р. по 21.07.1984 р. та період роботи з 09.08.1984 р. по 03.05.1987 р., період роботи з 01.01.1992 р. по 15.05.1992 р. на території держави Казахстан згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.08.1984 р. до страхового стажу, та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 у розмірі 605,60 грн. (1 211,20 грн. : 2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.05.2024 року № 047150021722 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 період навчання з 01.09.1981 р. по 21.07.1984 р., період роботи з 09.08.1984 р. по 03.05.1987 р. та до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 р. по 15.05.1992 р. на території держави Казахстан згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.08.1984 р. та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул.Гоголя, 34, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма