Рішення № 12561334, 02.11.2010, Берестовський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Червоногвардійський районний суд м. Макіївки)

Справа № 2-3822/10

Україна

Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 року м. Макіївка

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

Головуючого судді Маркєлова Р.І.

При секретарі Хорошиловій Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод» про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 ЦПК України позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі і поновлення його на роботі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 01 жовтня 2000 року він працює на посаді генерального директора Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод» (далі ЗАТ «РЛЗ») на підставі відповідного наказу та укладеного з ним трудового контракту. У подальшому, загальними зборами акціонерів ЗАТ “РЛЗ” від 20 березня 2001 року його було обрано генеральним директором ЗАТ “РЛЗ”. Укладений трудовий контракт не переукладався, оскільки був укладений до 1 жовтня 2002 року, а був виданий наказ, на підставі якого позивач вступив на посаду генерального директора ЗАТ “РЛЗ”. У подальшому трудовий контракт між сторонами неодноразово продовжувався, про що були укладені відповідні додаткові угоди, зокрема додаткова угода № 1, якою строк контракту був продовжений до 01 жовтня 2003 року, додаткова угода № 2 про продовження дії контракту до 01 жовтня 2004 року. В подальшому дія угоди про протокол № 13 засідання Ради Товариства ЗАТ “РЛЗ” до 01 жовтня 2005 року, протокол № 19 засідання Ради Товариства ЗАТ “РЛЗ” до 01 жовтня 2006 року. Зі спливом цього строку він продовжував працювати на посаді генерального директора ЗАТ “РЛЗ”, при цьому жодна із сторін трудового контракту не заявила про його припинення або розірвання.

Як вказує позивач, починаючи з 2007 року неодноразово вживалися протизаконні заходи щодо усунення його з посади генерального директора ЗАТ “РЛЗ”, створювалися перешкоди у виконанні ним обовязків керівника, зокрема, зявляються треті особи, які привласнюють собі повноваження керівника підприємства. Деякі акціонери вдаються до спроб без належних на те правових підстав звільнити його з посади генерального директора ЗАТ «РЛЗ». Зокрема, 25 серпня 2010 року на адресу підприємства з господарського суду Рівненської області надійшов пакет документів, серед яких була і фотокопія протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ» від 12 вересня 2007 року, з якого позивач дізнався, що він був відкликаний з посади генерального директора підприємства. Позивач стверджує, що на збори акціонерів його запрошено не було, письмових пояснень щодо невиконання ним посадових обовязків від нього не затребувалось, наказ про його звільнення для ознайомлення не надавався, розрахунок проведено не було і трудова книжка йому не видавалась. Більш того, збори акціонерів проводились за межами території підприємства і взагалі за межами Рівненської області у м. Харків без участі сторін по справі та реєстратора власника іменних цінних паперів. Позивач також вказує, що збори акціонерів прийняли рішення, яке не містить вказівки на жодну з підстав, передбачених трудовим законодавством, для його звільнення. Позивач фактично продовжує працювати на підприємстві на своїй посаді та намагається виконувати свою роботу належним чином, незважаючи на перешкоди, що йому чиняться.

На підставі викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким поновити йому пропущений процесуальний строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, задовольнити у повному обсязі його позов і поновити його на посаді генерального директора Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод», а також стягнути з відповідача усі судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності, підтримав позов і пояснив, що встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі він пропустив з поважних причин, оскільки, ані наказ про звільнення, ані трудова книжка йому не видавалась, що є підставою для відрахування строку позовної давності по справах щодо поновлення на роботі відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Тому просив суд поновити такий строк для звернення до суду і задовольнити позов повністю.

У судовому засіданні представник відповідача Панарін М.М., який діяв на підставі довіреності від підприємства, позов не визнав і пояснив, що позивач дійсно з 2000 року по теперішній час працює на посаді генерального директора ЗАТ «РЛЗ». Відповідач позов не визнає, оскільки хоча позивач і продовжує виконувати обовязки керівника підприємства, покладені на нього трудовим контрактом, але наявність протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ» від 12 вересня 2007 року про відкликання його з посади генерального директора і передачу справ новому керівнику зашкоджує визнати ОСОБА_1 єдиним і легітимним керівником підприємства, призначеним з дотриманням вимог діючого законодавства, а тому у підприємства є певні сумніви щодо законності знаходження позивача на посаді генерального директора ЗАТ «РЛЗ».

Суд, вислухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частинами 1, 3 ст. 58 ЦПК України та ч. 1 ст. 61 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з наданих по справі доказів, ОСОБА_1 згідно з наказом ЗАТ «РЛЗ» № 63-к від 14 липня 2000 року призначений виконуючим обовязки генерального директора ЗАТ «РЛЗ». З 01 жовтня 2000 року ОСОБА_1 відповідно до наказу № 88а-к та укладеного контракту від 01 жовтня 2000 року призначений генеральним директором ЗАТ «РЛЗ». Рішення про призначення позивача генеральним директором прийнято Радою Товариства ЗАТ «РЛЗ» і міститься у протоколі № 4 від 19 жовтня 2000 року. Загальними зборами акціонерів ЗАТ «РЛЗ» 20 березня 2001 року ОСОБА_1 був обраний генеральним директором ЗАТ «РЛЗ». Крім того, строк дії трудового контракту між ОСОБА_1 та відповідачем на підставі рішень Ради Товариства ЗАТ «РЛЗ» від 12 серпня 2002 року, 15 вересня 2003 року, 13 вересня 2004 року та 15 вересня 2005 року неодноразово продовжувався. Після вказаного строку позивач продовжував працювати на посаді генерального директора ЗАТ «РЛЗ», при цьому жодна зі сторін контракту не заявляла про його припинення або розірвання. Суду не надані докази вчинення позивачем за час роботи на посаді керівника підприємства яких-небудь порушень чи вчинків, за які він притягувався до дисциплінарних стягнень. Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ» від 12 вересня 2007 року, які були скликані ТОВ «Компанія Конкурент» як акціонером відповідача і відбулися у м. Харків, загальними зборами було вирішено у звязку з невиконанням ОСОБА_1 рішень загальних зборів акціонерів про його відкликання з посади генерального директора, повторно відкликати його з посади генерального директора ЗАТ «РЛЗ», обрати ОСОБА_3. на посаду генерального директора, колишньому директору ОСОБА_1 20 вересня 2007 року здійснити передачу ОСОБА_3 бухгалтерської, фінансово-господарської документації, печаток і штампів підприємства, а голові наглядової ради підприємства підписати з ОСОБА_3 трудовий контракт.

Відповідач не надав суду доказів того, що позивач запрошувався на вищевказані збори акціонерів, або йому надавався для ознайомлення наказ про його звільнення, проводився розрахунок і видавалась на руки трудова книжка. Відповідач не заперечує, що фактично позивач продовжує працювати на підприємстві і виконувати свої трудові обовязки.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КзпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін, умови його розірвання, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» до трудової книжки ОСОБА_1 внесено відповідні записи про його призначення на посаду Генерального директора ЗАТ «РЛЗ» без зазначення строку такого призначення. Таким чином суд вважає, що всі необхідні дії щодо прийняття позивача на роботу, як працівника ЗАТ «РЛЗ», було вчинено у відповідності з чинним трудовим законодавством, і внесені відповідні записи до трудової книжки. Тобто, відповідно до ст. 2 КЗпП України, позивач, як працівник, у повній мірі реалізував своє право на працю шляхом укладення трудового договору. Суду не надано яких-небудь доказів того, що відповідачем висувалася вимога про припинення дії укладеного з позивачем трудового договору.

Відповідно до ст. 391 КЗпП України, у разі, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Таким чином, дію трудового контракту, укладеного з ОСОБА_1 01 жовтня 2000 року і пізніше неодноразово продовженого, слід вважати продовженою на невизначений строк.

Статтями 40 і 41 КЗпП України визначений вичерпний перелік підстав для звільнення працівника з посади за ініціативою власника. У звязку з тим, що згоди профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора підприємства надано не було, пояснень щодо невиконання посадових обовязків генерального директора не витребувалось, наказ про звільнення для ознайомлення не надавався, повний розрахунок в звязку із звільненням не проводився, трудова книжка не видавалась, інші встановлені законом підстави для звільнення також відсутні, рішення загальних зборів акціонерів про відкликання ОСОБА_1 з посади Генерального директора не повязується з жодною причиною, передбаченою законом, тому відкликання чи звільнення ОСОБА_1 з зазначеної посади протирічить чинному законодавству.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно зясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не повязували звільнення.

Оскільки звільнення (відкликання) позивача не повязується з жодною підставою, передбаченою законом, таке звільнення є незаконним.

Більш того, судом встановлено, що на зборах акціонерів не приймалось рішення про звільнення, а був застосований термін відкликання, який не передбачений діючим трудовим законодавством для таких правовідносин.

В обґрунтування позовних вимог позивачем також надано ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 27 травня 2010 року, якою задоволено заяву ОСОБА_1, як генерального директора ппідприємства, якою скасовано рішення цього ж суду від 15 грудня 2006 року у справі про поновлення ОСОБА_3. на посаді генерального директора ЗАТ «РЛЗ». Також позивачем надано ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 31 серпня 2010 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1, якою скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 29 червня 2010 року в даній справі про поновлення ОСОБА_3. на посаді генерального директора.

Представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що ОСОБА_3 ніколи не приступав до виконання обовязків генерального директора на підприємстві, контракт з ним підприємством не укладався.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Отже, законом регламентовано місячний строк на звернення до суду у справах про звільнення саме з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як встановлено судом, наказ про звільнення та трудова книжка позивачу не видавались, повний розрахунок з позивачем за фактично відпрацьований час проведено не було, що в даному випадку свідчить про не пропущення позивачем встановленого законом строку на звернення до суду за захистом порушеного права.

На підставі ст.ст. 2, 23, 24, 30, 36, 39-1, 40, 41, 231-235 КЗпП України, 6, 10, 11, 14, 58, 60, 61 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод» про поновлення на роботі задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод», розташованого за адресою: 35331, Рівненська область, Рівненський район, сел. Городок, вул. Привокзальна, 2 (ЄДРПОУ 30606056).

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод» в дохід держави судовий збір у розмірі 17 (сімнадцять) гривень.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод» в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ