Рішення № 125611801, 05.03.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 березня 2025 р. Справа № 120/15650/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 - третя особа 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Міністерства оборони України, оформленого витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26.06.2024 № 49/в (пункт 11) про відмову у призначенні і виплаті матері, сину, та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 в наслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_3 .

Ухвалою від 27.11.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору.

17.12.2024 через підсистему «Електронний суд» Міністерством оборони України до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заявлені позовні вимоги не визнає, оскільки згідно висновку експерта Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи № 3016 від 17.11.2022, в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 5,59 %, а відповідно до положень ч. 1 ст. 16-4 Закону №2011-XII, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

На підставі вказаного, представник відповідача вважає, що правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги немає, а тому, у задоволенні позову просив відмовити.

17.12.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідачем до суду направлено заяву якою просить залучити до участі і розгляді справи законного представника малолітніх дітей померлого ОСОБА_3 , а саме ОСОБА_2 .

Ухвалою від 19.12.2025 залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 .

27.12.2024 через підсистему «Електронний суд» позивач надіслав до суду відповідь на відзив, у якій просить не брати до уваги докази, подані представником відповідача разом із відзивом, оскільки вони не були надіслані позивачеві.

08.01.2025 третьою особою ОСОБА_2 до суду подано пояснення на позовну заяву, якими просить позовні вимоги задовольнити повністю. Окремо зауважує, що доводи, викладені у позові повністю підтверджують ту обставину, що факт загибелі ОСОБА_3 настала в результаті ряду тілесних ушкоджень, зокрема від множинних вогнепальних проникаючих наскрізних та сліпих поранень тіла та кінцівок з пошкодженням внутрішніх органів, що супроводжувались масивною внутрішньою та зовнішньою кровотечею, дані ушкодження перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті останнього. Вказане виключає будь-який причинно-наслідковий зв`язок загибелі з діями, вчиненими ОСОБА_3 у стані сп`яніння.

Дана обставина, підтверджується також витягом з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв за № 2015 від 16 червня 2023 року, яким визначено, що поранення, одержане в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

За таких обставин, третя особа наполягає, що на її думку, є належним чином підтвердженими докази, що син ОСОБА_1 та батько дітей - ОСОБА_3 загинув (помер) внаслідок отримання ним вогнепального поранення, що призвело до його загибелі, пов`язаної із захистом Батьківщини, тобто відсутні будь-які дії самого військовослужбовця, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, що призвели до його смерті.

21.02.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем до суду подано додаткові докази.

ІНФОРМАЦІЯ_4 правом надання пояснень не скористалось, хоча ухвалу про відкриття провадження від 27.11.2024 отримало до свого електронного кабінету 27.11.2024.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 19.07.2022 за № 192 ОСОБА_3 вибув у службове відрядження до військової частини НОМЕР_2 , з 20. 07.2022.

15 серпня 2022 року у АДРЕСА_1 , сержант резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 отримав вогнепальне поранення, що призвело до його загибелі, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Комісією військової частини НОМЕР_1 проведено спеціальне розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли відкриттю вогню зі своєї штатної зброї о 13:00 год. 15 серпня 2022 року, в районі населеного пункту Мирне Миколаївської області, сержантом резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , що призвело до загибелі сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , а також: з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність, можливо, стали причиною вчинення правопорушення.

По завершенню спеціального розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ від 18.02.2023 № 133, де зазначено наступне: Вважати загибель військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме: сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 та солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , пов`язану із захистом Батьківщини.

Також, Начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 наказано відправити матеріали спеціального розслідування до Військово-клінічного центру Центрального регіону, з метою додаткового встановлення Військово - клінічним центром Центрального регіону причинного зв`язку загибелі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме: сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 та солдата резерву запасної роти військової частин, НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 .

Згідно акту про нещасний випадок (зникнення, смерть) від 28 лютого 2023 року, 15 серпня 2022 року о 13:00 год., солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на позиції ВОП «Пробой» біля населеного пункту Мирне Миколаївської області виконував бойове завдання щодо стримування збройної агресії російської федерації, обов`язки щодо захисту Батьківщини, територіальної цілісності України. Цього ж дня близько 13.00 години під час обстрілу позиції ВОП «Пробой», з не відомих причин, солдат ОСОБА_4 , використовуючи закріплену за ним зброю, здійснив кілька автоматних черг в бік солдата ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_3 , а в подальшому в бік сержанта ОСОБА_6 молодшого сержанта ОСОБА_7 та солдата ОСОБА_8 . В результаті зазначеного, солдат ОСОБА_5 та солдат ОСОБА_3 отримали вогнепальні поранення не сумісні з життям та померли на місці, а також: отримали вогнепальні поранення сержант ОСОБА_6 , молодший сержант ОСОБА_7 та солдат ОСОБА_8

15 серпня 2022 року на підставі постанови слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області капітана поліції Вікторії Мельчуцької призначено судово-медичну експертизу по кримінальному провадженню в приміщенні моргу Миколаївського обласного бюро СМЕ Миколаївської обласної ради проведено судово-медичну експертизу.

За підсумками судово-медичної експертизи (висновок експерта № 3016) смерть ОСОБА_3 настала від множинних-вогнепальних проникаючих наскрізних та сліпих поранень тіла та кінцівок з пошкодженням внутрішніх органів, що супроводжувались масивною внутрішньою та зовнішньою кровотечею. Тілесні ушкодження в області шиї, містять дві рани з рановими каналами з пошкодженням першого шийного хребця, твердого піднебіння, язика, правої щоки; осколковий перелом правої гілки нижньої щелепи. В області тіла та кінцівок: міститься синець на передній поверхні лівого плечового суглоба, наскрізна рана правої кістки, дві рани на передній поверхні лівого стегна, осколковий перелом лівої стегнової кістки в верхній третині, рановий канал з пошкодженням кишківника, шлунку, підшлункової залози, діафрагми, серцевої сорочки, серця в лівій сітці якого знайдена куля. Всі виявленні при судово-медичному дослідженні пошкодження мають ознаки прижиттєвих за що свідчать крововиливи в місцях їх утворення. При цьому, характер, локалізація та механізм утворення виявлених тілесних ушкоджень при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_3 дає можливість стверджувати, що ушкодження спричинені від п`яти кратної пробивної дії твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, що володіє високою кінетичною енергією (не виключено аналогічними кулями кулі знайденої в рановому каналі номер 7).

Характер, локалізація та механізм утворення виявлених тілесних ушкоджень при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_3 дає можливість стверджувати, що наскрізна та сліпі вогнепальні рани мають характерні ознаки самозахисту.

При судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт в концентрації 5,59%, що стосовно до живих осіб може відповідати тяжкому ступені алкогольного сп`яніння.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 травня 2023 року № 150 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу, та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у зв`язку зі смертю (з загибеллю).

Згідно Витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2015 від 16 червня 2023 року, поранення, одержане в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

19 липня 2023 року ОСОБА_1 направлено звернення до Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи щодо надання копії висновку судово-токсикологічної експертизи на наявність в крові ОСОБА_3 метилового, етилового, протилового та інших спиртів, наркотичних речовин та інших отруйних речовин.

Листом-відповіддю від 31 липня 2023 року № 1518 запропоновано звернутись до структурних слідчих підрозділів, які проводять досудове слідство за фактом загибелі ОСОБА_3 щодо отримання копії висновку судово-токсикологічної експертизи та повідомлено, що згідно висновку токсикологічного дослідження № 2524 від 22 серпня 2022 року в крові ОСОБА_3 етилового спирту виявлено не було.

Витягом з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв за № 3028 від 04 вересня 2023 року визначено, що поранення та причина смерті, так, 'зане із захистом Батьківщини та зазначено щодо скасування постанови про причинний зв`язок поранення та причини смерті згідно протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, контузій, травм, каліцтв № 2015 від 16 червня 2023 року.

Також у витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії за № 3155 від 13 вересня 2023 року визначено, що поранення, одержане в результаті нещасного випадку (навмисне вбивство, заподіяне іншою особою), яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язане з проходженням військової служби та зазначено щодо скасування постанови про причинний зв`язок поранення та причини смерті згідно протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, контузій, травм, каліцтв № 3028 від 04 вересня 2023 року.

06 лютого 2024 року ОСОБА_1 направила повторно звернення до Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи щодо роз`яснення наявності етилового спирту вміст якого в крові ОСОБА_3 , зважаючи на висновок судово-медичної експертизи від 16 серпня 2022 року № 3061, склав 5,59 %, що прямо суперечить листу-відповіді від 31 липня 2023 року № 1518, де зазначалось про відсутність у крові ОСОБА_3 етилового спирту.

Листом-відповіддю від 20 лютого 2024 року № 509 зазначено про то те, що листом-відповіддю від 31 липня 2023 року повідомлялося, про наявність етилового спирту в крові ОСОБА_3 , в концентрації - 5,59 %, а направлений ОСОБА_1 додатком до звернення копія листа-відповіді від 31 липня 2023 року, не відповідає дійсності у зв`язку з наявності у тексті граматичних та орфографічних помилок, неспівпадінням абзаців та підробки підпису ОСОБА_9 , яка на той час, як зазначається з листа-відповіді від 20 лютого 2024 року № 509, виконувала обов`язки начальника Миколаївського бюро судово-медичних експертиз.

В подальшому, витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2024 № 3838 визначено, що поранення, одержане в результаті нещасного випадку (травма заподіяна іншою особою), яке призвело до смерті, та причина смерті, так пов`язані з проходженням військової служби. Постанова за протоколом 11 Регіональної військово-лікарської комісії за № 3155 від 13.09.2023 прийнята вірна, підстав для її перегляду чи скасування немає.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2024 № 940/26374 яка видана ОСОБА_3 про те, що загиблий солдат дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Миколаївській області, с. Мирне.

Також, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 № 5492 ОСОБА_3 дійсно з 25.03.2022 по 05.04.2022, з 05.04.2022 по 29.06.2022 з 30.06.2022 по 02.07.2022, з 12.07.2022 по 19.07.2022, з 20.07.2022 по 15.08.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Так, ОСОБА_1 є матір`ю загиблого, що підтверджується посвідченням члена сім`ї від 06.09.2023 № НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та доданими документами, в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю (смертю) її сина ОСОБА_3

29.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 листом № 952/9/11731 повідомив про те, що згідно з протоколом № 9 /в від 26.07.2024, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_10 одноразової грошової допомоги.

Вважаючи протиправною таку відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст. 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII, у редакції від 23.04.2021) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У постанові від 29 червня 2022 року у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку № 975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Частиною 3 статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", указами Президента України.

Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Статтею 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При цьому, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975 - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

В силу пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) (далі - Постанова №168) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Відповідно до п. 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Так, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, протоколом від 26.07.2024 № 9/в комісія Міністерства оборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, покликається на те, що згідно висновку експерта Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської обласної ради від 17.11.2022 № 3016 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 5,59%. Також зазначено, що смерть є наслідком вогнепального поранення тіла, заподіяного іншою особою. Подія трапилась під час виконання бойового завдання. Відповідно до ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, в такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Надаючи оцінку такій відмові, суд наголошує, що за змістом частини 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022 року.

Разом з тим, як було зазначено у спірному рішенні відповідачем вказано, що при судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 5,59%.

Однак, стороною відповідача до суду не надано жодного належного доказу на підтвердження притягнення саме ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, тобто не надано ні справу про адміністративні правопорушення, ні протокол про військові адміністративні правопорушення, ні докази застосування санкцій за вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної-військово-лікарської комісі з Збройних Сил України від 15.05.2024 № 3838 також не містять інформації, що перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з його смертю. Навпаки, вказано, що поранення, одержане в результаті нещасного випадку (травма заподіяна іншою особою), яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язане з проходженням військової служби.

Отже, відповідачем не доведений факт смерті військовослужбовця ОСОБА_3 під час проходження військової служби внаслідок чи то вчинення ним адміністративного правопорушення та не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою позивача (у тому числі, перебування його у стані алкогольного сп`яніння) та його смертю.

Положення Закону №2011-XII не поширюються, зокрема на членів сім`ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби, коли смерть військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Дії це сукупність вчинків кого-небудь, в даному випадку здійснення військовослужбовцем своїх обов`язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч.

Отже, на членів сім`ї не поширюються положення Закону №2011-XII лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

Сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається положеннями частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975 як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022 року, від 18.03.2024 у справі №120/13997/21.

На підставі наданих сторонами письмових доказів суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що смерть ОСОБА_3 є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а відтак і для відмови у призначенні позивачці одноразової грошової допомоги з наведених підстав.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, висновок відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки документи, на які посилається відповідач, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, в розумінні статті 76 КАС України, не є належними та достатніми.

Враховуючи вищевикладене, під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачці одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, у зв`язку з чим суд не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.

Окремо щодо зазначеного у позовній заяві, що позивач планує понести додаткові витрати на правничу допомогу, розмір яких не перевищить 50000,00 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За текстом пункту 1 частини 1 статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині 3 статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Судом встановлено, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною 7 статті 139 КАС України.

Зазначення ж у мотивувальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу мотивувальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Відповідну позицію викладено в постанові ВС від 26.07.2023 у справі 160/16902/20.

Як було зазначено вище, відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат. Проте така заява не подана.

Відтак, зважаючи відсутність доказів, які б підтверджували розмір гонорару та надані послуги по правничій допомозі (детальний опис, акт, тощо), відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу під час та після прийняття рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26 липня 2024 року № 49/в (пункт 11) про відмову у призначенні і виплаті матері, сину та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_3 .

Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022)

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Рішення суду сформовано: 05.03.2025.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна