Рішення № 125609069, 05.03.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5080/15-ц

Провадження № 2/466/11/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючої судді Свірідової В.В.

секретаря Мошовській М.-О.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мельничук І.А.

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Гарасимів Б.І.

справа №466/5080/15-ц, 2/466/11/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання до вчинення дій та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном, прибудинковою територією, земельною ділянкою, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання до вчинення дій.

В подальшому представник позивача ОСОБА_1 адвокат Почкіна О.М. подала заяву про уточнення позовних вимог (т.1 а.с. 130-132) та просила:

- зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належним йому майно, шляхом демонтажу самовільно встановленої ним огорожі зі сторони АДРЕСА_1 перед в`їзними воротами №1 (згідно технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок), що перекриває в`їзд на територію будинковолодіння АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 прибрати причіп, сітку, шифер, залізну бочку та належні йому речі, які знаходяться на проїжджій частині подвір`я перед в`їзними воротами позначеними під №1 в технічному паспорті на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 від 26.08.2013р.;

- зобов`язати ОСОБА_3 відновити проїжджу частину подвір`я біля будинку навпроти в`їзних воріт позначених в технічному паспорті на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 від 26.08.2013р.;

- зобов`язати ОСОБА_3 забрати належний йому автомобіль марки ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , який перешкоджає вільному доступу до будинку та господарських споруд, що належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 27 березня 2003року серія НОМЕР_2 .

- заборонити ОСОБА_3 встановлювати будь-які загороді по земельній ділянці, закріпленої в користування за будинковолодінням АДРЕСА_1 крім зовнішньої огорожі по периметру земельної ділянки.

- заборонити ОСОБА_3 розміщувати на земельній ділянці, необхідній для обслуговування будівель гаражу під літ. «Г» та погребу під літ. «т», що належить ОСОБА_1 будь-яке майно.

- заборонити ОСОБА_3 розміщувати та зберігати будь-яке майно на проїжджій частині подвір`я перед в`їзними воротами позначеними під №1 в технічному паспорті на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 від 26.08.2013р.

ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом) звернувся до суду 24.07.2015 із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном. прибудинковою територією, земельною ділянкою, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.(т.1 а.с.67-69).

Посилаючись на те, що він є співвласником будинку АДРЕСА_1 . Між ним та відповідачем існує спір з приводу користування земельною ділянкою біля цього будинку.

В подальшому ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом) подав заву про уточнення позовних вимог (т.1 а.с. 127-129, т.2 ст. 98) та просить суд зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати встановлений гараж металевий гараж під літ. «Г» згідно технічного паспорта та дерев`яний сарай, розташовані на земельній ділянці, виділені в користування ОСОБА_3 за власний рахунок, забрати свій автомобіль марки «Москвич-412», який розташований на земельній ділянці, виділений в користування ОСОБА_3 , не перешкоджати ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою, яка йому виділена та встановлені огорожі по межі даної земельної ділянки, згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2011р.

Зазначені матеріали справа Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2015 була передана для розгляду судді Глинській Д.Б. (т.1 а.с.1).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 06.07.2015 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду (т.1 а.с.36)

Протоколом повторного автоматизованого розподілу матеріали справи від 08.02.2016 передано для розгляду судді Свірідовій В.В. (т.1 а.с. 149).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 10.05.2016р. клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено, призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи, яка була оскаржено до апеляційної інстанції ,однак залишена без змін.(т.1 а.с.198-199,247-249).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 30.01.2017р. відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання до вчинення дій та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном, прибудинковою територією, земельною ділянкою, відшкодування матеріальних та моральних збитків та продовжити розгляд справи у даному судовому засіданні (т.2 а.с.91)

16.09.2017р. представником позивача за первісним позовом адвокатом Почкіною О.М. подано заперечення на зустрічну позовну заяву (т.2 а.с.118).

26.03.2018р. ОСОБА_3 та його представник адвокат Гарасимів Б.І. (позивач за зустрічним позовом) подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (позивача за первісним позовом, та відповідача за зустрічним).(т.2 а.с. 189-195)

28.11.2018р. від позивача ОСОБА_1 (відповідача за зустрічним ровом), зокрема представника адвоката Почкіної О.М. надійшла відповідь на відзив, в якому просять відмовити в зустрічному позові ОСОБА_3 (т.3 а.с.12-16).

11.02.2019р. відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 та представником ОСОБА_5 подано заперечення на відповідь на відзив, просили суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, задовольнити зустрічний позов яким зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні і земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.05.2011р. (т.3 а.с.88-96).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 02.10.2019р. , за клопотанням позивача по зустрічному позову ОСОБА_3 , зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном, прибудинковою територією, земельною ділянкою, відшкодування матеріальних та моральних збитків в частині позовних вимог про відшкодування матеріальних та моральних збитків в загальній сумі 25000 грн. залишено без розгляду по зазначеній вище цивільній справі № 466/5080/15ц (т.3 а.с.124).

Позивач ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом) та його представники адвокат Почкіна О.М., ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , адвокат Мельничук І.А., у судових засіданнях просили задовольнити їхній позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову, з підстав, викладених у позовній заяві та у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом) та його представник, адвокат Гарасимів Б.І. у судовому засіданні підтримали свої зустрічні позовні вимоги та заперечувала проти задоволення первісного позову з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві та уточненні до неї, з врахуванням відзиву на первісний позов.

Представники третьої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради у судовомих засіданнях поклались на розсуд суду при постановленні рішення.

Представники третьої особи Львівської міської ради у попередніх судових засіданнях поклались на розсуд суду та просили розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, думку представників третіх осіб, дослідивши подані письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні первісної позовної заяви слід відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що відповідно до довідки від 27.01.2011 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрацію, виданої ЛКП «Збоїща-408», будинок на АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . У будинку зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що згідно зі свідоцтвами, які видані відповідно до розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27 березня 2003року №285, архівного витягу від 21 березня 1959року, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 є співвласниками (спільна часткова власність) будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником 11/25 частини, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 14/25 ідеальних і реальних часток цього будинку.

Також, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 є користувачами земельної ділянки площею 1 218,75 кв.м., яка закріплена за вказаним будинком.

25.11.2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, якою просив визначити порядок роздільного користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 за двома співвласниками, зобов`язати відповідача ОСОБА_1 облаштувати ворота для заїзду зі сторони АДРЕСА_1 .

06.09.2010 року позивач збільшив позовні вимоги та просив присвоїти квартирі, яку займає відповідач і яка становить 11/25 частин будинку АДРЕСА_2 , а квартирі, яку він займає і яка становить 14/25 частин будинку - АДРЕСА_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 26.05.2011 року (справа №2-150/11) позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визначити порядок роздільного користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 за двома співвласниками будинковолодіння за варіантом №1 висновку № 1001 судової будівельно-технічної експертизи від 24.01.2011 року, а саме: виділити у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0683 га. позначену літ. від 1 до 12: 1-2 42,39 м., 2-3 16,20м. , 3-5 8,88м., 5-8 10,21м., 8-9 5,86м., 9-10 7,49м., 10-11 29,17м., 11-12 18,46м., 12-1 11,43м. з облаштуванням воріт для заїзду зі сторони АДРЕСА_3 .

Встановити на даній земельній ділянці земельний сервітут для обслуговування власної частини житлового будинку ОСОБА_1 площею 0,0014 га. Виділити у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0536 га. позначену літ. від 1 до 14: 1-2 8,24 м., 2-5 41,49м. , 5-6 30,29м., 6-7 4,78м., 7-8 18,46м., 8-9 29,17м., 9-10 7,49м., 10-11 5,86м.,11-14 10,21м.,14-1 8,88м. з облаштуванням воріт для заїзду зі сторони АДРЕСА_3 . Встановити на даній земельній ділянці земельний сервітут для обслуговування власної частини житлового будинку ОСОБА_3 площею 0,0006 га. У решті у задоволенні позовних вимог відмовити. У позові ОСОБА_1 відмовити повністю за безпідставністю. (т.4 а.с.8-11)

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, про що постановлено відповідне рішення від 20.01.2014року (т. 4 а.с.12-14).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 28.03.2014року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження (т.4 а.с.15).

В подальшому ОСОБА_13 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 26 травня 2011 року по цивільній справі №2-150\11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та гаражем.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 07.05.2015року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м,Львова від 26.05.2011 р. по цивільній справі №2-150\11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та гаражем залишено без задоволення.(т.4 а.с.16-17).

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_14 .

Відповідно до ухвали апеляційного суду Львівської області від 10.08.2015року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_14 відхилено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 07.05.2015року залишено без змін (т.4 а.с. 18-19).

Окрім того, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.05.2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи Львівської міської ради, ОКП «БТІ та ЕО» про визначення порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської регіональної філії ДП Центр державного кадастру про усунення перешкод у користуванні гаражем, земельною ділянкою, частково знесення гаражу та приведення його у попередній стан.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 24.06.2014року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.05.2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи Львівської міської ради, ОКП «БТІ та ЕО» про визначення порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської регіональної філії ДП Центр державного кадастру про усунення перешкод у користуванні гаражем, земельною ділянкою, частково знесення гаражу та приведення його у попередній стан, у зв`язку з ново виявленими обставинами відмовлено (т.4 а.с. 20-22).

ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду першої інстанції від 24.06.2014року, яку відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016року залишено без змін ( т.4 .а а.с. 23-24).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 27.10.2016року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.05.2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи Львівської міської ради, ОКП «БТІ та ЕО» про визначення порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської регіональної філії ДП Центр державного кадастру про усунення перешкод у користуванні гаражем, земельною ділянкою, частково знесення гаражу та приведення його у попередній стан, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24.06.2016року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016року (т.4 а.с. 25-26). Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції та апеляційної інстанції вірно дійшли висновку, що за відсутності будь-яких доказів про становлення меж вищевказаної земельної ділянки на місцевості у передбаченому законом порядку не може визнаватись ново виявленою обставиною план земельної ділянки та каталог координат проектних поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки.

Таким чином, між співвласниками будинку виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою біля будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.113 ЦК України (у редакції 1963 року) володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди спір вирішується судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 . Будинок належить позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) та відповідачу (позивачу за первісним позовом) на праві спільної часткової власності, що підтверджується довідкою №1/14489 виданою ОКП «БТІ та ЕО» 26.10.015року (т.2 а.с. 100).

Як вбачається з даної довідки за ОСОБА_1 зареєстровано 14/25 частки - на підставі свідоцтва про право власності від 27.03.2003р., виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівською міської ради згідно з розпорядженням №285.

За ОСОБА_3 зареєстровано 7/25 частки - на підставі свідоцтва про право власності від 27.03.2003р., виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівською міської ради згідно з розпорядженням №285 та 7/25 частки на підставі договору дарування, посвідченого Третьою Львівською державно нотаріальною контрою 19.02.2004р. за р.№2-644.

Договором про зміну форми власності від 19.02.2004 року (а.с.11) ОСОБА_3 та ОСОБА_9 визначили конкретні частки у спільній сумісній власності: по 7/25 часток будинку кожному і в той же день мати ОСОБА_9 згідно договору дарування 7/25 частин будинку, подарувала ОСОБА_3 належні їй 7/25 частки будинку АДРЕСА_1 .

Житлові приміщення у будинку поділені між власниками реально на дві квартири і спору щодо їх користування не існує. Даний будинок має два окремих виходи. ОСОБА_3 має вихід на АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 у середину подвір`я.

Згідно свідоцтва про право власності за ОСОБА_1 зареєстрований гараж площею 21,8 кв.м., а за ОСОБА_3 гараж площею 33,7 кв.м. Намагаючись провести косметичний ремонт, він частково розібрав належний йому гараж, тоді як відповідач, скориставшись тимчасовою його відсутністю, фактично розвалив гараж остаточно, а на його місці розташував належні йому автомобілі та без будь-чиєї згоди збільшив розміри належного ОСОБА_3 гаражу, що вбачається з технічного паспорту від 09.11.2009 року. Даний самобуд створює перешкоди у користуванні належним йому гаражем, що вбачається з рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 26.05.2011.

Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 21 березня 1959 року «Про розгляд матеріалів по обміру земель по кварталах №..1017» землекористувачам будинку АДРЕСА_1 залишено у користування земельну ділянку площею 1218,75кв.м. і така закріплена за будинковолодінням.

Ч. 4 cт. 120 ЗК України передбачено, що право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами.

Фактичне користування земельною ділянкою не створює права на неї незалежно від тривалості користування, якщо її не було надано в установленому законом порядку.

Право користування ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомості, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №334/2465/14-ц.

Відповідно до ч.2 cт. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

На виконання ухвали Шевченківського районного суду від 10.05.2016року ТзОВ «Гал Світ» було проведено судову будівельно - технічну експертизу у справі №466/5080/15-ц, що підтверджується висновком експерта №066/16 від 10.12.2016р. (т.2 с.4-21).

Однак такий висновок не відповідає дійсним обставинам справи і не може бути взятий до уваги судом, при ухваленні рішення у справі з наступних міркувань.

Відповідно до визначених часток і рішення Шевченківського районного суду м. Львова суду від 26.05.2011року ОСОБА_3 виділена в користування земельна ділянка площею 638кв.м., а ОСОБА_1 536кв.м.

В кожному із запропонованих експертом варіантів певна частка земельної ділянки в ОСОБА_3 забрана і долучена до земельної ділянки, яка виділена в користування ОСОБА_1 , що суперечить визначеним часткам і рішенню Шевченківського районного суду м. Львова суду від 26.05.2011року .

В кожному із запропонованих варіантів для обслуговування металевого гаражу «Г». який належить ОСОБА_1 і знаходиться на земельній ділянці, яка виділена ОСОБА_3 в користування, виділяється земельна ділянка, яка проходить через літню кухню «Д», яка є в приватній власності ОСОБА_3 , а це суперечить нормам закону.

В одному із запропонованих варіантів, а саме- таблиця 5 експерт повністю відрізає ОСОБА_3 доступ до його літньої кухні «Д» і гаражу «Ж», що суперечить усім нормам попередньому рішенню суду.

Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.11.2011року і варіанту №1 судової будівельно-технічної експертизи (висновок №1001 у справі №2-150/11) для обслуговування житлового будинку, встановлений земельний сервітут. В запропонованих експертом варіантах даний сервітут анульовано. Це суперечить рішенню Шевченківського районного суду м. Львова суду від 26.05.2011року , яке набрало законної сили, не скасовано жодною судовою інстанцією, згідно матеріалів цивільної справи.

Позивач ОСОБА_1 за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) свого варіанту роздільного користування земельною ділянкою суду не представив, хоча судом, при розгляді справи №2-150/11 згідно ч.4 ст.10 ЦПК України роз`яснювалося таке право надати свої варіанти порядку користування земельною ділянкою, з метою розв`язання спору. Доводи представників відповідача про те, що спір щодо порядку користування земельною ділянкою слід вирішувати після знесення позивачем самочинного будівництва гаражу під літ «З», не мають правових підстав, так як його розміщення не перешкоджає відновленню гаражу, що позначений на технічному паспорті під літ. «Г».

Відповідно до ст.99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів у т.ч. і право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Слід також зазначити, що позивач не надав суду письмових доказів, рішень органу влади про виділення земельної ділянки під будівництво металевого гаражу. Оскільки дана споруда є тимчасовою, вона може бути розміщена на земельній ділянці, що виділяється у користування ОСОБА_3 без перешкод.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.05.2011року визначено порядок роздільного користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 за двома співвласниками будинковолодіння за варіантом №1 висновку № 1001 судової будівельно-технічної експертизи від 24.01.2011 року, а саме: Виділити у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0683 га. позначену літ. від 1 до 12: 1-2 42,39 м., 2-3 16,20м. , 3-5 8,88м., 5-8 10,21м., 8-9 5,86м., 9-10 7,49м., 10-11 29,17м., 11-12 18,46м., 12-1 11,43м. з облаштуванням воріт для заїзду зі сторони АДРЕСА_3 . Встановити на даній земельній ділянці земельний сервітут для обслуговування власної частини житлового будинку ОСОБА_1 площею 0,0014 га. Виділити у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0536 га. позначену літ. від 1 до 14: 1-2 8,24 м., 2-5 41,49м. , 5-6 30,29м., 6-7 4,78м., 7-8 18,46м., 8-9 29,17м., 9-10 7,49м., 10-11 5,86м.,11-14 10,21м.,14-1 8,88м. з облаштуванням воріт для заїзду зі сторони АДРЕСА_3 . Встановити на даній земельній ділянці земельний сервітут для обслуговування власної частини житлового будинку ОСОБА_3 площею 0,0006 га.

Суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном (справа № 6-2454цс16, 01.11.17).

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст.89 Земельного кодексу України (далі ЗК України) володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п. «г» ч.1 ст. 96 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними (ч.1 ст. 106 ЗК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 369/1843/18 від 08.02.2023 зазначено, що інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Відповідно до ч. 2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною першою статті 88 ЗК України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України, кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю повинні застосовуватись до права користування земельною ділянкою.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування самовільно встановленого металевого гаражу під літ. «Г» згідно технічного паспорта та дерев`яний сарай, розташовані на земельній ділянці, виділені в користування ОСОБА_3 за власний рахунок, забрати свій автомобіль марки «Москвич-412», який розташований на земельній ділянці, виділений в користування ОСОБА_3 , не перешкоджати ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою, яка йому виділена та встановлені огорожі по межі даної земельної ділянки, згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2011р.,суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Разом з тим суд зазначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Частина перша ст. 76 ЦПК України вказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у первісному позові вчиняються перешкоди у користуванні відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) його майна та прибудинковою земельною ділянкою.

Позивачем ОСОБА_3 за зустрічним позовом надано належні та достовірні докази того, що відповідач (позивач за первісним позовом) ОСОБА_1 чинить перешкоди в користуванні спірною прибудинковою земельною ділянкою, що стверджується письмовими доказами, фото, відеозаписом, який переглянуто судом з участю представників сторін.

Положеннями частини другої статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача за зустрічним позовом знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, тому позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи даний позов, суд також вирішує питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, та в зв`язку із задоволенням зустрічного позову вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму судового збору в розмірі 243,70грн. сплаченого позивачем про поданні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-82,89, 141,258-259, 263-265, 273,354,355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном, прибудинковою територією, земельною ділянкою - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати встановлений металевий гараж під літ. «Г» згідно технічного паспорта та дерев`яний сарай, розташовані на земельній ділянці, виділені в користування ОСОБА_3 за власний рахунок, забрати свій автомобіль марки «Москвич-412», який розташований на земельній ділянці, виділений в користування ОСОБА_3 , не перешкоджати ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою, яка йому виділена та встановлені огорожі по межі даної земельної ділянки, згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2011р.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 243,70гривень.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення складено та проголошено 05.03.2025року о 17.10год.

Суддя В. В. Свірідова