Рішення № 125604972, 03.03.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/38541/24

Провадження № 2-а/127/309/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2025 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Савченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач просить скасувати постанову №951 від 15.11.2024 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП.

Позов, зокрема мотивований тим, що позивач набув право власності на будинок, що розташований в АДРЕСА_1 в квітні 2012 року в порядку спадкування.

Будинок 1964 року забудови був облаштований централізованим водопроводом та каналізацією з вигрібною ямою. За період володіння позивачем будинком будь-яких робіт з прокладання чи облаштування мереж водопостачання, водовідведення чи будь-яких інших трубопроводів він не робив.

28.10.2024 року працівниками Комунального підприємства «Муніципальна варта» Вінницької міської ради в присутності секретаря Квартального комітету «Ясний» Петрусь О. А. проводилась перевірка вигрібної ями належного позивачу домоволодіння АДРЕСА_1 і жодних підключень дворового каналізаційного трубопроводу до вуличної зливної мережевої каналізації не було зафіксовано .

29.10.2024 року до позивача зателефонував працівник КП «Муніципальна варта» ОСОБА_2 та повідомив, що виявлено незаконний трубопровід. На що позивач повідомив, що це дренажна труба, яка, зі слів сусідів та інших свідків, була облаштована ще в 70-х роках для відведення дощової води, оскільки в силу рельєфу місцевості будинок весь час підтоплювало та підтоплює до нині. Будь-яких інших підключень з вигрібної ями належного позивачу будинковолодіння до мережі зливної каналізації не було і не має, як і факту каналізаційних витоків.

За багато десятиліть дренажна труба прогнила, поржавіла та практично була знищена. Фактичний стан труби засвідчений на Фото 1, 2, які викладені на сайті КП «Муніципальна варта».

Позивач повідомив про те, що може цю трубу демонтувати, де це можливо, що і зробив ввечері 30.10.2024 р.

Однак, 30. 10.2024 працівниками КП «Муніципальна варта» було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що 30.10.2024 р. об 11 год. 30 хв. позивач організував роботи по облаштуванню трубопроводу з вигрібної ями в мережу зливної каналізації з будинковолодіння N42 по вул. Кривоноса в м. Вінниці, через яку рідкі відходи потрапляли в струмок «Безіменний».

Наведена інформація не відповідає дійсності, тому що 30.10.2024 року об 11 год. 30 хв. позивач знаходився за адресою : м. Вінниця вул. Келецька, 53, про що є безліч свідків і не міг в цей час організовувати роботи по облаштуванню трубопроводу фізично.

В порушення вимог законодавства, свідки, які би підтвердили участь позивача в організації робіт по облаштуванню трубопроводу у вищезгаданому протоколі відсутні.

Постановою N951 від 15.11.2024 року адміністративної комісії при виконавчому комітету Вінницької міської ради до позивача застосовано штраф у розмірі 1360 грн. за порушення ст. 152 КУпАП.

Наведена постанова є протиправною, постановленою без врахування фактичних обставин справи, внаслідок чого як вважає позивач, його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача подала відзив на позов на спростування аргументів позивача.

У відзиві, зокрема зазначено про те, що ч. 2 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч.2 ст. 19, ч.ч. 1, 3 ст.140 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами У країни.

Згідно з диспозицією ст. 152 КУпАП об?єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою. Об?єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах. Суб?єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

При цьому, частиною другою статті 5 КУпАП визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність за статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст. 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.7 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить і організація благоустрою населених пунктів.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень органів місцевого самоврядування належить затвердження правил благоустрою населених пунктів.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об?єктів у сфері благоустрою населених пунктів віднесено території загального користування, вулиці, проїзди, інші території загального користування в межах населеного пункту.

Згідно звимогами частини2статті 17Закону України«Про благоустрійнаселених пунктів»громадяни усфері благоустроюнаселених пунктівзобов?язані:1)утримувати вналежному станіоб?єкти благоустрою(їхчастини),що перебуваютьу їхвласності абокористуванні,а такожвизначену правиламиблагоустрою територіїнаселеного пунктуприлеглу доцих об?єктівтериторію;2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб?єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об?єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та

природного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов?язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Згідно з вимогами ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Правила благоустрою території населеного пункту (далі Правила) нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою

території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

15.11.2024 року на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради розглянуто протокол про адміністративне правопорушення серії МВ N?000793 від 30.10.2024 року та винесено оскаржувану постанову N?951 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП.

Правопорушення виявлено та зафіксовано головним інспектором КП «Муніципальна варта» Вінницької міської ради ОСОБА_2 30.10.2024 року об 11 год. 30 хв., фотоматеріали є невід?ємною частиною протоколу про вчинення адміністративного правопорушення (Фото 3,4,6). При повторному виїзді 30.10.2024 р. о 20:00 год. на місці було зафіксовано як ОСОБА_3 проводив роботи з демонтажу трубопроводу, який з будинковолодіння проходив через оглядовий колодязь центральної мережі водопостачання в зливну мережу (Фото 1, 2, 5, 9,10).

На Фото N10 роз?яснюються вимоги п 2.12.1 (13;29;23) Правил благоустрою території Вінницької міської територіальної громади гр. ОСОБА_1 , який надає письмові пояснення по суті правопорушення, а саме зазначає, що «... станом на 20 год. 30 хв. труба демонтована мною...» та засвідчує підписом протокол серії MB N?00793.

Тому факт про те, що гр. ОСОБА_1 визнав свою вину та здійснив демонтаж вищезазначеної труби підтверджується його особистими поясненнями та підписом.

Крім того, на засіданні адміністративної комісії виконавчого комітету Вінницької міської ради, яке відбулось 15.11.2024 року о 10 год., про яке ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, було встановлено, що ОСОБА_1 організував роботи по облаштуванню трубопроводу з вигрібної ями в мережу зливної каналізації з будинковолодіння АДРЕСА_1 , через яку рідкі відходи потрапили в струмок «Безіменний», внаслідок чого на ОСОБА_1 винесено постанову N?951 від 15.11.2024 р. та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1360 грн.

25.11.2024 ОСОБА_1 надіслав платіжну інструкцію про сплату штрафу у сумі 1360 грн.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач підтримав позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Допитаний свідок ОСОБА_2 дав показання про те, що працює в комунальному підприємстві Вінницької міської ради «Муніципальна варта». 26.10.2024 р. від ОСОБА_4 сусіда позивача надійшло звернення по телефону на «Цілодобову варту» про витік рідких каналізаційних відходів в струмок « ОСОБА_5 ». 30.10.2024 з виходом на місце спільно з працівниками КП «Вінницьке шляхове управління», КП «Вінницяоблводоканал» і квартального комітету за допомогою приладу бороскоп, який був запущений в зливну мережу каналізації у відрізку вулиці Кривоноса в м. Вінниці напроти будинку №42, де проходить зливна мережа було виявлено врізання дренажної труби в трубу зливної мережі. За допомогою спеціальної техніки працівниками КП «Вінницьке шляхове управління» була зроблена розкопка і виявлено металеву трубу для зливу дощових вод на глибині 1,5 м. Трубу було викопано. Ця труба йшла до оглядового колодязя на проїзній частині вулиці. Запорожець М.О. по телефону повідомив ОСОБА_1 про наведені вище обставини, але він сказав, що на даний час його немає вдома. Повторний виїзд відбувся цього ж дня о 20 год. 30 хв. На відеофіксацію було зафіксовано факт демонтажу металевої зливної труби довжиною біля 1 м в колодязі, який зробив ОСОБА_1 . Цього ж вечора на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП. На запитання позивача свідок дав показання про те, що 30.10.2024 р. зателефонував ОСОБА_1 , який відповів, що його немає вдома та свідок підтвердив запис в протоколі такого змісту : «Об 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 організував роботи по облаштуванню трубопроводу».

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

ОСОБА_1 є власником будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 з квітня 2012 року в порядку спадкування.

Будинок 1964 року забудови був облаштований централізованим водопроводом та каналізацією з вигрібною ямою. За період володіння позивачем будинком будь-яких робіт з прокладання чи облаштування мереж водопостачання, водовідведення чи будь-яких інших трубопроводів позивач не проводив. Такі обставини не спростовані відповідачем.

28.10.2024 року працівниками КП «Муніципальна варта» Вінницької міської ради в присутності секретаря квартального комітету «Ясний» проводилась перевірка вигрібної ями належного позивачу домоволодіння АДРЕСА_1 і жодних підключень дворового каналізаційного трубопроводу до вуличної зливної мережевої каналізації не було зафіксовано .

30.10.2024 року до позивача зателефонував працівник КП «Муніципальна варта» ОСОБА_2 та повідомив, що виявлено самовільно облаштований трубопровід. На що позивач повідомив, що це дренажна труба, яка, зі слів сусідів була облаштована ще в 70-х роках для відведення зливової (дощової) води, оскільки зважаючи на рельєф місцевості по АДРЕСА_1 будинок весь час підтоплювало, що доведено фото №3. Будь-яких інших підключень з вигрібної ями належного позивачу будинковолодіння до мережі зливної каналізації не було як і факту каналізаційних витоків.

За ці багато років, починаючи з 70 років дренажна труба зогнила, поржавіла та непридатна для відводу дощових вод, що доведено фото № № 1, 2.

Позивач не заперечував демонтувати цю трубу самостійно, що і було зроблено 30.10.2024 р. біля 20 год. 30 хв. в оглядовому колодязі на проїзній частині вул. Кривоноса в м. Вінниці.

30.10.2024 р. працівниками КП «Муніципальна варта» було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що 30.10 2024 р. об 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 організував роботи по облаштуванню трубопроводу з вигрібної ями в мережу зливної каналізації з будинковолодіння АДРЕСА_1 , через яку рідкі відходи потрапляли в струмок «Безіменний».

Наведена інформація не відповідає дійсності. 30.10.2024 року об 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 взагалі не було вдома, то ж він ніяк не міг організовувати роботи по облаштуванню трубопроводу. Навпаки того ж дня о 20 год. 30 хв. він здійснив роботи з демонтажу дренажної труби, що не заперечує свідок ОСОБА_2 .

Також відповідачем не подано доказів про те, що викопана труба з`єднана з вигрібною ямою і що з неї на момент огляду витікали рідкі каналізаційні відходи.

На поданому до відзиву на позов фото 8 чітко видно, що викопаний працівниками КП «Вінницьке шляхове управління» відрізок труби зогнив, поржавів, в корозії, в чисельних дірках, а відтак така труба не могла бути облаштована ОСОБА_1 чи іншою особою 30.10.2024 р., її прокладено багато років тому, ймовірно у 70 роках.

Свідок ОСОБА_2 в своїх показаннях підтвердив про відсутність вдома чи в оглядовому колодязі ОСОБА_1 30.10.2024 р. об 11 год. 30 хв. Перша зустріч між ними відбулась того ж дня о 20 год. 30 хв.

Постановою N 951 від 15.11.2024 року адміністративної комісії при виконавчому комітету Вінницької міської ради на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1360 грн. за порушення ст. 152 КУпАП.

Той факт, що позивач сплатив цей штраф, підписав протокол серії МВ №000793 не доводить визнання своєї вини ОСОБА_1 і не є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Наведена постанова винесена без врахування фактичних обставин справи, внаслідок формального підходу при з`ясуванні обставин справи, без належної їх перевірки доказами.

Поняття адміністративного правопорушення визначено у ч. 1 ст. 9 КУпАП та передбачає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення сукупності юридичних ознак (об?єктивних і суб?єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Такі ознаки мають об?єктивний і суб?єктивний характер. Тобто при складанні протоколу про порушення правил благоустрою повинні бути враховані всі ознаки складу правопорушення та відповідати диспозиції статті, за якою особа притягується до відповідальності У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

В даному випадку відсутній суб`єкт правопорушення, оскільки при розгляді цієї справи судом достеменно встановлено, що ОСОБА_1 не здійснював облаштування трубопроводу з вигрібної ями в мережу зливної каналізації як про це зазначено в Постанові №951 від 15.11.2024 р.

За відсутності одного із складових інкримінованого адміністративного правопорушення відсутній і склад порушення за ст. 152 КУпАП.

Положеннями ст. 62 Конституції України закріплено принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року N?23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини. За змістом ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов?язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. У рішенні «Маліж проти Франції» від 23.09.1998 року Європейський суд з прав людини визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення. Європейський суд з прав людини підкреслює, що обов?язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов?язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. В рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Наявність складу адміністративного правопорушення за участю позивача не доведена відповідачем, а висновки адміністративної комісії викладені без врахування дійсних обставин справи.

Складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Постанова Верховного суду України від 10.07.2020 року. Справа № 420/647/19).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.03.2019 у справі №199/7360/17(2-а/199/252/17).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Відповідно доч.2ст.251КУпАП обов`язокщодо збираннядоказів покладаєтьсяна осіб,уповноважених наскладання протоколівпро адміністративніправопорушення,визначених ст.255цього Кодексу.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ч. 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Керуючись принципом презумпції невинуватості, діючому в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.

Також інші органи та посадові особи, зокрема адміністративні комісії повинні керуватись принципом презумпції невинуватості при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що належать до їх компетенції.

Оцінюючи надані в справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному дослідженні, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП, а відтак справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 152, п. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову №951 від 15.11.2024 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи :

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 85, код ЄДРПОУ 37979858.

Суддя