Ухвала суду № 125603802, 05.03.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3436/25

Провадження № 2-о/643/204/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2025 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Замікула Б.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

04.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт, що заявник здійснює постійний догляд за своїм дідусем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказана заява зареєстрована в канцелярії суду 04.03.2025, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справі присвоєно № 643/3436/25 (провадження № 2-о/643/204/25) та передана на розгляд судді Замікулі Б.С.

Перевіривши матеріали заяви, суд встановив, що подана заява не відповідає вимогам, встановленим ЦПК України, враховуючи наступне.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ЦПК, так і вимогам щодо її змісту.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

За правилами ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, при зверненні до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник зобов`язаний надати до суду докази сплати судового збору за розгляд такої заяви.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява,серед іншого,повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Однак, всупереч наведених вимог, при зверненні до суду із вказаною заявою не було надано документ про сплату судового збору, а також жодних документів та будь-яких доказів в обґрунтування доводів заяви.

Вказані недоліки заяви є підставою для її залишення без руху. Водночас, після звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 того ж дня подав до суду заяву від 04.03.2025, в якій просив повернути раніше подану заяву.

Суддя вважає, що такі дії ОСОБА_1 свідчать про зловживання ним процесуальними правами, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 вже звертався із аналогічною заявою до суду (справа № 643/2164/25), яка передана на розгляд судді Замікулі Б.С. та яку ухвалою суду від 12.02.2025 було повернуто заявнику на підставі його заяви.

Крім того, як вбачається із відомостей з офіційного веб-сайту судової влади (https://ms.hr.court.gov.ua/sud2027/gromadyanam/list_auto_cases/), ОСОБА_1 за період з 01.02.2025 по 05.03.2025 подав до Московського районного суду м. Харкова 34 аналогічні заяви.

На переконання судді, такі дії ОСОБА_1 щодо звернення із однотипними заявами про встановлення факту, що має юридичне значення, з подальшим їх поверненням без розгляду на прохання заявника, свідчить про його небажання, щоб справа розглядалась суддею, який визначений відповідно до автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Згідно з ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами.

З огляду на викладене, враховуючи загальну кількість поданих заяв, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального впливу шляхом постановлення ухвали про стягнення із позивача штрафу в дохід державного бюджету.

Керуючись ст. 44, 143, 148, 185, 258-261, 294 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення (вх № 11381/25 від 04.03.2025) повернути заявнику.

Визнати дії ОСОБА_1 щодо повторного подання аналогічної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення - зловживанням процесуальними правами.

Застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального впливу, стягнувши в дохід державного бюджету штраф в сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягувач: Державна судова адміністрація, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету: 21081100; юридична адреса: 01021 м. Київ, вул. Липська, 18/5.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання нею законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Б.С. Замікула