Рішення № 125601861, 20.02.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/17256/24

Провадження № 2/175/2664/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" лютого 2025 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Перепелиці В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Краматорської міськоївійськової адміністраціїКраматорського районуДонецької області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 ,Краматорської міськоївійськової адміністраціїКраматорського районуДонецької області про визнання права власності.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 належала в рівних частинах - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їхньому сину - ОСОБА_4 . 02 березня 2006 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу продали ОСОБА_5 25/100 частки від цілої квартири, а саме жилу кімнату №7, площею 20,9 кв.м. Вважає, що під час укладення договору купівлі-продажу було некоректно визначено частку, що згодом призвело до невірного відображення часток в Державному реєстрі речових прав. Покупець ОСОБА_5 на підставі Рішення виконкому Краматорської міської ради здійснила переведення придбаної кімнати №7 у квартирі в нежитлове приміщення для розміщення офісу, після смерті ОСОБА_5 , спадщину, а саме нежитлове приміщення офісу прийняла її дочка ОСОБА_2 . Зазначає, що позивач є власницею цілої двокімнатної квартири, а не трикімнатної, оскільки одну кімнату було відчужено, тому просить визнати за собою право власності на двокімнатну квартиру (одну цілу частку).

Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просила позов задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала, проти задоволення не заперечує.

Представник відповідача - Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв не подавав.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.02.1994р., виданого органом приватизації Краматорського верстатобудівного виробничого об`єднання, квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованому в реєстрі №968, 02 березня 2006 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 продали ОСОБА_5 25/100 частки від цілої квартири, розташованої в АДРЕСА_1 - а саме жилу кімнату № НОМЕР_1 , площею 20,9 кв.м.

Відповідно до технічного паспорту № 15302- П від 23 червня 2006 року загальна площа квартири за адресою АДРЕСА_1 становить 83,2 кв.м., житлова площа 60,6 кв.м., в тому числі 1-а кімната 20,10 кв.м., 2-а кімната 20,90 кв.м., 3-я кімната 19,6 кв.м., кухня 6,8 кв.м., ванної кімнати 3,1 кв.м., вбиральні 1,70 кв.м., коридору 9,8 кв.м., вбудованої шафи 1,2кв.м., розмір часток власності на квартиру становить: - ОСОБА_3 25/100, - ОСОБА_5 25/100, - ОСОБА_1 25/100, - ОСОБА_4 25/100.

На підставі Рішення виконкому Краматорської міської ради від 20.20.2008 року №72 ОСОБА_5 здійснила переведення придбаної кімнати АДРЕСА_2 у нежитлове приміщення для розміщення офісу; здійснила реконструкцію придбаної кімнати та нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 , після чого на підставі Рішення від 18.02.2009 року №104 оформила Свідоцтво про право власності на новий об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення офісу загальною площею 52,0 кв.м., якому було присвоєно нову поштову адресу: АДРЕСА_4 та на який виготовлено новий технічний паспорт.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, ЗАРЕЄСТРОВАНОМУ В РЕЄСТРІ №3898, Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину, а саме нежитлове приміщення офісу, що розташоване за адресою АДРЕСА_5 прийняла її дочка ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 на приватної власності належить 3/4 частки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 : в порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить 1/4 частки квартири, відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом №2-985 від 04.06.2024р., на підставі договору дарування від 23.09.2024р. № 2822, укладеного із ОСОБА_4 належить 1/4 частки квартири, на підставі Свідоцтва про право власності від 10.02.1994р. б/н належить 1/4 частки квартири, розташованої в АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту, виготовленого 27 червня 2024 року ФОП ОСОБА_6 , квартира, розташована в АДРЕСА_1 раніше була трикімнатною, але згідно договору купівлі-продажу від 02.03.2006 року № бланка 701441 була продана житлова кімната АДРЕСА_6 , площею 20,9 кв.м. цієї квартири, відповідно квартира є двокімнатною та має загальну площу 62,3 кв.м., житлову площу - 39,7 кв.м; і складається із коридора площею 9,8 кв.м., житлової кімнати площею 19,6 кв.м., кухні площею 6,8 кв.м., ванної кімнати площею 3,1 кв.м., вбиральні площею 1,7 кв.м., житлової кімнати площею 20,1 кв.м., вбудованої шафи площею 0,6 кв.м., вбудованої шафи площею 0,6 кв.м.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно положеньст.41 Конституції Українита п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановленихКонституцієюта законом.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені положеннямист.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положення ст.ст.317,319ЦК Українипередбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно дост.328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4ст.355 ЦК України), тобто діє презумпція спільної часткової власності.

Поняття спільної часткової власності визначено в ч.1ст.356 ЦК Українияк власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Відповідно дост.358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Положеннями ч.1ст.364ЦК Українивстановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно положеннями ч.3ст.364 ЦК Україниу разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядкуст.364 ЦК Україниправо спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна.

Виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Відповідно до положенняст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пп.10 п. «б»ст. 30 закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що до делегованих повноваженьвиконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідност.20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"у Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа. Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

Ч.1 та ч.2 ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, щоуразі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. Водночас для кожного з новостворених об`єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об`єктів присвоюється новий реєстраційний номер. Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта, який поділяється, або при виділі частки із цього об`єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об`єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об`єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об`єктів, яких вони стосуються.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 3/4 частки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Оскільки позовних вимог про поділ нерухомого майна в натурі між сторонами, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності позивач не заявляв, вимога визнати за позивачем право власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 наразі задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 12,76-83,89,141,263-265,268,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Краматорської міськоївійськової адміністраціїКраматорського районуДонецької області про визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 03.03.2025.

Суддя О. М. Білоусова