Рішення № 125601123, 05.03.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5239/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман-Агрокультур» (вул. Наконечного, 1, с. Тростянець, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 24300)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Агрос» (вул. Кам`яна, 28, с. Орлівка, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68831)

про стягнення 320902,40 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Флагман-Агрокультур звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Дунай Агрос, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 320902,40 грн, з яких: основний борг в сумі 208000,00 грн; інфляційні втрати в сумі 19872,27 грн; 3% річних в сумі 8308,60 грн; пеня в сумі 84721,53 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 28.06.2022 № 0628-22/1 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

03.02.2025 позивачем було подано до суду додаткові письмові пояснення (а.с. 62-68, т.1), в яких останній повідомив, що нарахування пені, яка заявлена до стягнення з відповідача в межах цієї справи, здійснено на підставі п. 7.1, п. 7.7, п. 7.9 договору поставки та норм чинного законодавства України.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Флагман-Агрокультур було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5239/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи

28.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флагман-Агрокультур» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунай Агрос» (далі покупець) був укладений договір поставки № 0628-22/1 (а.с. 11-19, т.1), згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, погоджений сторонами у специфікації та/або видатковій накладній (надалі товар), відповідно до умов визначених договором, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити його вартість. Асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджуються сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину договору.

Відповідно до п. 1.3. договору ціна товарів, що підлягає сплаті покупцем, визначається у відповідних рахунках-фактурах, що виставляються постачальником покупцю.

За умовами п. 2.1. договору поставка (передача) товару здійснюється на умовах: FCA склади постачальника (Інкотермс 2020), що знаходяться за адресою: 03148, Україна, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 9 або 08501, Україна, Київська область, м. Фастів, вул. Київська, буд. 32 (далі склади постачальника). Точна адреса вказується в товаро-транспортних накладних. Постачальник не здійснює страхування товару на час перевезення/доставки. Право власності на товар виникає у покупця з моменту його передачі (поставки) покупцю на складі постачальника, що підтверджується підписанням сторонами товаро-транспортної накладної. Сторони погодили, що перехід ризиків випадкового знищення або випадкового пошкодження товару (від постачальника до покупця) відбувається в момент відвантаження товарів зі складу постачальника. Сторони погодили, що у випадку наявності розбіжностей між Інкотермс - 2020 та умовами договору, пріоритетне значення надається умовам цього договору.

Згідно з п. 2.4. договору датою передачі постачальником товарів відповідної партії та їх одержання покупцем вважається дата підписання уповноваженою особою покупця товаро-транспортної накладної (ТТН в графі «отримав водій/експедитор»). Датою виконання замовлення та здійснення поставки вважається дата одержання товару на складі постачальника повноважним представником покупця.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору вартість товару вказується у останній чинній редакції рахунку-фактури, що є невід`ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складається із вартості усього товару, що був поставлений протягом дії даного договору. Оплата товару здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється в наступні строки, та на наступних умовах: 100 % попередньої оплати вартості товару (при якій постачальник може надавати знижку на вартість товару без ПДВ від ціни, зазначеної в останній редакції прайс-листа); протягом 21 календарного дня після здійснення поставки без надання знижки на товар.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки.

Відповідно до п. 7.2. договору при порушенні постачальником строків поставки товару, більше ніж на 15 робочих днів, він виплачує покупцю на його вимогу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості за кожен день прострочення. Постачальник не несе відповідальності за порушення терміну поставки товарів, якщо прострочення є наслідком дій (або бездіяльності) покупця.

Згідно з п. 7.3. договору у випадку прострочення строків оплати, вказаних у п. 4.2. договору, постачальник має право виставити покупцю новий рахунок на товар, за який покупцем було прострочено оплату, згідно діючого курсу НБУ на дату виникнення прострочення, за умови, що курс НБУ, який діяв на дату прострочення товару, виріс більше ніж на 5% порівняно з курсом, що застосовувався на день виставлення первинного рахунку. У такому випадку покупець зобов`язується оплачувати поставлений товар, оплата по якому була прострочена, згідно нового рахунку.

За умовами п. 7.4. договору до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується строк позовної давності у 3 роки. Усі штрафи, нараховані за порушення договору, повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів після виставлення рахунку.

Відповідно до п. 7.7. договору при нарахуванні штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються. Штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язання, до моменту повного їх виконання. До вимог про стягнення штрафних санкції застосовується строк позовної давності у 3 роки.

Згідно з п. 7.9. договору сплата неустойки, штрафу, пені та відшкодування збитків не звільняє покупця від повного виконання своїх зобов`язань щодо цього договору.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов даного договору. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору шляхом укладення додаткової угоди, не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же самих умовах.

В матеріалах справи відсутні докази щодо виявлення сторонами наміру про припинення договору, укладення між сторонами додаткової угоди про розірвання договору тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 288000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 12.06.2023 № 148 на суму 144000,00 грн та від 10.07.2023 № 217 на суму 144000,00 грн (а.с. 20-21, т.1).

За поясненнями позивача поставка товару здійснювалась через перевізника ТОВ «Нова пошта», на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копію рахунку на оплату послуг з організації перевезення відправлень та підписаний між позивачем та ТОВ «Нова пошта» акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.07.2023 № НП-009657604 (а.с. 22, т.1). Відповідачем дана обставина не спростована.

Відповідно до наявної у справі платіжної інструкції від 28.11.2023 № 54 (а.с. 23, т.1) відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 80000,00 грн. Інших доказів, на підтвердження здійснення оплати відповідачем, матеріали справи не містять.

Між сторонами був підписаний акт звірки (а.с. 24, т.1), згідно з яким останні підтвердили, що станом на 31.07.2024, заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 28.06.2022 № 0628-22/1 становить 208000,00 грн.

Отже, станом на час вирішення спору підтверджений матеріалами справи розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки від 28.06.2022 № 0628-22/1 становить 208000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

14.11.2024 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача вимогу про погашення спірного боргу (а.с. 25-27, т.1). Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом, що розглядається судом.

В межах цієї справи позивачем, окрім основного боргу у розмірі 208000,00 грн, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 19872,27 грн, 3% річних в сумі 8308,60 грн, пеню в сумі 84721,53 грн. Нарахування спірних сум позивачем здійснено в межах наступного періоду (а.с. 28-29, т.1): інфляційні втрати за період з серпня 2023 року по жовтень 2024 року; 3% річних та пеня за період з 01.08.2023 по 28.11.2024.

Відповідачем суду контррозрахунку не подано.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 231 ГПК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки від 28.06.2022 № 0628-22/1 у розмірі 208000,00 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати спірних коштів суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум інфляційних втрат та відсотків річних, суд визнає їх вірними та обґрунтованими, а тому в цій частині вимоги позивача також підлягають задоволенню. При цьому суд зазначає, що відповідачем розрахунки позивача не спростовані.

Водночас, вирішуючи питання щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 84721,53 грн, суд виходить з такого.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18 при вирішенні спору в правовідносинах, які є подібними з правовідносинами сторін цієї справи, дійшла висновку про те, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як пояснив суду позивач, пеню у цій справі ним нараховано на підставі п. 7.1., 7.7., 7.9. договору та норм законодавства України. Між цим, проаналізувавши зміст вищевказаних пунктів договору, суд встановив, що останні не містять умов щодо розміру та бази нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 84721,53 грн. Крім цього суд зауважує про недоведеність позивачем обставини, що обов`язок та умови сплати пені відповідачем за порушення грошового зобов`язання у спірних відносинах визначено певним законодавчим актом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман-Агрокультур» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Агрос» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 208000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 19872,27 грн та 3% річних в сумі 8308,60 грн.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, поданого в електронній формі, судовий збір з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2834,17 грн. При цьому суд зазначає, що при здійсненні розподілу судових витрат у виді судового збору суд враховує, що позивачем за подання позову в електронній формі судовий збір був сплачений у розмірі, що є більшим, ніж встановлено законом, адже позивачем не застосований коефіцієнт 0,8 згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ч.ч.7, 9 ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Між цим, Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 922/376/20 зробив висновок, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Так, у позовній заяві позивач повідомив, що він очікує понести витрати, у зв`язку з розглядом справи, зокрема, на правничу допомогу, у сумі орієнтовно 10000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 71-74, т.1), 01.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флагман-Агрокультур» (далі - клієнт) та адвокатом Данилевич Веронікою Сергіївною (далі адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги № б/н, згідно з п. 2.1. якого адвокат, на підставі письмового замовлення клієнта, затвердженого і підписаного сторонами договору із вказівкою завдань, строків виконання завдань і вартості правничої допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 4.2. договору до початку надання правничої допомоги сторони затверджують замовлення із вказівкою завдань, строків виконання завдань і вартості наданої правничої допомоги. У випадку згоди клієнта із сумою, зазначеною в замовленні, адвокат направляє клієнту рахунок, оплата якого здійснюється клієнтом не пізніше 3-х робочих днів з моменту одержання рахунку.

Згідно з п. 4.3. договору за результатом надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та її вартість. На письмову вимогу клієнта адвокат може надавати акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із ідентифікацією.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими особами сторін, скріплення їх підписів печатками та діє до його повного виконання сторонами.

08.11.2024 між позивачем та адвокатом було погоджено замовлення № 4 про надання правничої допомоги за договором (а.с. 75, т.1), згідно з яким адвокат прийняв на себе зобов`язання з надання правничої допомоги по підготовці та направленню позовної заяви позивача та інших процесуальних документів до Господарського суду Одеської області, з метою стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 320902,40 грн. У п. 2 замовлення визначено, що вартість наданої адвокатом правничої допомоги, згідно з цим замовленням, становить 10000,00 грн.

На підтвердження здійснення позивачем оплати послуг адвоката до матеріалів справи долучено банківську виписку з рахунку Данилевич В.С. за 29.11.2024 (а.с. 78, т.1).

03.02.2025 між адвокатом та позивачем був підписаний акт про надання правничої допомоги (а.с. 84, т.1), згідно з яким позивач прийняв надані адвокатом послуги за замовленням № 4 до договору, які полягають у наступному: аналіз та вивчення наданих позивачем документів і обставин справи, визначення правової позиції та стратегії захисту (представництва) інтересів позивача; підготовка претензії позивача до ТОВ «ДУНАЙ АГРОС» щодо сплати заборгованості за договором поставки від 28.06.2022 № 0628-22/1 у розмірі 208000,00 грн; підготовка та направлення позовної заяви позивача до Господарського суду Одеської області; підготовка та направлення до Господарського суду Одеської області письмових пояснень (на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 04.12.2024 у справі №916/5239/24).

Отже, з аналізу поданих позивачем доказів, можна зробити висновок, що позивачем в межах цієї справи понесені витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. За цих обставин, приймаючи до уваги надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, врахувавши відсутність в матеріалах справи належних доказів неспівмірності цих витрат та обґрунтованого клопотання відповідачів про їх зменшення, суд дійшов висновку, що витрати позивача на суму 10000,00 грн є доведеними та обґрунтованими.

В цей же час, оскільки позов позивача у цій справі було задоволено частково, витрати позивача на правничу допомогу мають бути розподілені пропорційно розміру позовних вимог. З урахуванням вказаного, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 7359,90 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Агрос» (вул. Кам`яна, 28, с. Орлівка, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68831, код ЄДРПОУ 36881450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман-Агрокультур» (вул. Наконечного, 1, с. Тростянець, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 24300, код ЄДРПОУ 40887558) основний борг в сумі 208000 грн 00 коп, інфляційні втрати в сумі 19872 грн 27 коп, 3% річних в сумі 8308 грн 60 коп, судовий збір в сумі 2834 грн 17 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 7359 грн 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 05 березня 2025 р.

Суддя Д.О. Бездоля