Ухвала суду № 125601090, 04.03.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"04" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/726/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Чуйко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Одеської міської ради (пл.Думська,1, м.Одеса, 65026 код ЄДРПОУ 26597691) про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом Одеської міської ради до

Відповідача: Фізична особа-підприємець Лихач Наталя Антонівна АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1

За участю

Представника позивача Старостіна О.С. (зал)

Представника відповідача Діденко К.В. (зал)

ВСТАНОВИВ :

Позивач Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Лихач Наталлі Антонівни та просить суд прийняти рішення, яким:

- Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 06.02.2023 року № ОД101230203244 «Реконструкція рибальського будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега «Зелений мис» причал № 133», здійснену Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

- Скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Шкоди Тетяни Миколаївни від 08.08.2017 року № 36520842 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Лихач Наталею Антонівною на рибальський будинок за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега « ІНФОРМАЦІЯ_1 » причал № 133, із одночасним закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на цей об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1321675051101).

- Зобов`язати Лихач Наталю Антонівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега «Зелений мис» причал № 133 шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва рибальського будинку, загальною площею 138,6 кв.м.

Одночасно з позовною заявою Одеська міська рада звернулась з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рибальський будинок за адресою: м.Одеса, вул.Набережна,180, 2-а лінія, вздовж берега "Зелений мис", причал № 133 (Реєстарційний номер об`єкта нерухомого майна: 1321675051101).

Згідно з ч. 3ст. 140 Господарського процесуального кодексу України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Керуючись ст.ст.120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 28.02.2025р. призначив розгляд заяви Одеської міської ради (вх.№2-747/25 від 27.02.2025р.) про забезпечення позову на "04" березня 2025 р. об 11:00, запропонував відповідачу надати свої міркування щодо заяви.

В судове засідання 04.03.2025р. прибули представники позивача та відповідача, відповідач не надав письмових міркувань, заперечень щодо заяви.

Заслухавши представників сторін, дослідивши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рибальський будинок за адресою: м.Одеса, вул.Набережна,180, 2-а лінія, вздовж берега " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", причал № 133 (Реєстарційний номер об`єкта нерухомого майна: 1321675051101), суд дійшов наступних висновків.

Одеська міська рада, звертаючись до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Лихач Наталі Антонівни про скасування реєстрації декларації, скасування рішення державних реєстраторів та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, також подає клопотання про витребування доказів.

Так, предметом позову є скасування реєстрації декларації, скасування реєстрації права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення рибальського будинку, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега «Зелений мис», причал № НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1321675051101).

Земельна ділянка за адресою: м.Одеса, вул.Набережна,180,2-а лінія, вздовж берега «Зелений мис», причал № 133, використовується за відсутності документів, оформлення яких є необхідним для землекористування, а тому наявність на землях комунальної власності по суті самочинно збудованого об`єкта унеможливлює здійснення володіння, користування та розпорядження територіальною громадою м. Одеси земельною ділянкою, яка знаходиться під відповідним об`єктом.

В свою чергу, підставою для звернення Одеської міської ради до суду за захистом своїх прав та інтересів стало порушення прав на земельну ділянку комунальної власності за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега « ІНФОРМАЦІЯ_1 », причал № 133, у зв`язку з безпідставною та незаконною її забудовою.

Позивач заявляє, що подальше відчуження ОСОБА_1 рибальського будинку за адресою: м.Одеса, вул.Набережна,180,2-а лінія, вздовж берега «Зелений мис», причал № 133, під час розгляду справи на користь інших осіб унеможливить виконання рішення суду у справі, адже відповідач вже не буде власником спірного майна.

Отже, внаслідок цього для відновлення порушених та невизнаних прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль, що полягатимуть у необхідності звернення із відповідним позовом (позовами) до нового власника (власників), а також оскарження відповідних реєстраційних дій та рішень, та/або залучення цих осіб до участі у цій справі. Однією з можливих перешкод цьому є накладення арешту на вказаний рибальський будинок як вид забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з приписами ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Одним із недоліків судового способу захисту порушеного права є його фактична неоперативність, що ініційована вимогою суворого дотримання процесуальної форми. Через це розгляд справи може затягнутися, що спричинить негативні наслідки для особи, права якої порушені, або навіть втратити будь-який сенс. Саме для запобігання такої ситуації існує інститут забезпечення позову. Заходи забезпечення позову є гарантією можливості реалізації відновленого права особи у разі задоволення позову.

На підставі вищезазначеного, Одеська міська рада вважає необхідним та доцільним подати заяву про забезпечення позову та просити суд вжити заходи забезпечення, а саме: накласти арешт на рибальський будинок за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега «Зелений мис», причал № 133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1321675051101).

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь Одеської міської ради, а також призвести до можливого порушення прав третіх осіб, на користь яких може бути відчужений вищезазначений об`єкт.

Позива звертає увагу, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Позивач зазначає про необхідність враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

При цьому, виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року).

Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти Росії», у справі «Ясюнієне проти Литви»).

Враховуючи вищевикладене, Одеська міська рада вважає, що існування передбачених законом підстав для забезпечення позову нею доведено, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Поряд з цим, вищезазначені заходи забезпечення позову є абсолютно співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки така співмірність передбачає розумне співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких Одеська міська рада звертається до суду.

Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення відсутні, адже згідно із цією заявою воно не є обов`язковим.

Крім цього, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 139 ГПК України ціна позову не визначена, тому що позовна заява має немайновий характер.

Іншими відомостями, потрібними для забезпечення позову на час подання заяви, Одеська міська рада не володіє.

Відповідно до ст.144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановления незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.136,137,139,144,169,170 ГПК України, суд вважає необхідним задовольнити заяву Одеська міська рада, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рибальський будинок за адресою: м.Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега «Зелений мис», причал № 133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1321675051101).

Суд зазначає, що такий захід забезпечення позову є тимчасовим, буде застосовуватись лише на час розгляду справи, буде домірним позовній вимозі, оскільки при його застосуванні буде забезпечено: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

У пункті 1 частини першої статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

ж конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Водночас частина четверта статті 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

З огляду на викладене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому такі заходи забезпечення позову, на переконання суду, відповідають принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.

За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи, що накладення арешту на спірне нерухоме майно відповідача, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів).

Такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

У п. 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернуто увагу на те, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. ч. 7-10 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Питання щодо стягнення судового збору за даною заявою буде розглянуто за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав будь-яких доказів на спростування вимог позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Частиною шостою статті 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-141, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Одеської міської рада (пл.Думська,1, м.Одеса, 65026 код ЄДРПОУ 26597691) про забезпечення позову у справі № 916/726/25 (зареєстровану за вхідним №2-271/25 від 27.02.2025) задовольнити з метою забезпечення позову до набрання рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/726/25 законної сили.

2. Накласти арешт на нерухоме майно рибальський будинок, розташований за адресою за адресою: м.Одеса, вул.Набережна,180, 2-а лінія, вздовж берега " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", причал № 133 (Реєстарційний номер об`єкта нерухомого майна: 1321675051101), який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , країна громадянства Україна.

Стягувач: Одеська міська рада (пл.Думська,1, м.Одеса, 65026 код ЄДРПОУ 26597691)

Боржник : ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1

Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати стягувачу.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст.144 ГПК України). Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Строк пред`явлення ухвали до виконання (відповідно до ч. ч. 1, 2. ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження») три місяці з наступного дня після її прийняття.

Ухвала набирає законної сили з 04.03.2025р. та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пінтеліна Тетяна Георгіївна