Ухвала суду № 125600098, 05.03.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

05.03.2025м. ДніпроСправа № 904/882/25

За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл", м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого магазину та припинення права володіння

Суддя Красота О.І.

без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" і просить суд:

- усунути перешкоди Позивачу у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно побудованого магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається: літ. А-1 магазин, літ. І споруди, замощення, загальною площею 149,0 кв.м, за рахунок Відповідача (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101);

- припинити право володіння Відповідача відповідним правом на будівлю магазину, який складається: літ. А-1 магазин, літ. І споруди, замощення, загальною площею 149,0 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101) із закриттям розділу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Серебряков Олександр Дмитрович звертався до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради з питання укладання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об`єкту: «Капітальний ремонт будівлі магазину», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна здійснено за ОСОБА_1 22.11.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., номер запису про право власності: 343055265, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101 на підставі технічного паспорту, серії та номеру: 10519, акта без номеру, виданих 24.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ К".

Реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна здійснено державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер рішення: 49849586 від 25.11.2019.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 відсутні.

Надалі, право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано за Відповідачем на підставі договору іпотеки, серія та номер: 25 від 01.09.2020, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю.; повідомлення іпотекодержателя, серія та номер: б/н від 04.01.2021, укладеного між Відповідачем та ОСОБА_1 ; заяви іпотекодержателя Відповідача, номер: 44, 45 від 09.02.2021.

Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка не відводилась ані ОСОБА_1 , ані Відповідачу, оскільки Позивачем рішення про відведення цієї земельної ділянки у користування чи у власність вказаним особам не приймалось.

Вказана земельна ділянка не надавалась ОСОБА_1 під будівництво, право власності чи користування за ним на неї не оформлювалось.

Об`єкт нерухомого майна споруджений ОСОБА_1 самовільно без відповідних дозвільних документів та розташований на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети. Відсутні декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, що свідчить про відсутність підстав для визнання за вказаною особою права власності на самочинно збудоване майно. Отже, вказаний об`єкт є об`єктом самочинного будівництва.

Тому у Відповідача відсутні жодні правові підстави щодо користування спірною земельною ділянкою. Дії Відповідача щодо самовільного зайняття земельної ділянки порушують права територіальної громади міста Дніпра в особі Позивача, як власника земель, що належать до комунальної власності, на самостійне володіння, користування, розпорядження нею.

Порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста Дніпра в особі Позивача полягає у тому, що державна реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності, без згоди власника Позивача та укладення наступних правочинів, порушує законне право останнього на користування і розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав і реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси територіальної громади міста Дніпра в особі Позивача щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади.

Отже, самовільне зайняття особою земельної ділянки та експлуатація спірного об`єкту без його введення в експлуатацію, що засвідчує право власності або користування, є незаконним та не породжує у цієї особи право на вказану земельну ділянку.

Крім того, Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:

- заборонити Відповідачу, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, 3м/5.

Заява обґрунтована тим, що існує велика ймовірність вчинення в подальшому Відповідачем як юридичних, так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності Позивача на земельну ділянку, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів. Подальше відчуження самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна може покласти на Позивача тягар повернення земельної ділянки від третіх осіб, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав. Заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно вказаного об`єкту на час вирішення справи забезпечить його гарантоване збереження у Відповідача до набрання законної сили судовим рішенням. У випадку не застосування заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд вважає, що заявлені Позивачем заходи забезпечення позову є адекватними по відношенню до позовних вимог, на забезпечення яких вони вживаються.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов`язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).

Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Відповідача чи інших осіб, оскільки майно фактично перебуває у володінні Відповідача, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Дніпровської міської ради задовольнити.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" (49005, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 15, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41675217), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, 3м/5.

Заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, 3м/5.

Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26510514)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" (49005, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 15, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41675217)

Ухвала набирає законної сили 05.03.2025 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 06.03.2028.

Суддя О.І. Красота