Рішення № 125594510, 04.03.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/686/25

Провадження № 2/204/1481/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2025 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 25 лютого 2025 року, остаточно просила стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, у розмірі 139996,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34713,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила на те, що вона перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». З підприємства звільнилася 26 серпня 2024 року згідно зі ст. 38 КЗпП України. Під час перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем їй не виплачувалася заробітна плата у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 139996,00 грн. Заборгованість по заробітній платі у вищевказаному розмірі позивачу відповідачем так і не виплачена в день звільнення. Крім того, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Зазначила, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, який за розрахунками позивача за період з 27 серпня 2024 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 27 лютого 2025 року включно, тобто за шість місяців, становить 34713,00 грн. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 21 січня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 21 січня 2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

04 лютого 2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що сума невиплаченої заробітної плати становить 139786,00 грн. Несвоєчасна виплата заробітної плати обумовлена складною економічною ситуацією та фінансовою кризою, а також розірванням контрактів з РФ, що призвело до великих фінансових збитків. Звертає увагу, що на протязі 2019-2023 року та на даний час підприємство працює в одноденному режимі роботи. Також вважає, що позивач пропустив встановлений статтею 233 КЗпП України строк на звернення до суду з даним позовом.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювалау Державному підприємстві «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на різних посадах, наказом № 708 вк від 26 серпня 2024 року звільнена за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 11-13) та копією наказу № 708 вк від 26 серпня 2024 року (а.с. 14).

Звернувшись досуду позивачзазначила,що відповідачне виплачував їй нараховану заробітну плату, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі та при звільненні відповідач не провів з нею розрахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану їй заробітну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.

Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно здовідкою №74/13від 24січня 2025року,виданою Державнимпідприємством «Виробничеоб`єднання Південниймашинобудівний заводім.О.М.Макарова»,вбачається,що Державнепідприємство «Виробничеоб`єднання Південниймашинобудівний заводім.О.М.Макарова» маєперед позивачем заборгованість звиплати заробітноїплати за період з травня 2021 року по серпень 2024 року включно у загальному розмірі 139786,00 грн. (а.с. 40).

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що зДержавного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 139786,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Вирішуючи питаннящодо розмірузаробітної плати,яка повиннабути стягнутаза рішеннямсуду шляхомнегайного виконання,суд виходитьз наступнихрозрахунків:розмір заборгованостіпо заробітнійплаті,який стягнутосудом 139786,00грн.;період стягненнядорівнює 25повних місяців.Отже,розмір заробітноїплати якийпідлягає стягненнюшляхом негайноговиконання заодин місяцьстановить:139786,00грн. / 25 = 5591,44 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34713,00 грн.

Позивач дійсно має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з 27 серпня 2024 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тобто по 26 лютого 2025 року включно.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки № 74/13 від 24 січня 2025 року, виданої Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що заробітна плата позивача у червні 2024 року становила 1545,00 грн., а у липні 2024 року 1356,00 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить: червень 2024 року 1545,00 грн., липень 2024 року 1356,00 грн., що разом складає (1545,00 грн. + 1356,00 грн. = 2901,00 грн.) поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (20 + 23 = 43 дні) = 67,47 грн.

При цьому, суд зазначає, що позивачем помилково здійснено розрахунок середньоденної заробітної плати позивача виходячи з виплат за липень та серпень 2024 року. В даному випадку, оскільки позивач звільнилась з підприємства відповідача у серпні 2024 року, то розрахунок середньоденної заробітної плати позивача слід розраховувати виходячи з виплат за червень та липень 2024 року, оскільки середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, про що зазначено у пункті 2 вищезазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Кількість робочих днів за період з 27серпня 2024року по 26 лютого 2025 року включно складає 132 дні, а саме: серпень 2024 року 4 дні, вересень 2024 року 21 день, жовтень 2024 року 23 дні, листопад 2024 року - 21 день, грудень 2024 року 22 дні, січень 2025 року 23 дні, лютий 2025 року 18 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27серпня 2024року по 26 лютого 2025 року, тобто за шість місяців, складає (67,47 грн. х 132 днів = 8906,04 грн.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8906,04 грн., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихцієї статті (ч. 1 ст. 233 КЗпПУ).

Частиною 2 статті 233 КЗпПУ визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Судом встановлено, що позивач звільнилась з підприємства відповідача 26 серпня 2024 року. Будь-яких доказів щодо дати отримання позивачем письмового повідомлення про суми,нараховані тавиплачені призвільненні,стороною відповідачасуду ненадано таматеріали справитаких доказівне містять.При цьому,позивач упозовній заявінаполягала натому,що такеповідомлення вонаотримала відвідповідача лишеу грудні2024року.За такихобставин,відповідачем недоведено належнимита допустимимидоказами,що позивачпропустила встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оцінюючи усукупності усіінші аргументисторін,наведені нимив обґрунтуваннясвоїх вимогабо заперечень,суд доуваги їхне бере,оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Крім того, відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені частково на суму 139786,00 грн. та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1397,86 грн. (139786,00 х 1%).

Також, оскільки позовні вимоги майнового характеру в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені частково на загальну суму 8906,04 грн., за які позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру).

На підставі ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження:49008,м.Дніпро,вул.Криворізька,1,ЄДРПОУ -14308368) накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 139786,00 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень, 00 копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8906,04 грн. (вісім тисяч дев`ятсот шість гривень, 04 копійки).

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження:49008,м.Дніпро,вул.Криворізька,1,ЄДРПОУ -14308368) накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) судовий збір у розмірі 1397,86 грн. (одна тисяча триста дев`яносто сім гривень, 86 копійок) на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 5591,44 грн. (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня, 44 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез