Рішення № 125594037, 04.03.2025, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3874/24

Провадження №2/173/457/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 березня 2025 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Капітал» звернулося до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 24 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віва Капітал» і відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений Договір про надання фінансового кредиту продукту "КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ" № 1408434949012 строком на 120 днів, тобто до 24 березня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі 7500,00 грн. та зобов`язалася сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 2,45% в день від суми кредиту, тобто 894,25% річних. Реальна річна процентна ставка становить від 168154,61%.

Згідно з п.1.3Договору кредит надано строком на 120 днів з 24.03.2024 по 22.07.2024.

Відповідно до умов до п. 1.3.1.Договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору.

Свої зобов`язання за вказаним договором позивач виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 7500,00 грн.

Переказ коштів здійснено 24 березня 2024 року, що підтверджується довідкою про переказ коштів ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 22.11.2024 за вих. № 7/6452 та довідкою ТОВ «Віва Капітал» про ідентифікацію.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, оскільки у встановлені договором та графіком строки не сплачував проценти та не повернув суму кредиту, в зв`язку з чим станом на 13 грудня 2024 утворилася заборгованість в розмірі 29550,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 7500,00 грн.; заборгованості за відсотками 22050,00 грн.

У зв`язку з чим зазначену суму, а також судові витрати в розмірі 3028,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Судом копія ухвали суду та позовної заяви надсилалась рекомендованим листом за останньою відомою адресою реєстрації зі зворотнім повідомленням, проте поштовий конверт повернувся до суду з відміткою повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» олівцем поштарем написано «не проживає». Крім того, на електронну адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та кредитному договору надіслано ухвалу суду яка відповідачем отримана 19 грудня 2024 року о 09 год. 19 хв. Таким чином, судом вжиті всі можливі заходи з метою повідомити відповідача про розгляд справи судом.

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).

Правом передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з абзацем 10 пункту 9 рішення КонституційногоСуду Українивід 30січня 2003року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За приписами ст.76-81ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 24 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віва Капітал» і відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений Договір про надання фінансового кредиту продукту "КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ" № 1408434949012 строком на 120 днів, тобто до 22 липня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на споживчі цілі в розмірі 7500,00 грн. та зобов`язалася сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 2,45% в день від суми кредиту, тобто 894,25% річних. Тип кредиту кредитна лінія. Реальна річна процентна ставка становить від 168154,61%. Загальна вартість кредиту 29550,00 грн. (п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.6, 1.7 та пп. 1.4.1, 1.3.2 Договору).

Відповідно до умов п. 1.3.1 договору, відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору.

Строк дії Договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та діє до дати, визначеної у пункті 1.3 цього договору. продовження строку кредитування не передбачено (п. 1.8, 1.14 Договору).

Слід звернути увагу, що процедура укладення та підписання даного договору встановлена Розділом 2 договору.

Згідно з п. 2.1 договору, з метою отримання Кредиту Клієнт, самостійно ознайомлюється з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ», розміщеними на офіційному сайті Кредитодавця, створює особистий кабінет, заповнює Заявку, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові.

Відповідно до п. 2.2 договору, клієнт у особистому кабінеті на сайті «dodam.com.ua» зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Кредитодавцю для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту, а також бажаний спосіб отримання кредиту. Клієнт також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.

Згідно з п. 2.19 договору, клієнт, ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти, надає згоду шляхом направлення повідомлення Кредитодавцю, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови Електронного договору. Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка може стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Кредитодавцем в Інформаційно-телекомунікаційній системі та надсилається Клієнтам в СМС-повідомленні.

Відповідно до п. 2.20 договору, після підпису Електронного повідомлення Клієнтом у спосіб, передбачений Договором, зазначене повідомлення надходить в Інформаційно-телекомунікаційну систему Кредитодавця та свідчить/повідомляє Кредитодавця про те, що Клієнт надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Кредитодавця щодо укладання Електронного договору з Клієнтом. Після зазначених дій Електронний договір (Договір) між Кредитодавцем та Клієнтом (Позичальником) вважається укладеним і Кредитодавець здійснює дії, передбачені умовами укладеного Електронного договору щодо надання Кредиту.

Згідно з п. 2.23 кредит надається шляхом перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Клієнта, за реквізитами Платіжної картки, вказаної Клієнтом у особистому кабінеті, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Електронного договору. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб та/або з незалежних від Кредитодавця обставин (у тому числі але не виключно, обставини форс-мажору), Кредитодавець відповідальності не несе.

Відповідно до п. 2.24 договору, сторони підтверджують, що Електронний Договір та всі Додатки до нього мають таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручно підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмові формі.

Також сторони погодили сплату відсотків після спливу строку кредитування.

Так, п. 3.4 Договору сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку кредиту, визначеного договором, є процентами, що нараховуються за неправомірне користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. На період дії законодавчих обмежень щодо нарахування неустойки, проценти передбачені цим пунктом 3.2, не нараховуються.

Згідно з п. 3.2. Договору, у разі здійснення позичальником платежу до або в день визначеної п. 1.3.1 Договору рекомендованої дати оплати або здійснення ним часткового дострокового повернення кредиту у цей строк, до позичальника, як учасника Програми лояльності, застосовується індивідуальна знижка (дисконтна процентна ставка) на базову процентну ставку, яка зазначена у п. 1.4.1 даного Договору. у випадку невиконання позичальником умов для отримання від кредитодавця індивідуальної знижки (застосування дисконтної процентної ставки), користування кредитом для позичальника здійснюється за базовою процентною ставкою, яка зазначена у п. 1.4.2 даного Договору, на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок до базової процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування дисконтної процентної ставки є виключно його правом отримання кредиту на лояльних умовах та лише за умови виконання ним вимог для застосування такої знижки, передбачених п. 1.4.1 даного Договору. Позичальник погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання ним права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки), нарахування процентів здійснюється за базовою процентною ставкою, при цьому застосування базової процентної ставки без знижки, не є незмінною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за даним Договором здійснюється саме на умовах базової процентної ставки.

Свої зобов`язання за вказаним договором позивач виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 7500,00 грн.

Переказ коштів здійснено 24 березня 2024 року, що підтверджується довідкою про переказ коштів ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 22 листопада 2024 року за вих. № 7/6452 та довідкою ТОВ «Віва Капітал» про ідентифікацію.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, оскільки у встановлені договором та графіком строки не сплачував проценти та не повернув суму кредиту, в зв`язку з чим станом на 13 грудня 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 29550,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 7500,00 грн.; заборгованості за відсотками 22050,00 грн., по підтверджується розрахунком заборгованості.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Главою 47-51 України, Главою 71ЦК України та Главою 19 ЦК України.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статей 11, 13, 14Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст.6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У ст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як вже зазначалося вище, кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі.

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України«Про електроннукомерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З наведеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечувалося, що Договір між сторонами було укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому,позичальник через особистий кабінет на вебсайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитодавець надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612ЦКУкраїни зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1, 3 ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 611ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до статті 610ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач посилається на те, що він виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в сумі 7500,00 грн., проте грошові кошти останньою у передбачені Договором строки не повернуті.

Отже, укладаючи Договір про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» в електронній формі сторони погодили умови та порядок повернення відповідачем кредиту шляхом здійснення платежів з оплати процентів за користування кредитом та обов`язком позичальника повернути суму кредиту в межах строку встановленому договором.

У зв`язку з наведеним, оскільки матеріали справи не містять доказів відсутності заборгованості за основним боргом або часткового його погашення відповідачем та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ані первісному, ані новому кредитору не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 7500,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено вище, сторони, укладаючи Договір, погодили розмір відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2,45% в день від суми кредиту, тобто 894,25% річних. Реальна річна процентна ставка становить від 168154,613%. (п.п. 1.4.2, п. 1.6 Договору).

Згідно з частиною 1 статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд звертає увагу на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користуванням кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18, від 04 липня 2018 року в справі № 14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року в справі № 14-318цс18 та від 26 червня 2019 року в справі № 61-23188св18.

Як було вже встановлено вище, строк кредитування сторонами визначений до 22.07.2024 (п. 1.3 Договору), тому зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти, передбачені п. 1.4.2 Договору.

Водночас, сторони погодили сплату відсотків після спливу строку кредитування.

Так, п. 3.4 Договору сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку кредиту, визначеного договором, є процентами, що нараховуються за неправомірне користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. На період дії законодавчих обмежень щодо нарахування неустойки, проценти передбачені цим пунктом 3.2, не нараховуються.

Згідно п. 3.2. Договору, у разі здійснення позичальником платежу до або в день визначеної п. 1.3.1 Договору рекомендованої дати оплати або здійснення ним часткового дострокового повернення кредиту у цей строк, до позичальника, як учасника Програми лояльності, застосовується індивідуальна знижка (дисконтна процентна ставка) на базову процентну ставку, яка зазначена у п. 1.4.1 даного Договору. у випадку невиконання позичальником умов для отримання від кредитодавця індивідуальної знижки (застосування дисконтної процентної ставки), користування кредитом для позичальника здійснюється за базовою процентною ставкою, яка зазначена у п. 1.4.2 даного Договору, на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок до базової процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування дисконтної процентної ставки є виключно його правом отримання кредиту на лояльних умовах та лише за умови виконання ним вимог для застосування такої знижки, передбачених п. 1.4.1 даного Договору. Позичальник погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання ним права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки), нарахування процентів здійснюється за базовою процентною ставкою, при цьому застосування базової процентної ставки без знижки, не є незмінною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за даним Договором здійснюється саме на умовах базової процентної ставки.

Як встановлено вище, укладаючи Договір про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ» в електронній формі сторони погодили умови та порядок повернення відповідачем кредиту шляхом здійснення платежів з оплати процентів за користування кредитом та обов`язком позичальника повернути суму кредиту в межах строку встановленому договором.

В той же час, відповідач в порушення умов договору належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, чим допустив порушення умов повернення кредиту у строки та розмірі встановлені графіком повернення кредиту.

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок суми процентів за Договором відповідає умовам, погодженим сторонами та викладеним у п. 1.4.1, 1.4.2, 1.6 та 3.4 договору та орієнтовної загальної вартості кредиту, визначеної у п. 1.7 договору.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 13 грудня 2024 року становить 29550,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 7500,00 грн.; заборгованості за відсотками 22050,00 грн.

При цьому, матеріали справи не містять доказів відсутності заборгованості за відсотками або часткового її погашення відповідачем за вищевказаним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та належними доказами підтверджені.

Відповідно до ст.89ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10ЦПК України і статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів "встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10600,00 грн.

Так, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у тому випадку, коли недотримано вимоги ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; обсягом наданих послуг; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до позовної заяви: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СА № 1079651 від 18.09.2024; копію договору № 1 про надання правової допомоги від 04.01.2022, укладеного між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та Адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.», в особі керуючого Грушевого Ю.В.; акт виконаних робіт від 26.11.2024 відповідно до договору про надання правової допомоги № 1 від 04.01.2022, рахунок № 11/26-4 від 26.11.2024, копію платіжної інструкції № LK264/19 від 26.11.2024 на суму 10 600,00 грн. (а.с. 25, 26-28, 29, 30,31).

Разом з тим, суд зауважує, що долучені позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не містять відомостей про те, що саме у справі, де боржником є ОСОБА_1 , адвокатом надавалися послуги, а також не містять узгодженого розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та конкретного переліку послуг, що надаються, обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору №1 про надання правової допомоги, гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку що визначені в договорі. Гонорар складається з плати в розмірі, що визначається сторонами на день складання акту приймання виконаних робіт відносно конкретної справи, з додатковою сплатою 7% від суми гонорару.

При цьому, Акт виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги № 1 від 04.01.2022, датований 26.11.2024, містить у собі суперечливі дані щодо вартості наданих послуг, які не узгоджуються з вартістю, зазначеною у рахунку № 11/26-4 від 26.11.2024 та платіжній інструкції № LK264/19 від 26.11.2024, не містить у собі будь - якого розрахунку. Водночас, не містять даних, які б дали можливість ідентифікувати в якій саме справі надавались (за належного підтвердження) послуги.

З урахування встановленого, суд дійшов висновку, що понесення позивачем витрати на оплату правничої допомоги у даній справі не підтверджено належними доказами, а тому такі не можуть бути покладені судом на відповідача. Тому, у задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.

Разом з цим, у зв`язку із задоволенням позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., сплачений позивачем, відповідно до платіжної інструкції № LK301/4 від 17.12.2024. (а.с.24).

На підставі викладено та керуючись 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Капітал» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту продукту "КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ" № 1408434949012 від 24 березня 2024 року, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 7500,00грн., заборгованості за відсотками -22050,00грн., а всього 29550,00 грн. (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Капітал» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Капітал», код ЄДРПОУ 40860735, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Таранця, буд. 20;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складене 04 березня 2025 року.

Суддя Кожевник О.А.