Рішення № 125593500, 27.02.2025, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа №505/3991/24

№2/505/1592/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Подільськ

Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої - судді Ващук О.В.,

за участю секретаря судових засідань Федорцової І.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У жовтні 2024 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»), в інтересах якого діє представник Кудіна А.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 24207 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 245418763.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах. 31 грудня 2020 року укладено додаткову угоду №26 до Договору №28/1118-01, текст якого викладено в новій редакції.

Відповідно до реєстру боржників №144від 27 липня 2021 року до договору факторингу№28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до останнього перейшло і право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 245418763 в розмірі 24207 грн.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 року до договору факторингу № 20102022, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 24207 грн., з яких: 7000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 17207 грн. сума заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідачкою не виконано взятих на себе зобов`язань згідно з кредитним договором № 245418763 від 21.05.2021 року, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» кредитну заборгованість в розмірі 24207 грн. за вищевказаним кредитним договором, а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3028 грн.

Ухвалою судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 08 листопада 2024 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіна А.В., яка належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з`явилась, згідно змісту позовної заяви просила розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, до суду не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 21 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 245418763.

За умовами за вказаного договору, товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 9000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4000 грн. строком 30 днів.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису-MNV865NS) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, адреса, реквізити та підписи сторін.

Крім того, позичальнику надано інформацію про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту.

Представник позивача на підтвердження того, що ОСОБА_1 було перераховано кошти на загальну суму 7000 грн. (4000 грн. та 3000 грн.) надала суду платіжні доручення.

Позивач вказував, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 245418763 від21 травня 2021 року, але копію даного договору не надав, а також не надав копію реєстру з переліком прав, які відступаються за договором, на які посилалась сторона позивача.

До позову долучено копію додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року, укладеної між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про викладення договору від 28.11.2018 року у новій редакції.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, та ТОВ «Таліон плюс», як клієнтом, було укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого останнє відступило позивачу права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а позивач зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Як вбачається з копії витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 20 жовтня 2022 року, ТОВ «Таліон плюс» на виконання зазначеного договору факторингу від 20 жовтня 2022 року відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 245418763, загальна сума відступленої грошової вимоги на суму 24207 грн., з яких: 7000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 17207 грн. сума заборгованості за відсотками.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - MNV865NS (електронного підпису).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У той же час, належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Варто також зауважити, що надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договорами не містять даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості.

Так, стороною позивача на підтвердження перерахування коштів за умовами кредитного договору № 245418763 надано платіжні доручення про переказ 21 травня 2021 року 4000 грн. та 28 травня 2021 року 3000 грн. для зарахування на платіжну картку№ НОМЕР_1 підписане директором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Однак, вказані платіжні доручення не підтверджують перерахування суми кредиту відповідачу, оскільки договір кредитної лінії, так само як і будь-які інші документи у справіне містять відомостей про те, що банківська карта № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 або була зазначена Відповідачем як банківська карта для перерахування суми кредиту Кредитодавцем. З відповідним клопотанням про витребування такої інформації, що містить банківську таємницю, позивач до суду не звертався, а підстави для здійснення судом збору доказів із власної ініціативи у поточній справівідсутні.

Крім того, зазначене платіжне доручення за формою та змістом не відповідає вимогам чинній станом 02.04.2021 редакції «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженоїпостановою НБУ №22 від 21.01.2004з подальшими змінами оскільки не містить відомостей про отримання Банком такого платіжного доручення, а також відомостей про проведення банком операції з перерахування коштів.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем факту як укладення між Кредитодавцем та Відповідачем договору кредитної лінії, так і факту перерахування Кредитодавцем Відповідачу суми кредиту, крім того, наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором № 245418763 не є зведеним документом, який не було погоджено з відповідачем і не підтверджений первинними обліковими бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У ч. 2 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд не приймає як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні статті77-79 ЦПК України.

Також у матеріалах справах відсутні повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами, як і будь-яке підтвердження про направлення відповідачу таких повідомлень.

Крім того, позивач посилався на договір факторингу, який, як він вказував, було укладено 28.11.2018 року, тоді як кредитний договір № 245418763 був укладений 21.05.2021 року, тобто після відступлення прав вимоги, що вказує на безпідставність доводів позивача.

Тобто, станом 2018 рік у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало право вимоги до відповідача, оскільки кредитний договір було укладено лише у 2021 році.

Хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не у повній мірі надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факти перерахування відповідачу коштів за кредитними договорами, не обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках, як і не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеними договорами. Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.12,76,77,78,79,80,81, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 610, 625, 638, 639, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 245418763 від 21 травня 2021 року - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платник НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Текст рішення складено 03 березня 2025 року.

Суддя О.В. Ващук