Рішення № 125591315, 20.02.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10614/24

Провадження № 2-а/466/28/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року м.Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Львівській області, в якій просить скасувати постанову серії ЕГА №1580886 по справі про адміністративне правопорушення від 10.10.2024 року відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову покликається на те, що постановою інспектора 1 батальйону 3 роти 1 взводу Управління патрульної поліції у Львівській області капрала поліції Савчин Т.С. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕГА №1580886 від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн за те, що він 10.10.2024 року о 22 год. 19 хв. у м.Львові по вул.Миколайчука, 1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спец. лінію «102» та повідомив про те, що його зупинила патрульна поліція для перевірки документів і під час того конусами поцарапала його бампер. Даний факт не підтвердився, а відтак ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене cm. 183 КУпАП, проте такої події начебто не було. Позивач вважає вказану постанову незаконною, а дії працівників неправомірними. На думку позивача, постанова є необгрунтованою, такою що не відображає дійсних обставин справи, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглянута, а постанова складена за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Зазначає, що 10.10.2024 року близько 22.00 год. у м.Львові по вул.Миколайчука, 1 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки SKODA SUPER B, д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений півниками патрульної поліції . В резутаті зупинки на нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3238789 від 10.10.2024 року за ч.2 ст. 122 КУпАП про те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом рухався на дорозі, яка має дві смуги в одному напрямку, рухався в крайній лівій смузі при тому, що крайня права була вільною, також поїхав на жовтий сигнал світлофора. Внаслідок чого на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. В ході складання даної постанови працівник поліції зі службового автомобіля витягнула три конуси, які падали на бампер машини ОСОБА_1 та пошкодили його. На запитання, поставлене працівнику поліції, хто буде відшкодовувати шкоду, йому було рекомендовано викликати поліцію, що він і зробив. Згодом інший патруль, який прибув за викликом позивача відмовився отримувати від нього заяву відносно даних пошкоджень та склав оскарлсувану постанову. Разом з тим наголошує, що він звернувся з відповідною заявою до ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, де в нього було відібрано відповідні пояснення. Вказує, що завідомо неправдивого виклику поліції не здійснював, бо не мав прямого умислу і не бажав даремного виїзду на місце виклику працівників поліції, а той факт, про який він заявляв в дійсності був.

Ухвалою судді від 23.10.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

13.11.2024 року представником відповідача А.Терлецьким подано відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволені позову. Зазначає, що поліцейський УПП приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями, передбаченими Законом України «Про Національну поліцію, КУпАП та посадовою інструкцією поліцейського.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Микуш Д.М. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач (уповноважений представник) в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимогст. 205 КАС України,не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За умовами ч.1ст.5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Судом встановлено, що постановою інспектора 1 батальйону 3 роти 1 взводу Управління патрульної поліції у Львівській області капрала поліції Савчин Т.С. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕГА №1580886 від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Згідно вищевказаної постанови, 10.10.2024 року о 22 год. 19 хв. у м.Львові по вул.Миколайчука, 1 ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спец. лінію «102» та повідомив про те, що його зупинила патрульна поліція для перевірки документів і під час того конусами поцарапала його бампер, даний факт не підтвердився.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві та відповідно дост. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).

Відповідно допункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію`поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.

Диспозиціястатті 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить належного обґрунтування та інформації, в чому полягав завідомо неправдивий виклик працівників поліції.

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, заперечив факт вчинення адміністративного правопорушення. Зазначив, що здійснив виклик на спецлінію «102», де повідомив про факт пошкодження авто, який в дійсності був. Позивач, здійснивши виклик на спецлінію «102», сподівався на допомогу поліції в цій ситуації та розраховував на охорону своїх прав, та об`єктивне з`ясування обставин події, при якій працівником поліції, яка виносила постанову було пошкоджено його авто. Вказує, що завідомо неправдивого виклику поліції не здійснював, а той факт, про який він заявляв в дійсності був. Працівники поліції, які прибули на виклик відмовилися отримувати від нього заяву відносно зазначених пошкоджень. Тим не менше він звернувся з відповідною заявою до ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області.

Відповідачем не надано належних доказів на спростування вищенаведених доводів позивача та на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а саме щодо завідомо неправдивого виклику поліції.

Також у оскаржуваній постанові відсутні відомості, чому працівники поліції прийшли до висновку про вчинення позивачем завідомо неправдивого виклику після того як здійснили виїзд за адресою: м.Львів, вул.Миколайчука, 1, враховуючи те, що позивач вважав що його майну заподіяно шкоду, він розраховував на допомогу працівників поліції та об`єктивне з`ясування обставин події.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, повно та всебічно не дослідивши всі обставини справи, суд прийшов до висновку, що працівник поліції дійшов до передчасного висновку щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Згідно із ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити, скасувати постанову серії ЕГА №1580886 від 10.10.2024 та закрити провадження у справі.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги, що суд прийшов до переконання про задоволення адміністративного позову, а тому за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліціїна користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн.

Керуючись ст. 245, 251, 286 КУпАП, ст. 134, 139, 159, 162, 229, 246, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕГА №1580886 по справі про адміністративне правопорушення від 10.10.2024 року відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня винесення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул. Перфецького 19, ЄДРПОУ: 40108646.

Суддя О. І. Баєва