Постанова № 1255767, 21.11.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.11.2007 № 4/215

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Кондес Л.О.

 суддів:

 при секретарі:

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_1. - довіреність №3208 від 02.07.2007 р.

відвідповідача: Ковальчук Р.В. - довіреність № 8-7/18/07 від 26.06.2007 р.

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.08.2007

 у справі № 4/215  

 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_2

 до Державного підприємства Державної компанії по утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України

 про стягнення 14 666 грн.

 та по зустрічному позову

Державної компанії з утилізації відходівяк вторинної сировини “Укрекокомресурс” Кабінету Міністрів України

до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.08.2007 р. в позові Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2(далі - ОСОБА_2., позивач за первісним позовом) до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурс” Кабінету Міністрів України (далі - Компанія “Укрекокомресурс”, відповідач за первісним позовом) про стягнення 14 666,00 грн. було відмовлено. Зустрічний позов про визнання Договору оренди приміщень від 28.12.2005 р. за № 01/01/069 між СПД ОСОБА_2. і Компанією “Укрекокомресурс” як такий, що не відповідає вимогам закону, був задоволений. Також було стягнуто з СПД ОСОБА_2. на користь Компанії “Укрекокомресурс” 85 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, СПД ОСОБА_2. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати і прийняти нове, яким первісний позов задовольнити повністю, а в зустрічному позові відмовити. Апеляційні вимоги обґрунтовуються тим, що місцевий господарський суд не виконав вимоги ст. 84 ГПК України щодо повного, об'єктивного встановлення обставин справи та обґрунтування нормами права юридичних висновків, залишив поза увагою наявні у справі докази, які підтверджують дійсність угоди та правомірність вимог первісного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом апеляційну скаргу не визнав, стверджує, що вимоги СПД ОСОБА_2. є безпідставними і задоволенню не підлягають. Просив суд рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 01.10.2007 р. апеляційна скарга була прийнята до провадження і призначена до розгляду на 30.10.2007 р. Однак в судовому засіданні було оголошено перерву на 21.11.2007 р. для витребування у Компанії “Укрекокомресурс” установчих документів.

В судових засіданнях розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.12.2005 р. між СПД ОСОБА_2. та Компанією “Укрекокомресурс” в особі начальника Дніпропетровського обласного управління “Дніпропетровськекокомресурси” ОСОБА_3 був укладений договір оренди приміщень за № 01/01/06 (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець (позивач за первісним позовом) передає, а орендар (відповідач за первісним позовом) приймає в оренду строком на одинадцять місяців з 01.01.2006 р. по 30.11.2006 р. приміщення на другому порве сі за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, загальною площею 61,60 м.2 для організації своєї діяльності, передбаченої Законами України і Статутом.

Відповідно до п. 5.1. Договору орендна плата за користування приміщенням складала 18,00 грн. за 1 м.2, що дорівнює 1 108,80 грн. за місяць.

03.01.2006 р. Актом прийому-передачі було оформлено передачу орендованого приміщення орендарю. Протягом року, починаючи з 29.12.2005 р. по 31.01.2006 р. сторонами Договору складались Акти про те, що Орендодавцем його зобов'язання виконані належним чином і Орендар претензій до нього не має. Однак, в супереч умовами Договору Орендар не виконав свої зобов'язання і не сплатив орендну плату за весь період оренди і на час розгляду справи має заборгованість у розмірі 13 305,60 грн.

16.12.2006 р. Орендарю було вручене повідомлення про розірвання Договору оренди, а 30.12.2006 р. орендоване приміщення було повернуто Орендодавцю за Актом прийому-передачі.

Відповідно до Акту взаємозвірки від 27.04.2007 р. заборгованість Компанії “Укрекокомресурс” перед СПД ОСОБА_2. складає 13 305,60 грн.

В зв'язку з тим, що Компанія “Укрекокомресурс” на даний час не погасила свою заборгованість, СПД ОСОБА_2. просить суд стягнути з них на його користь суму заборгованості в розмірі 13 305,60 грн., 3 % річних в розмірі 326,00 грн. та індекс інфляції в сумі 1 034,40 грн.

Компанія “Укрекокомресурс” не погоджуючись із вимогами позивача просить визнати спірний Договір недійсним з моменту його укладання, оскільки ОСОБА_3 відповідно до Довіреності на представництво інтересів Компанії всі свої дії мала попередньо погоджувати з її Президентом. Так відповідач за первісним позовом зазначає, що Директор обласного управління уклала даний Договір з перевищенням своїх повноважень, чим порушила вимоги чинного законодавства стосовно порядку укладання угод, що тягне за собою визнання його недійсним.

Внаслідок укладання спірного договору, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дослідивши всі докази по справі, колегія суддів вважає, що в зустрічному позові має бути відмовлено в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Довіреністю № 8-7/65-05 від 07.11.2005 р. (а.с. 48) президентом Компанії “Укрекокомресурс” було уповноважено начальника Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини “Дніпропетровськекокомресурс” ОСОБА_3 представляти інтереси Компанії на укладання від її імені договорів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 915 про надання послуг, господарських та інших угод за погодженням з Президентом Компанії.

Твердження представника Компанії “Укрекокомресурс” про те, що спірний договір є недійсним через перевищення начальником обласного управління ОСОБА_3 своїх повноважень при його укладанні не приймається судом до уваги оскільки відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Схвалення Компанією “Укрекокомресурс” вчиненого обласним управлінням правочину в даному випадку зокрема є те, що нею, на виконання вимог ч. 5 ст. 95 ЦК України і ч. 2 ст. 28 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, до Єдиного державного реєстру були надані відомості щодо місцезнаходження Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини “Дніпропетровськекокомресурс” за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, тобто адреса орендованого приміщення. Також схвалення підтверджується тим, що Компанія фактично розміщує майно структурного підрозділу на території та у приміщеннях Орендодавця і використовує її у своїй господарській діяльності, а саме користування послугами від телефонної компанії (рахунки за лютий, вересень, жовтень 2006 р.), отримання претензій від третіх осіб.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що при укладанні спірного договору було порушено норму Цивільного кодексу стосовно обов'язкового нотаріального його посвідчення є необґрунтованим в зв'язку з тим, що станом на момент укладання Договору оренди нотаріально посвідчуватись в обов'язковому порядку мали лише договори, строк дії яких складав один рік і більше. Договір № 01/01/06 укладався лише на одинадцять місяців, тому його нотаріальне посвідчення не було обов'язковим.

Таким чином, Договір оренди приміщень за № 01/01/06 від 28.12.2005 р. є таким, що повністю відповідає чинному законодавству, тому вимоги по зустрічному позову задоволенню не підлягають.

Що стосується первісного позову, то він підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

П. 5.1. Договору встановлений обов'язок Орендаря, тобто Компанії “Укрекокомресурс” щомісяця сплачувати Орендодавцю (СПД ОСОБА_2.) орендну плату в розмірі 1 108,80 грн. Однак вказану вимогу орендар не виконав про що свідчить належним чином оформлений акт взаємозвірки від 27.04.2007 р.

В зв'язку з тим, що Компанія “Укрекокомресурс” фактично використовувала орендоване приміщення не одинадцять місяців, а дванадцять сума заборгованості склала 13 305,60 грн.

Згідно ст. 610 ГК України, 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, вимога СПД ОСОБА_2. стосовно стягнення з Компанії “Укрекокомресурс” заборгованості в розмірі 13 305,60 грн., 3 % річних в розмірі 326,00 грн. та індекс інфляції в сумі 1 034,40 грн. є законною і обґрунтованою.

Рішення Господарського суду м. Києва підлягає скасуванню в зв'язку з тим, що при його винесенні не були повно дослідженні всі докази по справі і не прийнято до уваги використання відповідачем за первісним позовом адреси спірного орендованого приміщення в своїй господарській діяльності, що доводить схвалення дій начальника його обласного підрозділу щодо укладання Договору оренди з позивачем. Так місцевий господарський суд не використав при вирішенні спору норму ст. 241 ЦК України, що призвело до помилкових висновків.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем за первісним позовом не було надано суду належних доказів на спростування викладеного в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 10.08.2007 р. в справі № 4/215 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним відмовити.

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурс” Кабінету Міністрів України (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 4, р/р 26005301211 у філії АКБ “Золоті ворота” м. Києва, МФО 300238, код ЄДРПОУ 20077743) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2(49052, м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_1 в ДФАКІБ “УкрСибБанк”, МФО 306856, ідентифікаційних код НОМЕР_2) 13 305,60 грн. (тринадцять тисяч триста п'ять грн. 60 коп.) заборгованості по орендній платі, 326,00 грн. (триста двадцять шість грн.) 3 % річних та 1 034,40 грн. (одна тисяча тридцять чотири грн. 40 коп.) індексу інфляції, 147 (сто сорок сім) грн. державного мита за подання позовної заяви, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 73,50 грн. (сімдесят три грн. 50 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 4/215 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя

 Судді

 11.12.07 (відправлено)