Рішення № 125575431, 04.03.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2025 року Справа № 280/11789/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дії протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік станом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 16.05.2022 року по 07.12.2024 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 02.12.2021 року №1928-ІХ Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 16.05.2022 року по 31.01.2023 року, та встановленого Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ Про державний бюджет України на 2023 рік, станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2023 року по 07.12.2024 року, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024 роки, виходячи з розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ Про державний бюджет України на 2023 рік, станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою суду від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувано від відповідача докази. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу на посаді командира 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що у період з 16.05.2022 по 07.12.2024 грошове забезпечення відповідачем виплачувалось у заниженому розмірі, а саме: при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Позивач вважає, що при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за вказаний період відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Вважає дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення у заниженому розмірі протиправними. Просить задовольнити позовні вимоги.

03.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, зокрема, про відсутність підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача, оскільки відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), з урахуванням того, що в період з 17.02.2025 по 28.02.2025 суддя Сіпака А.В. перебував у відпустці (довідка Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2025 №02-35/2524), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 07.12.2024 року № 353, молодшого сержанта ОСОБА_2 , начальника групи зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від "04" грудня 2024 року № 46-РС відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" У ЗАПАС ЗА ПІДПУНКТОМ "б" за станом здоров`я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наказано вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З 07 грудня 2024 року виключити зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення.

Виплатити щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 492% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 07 грудня 2024 року.

Вислуга років у Збройних Силах України станом на 07 грудня 2024 року становить: календарна 08 років 03 місяці 23 дні; пільгова - 02 роки 04 місяці 04 дні; загальна - 10 років 07 місяців 27 днів.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, виплатити грошову компенсацію за 18 (вісімнадцять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана у кількості 10 діб - з 01 по 10 вересня 2023 року.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, виплатити грошову компенсацію за 20 (двадцять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана у кількості 10 діб - з 12 по 23 червня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, виплатити грошову компенсацію за 20 (двадцять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік.

Додаткова відпустка тривалістю 14 календарних днів, як учаснику бойових дій, за 2023, 2024 роки не надавалася. Виплатити грошову компенсацію за невикористані 28 (двадцять вісім) календарних днів згідно з пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Відпустка за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення за 2024 рік не надавалася.

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністром оборони України від 07.06.2018 № 260, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.01.2024 № 17).

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністром оборони України від 07.06.2018 № 260 виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за 30 (тридцять) повних календарних місяців.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, за 2024 рік отримав (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.09.2024 № 725).

Позивач зазначає, що у період з 16.05.2022 по 07.12.2024 йому не повністю виплачене грошове забезпечення, а саме: розрахунок здійснювався з урахуванням прожиткового мінімуму на 01.01.2018, тоді як слід застосовувати прожитковий мінімум на 01 січня року, в якому були нарахування.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу належних йому сум грошового забезпечення за період з 16.05.2022 по 07.12.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини2 статті19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців єЗакон України від 20 грудня 1991 року №2011-XIIПро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей(далі - Закон №2011-XII).

За приписамист. 1 Закону №2011-ХІІсоціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частиною 1 статті9 Закону №2011-ХІІдержава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 статті9 Закону №2011-ХІІвизначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини4 статті9 Закону №2011-ХІІгрошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України прийнятоПостанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою № 704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозакономна 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Згідно з п. 6 Постанови № 103 внесено зміни допостанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, зміст змін, які внесено в п. 4 Постанови №704 Постановою №103, полягає в зміні дати, станом на яку встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що використовується для обчислення окладів шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти, а також в скасуванні правила про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року не може бути меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозакономна 1 січня календарного року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 рокупо справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасувати п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2018 року № 103Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

В свою чергу позиція відповідача про те, що попередня (до внесення змін згідно Постанови №103) редакція Постанови №704 автоматично не відновлюється в зв`язку зі скасуванням Постанови №103, є необґрунтованою, оскільки фактично зводиться до того, що визнаний судовим рішенням протиправний правовий акт продовжить свій вплив на відповідні правовідносини, що не відповідає засадам верховенства права та правової визначеності.

Аналогічний спосіб правозастосування положень нормативно-правового акту, до якого були іншим нормативно-правовим актом були внесені зміни, визнані в майбутньому судовим рішенням нечинними, визнано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24 червня 2020 рокупо справі №160/8324/19.

Так, попри чинність в спірний період Постанови №103 Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідаютьКонституціїта законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 рокуу справі № 160/1088/19, від11 серпня 2023 рокуу справі №380/103/22).

Також суд зазначає, що з 01 січня 2020 року положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів Українивід 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленийзакономна 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року по справі №440/6017/21. Їх релевантність обставинам цієї справи підтверджена в ході розгляду справи №380/10103/22, в т.ч. Касаційним адміністративним судом.

Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті9 Закону №2011-ХІІ.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимогстатті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з цим, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 2 Постанови № 481 від 12 травня 2023 рокуПро скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться допостанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704внесена зміна до п. 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб(Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац 1 в такій редакції:

Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Отже, пунктом4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна1 січня календарного року, був застосовним до 19 травня 2023 року.

В свою чергу, з 20 травня 2023 рокузастосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн, встановлена пунктом 4 Постанови № 704.

При цьому, частиною4 статті9 Закону УкраїниПро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейпередбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суд вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивачуза період з початку проходження військової служби (з 16.05.2022) до 19 травня 2023 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.

Разом з тим, враховуючи, що пунктом4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, був застосовним лише до 19 травня 2023 року. Таким чином позовні вимоги в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 07.12.2024 не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити з початку проходження військової служби (з 16.05.2022 року) до 19.05.2023 року включно позивачуперерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року, та встановленого Законом України«Про Державний бюджет України на 2023 рік»станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 16.05.2022 року по 19.05.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо проведення перерахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024 роки, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, вищезазначені одноразові виплати були нараховані та виплачені позивачу на підставі наказу (по стройовій частині) № 353 від 07.12.2024, тобто у день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що з 20 травня 2023 року застосуванню підлягає розрахункова величина 1762,00 грн, встановлена пунктом4 Постанови № 704.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для проведення перерахунку цих виплат з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України«Про Державний бюджет України на 2023 рік»станом на 01 січня 2023 року, оскільки з 20 травня 2023 року підлягала до застосуванню розрахункова величина в 1762,00 грн., встановлена пунктом4 Постанови № 704, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.2,5,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дії протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 16.05.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премії) за період з 16.05.2022 по 19.05.2023 включно, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року та встановленого Законом України«Про Державний бюджет України на 2023 рік»станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04.03.2025.

Суддя А.В. Сіпака