Рішення № 125573990, 04.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 рокуСправа №160/33049/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі третя особа), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 047050003227 від 22.11.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 15.11.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу, що дає право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії на пільгових умовах періоди роботи з 01.08.2013 року по 14.02.2021 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15.11.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. 15 листопада 2024 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а саме з врахуванням періодів роботи з 01.08.2013 року по 14.02.2021 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі. Так, разом із заявою про перерахунок пенсії позивачем надавалися (крім трудової книжки) довідки, які уточнюють шкідливі умови праці, зайнятість яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наданих Комунальним підприємством «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради», з яких вбачається, що робочі місця позивача ОСОБА_1 атестовані за Списком №2. Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Записи позивача в трудовій книжці НОМЕР_1 періодів роботи, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах та уточнюючі довідки, які надані позивачем разом з заявою про перерахунок пенсії, підтверджують пільговий стаж позивача. Однак, Рішенням 047050003227 від 22.11.2024 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, а саме з врахуванням періодів роботи з 01.08.2013 року по 14.02.2021 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі, оскільки згідно наданих документів ОСОБА_1 працювала на посаді лаборанта бактеріологічного відділу лабораторії з 01.08.2013 року по 16.09.2018 року, молодшою медичною сестрою лікарських кабінетів поліклінічного відділу з 17.09.2018 року по 13.03.2024 року, з 14.03.2024 року по теперішній час працює на посаді молодшої медичної сестри. За розглядом наданих документів встановлено, що документи про атестацію робочих місць за дані періоди роботи відсутні, а надані довідки не відповідають чинному законодавству. Позивач вважає таку відмову відповідача у перерахунку пенсії протиправною та такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення, а тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 31.12.2024 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

02.01.2025 від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про залучення до участі у справі як другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залучення співвідповідача у справі. Залучено до участі у справі №160/33049/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

При цьому, відповідач станом на 04.03.2025 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, третя особа правом на надання пояснень не скористалась, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років.

15 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а саме з врахуванням періодів роботи з 01.08.2013 року по 14.02.2021 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі.

Рішенням 047050003227 від 22.11.2024 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, а саме з врахуванням періодів роботи з 01.08.2013 року по 14.02.2021 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі, оскільки згідно наданих документів ОСОБА_1 працювала на посаді лаборанта бактеріологічного відділу лабораторії з 01.08.2013 року по 16.09.2018 року, молодшою медичною сестрою лікарських кабінетів поліклінічного відділу з 17.09.2018 року по 13.03.2024 року, з 14.03.2024 року по теперішній час працює на посаді молодшої медичної сестри. За розглядом наданих документів встановлено, що документи про атестацію робочих місць за дані періоди роботи відсутні, а надані довідки не відповідають чинному законодавству.

Позивач вважає таку відмову відповідача у перерахунку пенсії протиправною та такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення, а тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Даним Порядком (пункт 20) передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17.

Пунктом 3, 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

За змістом приписів п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Відповідно до п. 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до п. 4, 8-10 Порядку № 442 строки проведення атестації робочих місць визначаються безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться атестація робочих місць не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 року у справі №21-307а14, а також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 року у справі № 732/2003/14 зробили висновки, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 вбачаються наступні записи за спірний період з 01.08.2013 року по 14.02.2021 року:

01.08.2013 року позивач прийнята на посаду лаборанта бактеріологічного відділу лабораторії тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника (запис № 8);

01.02.2016 року посада перейменована на лаборант з бакторіології бактеріологічного відділу лабораторії (запис № 9);

14.11.2016 року заклад перейменовано на Комунальний заклад «Кам`янський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради (запис №10);

17.09.2018 року переведена на посаду молодшої медичної сестри лікарських кабінетів поліклінічного відділення (запис № 11);

09.01.2018 року заклад перейменовано на Комунальне підприємство «Кам`янський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради (запис № 12);

01.08.2021 року Комунальне підприємство «Кам`янський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради реорганізовано шляхом приєднання до комунального підприєства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради (запис №13).

Згідно довідки № 2035/24 від 18.10.2024 ОСОБА_1 працювала повний робочий день у комунальному закладі «Дніпродзержинський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», комунальному закладі «Кам`янський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Кам`янський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради»:

-за період з 01 серпня 2013 року (наказ від 01.08.2013р. №122-к) по 16 вересня 2018 року працювала на посаді лаборанта бактеріологічного відділу лабораторії;

-за період з 17 вересня 2018 року (наказ від 17.09.2018р. №194-к) по 13 березня 2024 року працювала на посаді молодшої медичної сестри лікарських кабінетів поліклінічного відділення;

-за період з 14 березня 2024 року (наказ від 13.03.2024р. №84-ос) по теперішній час працює на посаді молодшої медичної сестри міжрайонного кабінету м. Кам`янське (фтизіопульмонологічного).

01.02.2016 р. - посада перейменовано на лаборант з бактеріології бактеріологічного відділу лабораторії( наказ від 01.02.2016р. №36).

01.09.2021 р.- назва посади та відділення змінена на «молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) диспансерно-поліклінічного відділення №5.

На позивача не може бути покладено відповідальність за несвоєчасно проведену роботодавцем атестацію робочого місяця, а тому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не зарахувало позивачу до пільгового стажу роботи період роботи з 01.08.2013 року по 14.02.2021 року.

Враховуючи, що згідно трудової книжки позивача підтверджена зайнятість позивача повний робочий день роботах в період з 01.08.2013 року по 14.02.2021 року, цей період має бути зарахований позивачу до пільгового стажу, який дає право на перерахунок пенсію за віком по Списку № 2.

Таким чином, рішення № 047050003227 від 22.11.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 15.11.2024 року є протиправним, а вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

За таких обставин, суд доходить висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.2013 року по 14.02.2021 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15.11.2024 року.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №2536-1531-5792-8723 від 13.12.2024 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.3ст. 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5статті 134 КАС Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2024 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Плетенко Кристиною Юріївною було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги.

Відповідно п. 1.1 предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту під час розгляду справи про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно п.3.1 Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар Адвокату в розмірі та у строк, погоджені між Сторонами. У разі необхідності, за попередньою домовленістю між Сторонами, Клієнт оплачує Адвокату виграти Адвоката, необхідні для виконання його обов`язків за цим Договором, понесені в інтересах Клієнта (обов`язкові платежі, витрати на відрядження, тощо).

11.12.2024 між Адвокатом та Позивачем було підписано додаткову угоду №1 до Договору, в якому сторонами було узгоджено вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг професійної правничої (правової) допомоги в сумі 6000,00 грн.

Згідно Акту виконаних робіт №1 від 11.12.2024 року Адвокатом було надано послуги професійної правничої (правової) допомоги в сумі 6000,00 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №14 від 13.12.2024 року позивачем було сплачено вартість наданих адвокатом послуг.

Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи.

У Практичній рекомендаціїВимоги щодо справедливої сатисфакції, яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Отже відповідно до наведених правових позицій, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості відшкодування понесених витрат на правничу допомогу є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями19,20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/33049/24 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Тому, враховуючи наведені норми КАС України та зважаючи на наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору, судом віднесено дану справу до категорії незначної складності.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребували значної витрати часу.

Таким чином представником відповідача не надано до суду належних та достатніх у розумінні статей 73,74 КАС України доказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги у заявленому розмірі, що повинно враховуватись під час визначення обґрунтованого розміру гонорару.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Вказана сума у розмірі 3000,00 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047050003227 від 22.11.2024 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 15.11.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.2013 року по 14.02.2021 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15.11.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець