Ухвала суду № 125573674, 04.03.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

04 березня 2025 р.Справа № 120/10352/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Маслоід О.С.,

за участю:

секретаря судового засідання: Свистун Н.Л.,

представника позивача: Васильченко Ю.В.,

представника відповідача: Мерженко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі

за позовом: Національного університету оборони України (пр-т Повітряних Сил, 28, м. Київ, 03049)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про: стягнення витрат, пов`язаних із утриманням в закладі вищої освіти,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного перебувала адміністративна справа за позовом заява Національного університету оборони України (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням в закладі вищої освіти.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позовну заяву задоволено та. стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного університету оборони України витрати, пов`язані з його утриманням закладі вищої освіти в розмірі 279 491 (двісті сімдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто одна) гривня 77 копійок.

19.02.2025 за вх.№10389/25 до суду від представника відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач не має можливості погасити вказану заборгованість, оскільки сума 279 491,77 грн є надмірно великою для нього. Зокрема, відповідно до відомостей, які розміщені на офіційному сайті ПФУ, станом на дату подання заяви, показником середньої заробітної плати є 18 020,86 грн. Отже, в середньому, щоб виплатити вказану заборгованість необхідно 15,5 місяців, під час яких 100% заробітку йтиме на погашення заборгованості, що, очевидно, є неможливим. Крім того, у зв?язку із військовою агресією важко знайти роботу, в тому числі із гідною оплатою праці, що додатково вказує на неможливість одномоментної сплати вказаної суми відповідачем. Представник відповідача зазначає, що відповідач не працює, оскільки знайти роботу важко, власного майна для погашення заборгованості не має, коштів для погашення заборгованості теж не має. Представник відповідача також зауважує, що з моменту залишення навчального закладу у відповідача відсутні доходи, що підтверджується випискою по рахунку, відповідно до якої, надходження на його картковий рахунок востаннє відбувались в липні 2024 року. Крім того, під час проходження військової служби відповідач перебував у полоні, а після повернення з полону потребував медичної допомоги, на що теж були витрачені кошти, що підтверджується довідкою №33/7-H-505д від 15.03.2023. Відтак, враховуючи викладене, існують обставини, які істотно ускладнюють виконання відповідачем судового рішення або роблять його неможливим. до заяви про відстрочення виконання рішення суду додано виписку з карткового рахунку та довідку №33/7-Н-505д від 15.03.2023.

Ухвалою суду від 20.02.2025 розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду призначено на 04.03.2025.

25.02.2025 за вх.№ 11547/25 позивачем подано заперечення щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду.

26.02.2025 за вх. №11908/25 та №12088/25 представниками сторін подано до суду клопотання про участь в судовому засіданні, призначеному на 04.03.2025 о 13:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 27.02.2025 вищевказані клопотання задоволено.

У судове засідання 04.03.2025 з`явились представники сторін та ними надано пояснення щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Вирішуючи по суті заяву про відстрочення виконання рішення суду від 30.12.2024, суд керується такими мотивами.

Ст. 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно із ч. 3-5 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.10.2019 по справі №810/4643/18 зазначив, що нормами КАС України не встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення в адміністративній справі. Це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2019 у справі №800/203/17, згідно яких підставою для застосування правил ст. 378 КАС України є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Отже, підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відтак, всі ці обставини мають бути доведеними та підтвердженими документально.

Таким чином, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

Надавши оцінку доводам представника відповідача щодо наявності підстав для відстрочення виконання рішення суду та долучених до заяви доказів щодо матеріального стану відповідача, суд зауважує, що виписка з банківського рахунку за певний період не є достатнім доказом відсутності доходів, оскільки відповідач міг отримувати кошти іншими способами, наприклад, у готівковій формі або на інші рахунки. Крім того, відповідачем не надано довідки з податкового або ж пенсійного органу про відсутність зареєстрованих доходів або сплати податків; не надано документів з центру зайнятості, які б підтверджували, що відповідач звертався за допомогою у працевлаштуванні та не зміг знайти роботу; не подано медичних висновків про стійку втрату працездатності, інвалідність або інші обмеження, які б об`єктивно унеможливлювали працевлаштування. Суд зазначає, що сам по собі факт складнощів на ринку праці не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення, якщо особа не довела, що вжила заходів для пошуку роботи та не змогла її знайти.

Крім того, суд вказує, що в даному випадку факт перебування відповідача в полоні не може автоматично слугувати підставою для відстрочення виконання рішення, адже відповідач був зарахований на навчання до позивача більше ніж через півроку після звільнення з полону (01.11.2023) та звільнення з військової служби 03.07.2024. Зарахування на навчання свідчить про те, що відповідач проходив огляд військово-лікарської комісії та така визнала його придатним до служби. Наведене також свідчить про здатність відповідача до соціальної адаптації після звільнення з полону.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд констатує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження всіх обставин, якими обґрунтувано заяву про відстрочення виконання судового рішення, відтак у суду відсутня можливість встановити наявність об`єктивних обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідно вказана заява є необгрунтованою.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для відстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст. 378 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі №120/10352/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяМаслоід Олена Степанівна