Рішення № 125570140, 24.02.2025, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/47/2025

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Бережанський районний суд Тернопільської області

"24" лютого 2025 р.

У складі:

Головуючого судді Німко Н.П.

При секретарі судового засідання Олексів О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом керівника Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області Цаплапа Ярослава Петровича, поданого в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до відповідача ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області Цаплап Ярослав Петрович, діючи в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області звернувся до суду із позовом до відповідача із вимогами: «Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 (паспорт громадянина російської федерації НОМЕР_1 , виданий 04.05.2006 Управлінням внутрішніх справ міста Інти Республіки Комі) право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6120485700:03:001:0118, площею 0,20 га, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Стягнути з ОСОБА_1 … судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви в сумі 3028 гривень, який перерахувати на р/р ІІА498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800».

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_1 , громадянин російської федерації, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2009, набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 0,20 га, кадастровий номер 6120485700:03:001:0118, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована в с. Підвисоке Бережанського району (на даний час - Нараївської територіальної громади Тернопільського району) Тернопільської області. На підставі вказаного договору за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на зазначену земельну ділянку (номер запису про право власності: 3834487 від 13.12.2013). Відповідно до інформації Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований з 19.04.2013 за адресою: АДРЕСА_1 . Паспортом громадянина України не документувався, із заявами щодо оформлення набуття громадянства України до УДМС у Тернопільській області не звертався. Громадянин російської федерації відповідач ОСОБА_1 18.04.2013 документований в УДМС у Тернопільській області посвідкою на постійне проживання НОМЕР_2 , строком дії - безстроково. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, набув право приватної власності на вищевказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення, однак упродовж встановленого законом строку її не відчужив та на теперішній час продовжує бути власником цієї земельної ділянки всупереч вимогам земельного законодавства.

Прокурор у судове засідання не з`явилася. Подала заяву, в якій просила судове засідання провести за її відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, щодо заочного розгляду справи не заперечила.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у судове засідання не з`явився, був повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи. Подав суду заяву, у якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив позов задовольнити, а справу слухати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, адресована йому судова повістка повернута до суду без вручення із відміткою про відсутність адресата, відзив на позов не подав, як і не подав жодних заяв по суті справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6120485700:03:001:0118, площею 0,2 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території у с.Підвисоке Бережанського (тепер Тернопільського) району Тернопільської області.

Право власності на таку земельну ділянку набув на підставі договору купівлі-продажу №7635 від 22.12.2009 року.

Вказані обставини підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №390159730 від 08.08.2024 року.

Як вбачається із довідки ІП «Облік іноземців та біженців» від 20.11.2023, ОСОБА_2 є громадянином російської федерації.

Положеннями ст.ст. 13, 14Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.1Земельного кодексуУкраїни земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст.19Земельного кодексуУкраїни землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Частиною ч. 2 ст.81Земельного кодексуУкраїни передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вимогами даної статті визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст.81Земельного кодексуУкраїни іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ст.145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2, 4 ст.145Земельного кодексуУкраїни у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Згідно ст.125Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Право власності на земельну ділянку відповідач набув з 13.12.2013 року після державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Однак, у подальшому й по даний час земельна ділянка ним самостійно не відчужена, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Пунктом 10 ч.1 ст.346Цивільного кодексуУкраїни визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Частиною 5 ст.41Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно пункту "е" ч.1 ст.140Земельного кодексуУкраїни однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Оскільки відповідач протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку її не відчужив, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст.348ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Статтею 153Земельного кодексуУкраїни передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 13.12.2013 року по даний час) не відчужив її, тому наявні підстави для конфіскації такої земельної ділянки у власність держави.

Згідно з ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 14, 41 Конституції України, ст.ст.346, 356 ЦК України, ст.ст.22, 80, 81 ЗК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: с.Підвисоке, Бережанський (тепер Тернопільський) район, Тернопільська область із кадастровим номером 6120485700:03:001:0118, площею 0,2 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Конфіскувати у власність держави Україна земельну ділянку з кадастровим номером 6120485700:03:001:0118, площею 0,2 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 241322861204, право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 грудня 2013 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію 9022326 від 13 грудня 2013 року), що належить на праві приватної власності в цілому громадянину російської федерації ОСОБА_1 .

Стягнути із відповідача ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, який перерахувати на р/р UA49820172034319002000004091 в ДКСУ в м.Київ, МФО 820172, код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи (крім відповідача), можуть оскаржити заочне рішення шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Бережанським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Бережанського районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення Бережанським районним судом Тернопільської області без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в тридцятиденний строк з дати постановлення Бережанським районним судом Тернопільської області ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, шляхом подачі безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду апеляційної скарги.

Учасники справи:

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільскій області, адреса місцезнаходження: вулиця Лисенка, 20а, м.Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ 39766192.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

У відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України, рішення суду складено у повному обсязі 04 березня 2025 року.

Суддя Бережанськогорайонного суду

Тернопільської області Н.П.Німко