Рішення № 125565711, 04.03.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1789/23

Провадження № 2/711/34/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання Кофанової А.О.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Новіка В.І., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача Черниченка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2023 адвокат Новік В.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив: стягнути з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 109 644,77 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 107 394,22 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.02.2023 о 09 год. 38 хв. в м. Черкаси автомобіль Renault Dokker, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , по вул. С. Амброса при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Ю. Іллєнка не надав перевагу в русі автомобілю Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.02.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра», ліміт страхового відшкодування за шкоду завдану майну - 160000,00 грн., франшиза - 2600,00 грн. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , як власник автомобіля Volkswagen Tiguan, Р.Н. НОМЕР_2 , зазнала матеріальних збитків. Відповідно до висновку експерта № 36 від 14.03.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_2 , складає 217938,99 грн., а вартість матеріального збитку заподіяного власнику 110544,77 грн. Крім того, позивачка понесла витрати на евакуатора в розмірі 1700,00 грн. 07.02.2023 ОСОБА_2 перерахував на картковий рахунок позивачки франшизу у розмірі 2600,00 грн. 16.03.2023 позивачка звернулася до ПрАТ «СК «Саламандра» із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просила здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 107944,77 грн. та витрат на евакуатора в розмірі 1700,00 грн. 17.03.2023 позивачка надіслала ОСОБА_2 пропозицію досудового врегулювання, в якій просила відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в розмірі 107394,22 грн. На момент звернення до суду із даним позовом ні ПрАТ «СК «Саламандра», ні ОСОБА_2 не відшкодували позивачці шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачці було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з пошкодженням автомобіля та неможливістю використовувати його за призначенням, порушенням нормальних життєвих зв`язків, а саме користування своєю власністю та отримання доходу, адже позивачка являється адвокатом та використовує автомобіль для роботи, крім того, у зв`язку з не виплатою відповідачами шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачка змушена витрачати особисті кошти на придбання нових деталей для відновлення автомобіля, і саме ці обставини викликають у позивачки пригніченість, що впливає негативно на стан її здоров`я та спричиняє дискомфорт у житті. Позивачка, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, свої моральні страждання оцінює в розмірі 50000,00 грн. та просить їх стягнути з ОСОБА_2 .

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2023 відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

20.04.2023 від представника відповідача ТОВ «СК «Саламандра» - адвоката Терзі О.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останні просив частково задовольнити позовні вимоги, а саме, стягнути з ТОВ «СК «Саламандра» страхове відшкодування в розмірі 93638,98 грн. Зазначив, що позивачка не надає документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, тому сума оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Відтак, з урахуванням положень статті 12, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування становить 93638,98 грн. (110544,77 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) 2600,00 грн. (франшиза) 16005,79 грн. (ПДВ) + 1700,00 грн. (витрати на евакуатора) = 93638,98 грн.).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.06.2023 прийнято часткову відмову ОСОБА_1 від позову та закрито провадження в частині позовних вимог до ПрАТ «СК «Саламандра» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

20.06.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Черниченка Є.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що належний позивачці автомобіль Volkswagen Tiguan доставлений на територію України з США, де двічі зазнавав пошкоджень внаслідок ДТП та був визнаний аварійним. Відновлювальний ремонт автомобіля проводився на території України. Здебільшого такий ремонт проводиться з використанням аналогових (неоригінальних) запасних частин автомобіля, тому що ремонт оригінальними запасними частинами економічно не вигідний. На огляд пошкодженого автомобіля Volkswagen Tiguan відповідач ОСОБА_2 не з`явився, оскільки 26.02.2022 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на службу до ЗСУ. Огляд пошкодженого автомобіля Volkswagen Tiguan відповідач вважає неповним, оскільки він проведений без з`ясування попереднього стану автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місці 05.02.2023 (оригінальності пошкоджених деталей). На підставі зазначеного огляду була проведена експертиза, яка не може вважатися об`єктивною через те, що в ній розрахована вартість оригінальних запасних частин, а в дійсності на автомобілі, враховуючи попередні дорожньо-транспортні пригоди, були встановлені аналогові замінники вартість 60-80% дешевше. Відповідно до висновку експерта № 36 від 14.03.2023 вартість оригінальних запасних частин складає 182 570,18 грн. Однак, якщо на автомобілі до дорожньо-транспортної пригоди були встановлені аналогові (неоригінальні) деталі, то для відновлення попереднього стану речі потрібно використовувати такі ж аналогові (неоригінальні) запасні частини, вартість яких складає - 42 165 грн. Отже, наданий позивачем висновок експерта № 36 від 14.03.2023 не може братися належним та допустимим доказом у даній справі. Враховуючи відсутність документів підтверджуючих проведення фактичного ремонту пошкодженого транспортного засобу, зокрема, акту виконаних робіт та квитанції про сплату наданих послуг, виданих спеціалізованою станцією технічного обслуговування, вимога про стягнення із відповідача грошового виразу коефіцієнту фізичного зносу складових частин транспортного засобу є не доведеною та не підлягає до задоволення в повному обсязі. Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., то вказана шкода ніяким чином не підтверджена, а пред`явлена сума є необґрунтовано завищеною.

10.07.2023 від представника позивачка адвоката Новіка В.І. надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 121700,02 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати.

В обгрунтування заяви зазначив, що 01.06.2023 ПрАТ «СК «Саламандра» перерахувала позивачці страхове відшкодування в розмірі 93638,98 грн. та 6361,02 грн. понесених судових витрат (936,38 грн. судового збору, 1000,00 грн. витрат за проведення експертизи та 4424,64 грн. витрат на правничу допомогу). 29.06.2023 позивачка сплатила ФОП ОСОБА_3 217939,00 грн. за ремонт автомобіля Volkswagen Tiguan. Отже, відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати позивачці різницю між виплаченою страховою сумою та реально понесеними витратами в розмірі 121700,02 грн. (217939,00 грн. (понесені витрати за ремонт автомобіля) - 93368,98 грн. (виплачена сума страхового відшкодування - 2600,00 грн. (франшиза) = 121700,02 грн.).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.08.2023, занесеною до протоколу судового засідання, заяву представника позивачка адвоката Новіка В.І. про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду.

30.08.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Черниченка Є.М. надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких останній зазначив, що відповідно до висновку № 36 від 14.03.2023 ПрАТ «СК «Саламандра» зобов`язано сплатити позивачці страхове відшкодування у розмірі 107944,77 грн. (110544,77 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу з ПДВ) - 2600,00 грн. (франшиза) = 107944,77 грн.). Враховуючи, що позивачка відмовилася від перерахування коштів СТО, що сплачує ПДВ, а обрала отримання коштів на власний рахунок, тобто фактично відмовилася від 16005,79 грн. (суми ПДВ), а тому не вправі вимагати їх відшкодування з відповідача ОСОБА_2 . Щодо відшкодування витрат на залучення експерта, то позивачка фактично погоджуючи суму страхового відшкодування відмовилася від отримання в законному порядку відшкодування витрат на залучення експерта, а тому не має права вимагати їх відшкодування з відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.09.2023 зупинено провадження у вищезазначеній справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.09.2024 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Новік В.І. підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Черниченко Є.М. в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, не заперечували щодо стягнення 35000,00 грн. матеріальної шкоди та 5000,00 грн. моральної шкоди. Щодо витрат на проведення експертизи, вважали, що вони підлягають відшкодуванню страховою компанією.

Заслухавши вступне слово сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею автомобіля Volkswagen Tiguan, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 .

05.02.2023 о 09 год. 38 хв. в м. Черкаси водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Сергія Амброса, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Юрія Іллєнка, не надав перевагу в русі автомобілю Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.02.2023 по справі № 711/938/23, яка набрала законної сили 03.03.2023, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 212994643 від 19.01.2023. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160000,00 грн., франшиза - 2600,00 грн.

07.02.2023 ОСОБА_2 перерахував на рахунок позивачки франшизу у розмірі 2600,00 грн.

14.03.2023 судовим експертом автотоварознавцем Березовським А.А., в присутності позивачки ОСОБА_1 , проведено огляд транспортного засобу Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 , яким встановлено, зокрема, сліди відновлювального ремонту (більше 3 деталей) передньої частини кузова. За результатами зазначеного огляду, експертом складено протокол огляду транспортного засобу, який підписано позивачкою ОСОБА_1 . Представник ПрАТ «СК «Саламандра» та ОСОБА_2 були повідомлені про час та місце огляду автомобіля, проте для участі в огляді не з`явились.

В подальшому, судовим експертом автотоварознавцем Березовським А.А. складено висновок № 36 від 14.03.2023, відповідно до якого величина відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження останнього під час дорожньо-транспортної пригод 05.02.2023 становить 217938,99 грн., а вартість матеріального збиту заподіяного власнику автомобіля 110544,77 грн.

16.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «Саламандра» із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просила здійснити відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 107944,77 грн. та витрат на евакуатора в розмірі 1700,00 грн.

01.06.2023 ПрАТ «СК «Саламандра» перерахувало на рахунок позивачки 100000,00 грн., в тому числі: 93 638,98 грн. - страхового відшкодування; 936,38 грн. - судового збору; 1 000,00 грн. - витрат на залучення експерта; 4 424,64 грн. - витрат на правничу допомогу.

29.06.2023 автомобіль Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 , був відремонтований ФОП ОСОБА_3 . Вартість відновлювального ремонту склала 217939,00 грн., в тому числі: 50273,00 грн. - вартість ремонтно-відновлювальних робіт; 167666,00 грн. - вартість запчастин та витратних матеріалів, що підтверджується актом виконаних робіт № 14 від 29.06.2023 та квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Таким чином, на даний час позивачці не відшкодована матеріальна шкода у розмірі 121 700,02 грн., що становить різницю між страховою виплатою та вартістю відновлювального ремонту автомобіля. Відповідач ОСОБА_2 заперечує факт завдання позивачці матеріальної шкоди у вказаному розмірі, вважає, що на автомобіль були встановлені не оригінальні запасні частини, які коштують на 60-80% дешевше оригінальних.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди).

Так, відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1 статті 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Як зазначалося вище, 01.06.2023 позивачка отримала від ПрАТ «СК «Саламандра» страхове відшкодування у розмірі 93 638,98 грн., тобто страховик виконав своє зобов`язання з виплати страхового відшкодування.

29.06.2023 ОСОБА_1 відремонтувала пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 . Вартість відновлювального ремонту склала 217939,00 грн., в тому числі 0,00 грн. ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт № 14 від 29.06.2023 та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 26.09.2023. Даний ремонт було виконано ФОП ОСОБА_3 , який відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.07.2016 займається технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з частиною 1 статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постановах від 23.10.2019 у справі № 337/1673/16-ц та від 20.06.2019 у справі № 362/5422/15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18 принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові № 645/3746/16 від 07.02.2019 Верховний Суд зазначив, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці. Доводи касаційної скарги про необхідність визначення розміру збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки за правилами ст.ст. 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна. В даному випадку судами вирішено спір не про стягнення повної вартості автомобіля, а щодо стягнення сплаченої позивачем реальної вартості виконаних робіт по відновлювальному ремонту, пошкодженого з вини відповідача, транспортного засобу.».

Таким чином, оскільки розмір майнової шкоди, завданої позивачці пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.02.2023 з вини відповідача, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як винної особи, на користь позивачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо неналежності та недопустимості висновку експерта № 36 від 14.03.2023 та недоведеності розміру матеріальної шкоди, з тих підстав, що при визначенні вартості відновлювального ремонту експертом не враховано технічний стан транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та не зафіксовано оригінальність пошкоджених деталей.

Так, з протоколу огляду транспортного засобу від 14.03.2023 вбачається, що експертом автотоварознавцем ОСОБА_4 проведено зовнішній огляд пошкодженого автомобіля під час якого встановлено його технічний стан, комплектацію та пошкодження, в тому числі сліди попередніх пошкоджень. Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про дату, час та місце огляду автомобіля, проте для участі в огляді не з`явився.

У висновку експерта № 36 від 14.03.2023 визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля, внаслідок пошкодження останнього під час дорожньо-транспортної пригоди 05.02.2023, а також розмір матеріального збитку, завданого позивачці з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Визначена у висновку експерта вартість відновлювального ремонту співпадає з фактично понесеними позивачкою витратами на ремонт автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 зроблено висновок про те, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, на переконання суду, висновок експерта № 36 від 14.03.2023, акт виконаних робіт № 14 від 29.06.2023 та квитанція до прибуткового касового ордеру від 29.06.2023 є належними, допустимими та достатніми доказами, які підтверджують розмір завданої шкоди позивачці, як власниці автомобіля Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 , та витрат, які були понесені для відновлювального ремонту, адже вказані документи містять опис пошкоджень автомобіля, вартість ремонтних робіт та перелік запасних частин, які підлягали заміні.

Доводи представника відповідача про те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені не оригінальні запчастин, а їх аналоги, є лише його примушенням, не підтвердженим жодним доказом.

Також, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що з вартості відновлювального ремонту підлягає вирахуванню ПДВ у розмірі 16005,79 грн., оскільки відновлювальний ремонт автомобіля проведено у особи, яка не є платником ПДВ, тому у страховика не виник обов`язок по відшкодуванню даного податку позивачці.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 121 700,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача адвоката Черниченка Є.М. про передачу відповідачу пошкоджених запчастин, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України викладених в пункту 9 постанови № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

До аналогічного висновку також прийшов Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16.

У судовому засіданні позивачка пояснила, що замінені під час ремонту автомобіля запчастини (деталі) їй не передавалися, їх місцезнаходження їй невідоме.

Вказана інформація також відсутня і в матеріалах справи, клопотання про її витребування учасники справи не заявляли.

Відтак, враховуючи, що місцезнаходження запчастин (деталей), які були замінені на нові під час відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 , не встановлене, заява представника відповідача про передачу таких запчастин (деталей) відповідачу не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як встановлено судом, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, був пошкоджений належний позивачці автомобіль, що безумовно негативно вплинуло на її моральний стан та призвело до душевних страждань.

Однак, визначений позивачкою розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд вважає необґрунтовано завищеним.

Так, беручи до уваги характер, тривалість та обсяг моральних страждань, яких зазнала позивачка внаслідок пошкодження належного їй автомобіля, істотність вимушених змін в її житті, спричинених неможливістю використовувати автомобіль за призначенням, а також необхідність витрачати час і докладати додаткові зусилля для відновлення порушеного права, керуючись принципами виваженості, розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 10 000,00 грн.

На переконання суду, такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди буде справедливою сатисфакцією за понесені позивачкою душевні страждання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Так, статтею 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (на загальну суму 131700,02 грн., що складає 76,70% від заявлених вимог), то з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 1330,05 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги від 15.03.2023, укладеного між адвокатом Новік В.І. та ОСОБА_1 , а також копію акту № 1 від 05.02.2025 прийому наданих послуг до договору про надання правової допомоги № б/н від 15.03.2023.

Із вищевказаних документів вбачається, що адвокат Новік В.І. надавав ОСОБА_1 правову допомогу під час розгляду Придніпровським районним судом м. Черкаси цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Саламандра», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. За надання правої допомоги ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити адвокату Новіку В.І. гонорар у розмірі 25 000,00 грн., а у разі досягнення адвокатом позитивного результату гонорар успіху у розмірі 10000,00 грн.

Надаючи оцінку наданим позивачкою доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та запереченням сторони відповідача щодо неспівмірності заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу із складністю справи, суд враховує позицію Великої Палати ВС висловлену у справі № 904/4507/18, де зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В даному випадку, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 35000,00 грн. не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом роботи, тому, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також часткового задоволення позовних вимог, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Щодо стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, то суд звертає увагу, що у відповідності до частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Згідно частини 3 статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Пунктом 34.2, 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Таким чином, оскільки визначення розміру шкоди є обов`язком страховика, однак після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду останній не направив свого представника для огляду пошкодженого автомобіля та визначення розміру збитків, у зв`язку з чим позивачка змушена була самостійно звертатися до експерта, то правові підстави для відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження за рахунок відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 2, 4, 5, 13, 76, 80-82, 89, 133, 141, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП 11.02.1976, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 121 700,02 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., судовий збір у розмірі 1330,05 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн., а всього 148030,07 грн.

В іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова