Постанова № 12555636, 24.11.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.11.2010 р.                                                             справа №18/176пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Запорощенка М.Д.

суддівДучал Н.М. , Калантай М.В.

за участю представників сторін: від позивача:Шаповалова Т.Ю., за довіреністю, від відповідача:Чубатов А.В., за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганськінтерресурс" м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від06.09.2010 року по справі№18/176пн (Корнієнко В.В.) за позовомМіського комунального підприємства "Луганськтранссервіс" м.Луганськ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганськінтерресурс"м.Луганськ простягнення 25520грн. В С Т А Н О В И В: В судовому засіданні 03.11.10р. було оголошено перерву до 24.11.10р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.09.2010р. у справі № 18/176пн позов задоволений частково.

Приписано стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс», м. Луганськ, вул. Совєтская, 62, ідентифікаційний код 32968459, на користь міського комунального підприємства «Луганськтранссервіс», м. Луганськ, кв. Южний 2-б, ідентифікаційний код 21848036, борг в сумі 13200 грн., витрати на державне мито в сумі 132 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 122,01 грн.; наказ видати.

В решті позову провадження у справі припинено.

Вищевказане рішення суду першої інстанції мотивується положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України , ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України та тим, що відповідач вартість наданих позивачу у жовтні та листопаді 2009 р. послуг не сплатив, його борг складає 13200 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач , Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс»м.Луганськ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, так як вважає, що при винесенні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права , а також не повністю були з’ясовані всі обставини справи .

При цьому посилається на те , що судом не було досліджено той факт , що договір, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог , був підписаний сторонами з протоколом розбіжностей , відповідно до якого оплата по даному договору здійснюється в повному обсязі , а саме в розмірі 110,00грн. за автобус, якщо від знаходився на маршруті протягом всього місяця, а в разі його відсутності, сума , що підлягає сплаті зменшується , пропорційно дням знаходження автобусу на маршруті. При цьому , вважає , що акти виконаних робіт за жовтень та листопад 2009р. підписані відповідачем помилково , оскільки при їх підписанні не були враховані вимоги , викладені у протоколі розбіжностей.

Позивач , Міське комунальне підприємство «Луганськтранссервіс»м.Луганськ, , у відзиві № 171 від 21.10.10р. на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні, проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним обґрунтованим.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

30.01.2009 між Міським комунальним підприємством «Луганськтранссервіс»м.Луганськ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс» м.Луганськ був укладений договір № 18 (а.с. 9) .

Предметом даного договору визначено надання Стороною 1 сприяння Стороні 2 у виконанні нею умов «Договору на перевезення пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування м.Луганська», затвердженого рішенням виконкому Луганської міської ради від 01.07.05р. № 192 з послідуючими змінами до нього.

За умовами даного Договору , Міське комунальне підприємство «Луганськтранссервіс»м.Луганськ зобов’язалося надавати Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс»м.Луганськ послуги з оперативного управління та регулювання руху автомобільного пасажирського транспорту ( п. 2.1 Договору), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс»м.Луганськ оплачувати ці послуги відповідно до умов договору (150 грн. з одного мікроавтобуса, 110 грн. з автобуса (п. 3.1. договору).

Відповідач зобов’язався оплачувати вартість наданих послуг до 20 числа поточного місяця ( передплата) з підписанням актів виконаних робіт за попередній місяц(п. 3.2. договору).

Вказаний договір був підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс»м.Луганськ з протоколом розбіжностей.

Позивач подав суду протокол розбіжностей від 30.01.2009 ( а.с. 92), який був надісланий йому відповідачем (завірена копія протоколу залучена до матеріалів справи).

Листом від 10.02.2009 № 18 позивач повідомив відповідача про те, що з даним протоколом він згоден у повному обсязі.

В період лютий –листопад 2009 р. на виконання умов договору від 30.01.2009 № 18 позивачем надавалися відповідачу передбачені договором послуги, що підтверджується актами про надання послуг, які підписані повноваженими представниками відповідача та скріплені його печаткою.

В період лютий –вересень 2009 р. відповідач оплачував позивачу надані послуги посилаючись (у платіжних документах) на виконання договору від 30.01.2009 № 18 (завірені копії виписок з банківського рахунку позивача залучені до матеріалів справи).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

За приписом ст.509 Цивільного кодексу України у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Підставою позову позивачем , визначено договір про надання послуг № 18 від 30.01.09р. За своїм змістом та правовою природою даний договір є договором про надання послуг та правовідносини щодо нього регулюються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 3.2 Договору документом , що підтверджує надані послуги за даним договором є підписаний обома Сторонами Акт виконаних робіт .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зобов’язання за договором виконані належним чином, що відображено в актах надання послуг № 111 від 30.10.2009 р., № 140 від 30.11.2009 р. , які підписані повноважними представниками сторін та затверджені Директорами підприємств без зауважень, підписи посвідчені печатками підприємств.

Ці акти судова колегія розглядає як первинні документи , в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», безпосередньо підтверджуючі фактичне належне виконання за договором про надання послуг № 18 від 30.01.09р.

При цьому, посилання скаржника на те , що означені акти з його боку були підписані помилково , не приймаються судовою колегією до уваги з оглядом на наступне.

Згідно з частиною першою та другою стаття 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Таким чином , підписання без зауважень означених вище Актів та подальше заперечення скаржника , розцінюються судовою колегією як одностороння відмова від виконання зобов’язань за договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина перша статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з викладеного, сума заборгованості відповідача перед позивачем є доведеною та обґрунтованою в сумі 13200,00 грн. за період жовтень-листопад 2009р. ( з урахуванням заяви позивача № 145 від 01.09.10р. а.с. 80) та підлягає стягненню.

Посилання скаржника на те , що судом першої інстанції не було досліджено та надано належної правової оцінки наданому відповідачем Протоколу розбіжностей з урахуванням якого ним було підписано спірний Договір , судова колегія вважає необґрунтованим та таким , що спростовується змістом оскарженого рішення та матеріалами справи.

Крім того , вважає необхідним зауважити на тому , що Протокол розбіжностей від 30.01.09р. ( а.с. 75) наданий до матеріалів справи відповідачем підписаний лише відповідачем та доказів того , що сторонами при підписанні спірного договору були прийняті умови саме цього протоколу ні суду першої , ні апеляційної інстанції надано не було.

При цьому , позивачем також до матеріалів справи було надано завірену належним чином копію Протоколу розбіжностей від 30.01.09р. до договору № 18 від 30.01.09р. з підписом директора Відповідача та з резолюцією директора Позивача «долучити до договору протокол розбіжностей»датовано - 30.01.09р. ( а.с. 92) та лист Міського комунального підприємства «Луганськтранссервіс»м.Луганськ № 18 від 10.02.09р.( а.с. 93) за підписом директора про погодження з протоколом розбіжностей в повному обсязі.

Заявою від 01.09.10р. позивач відмовився від позову в частині вимог про спонукання відповідача підписати акти виконаних робіт за грудень 2009р. та січень 2010р.

Відмова судом першої інстанції прийнята та провадження у справі в цій частині припинено.

Судова колегія також вважає рішення суду першої інстанції правомірним та таким , що відповідає нормам процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс»м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 06.09.2010р. у справі № 18/176пн –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 06.09.2010р. у справі № 18/176пн –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 24.11.10р.

Головуючий          М.Д. Запорощенко

Судді:          Н.М. Дучал

          М.В. Калантай