Рішення № 125551608, 03.03.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1344/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань Петришина Н.А.,

представника позивача Суязової Г.В.,

представника відповідача Петюшки Р.В.

представника третьої особи Бисаги Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Великодобронської сільської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Суязова Галина Василівна, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 20.10.2016 виконавчим комітетом Малодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом №17 розірвати та визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що 20.10.2016 ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_2 , про що 20.10.2016 виконавчим комітетом Малодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області складено відповідний актовий запис №17 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Під час шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначила, що на даний час шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично не існують. З відповідачем шлюбні відносини не підтримуються, спільне господарства не ведеться. Стверджує, що подружжя втратили почуття любові один до одного, що призвело до розпаду сім`ї. Проживають окремо, відносини не складались, постійно виникали розбіжності, сварки. Спільне проживання з відповідачем є неможливим, шлюб існує лише формально. Відповідач проживає окремо. Діти проживають із позивачем, їх утримання позивачем здійснюється самостійно. Рішення про розірвання шлюбу є остаточним. Продовження таких шлюбних відносин суперечить інтересам позивача.

Також звернула увагу, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають разом з позивачем. З моменту припинення спільного проживання, відповідач взагалі не цікавився дітьми, виїхала з будинку, участі у вихованні та утриманні дітей не бере. Між сторонами відсутня домовленість про місце проживання та утримання дітей.

Зазначила, що відповідач не проживає ні з позивачем, ні з дітьми, всім вихованням займається позивач та здійснює догляд за дітьми. Відповідач переїхала до своєї матері, контакту з позивачем більше не підтримує. Відповідно до висновку Великодобронської сільської ради від 26.10.2023 працівниками було складено акт обстеження умов проживання та встановлено, що малолітні діти проживають у належних умовах. Виходячи з інтересів дітей, орган опіки вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком.

Вказала, що питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини. Відповідач надати спільну згоду на визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком не бажає, звернутися до органу опіки та піклування із спільною заявою також відмовляється, що й стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.

13.03.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

03.06.2024 на адресу суду від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову в частині визначення місця проживання дітей з батьком відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначив, що висновок, складений органом опіки та піклування Великодоброньської сільської ради, заперечується відповідачкою, вважає, що в ньому викладені невірні і спотворені обставини на користь позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Однак, з серпня 2023 року, внаслідок систематичних насильницьких дій позивача щодо неї, які виразилися у вчиненні щодо неї домашнього насильства та дій спрямованих на її вигнання з місця проживання, вона змушена була переїхати до своєї матері в АДРЕСА_2 , де і проживає на даний час.

04.06.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача звернула увагу, що відповідач намагається ввести суд в оману повідомляючи суд про наявність фактів домашнього насильства щодо неї. Жодних доказів вчинення домашнього насильства відповідачем не подано. Більше того, з метою збору доказів було подано адвокатський запит до ГУНП в Закарпатській області для отримання інформації про складання протоколів чи вжиття інших заходів за заявою відповідача. У відповідь на запит ГУНП в Закарпатській області повідомило, що згідно даних журналу ЄО відповідачка тричі зверталась стосовно вчинення домашнього насильства позивачем, та 8 звернень було зареєстровано від її матері ОСОБА_6 у період з жовтня 2023 року по травень 2024 року. За результатами розгляду звернень жодного разу відносно позивача ОСОБА_1 протоколи про адміністративні правопорушення не складались, та перевіркою не встановлено підстав для внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зазначила, що у відзиві відповідач вказує, що з серпня 2023 року з позивачем не проживає, а всі звернення щодо вчинення домашнього насильства зареєстровані після серпня 2023 року. Мотиви таких звернень позивачу незрозумілі, оскільки жодних насильницьких дій ні щодо своєї дружини ОСОБА_2 , ні щодо інших осіб ним не здійснюються.

Акцентувала увагу суду на те, що діти продовжують проживати з батьком, діти відвідують навчальні заклади по місцю проживання батьки, відповідачем не надано жодних доказів суду, які б підтверджували, що зміна їхнього звичного середовища буде на користь інтересам дітей. З урахуванням конкретних обставин даної справи, проживання дітей з батьком забезпечує їх розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним. Зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.

16.07.2024 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Великодобронської сільської ради, орган опіки та піклування Берегівської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Ухвалою суду від 19.07.2024 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Великодобронської сільської ради, орган опіки та піклування Берегівської міської ради про визначення місця проживання повернуто заявниці.

28.01.2025 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача, в якому він зазначив, що відповідачка щодо розірвання шлюбу не заперечує, вважає що позивач з нею не підтримує сімейних відносин, шлюб розпався остаточно і не може бути поновлений.

В частині позовних вимог про визначення місця проживання дітей просив провадження закрити з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В обґрунтування закриття провадження в частині позовної вимоги про визначення місця проживання дітей з батьком зазначив, що на час звернення до суду з позовом і по теперішній день діти проживали і проживають разом з позивачем, батьком дітей. Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Зазначає, що на час звернення з позовом про визначення місця проживання дітей, у позивача не було жодних підстав звертатися з такою вимогою до суду, оскільки діти проживали разом з ним і його право на участь у вихованні дітей ніким і нічим не було порушено, їх місце проживання також не оспорювалося.. На даний час також відсутній спір між батьками про визначення (зміну) місця проживання неповнолітніх дітей, так як відповідачкою у даній справі порушено питання перед органом опіки та піклування Берегівської міської ради (за місцем її теперішнього проживання) про встановлення графіку відвідування та побачення з дітьми по місцю їх проживання і її участі у вихованні дітей.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити з підстав, наведених у ньому. Звернула увагу, що шлюб між подружжям дійсно фактично припинив своє існування, діти постійно проживають з батьком, який займається їх утриманням і вихованням, забезпечуючи їм нормальний фізичний і психологічний розвиток, мати періодично з`являється, спілкується з дітьми, намірів забрати не було, діти відвідують садочок та школу, зареєстровані за місцем проживання відповідача. Наголосила, що позивачем надано суду всі необхідні докази, які підтверджують, що залишення проживання дітей з батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини, також підтверджується належне виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дітей.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував щодо задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу, щодо вимоги про визначення місця проживання дітей зазначив, що наразі спору щодо місця проживання дітей немає, мати не намагається їх відібрати від батька, навпаки вона приїжджає по їх місцю проживання для зустрічей і відвідин, розуміє, що наразі потрібно виходити з найкращих інтересів дітей і знаходження їх у знайомому та безпечному середовищі. Також зазначив, що в подальшому можливо буде врегульовуватись питання про способи участі матері у вихованні своїх дітей за посередництва органу опіки та піклування.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - представник органу опіки та піклування Великодобронської сільської ради, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, зазначила, що органом опіки та піклування виконавчого комітету Великодобронської сільської ради надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком ОСОБА_1 . Вказала, що дітям психологічно важко спілкуватись з матір`ю. Малолітні проживають разом з батьком у АДРЕСА_1 . Дітьми відповідачка не займалася, батько сам виховує дітей з їх народження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.10.2016 уклали шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Малодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис № 17. Прізвище чоловіка після шлюбу - ОСОБА_1 , прізвище дружини після шлюбу - ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

За період шлюбу у сторін народилися діти:

- донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ;

-син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що сімейне життя позивача та відповідачки відсутнє. Упродовж тривалого часу не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства, шлюбні відносини фактично припинені.

Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до положень ст. ст. 24, 56 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Враховуючи наведене та з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, суд вважає, що сім`я розпалась остаточно і поновити шлюбні відносини між позивачем та відповідачем неможливо. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, а відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання шлюбу між сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо вирішення питання про залишення проживати дітей разом із батьком, суд зазначає наступне.

Згідно з довідкою від 10.09.2023 №359, виданою Великодобронською сільською радою, до складу сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , входять наступні особи:

1. Дружина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (на даний час не проживає);

2. Син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

3. Донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Висновком про визначення місця проживання дитини виконавчого комітету Великодобронської сільської ради встановлені, зокрема, наступні обставини:

«Зі слів ОСОБА_1 в серпні місяці гр. ОСОБА_2 зібрала свої речі та переїхала жити до своєї матері ОСОБА_6 в с. Балажер Берегівського району, залишивши своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При від`їзді заявила, що буде навідувати дітей по можливості.

18.09.2023 комісією за участі заступника сільського голови з соціальних питань, в.о. начальника ССД Великодобронської сільської ради та старости с. Мала Добронь був складений акт обстеження умов проживання, яким підтверджено, що діти проживають у належних умовах. Для виховання, розвитку та проживання малолітніх дітей створені всі необхідні умови».

На заключення висновком визначено, що виходячи з інтересів дітей, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком ОСОБА_1 .

В матеріалах справи містяться копії:

- довідки від 02.04.2024 №40, виданої дирекцією Малодобронської сільської ради в тому, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учениця 1-го класу з 01.09.2023 постійно прибуває на уроки вчасно, одягнена завжди відповідно, охайна. Батько постійно слідкує за дитиною, цікавиться про її досягнення від класного керівника;

- довідки від 02.04.2024 №10/01-27, виданої Малодобронським ЗДО Великодобронської сільської ради в тому, що про виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , піклується батько, мати ОСОБА_2 не виконує свої обов`язки, не бере участь у житті дитини, не спілкується з вихователями. Дитина залишилась з батьком;

- акту обстеження умов проживання від 02.04.2024, складеного працівниками Великодобронської сільської ради на підстав виклику з «гарячої урядової лінії» з метою з`ясування обставин по суті заяви, в якому зазначено, що 02.04.2024 проведено обстеження умов проживання будинку за адресою АДРЕСА_1 . Актом встановлено, що умови проживання хороші, в будинку наявна побутова техніка, меблі, дитячі кімнати облаштовані для навчання та дозвілля. На момент візиту комісії з`ясувалось, що мати дітей близько 7 місяців не приходила до дітей, не цікавилась їх життям та розвитком, залишила дітей на батька дітей. На момент спілкування з батьком з`ясувалось, що дружина психічно хвора та приймає ліки постійно. Також зазначено, що батько дітей старається всім для дітей, відвозить до школи та садочок, до лікаря за необхідності;

- акти проведення оцінки рівня безпеки дитини щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- податкової декларації за 2023 рік, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, середньомісячний дохід позивача складає 20 000,00 грн.;

- акту обстеження матеріально-побутових умов громадянки ОСОБА_2 від 01.05.2024, яким встановлено, що ОСОБА_2 фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , відомча приналежність будинку - приватна власність, 125,7 кв.м, не працює, доходів не має, перевіркою встановлено, що соціально побутові умови задовільні.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 3 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом щодо визначення місця проживання дітей, які і так на момент подачі позову фактично проживали і наразі продовжують проживати з батьком, при цьому матір не заперечує щодо місця проживання дітей разом з батьком та не наполягає на зміні місця проживання дітей. Даний факт був встановлений письмовими доказами та поясненнями учасників справи. У справі також відсутні докази того, що батько дітей забороняє матері бачитися з дітьми.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що спір має бути «реальним» та «серйозним»; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; і, насамкінець, результат провадження повинен мати «безпосереднє вирішальне значення» для відповідного права, при цьому самих лише опосередкованих зв`язків або непрямих наслідків для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції недостатньо (рішення у справі «Бака проти Угорщини» (Baka v. Hungary), пункт 100, та рішення у справі «Денісов проти України»[ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 44, від 25 вересня 2018 року).

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування обставин, викладених у позові, зокрема, доказів вчинення позивачу перешкод з боку відповідача щодо проживання з ним їх спільних дітей, відповідачка не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, що свідчить про відсутність реального спору між сторонами і недоведеність порушення прав позивача.

Саме по собі звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та заперечення матері дитини по факту вже заявлених до неї вимог в судовому порядку, наведеного висновку суду не спростовують.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Подібний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №127/16211/23.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дітей заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що позовна вимога щодо визначення місця проживання дітей є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн. за вимогу про розірвання шлюбу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Великодобронської сільської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 20 жовтня 2016 року виконавчим комітетом Малодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом №17- розірвати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі - 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області 04.11.2003 місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 ;

Представник позивача: адвокат Суязова Галина Василівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/1015 від 05.12.2019, виданого Радою адвокатів Закарпатської області на підставі рішення №105 від 19.05.2015 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АО №1113408 від 19.01.2024;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України з безконтактним носієм № НОМЕР_6 , орган видачі 2112, дата видачі 23.12.2016, місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_7 ;

Представник відповідача: адвокат Петюшка Роман Васильович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/367 від 05.12.2019, виданого Закарпатською обласною КДКА від 11.11.2002 та доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 03.04.2024 №017/03.5/3059.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Великодобронської сільської ради, місцезнаходження: 89463, Закарпатська область, с. Велика Добронь, вул. Чонгор, буд.2, код ЄДРПОУ 04349857..

Суддя І.О. Шепетко