Ухвала суду № 125551596, 28.02.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3058/25

1-кс/308/1168/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Ужгород, Закарпатська область, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, військовослужбовця, призваного за мобілізацією стрільця-помічника гранатометника 3 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №62024140120000038, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2024,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчийСВ УжгородськогоРУП ГУНПв Закарпатськійобласті капітанполіції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №62024140120000038, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2024.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024140120000038 від 17.01.2024 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

У ході досудового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжується та діє по теперішній час.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ №69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.

Згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 19.08.2023 ОСОБА_7 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника піхотного відділення піхотного взводу піхотної роти військової частини НОМЕР_1 .

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з моменту зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 він набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу.

У відповідності до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ОСОБА_7 під час проходження військової служби, зобов`язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги; віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язаний завжди пам`ятати, що за його поведінкою, як військовослужбовця судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України, в цілому.

Натомість, солдат ОСОБА_7 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.

Солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем призваним на військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, через особисту недисциплінованість, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, 25 вересня 2023 року о 08 годині 00 хвилин не з`явився вчасно на службу, без поважних причин, із наданої йому відпустки за сімейними обставинами у розташування військової частини НОМЕР_1 (наметове містечко « ІНФОРМАЦІЯ_2 » АДРЕСА_2 ) та був незаконно відсутній на військовій службі по 26.02.2025, тобто по дату затримання працівниками поліції, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, перебуваючи у вказаний період за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.

26.02.2025 о 12 год. 35 хв. ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

26.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: копіями матеріалів службового розслідування, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , іншими матеріалами.

Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину, ОСОБА_4 , як підозрюваному у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення від досудового слідства, вчинення іншого тяжкого злочину, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, а саме:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, який інкримінується ОСОБА_4 , є тяжким злочином, і передбачає можливість призначення покарання на строк від п`яти до десяти років позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Про намір ухилення від явки до органу досудового розслідування може свідчити той факт, що 14.12.2024 працівниками поліції було встановлено місце перебування ОСОБА_4 , в ході чого від нього відібрано письмове зобов`язання повернутися на військову службу, однак ОСОБА_4 не виконав взяте на себе зобов`язання та не повернувся до проходження військової служби, а натомість далі переховувався від правоохоронних органів до моменту його фактичного затримання 26.02.2025. Крім того, ОСОБА_4 є мешканцем Закарпатської області, яка межує з кордоном іншої країни, він має змогу в будь-який час виїхати за кордон та покину країну, в тому числі, незаконно. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 , який не має постійного місця роботи і тому не має постійного заробітку, з огляду на його нехтування положеннями чинного законодавства, а саме порушенням вимог ст. 65, 68 Конституції України, ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 28, 29, 30, 31, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв`язку з чим перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності, перебуваючи на волі він матиме можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Як встановлено в ході досудового розслідування ОСОБА_7 19.09.2023 під час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 звернувся до командування частини з рапортом про надання йому звільнення на період з 19 по 24 вересня 2023 року у зв`язку з сімейними обставинами. Рапорт ОСОБА_7 був задоволений командуванням частини та він вибув з місця проходження служби наметового містечка «Ложний» н.п. Дубровиця, Львівська область, до м. Ужгород. Прибувши до м. Ужгород ОСОБА_7 з метою ухилення від військової служби 22.09.2023 звернувся до відділу реєстрації актів цивільного стану в місті Ужгород з метою реєстрації шлюбу з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зареєструвавши шлюб він змінив своє прізвище з ОСОБА_12 на ОСОБА_13 та вже 25.09.2023 отримав новий паспорт громадянина України зі зміненими анкетними даними. Зміна прізвища та реєстрація шлюбу ОСОБА_4 дала змогу отримати в Департаменті соціальної політики Ужгородської міської ради посвідчення члена багатодітної сім`ї, що у відповідності до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, зміна анкетних даних та оформлення документів про статус багатодітної сім`ї дала змогу ОСОБА_4 безпроблемно пересуватися територією України, проходити перевірку документів та як наслідок ухилятися від проходження військової служби. Дана обставина свідчить про винахідливість ОСОБА_4 у методах та формах маніпуляцій з документами та особистою інформацією, що, своєю чергою, не виключає можливості застосування ним подібних методів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

На думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, сторона обвинувачення вважає, що особисте зобов`язання, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із триманням під вартою, і не забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства.

На підставі наведеного, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.

Захисник у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з підстав, наведених у письмових запереченнях на клопотання. Зауважує, що подане клопотання є необґрунтованим, до матеріалів клопотання не долучено акту цивільного стану, що підтверджує зміну прізвища підозрюваним. Наголошує, що Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено граничний термін 01.03.2025, до якого військовослужбовець має право повернутися до військової служби і не бути притягнутим до кримінальної відповідальності. ОСОБА_4 був затриманий 26.02.2025, чим позбавлений можливості добровільно виконати вимоги вказаного Закону і не підлягати кримінальній відповідальності. Станом на момент розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу існують законодавчі вимоги, які унеможливлюють притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, а відтак, відсутня обґрунтована підозра, що унеможливлює застосування будь-якого запобіжного заходу. Звертає увагу, що ОСОБА_4 є батьком трьох неповнолітніх дітей, що в силу ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є безумовною підставою для звільнення його з військової служби, обрання йому запобіжного заходу у виді гримання під вартою унеможливить його законне звільнення з військової служби. Просить відмовити у задоволенні поданого клопотання.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, пояснивши, що дійсно проходив військову службу у військовій частині, до якої не повернувся з відпустки, а після реєстрації шлюбу він змінив прізвище з ОСОБА_12 на ОСОБА_13 .

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024140120000038, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

26.02.2025 об 11 год. 30 хв. у рамках даного кримінального провадження затримано ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку ст. 615 КПК України, про що складено відповідний протокол.

26.02.2025 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є: нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.

Матеріалами клопотання встановлено, що згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 22.09.2023 між ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 22.09.2023 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстровано шлюб, про що цього ж дня складено відповідний актовий запис №924. Після державної реєстрації шлюбу чоловіку присвоєно прізвище ОСОБА_13 .

25.09.2023 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано паспорт громадянина України № НОМЕР_4 .

Факт зміни прізвища з ОСОБА_12 на ОСОБА_13 на заперечується самим підозрюваним.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2023; актом службового розслідування від 08.10.2023 та долученими до нього матеріалами; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 від 20.03.2024.

Беручи до уваги вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на даній стадії досудового розслідування.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04), рішення від 21.04.2011) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, який одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, є військовослужбовцем, майновий стан підозрюваного, а також відсутність у нього судимостей.

Враховуючи наведене та вивчені матеріали клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеним під час розгляду клопотання наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, ризик, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формі, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає наявним у зв`язку із встановленням обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Доводи сторони обвинувачення про існування інших ризиків, зазначених у клопотанні, належним чином не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку із чим ці ризики не враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу ОСОБА_7 .

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 «Летельє проти Франції», скарга №12369/86).

За приписами ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, існуючий в даному провадженні ризик, оцінений в сукупності із даними про особу підозрюваного, слідчий суддя, з урахуванням приписів ч. 8 ст. 176 КПК України, приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Таким чином, аналіз вищевикладених вимог кримінального процесуального закону дає підстави дійти висновку, що застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави під час обрання тримання під вартою є обов`язком, а не правом слідчого судді, від якого він має право відступити лише в певних визначених законом випадках.

При цьому із законодавчого положення, визначеного ч. 4 ст. 183 КПК України, слідує, що не визначення розміру застави щодо категорій злочинів, передбачених даною нормою це право, а не імперативний обов`язок слідчого судді, суду.

На виконання вимог абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні,вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного, та встановлений ризик, передбачений ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що підозрюваному слід визначити заставу двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (3028 грн.), відповідно становить 60560 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючим у даному кримінальному провадженні ризиком.

Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного не вбачається.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає м. Ужгород, Закарпатська область, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_7 обчислювати з 26 лютого 2025 року 11 год. 30 хв., тобто з моменту його фактичного затримання.

Строк дії ухвали закінчується 25 квітня 2025 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 обов`язків, передбачених КПК України, 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_7 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_7 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає м. Ужгород, Закарпатська область, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного, у разі внесення застави визначити до 25 квітня 2025 року, включно, у межах строку досудового розслідування.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1