Ухвала суду № 125551562, 26.02.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13565/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородськогоміськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,присекретарі судовогозасідання ОСОБА_2 ,заучастюпрокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 ,захисника ОСОБА_5 ,перекладача ОСОБА_6 розглянувшиувідкритому судовомузасіданніклопотання старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області майор юстиції ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22023070000000105 від 04.08.2023 року, про застосування запобіжногозаходу увигляді тримання під вартою,відносно:

громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого на території України на підставі посвідки про постійне проживання серії НОМЕР_1 від 21.06.2013, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: кв. АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого, одруженого, раніше не судимого,

підозрюваного увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.1 ст.201-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області майор юстиції ОСОБА_7 ,за погодженнямз прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22023070000000105 від 04.08.2023 року заознаками кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.1 ст.201-1 ККУкраїни звернувся дослідчого суддіз клопотанням про застосування запобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно підозрюваного громадянина Туреччини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подане клопотання мотивує тим, що слідчими слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023070000000105, відомості про яке внесені до ЄРДР 04.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ч. 4 ст. 358 ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 201-1 КК України.

Як вбачається із матеріалів досудового розслідування, 16.09.2023 на митний пост «Дякове» Закарпатської митниці в напрямку «виїзд з України» прибув вантажний автомобіль р.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом р.н.з НОМЕР_3 у якому через митний кордон України переміщувався вантаж «пиломатеріали хвойних порід (сосна)», загальним обсягом 36, 886 м. куб., розміром 40-91х90-91х3000 мм.

У відповідності до поданих водієм ОСОБА_9 на митний контроль товарно-супровідних документів, відправником вантажу значиться ФОП « ОСОБА_10 », а отримувачем турецьке підприємство «TULPAR ORMAN URUNLERI INS. TEKSTIL GIDA, AMBALAJ, ITH., IHR., SAN. VATIC. LTD. STI».

Однак, в ході проведення перевірочних заходів та поглибленого митного огляду вищевказаного вантажу було встановлено, що поданий на митний контроль сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ОД № 435165 від 28.07.2023, який у відповідності до вимог чинного законодавства є єдиною підставою для переміщення лісоматеріалів через митний кордон України, містить неправдиві відомості щодо переміщуваної партії лісоматеріалів, а саме: найменування породи та партії лісопродукції, тобто отриманий ФОП « ОСОБА_10 » незаконним шляхом на підставі підроблених документів, а фактично через митний кордон переміщується інша партія лісоматеріалів без відповідних дозвільних документів, в тому числі сертифікату про їх походження.

Таким чином, зазначені лісоматеріали (пиломатеріали) є забороненими до переміщення через митний кордон України, оскільки відсутній законно отриманий документ, який надає право на їх переміщення через митний кордон України, а саме, сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, для експортних операцій саме на вищевказану партію лісоматеріалів у зв`язку з чим вказані обставини свідчать про наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 201-1 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що відправником вантажу являється громадянин Туреччини ОСОБА_11 , який від імені ФОП ОСОБА_10 , без відома останнього, 28.07.2023 здійснював подачу заяви до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з метою отримання сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для експортних операцій серії ОД №435165 від 28.07.2023 на підставі якого і здійснював експорт пиломатеріалів через митний кордон України на територію Туреччини.

За результатами проведення експертизи пиломатеріалів № 13-661 від 13.12.2023 встановлено, що партія пиломатеріалів хвойних обрізних породи ялина, геометричними розмірами: 40-91х90-91х-3000 мм загальним обсягом 36,886 м. куб., які виявлені 16.09.2023 року в ході митного контролю на митному посту «Дяково» Закарпатської митниці не можуть бути виготовлені із сировини (лісоматеріалів) вказаних у сертифікаті про походження лісоматеріалів, та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ОД № 435165 виданого 28.07.2023, оскільки у рядку 2 сертифікату вказані лісоматеріали породи сосна.

З метою перевірки висунутих в рамках даного кримінального провадження версій, а також підтвердження або спростування можливої причетності до вчинення кримінальних правопорушень громадянина Туреччини ОСОБА_4 , проведені санкціоновані обшуки за місцем проживання останнього.

Так, за результатами проведеного обшуку за місцем проживання останнього, а також здійснення сукупного аналізу вилучених предметів, документів та матеріальних носіїв, підтверджено причетність громадянина Туреччини ОСОБА_4 до обставин, які досліджуються в рамках даного кримінального провадження.

Слідчий зазначає, що з метою забезпечення проведення 14.06.2024 слідчих та процесуальних дій за участі ОСОБА_4 , 12.06.2024, здійснено виклик останнього до органу досудового розслідування, шляхом надсилання сканкопії повістки на месенджер «Viber» однак, зазначений документ був переглянутий останнім, але ОСОБА_11 без поважних причин в призначений час та дату до органу досудового розслідування не з`явився та не повідомив про причини неявки.

Надалі, з метою повторного забезпечення участі у слідчих та процесуальних діях ОСОБА_4 , останньому, 15.06.2024 року також на вищевказаний месенджер «Viber», були надіслані сканкопії повісток про виклик на 19, 20, 21.06.2024 та поштовим зв`язком були надіслані ОСОБА_4 на відомі органу досудового розслідування адреси проживання останнього.

Однак, останній умисно проігнорував вищевказані виклики слідчого та на жодний з них не з`явився та не повідомив про причини неможливості явки, що можу свідчити про умисне намагання останнього ухилитися від органу досудового розслідування та намагання перешкодити встановленню об`єктивної істини.

Відповідно на підставі отриманих доказів та сукупного аналізу матеріалів досудового розслідування, 21.06.2024 складено повідомлення про підозру громадянину Туреччини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ч. 4 ст. 358 ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 201-1 КК України.

Однак, ОСОБА_11 для його вручення не з`явився та проігнорував виклик слідчого не повідомивши про поважні причини неможливості явки у зв`язку з чим, повідомлення про підозру та повістку про виклик на 26.06.2024, останньому надіслано через месенджер «Viber» та поштовим зв`язком для проведення за його участі слідчих та процесуальних дій.

Таким чином, громадянин Туреччини ОСОБА_11 , обґрунтовано підозрюється у підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, громадянином-підприємцем і який надає права, з метою особистого використання, здійснив використання завідомо підроблених документів, та закінчений замах на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201-1 КК України.

15.07.2024 на підставі того, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 невідоме, постановою слідчого останній оголошений в розшук, проведення якого доручено оперативному підрозділу УСБУ в Закарпатській області.

У відповідності до ряду повідомлень оперативного підрозділу, ОСОБА_11 , будучи обізнаним про факт наявності кримінального провадження стосовно нього, вживає всіх вичерпних заходів з метою уникнення від кримінальної відповідальності, в зв`язку з чим переховується від органу досудового розслідування.

Слідчий зазначає, що 22.10.2024 Закарпатським апеляційним судом надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо останнього.

25.02.2025 року у 17 год. 23 хв. на підставі ухвали Закарпатського апеляційного суду здійснено фізичне затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про що складено відповідний протокол.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , запобігання можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий зазначає,що у ходідосудового слідствавстановлено наявністьризиків,передбачених ч.1ст.177КПК України,які даютьдостатні підставивважати,що підозрюваний ОСОБА_11 ,може переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята суду,незаконно впливатина свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Крім цього, ОСОБА_11 , являється громадянином Туреччини, що дає йому змогу виїхати за межі України з метою ухилення від досудового розслідування.

Вищевказані обставини, а також той факт, що Одеська область межує із Румунією та Молдовою то вказаний факт дає підстави вважати, що ОСОБА_11 усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення злочину, що йому інкримінується, переховується від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.

Разом з цим, ОСОБА_11 вже перебував в розшуку у вказаному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику переховування від органу досудового розслідування.

Так, ОСОБА_11 зможе, використовуючи свої зв`язки, координувати дії з особами, які мають можливістьвпливати навикривлення значимихданих длякримінального провадженняшляхом підкупу,погроз,тиску научасників/сторінкримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.

Крім того, ОСОБА_11 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Слідчий зазначає,що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходуу виглядітримання підвартою єнаявність обґрунтованоїпідозри увчиненні кримінальнихправопорушень танаявність ризиків,які даютьпідстави вважати,що підозрюванийматиме можливість:переховуватися відслідства тасуду,незаконно впливатина свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Слідчий зазначає,що приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_11 , з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладенихна ньогообов`язків,а такожзапобігання ризикам: переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята суду,незаконно впливатина свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також з метою запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень та враховуючи те, що підстав для застосування до ОСОБА_11 а більш м`якого запобіжного заходу у слідства не має та менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, слідчий проситьзастосувати запобіжний захід увигляді триманняпід вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_11 а строком на 60 (шістдесят) днів із можливістю внесення застави.

Позиція сторони обвинувачення в суді

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.

Позиція сторони захисту в суді

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,протиобрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 заперечив. Вказав на необгрунтованість підозри та на відсутність будь - яких ризиків передбачених статтею 177КПКУкраїни. Просив врахувати наявність на утриманні неповнолітніх дітей.

Підозрюваний ОСОБА_11 у судовомузасіданні підтримав доводи захисника.

Заслухавши думкупрокурора продоцільність обраннязапобіжного заходуу видітримання підвартою,пояснення захисника, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Клопотання слідчогомотивованетим,щоперебуваючинаволі ОСОБА_11 може: переховуватися відорганів досудовогорозслідування тасуду,незаконно впливатина свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177КПКУкраїнипередбачено,щометоюзастосування запобіжногозаходує забезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихнанього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1)переховуватисявідорганівдосудового розслідування та/абосуду; 2)знищити, сховатиабоспотворитибудь-якуізречейчидокументів,якімаютьістотне значеннядля встановлення обставинкримінальногоправопорушення;3)незаконновпливати на потерпілого,свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого,експерта,спеціалістауцьому ж кримінальномупровадженні; 4) перешкоджати кримінальномупровадженню іншим чином;5)вчинити іншекримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосуваннязапобіжногозаходуєнаявністьобґрунтованоїпідозриувчиненні особою кримінального правопорушення,а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст.178КПК Українипри вирішенніпитання прообрання запобіжногозаходу,крім наявностіризиків,зазначених устатті 177цього Кодексу,слідчий суддя,суд напідставі наданих сторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язанийоцінити всукупності всіобставини,у тому числі:1)вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінального правопорушення;2)тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного, обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється, обвинувачується;3)вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого;4)міцність соціальнихзв`язків підозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців;5)наявність упідозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; 6)репутацію підозрюваного,обвинуваченого;7)майновий станпідозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого;9)дотримання підозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися до нього раніше;10)наявність повідомленняособі пропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення;11)розмір майнової шкоди,у завданніякої підозрюється,обвинувачується особа,або розмірдоходу,в отриманніякого внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення підозрюється, обвинувачується особа,а також вагомість наявнихдоказів,якими обґрунтовуютьсявідповідні обставини;12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 а слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Щодо обґрунтованості повідомленої підозри

Так,при розглядіклопотання прообрання запобіжногозаходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Також,слідчий суддявраховує тяжкістьпокарання,що загрожуєостанньому уразі визнанняйого винуватиму вчиненнікримінальнихправопорушень, зокрема за вчиненнякримінальногоправопорушення передбаченого ч. 1 ст. 201-1 ККУкраїнипередбачено покаранняувигляді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Не вирішуючипитанняпродоведеністьвинитаправильністькваліфікаціїдій ОСОБА_4 запередбаченихч.1ст.358,ч.4ст.358,ч.2ст.15ч.1ст.201-1ККУкраїни,авиходячилишезфактичнихданих,щомістятьсявдолучених доклопотанняматеріалахкримінального провадження,приходжу довисновкупрообґрунтованість підозриостанньогоувчиненнікримінальнихправопорушень завикладенихвклопотанніобставин.Зокрема,кримінальнеправопорушенняпередбачене ч.1ст.201-1ККУкраїнивідповіднодо ст.12ККУкраїнивідноситьсядокатегорії нетяжкихзлочинів,завчинення якогопередбаченозокрема,покаранняувиглядіпозбавленняволі на строк від трьох до п`яти років.

Прокуроромта слідчимнаведенообставини,якісвідчатьпрообґрунтованість підозриу вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, якіна даній стадіїпроцесу є достатнімидля висновкупро обґрунтованість підозри,інапідставіякихслідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру. Суд звертає увагу сторони захисту, що дослідження доказів з метою визнання їхтакими, якіможуть бути покладені воснову винуватостіособиу вчиненні того чи іншого злочину відноситься достадії судового розглядупосуті, таневирішується настадії досудового розслідування.

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.1 ст.201-1 КК України.

Слідчий суддя,виходячи з положень ч.5 ст.9КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства`від 30серпня 1990 року, п.32, SeriesA,N182)

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Разом зтим,перевіряючинаявністьобґрунтованоїпідозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.1 ст.201-1 КК України,слідчий суддя виходить з того, що сукупністьматеріалівкримінального провадження наданій стадії розслідування, є достатньою длязастосуваннящодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованістьпідозриценеактпритягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, якіпереконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетноюдо вчинення конкретного злочину.

Прицьому,слід зауважити,щостандартдоведення обґрунтованостіпідозриє нижчим від стандартудоведеностівинуватостіпозарозумнимсумнівомтавимагає меншої ваги доказів, ніждля ухваленняобвинувальноговироку.

Окрімтого,уп.48 рішення«Чеботарь протиМолдови» ЄвропейськийСудзправ людини зазначив, щополіціянезобов`язана матидокази,достатнідляпред`явлення обвинувачення, або щобця особа булапідданасуду.Метоюпопередньоготримання під вартоюєподальше розслідування кримінальної справи,якеповиннопідтвердитиаборозвіяти підозру,якає підставою для затримання.

Слідчий суддя,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи обґрунтованістьпідозриувчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.1 ст.201-1 КК Українизанаведенихуповідомленніпро підозру обставин,суд керується стандартомдоказування «обґрунтованапідозра».Цейстандартє менш суворим у порівнянні зі стандартомдоказування«поза розумнимсумнівом», який застосовуєтьсяпід час розгляду висунутого особі обвинуваченняпосуті,тане передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Виходячи знаявних матеріалів,слідчий суддяприходить до висновку проможливу причетність ОСОБА_4 до вчиненнякримінальних правопорушеньта відповідно встановлення викладенихвище обставинза стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання слідчогосудді стороноюобвинувачення наведенідостатні відомостіпро обставини вчинення ОСОБА_4 кваліфікованих за ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.1 ст.201-1 КК України злочинів,який в сукупності здослідженими матеріаламиу судовомузасіданні танаданими сторонами поясненнями даютьпідстави длявисновку,що малимісце події,про якізазначається уцьому клопотанні, ОСОБА_11 міг вчинитиінкриміновані йомукримінальні правопорушення,тобто проте,що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.

Слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати слідчий суддя під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.

Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

УрішенніЄвропейськогосуду«ЛабітапротиІталії»від06.04.2000р.зазначено,щонебезпекаперешкоджаннявстановленнюістиниусправіта переховуванняособивід правосуддя може вимірюватися суворістюможливогопокараннявсукупностіз наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, їїзв`язками здержавою, уякій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючипитанняпроіснування передбаченихкримінальнимпроцесуальним законом ризиків неправомірноїпроцесуальноїповедінкипідозрюваного, слідчий суддявідмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію,настання якої розглядаєтьсяяк цілком гарантоване.

Ризикомуконтексті кримінальногопровадженняєпевнаступінь ймовірності того, що особа,у цьому випадкупідозрюваний,можутьвдатисядо вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду абожстворятьзагрозусуспільству.

Такимчином, суд,оцінюючивірогідність такоїповедінкипідозрюваного,має дійти обґрунтованого висновкупровисокуступінь ймовірностіпозапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчитьпрореальноіснуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3,4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.

Щодо існуванняризикупереховуваннявід органів досудовогорозслідування та суду

Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 відорганів досудовогорозслідування підтверджуєтьсятим,що кримінальніправопорушення,у вчиненніяких вінобвинувачується,зокрема за ч. 1 ст. 201-1 ККУкраїни передбачає,покарання увигляді позбавленням волі строк від трьох до п`яти років,щовжесамепо собіможе бути підставоюта мотивомдля підозрюваногопереховуватисьвід органів досудовогорозслідування.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 .Так, санкція ч. 1 ст.201-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років. Означена обставинасама пособі можебути причиноюдля переховування підозрюваного відсуду.Це твердженняузгоджується ізпозицією Європейськогосуду зправ людиниу справі«Ілійков протиБолгарії»,в якомузазначено,що суворість передбаченого покаранняє суттєвим елементом приоцінюванні ризиків переховування.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Співставленнянегативнихдляпідозрюваногонаслідків переховування у вигляді його покарання уневизначеномумайбутньому,ззасудженнямдопокаранняу разі доведення прокурором його винуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцей ризик є достатньо високим.

Слідчий суддявважає,що небезпекапереховуванняпідозрюваного здається явно переконливою.

Про актуальністьцього ризикувказують іумови,в якихперебуває Україна.На думкуслідчого судді,з урахуваннямвведення воєнногостану,ресурси контролюза поведінкоюпідозрюваних уконтексті встановленнямісцезнаходження,перетину державногокордону єбільш обмеженими.Це вимагаєвжиття додатковихзаходів зметою забезпеченняналежної процесуальноїповедінки підозрюваних,в томучислі шляхомзастосування запобіжнихзаходів тапокладення обов`язкуздати назберігання довідповідних органівдержавної владипаспорт (паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їздв Україну,який обумовленийсаме існуваннямсаме ризикупереховування.Наданий часне всіділянки державногокордону Україниконтролюються українськоювладою,а тому,на переконанняслідчого судді,ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудовогорозслідуваннята суду наразі є високим.

Також необхідно зазначити, що ОСОБА_11 , являється громадянином Туреччини, що дає йому змогу виїхати за межі України навіть під час воєнного стану.

Окрім того, постановою начальника 2 відділення слідчого відділу Управління СБ Українив Закарпатськійобласті ОСОБА_12 від 15.07.2024 року громадянин Туреччини ОСОБА_11 був оголошений у розшук, проведення оперативно-розшукових заходів по встановленню місцезнаходження розшукуваного громадянина Туреччини ОСОБА_4 було доручено працівникам 1 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Закарпатській області.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування що ОСОБА_4 від органів досудовогорозслідування є актуальним.

Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його соціальні зв`язки, не спростовує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється що ОСОБА_11 належить до нетяжких злочинів, за які передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років. Дана обставина, може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченимист. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність існування ризику переховування від органів досудовогорозслідування та суду, а належна процесуальна поведінка що ОСОБА_11 а у статусі підозрюваного не може свідчити про відсутність даного ризику.

Щодо існуванняризикунезаконноговпливу насвідків, експерта у кримінальному провадженні.

Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного що ОСОБА_4 на свідків та експерта у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілі допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Слідчий суддявважає,щоризиквпливу насвідків та експерта укримінальномупровадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На переконанняслідчого судді,ризик незаконноговпливу насвідків та експерта у кримінальному провадженні з часом лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків та експерта у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

Тож слідчийсуддяневиключає можливостінезаконноговпливуна свідків та експерта у кримінальному провадженніз бокупідозрюваного з використанням свого кола звязків з метою схилити їх до зміни показань під час допиту на стадії досудового розслідування або в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому слід врахувати, що оскільки наразі кримінальне провадженняперебуває на початковійстадіїдосудовогорозслідування, стороноюобвинувачення допитаніне усісвідки у кримінальному провадженні. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дасть йому можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.

З огляду не це, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків є актуальним.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слічий суддя вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_11 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими особами про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється

На підтвердженнянаявності ризику,передбаченого п.5ч.1ст.177КПК Українисвідчить те,що підозрюванийофіційно непрацевлаштований,постійного джереладоходу немає,а відтакможе вчинитиінше кримінальнеправопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .

Надумкуслідчогосудді,застосуваннябільшм`якогозапобіжногозаходуне унеможливить прояв встановленихслідчимсуддеюризиків,танебудеефективнимта доцільним врамках даного кримінального провадженнятасвідчить проте,щоіншібільш м`які запобіжнізаходи можуть бути недостатніми длязапобіганняризикам, передбаченим ст.177КПКУкраїни.

Дані про особу ОСОБА_4 : громадянин Туреччини, має постійне місцепроживання на території України,одружений, офіційно не працевлаштований, ранішене судимий, не свідчатьпро наявність тіснихсоціальних зв`язків та не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.

Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майновоїшкоди,у завданніякої підозрюється,обвинувачується особа,або розмірдоходу,в отриманніякого внаслідок вчинення кримінальногоправопорушення підозрюється, обвинувачується особа,а такожвагомість наявних доказів,якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вказані обставиниразомзнаявнимиризикамисвідчитьпронеобхідністьобраннятазастосування допідозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою в межах строку досудового розслідування, що забезпечить запобігання встановленим слідчим суддею ризикам.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення призвело до тяжких наслідків, останній постановою начальника 2 відділення слідчого відділу Управління СБ Українив Закарпатськійобласті ОСОБА_12 від 15.07.2024 року був оголошений у розшук, то саме тримання під вартою є єдиним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні.

Встановлені в ході досудового розслідування та відображені в цьому клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь тяжкості, роль підозрюваного у його вчиненні, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м`які, запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_4 . Отже, обрання запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ч. 1ст. 177 КПК України, не зменшить їх до прийнятного рівня.

Слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Необхідно враховувати той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів.

Дії підозрюваного ОСОБА_4 були спрямовані на підроблення офіційних документів та їх використання, а також замах на переміщення через митний кордон заборонених матеріалів.

Обрання саме такого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 відповідає суспільному інтересу.

Водночас, слідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Надумкуслідчогосудді,застосуваннябільшм`якогозапобіжногозаходуне унеможливить прояв встановленихслідчимсуддеюризиків,танебудеефективнимта доцільним врамках даного кримінального провадженнятасвідчить проте,щоіншібільш м`які запобіжнізаходи можуть бути недостатніми длязапобіганняризикам, передбаченим ст.177КПКУкраїни.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність реальних ознаксправжнього суспільногоінтересу, який, незважаючи на презумпціюневинуватості, переважає принцип повагидоособистості,а також враховує практикуЄвропейськогосуду зправлюдини, відповідно доякоїсуд своїм рішенням повинен забезпечити нелише права підозрюваного, алейвисокі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагаєвідсуду більшої суворостів оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.

Водночас слідчийсуддявважає,щовікта станздоров`я ОСОБА_4 дозволяютьтане перешкоджаютьобраннювідносноньогозапобіжногозаходуувиглядітриманняпідвартою, тяжкими захворюваннями,які бперешкоджали йогоутриманню підвартою,не страждає, стан його здоров`я не перешкоджає триманню його під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_4 перешкоджає на даний час обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Згідно ст.197 КПКУкраїни строкдіїухвалислідчогосудді,судупротриманняпідвартоюабо продовженнястрокутриманняпідвартоюнеможеперевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.

В судовомузасіданні встановлено,що ОСОБА_11 затриманий 25.02.2025року о17год. 23хв.,а відтакстрок триманняйого підвартою слідрахувати змоменту затримання.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.3ст.183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Цей розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас також слід враховувати, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2ст. 182 КПК.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України, визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. У п.1 ч.5статті 182 КПК Українивизначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, становить від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому він підозрюється, його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Як встановлено вище, ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.1 ст.201-1 КК України, тобто нетяжких кримінальних правопорушень, а тому враховуючи положення п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 1 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, враховуючи обставини розслідуваного злочину, який інкримінується підозрюваному, спосіб вчинення вказаного злочину, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560, 00 гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та членів його родини, а також його індивідуальних обставин, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним, а також відповідним з огляду на імовірно завдану шкоду та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Відповідно до ч.7ст.182 КПК Українипідозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5ст. 194 КПК України, слід покласти відповідні обов`язки.

У разі внесення застави, з метою досягнення мети застосування запобіжного заходу, виконання завдань кримінального провадження, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком надвамісяці такі обов`язки, передбачені ч. 5ст. 194 КПК України:

-прибувати дослідчого,прокурора або суду на їх першу вимогу;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Також роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метоюзабезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-4 ч. 1ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.

Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно зст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області майор юстиції ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22023070000000105 від 04.08.2023 року, про застосування запобіжногозаходу увигляді тримання під вартою,відносно громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати відносно громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого на території України на підставі посвідки про постійне проживання серії НОМЕР_1 від 21.06.2013, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: кв. АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого, одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.1 ст.201-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 22 квітня 2025 року.

Строк тримання громадянина Туреччини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою обчислюватиз моменту затримання 25.02.2025 року о 17 год. 23 хв.

Визначити заставу,достатню длязабезпечення виконання підозрюваним громадянином Туреччини ОСОБА_4 , покладених на нього обов`язків передбачених цим Кодексом в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн.), тобто 60 560,00 грн.

Роз`яснити, що підозрюваний громадянин Туреччини ОСОБА_11 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного громадянина Туреччини ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-прибувати дослідчого,прокурора або суду на їх першу вимогу;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити громадянину Туреччини ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Після внесення застави у визначеному розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 28 лютого 2025 року о 08 год. 30 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1