Рішення № 12555123, 16.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2010 р. Справа № 22/191-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальності фірми «Триплекс», м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства «Племптахорадгосп «Броварський», Київська обл., Броварський район, с. Рожівка

про стягнення 15355,71 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

Позивача – Лобода Ю.П., довіреність б/н від 08 лютого 2010 року,

Відповідача – не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Триплекс»(далі –Позивач) до відкритого акціонерного товариства «Племптахорадгосп «Броварський»(далі –Відповідач) про стягнення 15355,71 грн., що складає 12675,28 грн. основного боргу, 1913,58 грн. пені, 293,53 грн. 3% річних та 473,32 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений Позивачем товар за Договором поставки №176-СХ/28.12.07 від 28 грудня 2007 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року порушено провадження у справі №22/191-10 та призначено її розгляд на 05 жовтня 2010 року о 09:30 год.

Відповідач в судове засідання 05 жовтня 2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 17 вересня 2010 року не виконав, про причину неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 05 жовтня 2010 року Позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про уточнення позовних вимог №305 від 30 вересня 2010 року, згідно якої Позивач зменшив позовні вимоги, заявивши до стягнення з Відповідача 11618,41 грн., що складає 8675,28 грн. основного боргу, 2046,47 грн. пені, 319,24 грн. 3% річних та 577,42 грн. інфляційних втрат. А також в підтвердження надсилання Відповідачу вказаної заяви надав фіскальний чек «Укрпошта»№0123 від 01 жовтня 2010 року та опис вкладення до листа від 01 жовтня 2010 року. Судом прийняті вказані уточнення позовних вимог Позивача у бік їх зменшення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05 жовтня 2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 16 листопада 2010 року о 10:45 год.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103224600791 від 28 вересня 2010 року та №0103226124296 від 13 жовтня 2010 року, явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16 листопада 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки №176-СХ/28.12.07 від 28 грудня 2007 року (далі – Договір), за умовами якого Позивач (Постачальник) зобов’язався передати у власність Відповідача (Покупця) товар, а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити даний товар в порядку та на умовах визначених даним Договором (пункт 1.1. Договору).

          Відповідно до пункту 2.1. Договору найменування товарів, їх кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товарів визначаються сторонами у видаткових накладних на даний товар; всі видаткові накладні є невід’ємною частиною даного Договору.

Попередньо загальна сума договору без ПДВ складає 170000,00 грн., ПДВ 34000,00 грн., сума з ПДВ всього 204000,00 грн.; кінцева сума Договору може бути збільшена чи зменшена за домовленістю сторін (пункт 3.1. Договору).

Згідно пункту 2.3. Договору вартість товару вважається погодженою сторонами з дати прийняття товару Відповідачем.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що відпуск товару відбувається на підставі видаткових накладних; датою поставки партії товару та прийняття партії товару вважається дата видаткової накладної на відпуск товарів Відповідачу.

Товар вважається прийнятим Відповідачем по якості –згідно даним Сертифіката якості підприємства виробника на товар, по кількості –згідно даним, вказаним у видаткових накладних (пункт 4.10. Договору).

Відповідно до пункту 4.11. Договору право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача в момент передачі товару.

Сторони в пункті 3.3. Договору погодили, що розрахунок за товари, поставлені у відповідності з даним Договором, відбувається протягом 14 календарних днів від дати поставки товару, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Грошові кошти за поставлені товари перераховуються Позивачу в національній валюті України (пункт 3.7. Договору).

Судом досліджено, що Позивач на виконання умов Договору поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 18650,28 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТРо-004186 від 09 грудня 2009 року та відповідною довіреністю серії ААА №399199 від 09 грудня 2009 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення свої договірних зобов’язань оплату за поставлений товар за Договором здійснив частково, а саме: 09 грудня 2009 року в сумі 3000,00 грн. (з яких Позивачем в рахунок погашення боргу за накладною №ТРо-004186 від 09 грудня 2009 року зараховано 75,00 грн., оскільки станом на 09 грудня 2009 року неоплаченим залишався товар за накладною №ТРо-003604 від 30 жовтня 2009 року), 09 грудня 2009 року в сумі 1400,00 грн., 11 березня 2010 року в сумі 2500,00 грн., 08 квітня 2010 року в сумі 2000,00 грн., 09 вересня 2010 року в сумі 2000,00 грн., 13 вересня 2010 року в сумі 2000,00 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 8675,28 грн., що також вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом за період 9 місяців 2010 року, складеного та підписаного сторонами, і засвідченого їх печатками, копія якого залучена до матеріалів справи.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 8675,28 грн. Відповідачем станом на день вирішення спору не погашена, належним чином не заперечена та не спростована, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 8675,28 грн. основного боргу є правомірною, обґрунтованою.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 2046,47 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно частини 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Сторони в пункті 5.4. Договору погодили, що у випадку прострочення здійснення оплати за поставлену партію товарів в строки, вказані в пункті 3.3. Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 року № 543/96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в пункті 5.6. Договору погодили, що штрафні санкції за даним Договором нараховуються за весь період прострочки виконання зобов’язання; позовна давність по всім вимогам, пов’язаним з проведенням розрахунків за товар по даному Договору, включаючи вимогу про сплату пені, штрафу і т.д. складає 5 років.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд не приймає до уваги посилання Позивача на узгодженість між сторонами строку нарахування пені більш ніж на 6 місяців, оскільки умови Договору не містять таких положень, а також не визначають, що на правовідносини сторін в частині нарахування пені не поширюється дія частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, стягненню підлягає пеня за шість місяців, тобто з 24 грудня 2009 року по 24 червня 2010 року.

Позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу за наступні періоди прострочення: з 24 грудня 2009 року по 10 березня 2010 року на 17175,28 грн. заборгованості в сумі 742,77 грн., з 11 березня 2010 року по 07 квітня 2010 року на 14675,28 грн. заборгованості в сумі 230,78 грн., з 08 квітня 2010 року по 08 вересня 2010 року на 12675,28 грн. заборгованості в сумі 988,48 грн., з 09 вересня 2010 року по 12 вересня 2010 року на 10675,28 грн. заборгованості в сумі 18,13 грн., з 13 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року на 8675,28 грн. заборгованості в сумі 66,31 грн. Всього в сумі 2046,47 грн.

Враховуючи кінцевий термін виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором по накладній №ТРо-004186 від 09 грудня 2009 року, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлений судом період нарахування пені, суд здійснив розрахунок пені за наступний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

17175.2824.12.2009 - 10.03.20107710.2500 %0.056 %*742.77

14675.2811.03.2010 - 07.04.20102810.2500 %0.056 %*230.78

12675.2808.04.2010 - 07.06.20106110.2500 %0.056 %*434.26

12675.2808.06.2010 - 24.06.2010179.5000 %0.052 %*112.17

Оскільки вірна сума пені за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 1519,98 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2046,47 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 1519,98 грн.

Також Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 319,24 грн. 3% річних та 577,42 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за наступні періоди прострочення: з 24 грудня 2009 року по 10 березня 2010 року на 17175,28 грн. заборгованості в сумі 108,70 грн., з 11 березня 2010 року по 07 квітня 2010 року на 14675,28 грн. заборгованості в сумі 33,77 грн., з 08 квітня 2010 року по 08 вересня 2010 року на 12675,28 грн. заборгованості в сумі 160,43 грн., з 09 вересня 2010 року по 12 вересня 2010 року на 10675,28 грн. заборгованості в сумі 3,51 грн., з 13 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року на 8675,28 грн. заборгованості в сумі 12,83 грн.

Враховуючи кінцевий термін виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором по накладній №ТРо-004186 від 09 грудня 2009 року, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

17175.2824.12.2009 - 10.03.2010773 %108.70

14675.2811.03.2010 - 07.04.2010283 %33.77

12675.2808.04.2010 - 08.09.20101543 %160.44

10675.2809.09.2010 - 12.09.201043 %3.51

8675.2813.09.2010 - 30.09.2010183 %12.83

Оскільки вірна сума 3% річних за вищевказаний період складає 319,25 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 319,24 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати нараховані Позивачем за період з січня 2010 року по лютий 2010 року на 12675,28 грн. заборгованості в сумі 473,32 грн., за серпень 2010 року на 8675,28 грн. заборгованості в сумі 104,10 грн.

Враховуючи кінцевий термін виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором по накладній №ТРо-004186 від 09 грудня 2009 року, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, а також вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступний період:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.01.2010 - 28.02.201012675.281.037468.9913144.27

01.08.2010 - 31.08.20108675.281.012104.108779.38

Оскільки вірна сума інфляційних втрат за вищевказаний період за розрахунком суду складає 573,09 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 577,42 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 573,09 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

За таких обстави, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 8675,28 грн. основного боргу, 1519,98 грн. пені, 319,24 грн. 3% річних та 573,09 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими і підлягають задоволенню.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Племптахорадгосп «Броварський»(07414, Київська обл. Броварський р-н, с. Рожівка, вул. Слави, б. 22, код 05477043) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Триплекс»(49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона , б. 21-А, код 20244069) 8675,28 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят п’ять гривень двадцять вісім копійок) основного боргу; 1519,98 грн. (одну тисячу п’ятсот дев’ятнадцять гривень дев’яносто вісім копійок) пені; 319,24 грн. (триста дев’ятнадцять гривень двадцять чотири копійки) 3% річних; 573,09 грн. (п’ятсот сімдесят три гривні дев’ять копійок) інфляційних втрат; 110,88 грн. (сто десять гривень вісімдесят вісім копійок) державного мита; 225,22 грн. (двісті двадцять п’ять гривень двадцять дві копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В інших вимогах у позові відмовити.

4.          Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному і касаційному порядку.

Суддя                                         О.О. Третьякова

Повне рішення складено «30»листопада 2010 року.