Рішення № 125549860, 04.03.2025, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 127/40928/24

Провадження № 2/139/40/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 березня 2025 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої судді Тучинської Н.В.,

з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства зобмеженоювідповідальністю"Фінансовакомпанія"Європейськаагенціязповернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

27 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 79714856, відповідно до умов якого сума позики 12000 гривень, строк позики 13 днів. Договір укладений у вигляді електронного документа з використанням електронного підпису Позикодавця. ОСОБА_1 боргові зобов`язання перед кредитором ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" щодо повернення позики зі сплатою відсотків не виконав.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" було укладено договір факторингу № 14/06/21, а 20 червня 2024 року Додаткову угоду № 29 до договору факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов яких ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. в тому числі, щодо ОСОБА_1 в сумі 42900 гривень, з яких: 12000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, а 30900 гривень сума заборгованості за відсотками.

З моменту передачі права грошової вимоги до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відповідач заборгованість не погашав.

Засобами поштового зв`язку позивач 16 грудня 2024 року подав до Вінницького міського суду цей позов.

В порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддею Вінницького міського суду було отримано інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 36) про зареєстроване місце проживання відповідача в АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 06 січня 2025 року (а.с. 37) справу передано за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.

Справа надійшла до суду 06 лютого 2025 року.

Ухвалою від 06 лютого 2025 року (а.с. 44) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року (а.с. 49) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 09-ту годину 04 березня 2025 року.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивач у п. 4 позовних вимог просив розгляд даної справи проводити за відсутності представника (зворот а.с. 3).

Судова повістка з ухвалою про відкриття провадження у справі та про розгляд справи в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін відповідачу відправлено 19 лютого 2025 року на зареєстровану адресу проживання та на адресу, зазначену у позовній заяві, однак поштові відправлення не вручено адресату (а.с. 52-53, 54). Крім того, ухвала про перехід до розгляду справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) та відповідна судова повістка доставлені відповідачу на його електронну адресу, зазначену ним у договорі позики (а.с. 55), а також 18 лютого 2025 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено повідомлення про виклик ОСОБА_1 до суду (а.с. 50). Таким чином, відповідач в силу положень ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 211, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив про розгляд справи без участі сторін.

Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовна вимога підлягає до часткового задоволення, враховуючи таке:

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено:

27 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 79714856 (а.с. 6-8). Відповідно до умов цього Договору ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало ОСОБА_1 позику в сумі 12000 гривень (п. 2.1.); строк позики 13 календарних днів (п. 2.2.); процентна ставка 2,5% (фіксована), орієнтовна реальна річна процентна ставка 521574.57% (п. 2.3.); позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті https:mycredit.ua/ua/documentslicense/(п. 5.3.).

Відповідно до п. 21 цей договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» про що свідчить п. 29 Договору позики, який містить, в тому числі, прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_1 , його РНОКПП, адресу місця проживання, реквізити паспорта, номер мобільного телефону, електронну пошту та інформацію щодо реквізитів електронного платіжного засобу : НОМЕР_1 .

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Сторонами не заперечується факт виконання кредитодавцем свого зобов`язання про видачу позики.

В тойже час,як стверджуєтьсяв позові, ОСОБА_1 не виконавсвого зобов`язання за Договором позики № 79714856 від 27 лютого 2024 року з повернення позики та процентів за користування позикою. Зокрема, згідно з умовами цього Договору (а.с. 6-8), предметом договору була позика в сумі 12000 гривень, строк позики - 13 днів, дата повернення позики 10 березня 2024 року. Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яка є невід`ємною частиною (додатком № 1) до Договору позики № 79714856 (а.с. 9), ОСОБА_1 10 березня 2024 року мав повернути 15900 гривень, з яких 12000 гривень сума кредиту, а 3900 гривень проценти за користування кредитом.

Відповідач відзиву на позов чи будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованостей за кредитними договорами, які є предметом цього позову, суду не подав.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Статтею 516 ЦК Українивизначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" було укладено Договір факторингу № 14/06/21 (а.с. 10-11), відповідно до умов якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах боржників. Додатковою угодою № 2 від 28 липня 2021 року (а.с. 12) сторони Договору факторингу № 14/06/21 погодили нову редакцію п. 1.3. щодо порядку повідомлення боржників про відступлення права вимоги. 20 червня 2024 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" уклали додаткову угоду № 29 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 13), відповідно до якої ТОВ "ФК "ЄАПБ" прийняло належні ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників № 25 (витяг на а.с. 13), в тому числі, щодо ОСОБА_1 в сумі 42900 гривень (з яких: 12000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, а 30900 гривень сума заборгованості за відсотками).

Щодо наявності підстав для задоволення заявленого розміру вимог, суд враховує таке:

Розрахунок заборгованості за Договором позики № 79714856 від 27.02.2024 із ТОВ" ФК "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (а.с. 16) вчинено позивачем (фактором) за період з 20.06.2024 до 31.10.2024, однак з нього можна лише зробити висновок, що сам позивач ніяких нарахувань не вчиняв, але категорично не вбачається, за який період і за якою відсотковою ставкою було нараховано, зокрема, проценти за користування позикою станом на момент відступлення права вимоги за цим договором 20 червня 2024 року. В той же час, як визначено пунктами 2.2., 2.3. Договору позики № 79714856 від 27.02.2024 (а.с. 6), Додатком № 1 до цього Договору Таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 9), строк кредитування скінчився 10 березня 2024 року і на цю дату позичальник мав повернути 15900 гривень, що складаються із 12 тисяч гривень тіла кредиту і 3900 гривень відсотки за користування кредитом.

Велика Палата Верховного Суду у п. 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Зокрема, суд виснував: «Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81).

У пунктах 84-87 цієї постанови ВП ВС констатовано: зі спливом строку кредитування позичальник не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 84); очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85); невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 86); надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87).

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 91 згаданої вищи постанови ВП ВС).

Вказаних вищевисновків ВеликаПалата ВерховногоСуду такождійшла упостановах від28.03.2018у справі№ 444/9519/12(пункти53,54)та від04.02.2020у справі№ 912/1120/16(пункт6.19).Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від таких висновків.

Щодо можливостінарахування процентівпоза межамистоку кредитуванняна підставіумов договору,Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 05квітня 2023року усправі №910/4518/16у п.114зауважила:«сторони неможуть зпосиланням напринцип свободидоговору домовитисьпро те,що їхнівідносини будутьрегулюватися певноюнормою законуза їхнімвибором,а нетією нормою,яка регулюєїхні відносинивиходячи зправової природиостанніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин (п. 120).

Строк кредитування за Договором позики № 79714856 від 27.02.2024 року закінчився 10 березня 2024 року, позивач не довів підстави нарахування процентів поза цим строком, а тому стягненню з відповідача підлягає сума 15900 гривень, в тому числі: 12000 гривень - заборгованість за тілом кредиту і 3900 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом.

Така позиція суду ґрунтується на висновках ВП ВС, зроблених у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 про те, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру (п. 100).

Одним із загальних принципів цивільного процесу є змагальність сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а п. 3 ч. 2 цієї норми, - що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив до суду позовну вимогу з ціною позову 42900 гривень, сплативши 3028 гривень судового збору (а.с. 5). Суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку про задоволення позову в розмірі 15900 гривень, що складає 37,06% від заявленої вимоги. Тому і компенсація судових витрат, зокрема, у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору (а.с. 5) підлягає у розмірі 37,06% або 1122 гривні 17 копійок.

Про наявність інших судових витрат суду доказів не надано.

Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, Договором позики № 79714856 від 27.02.2024, ст.ст. 6, 11, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-612, 626-629, 638, 639, 641, 644, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за Договором позики № 79714856 від 27 лютого 2024 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 у сумі 15900 гривень, а також судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 1122 гривні 17 копійок, а всього 17022 (сімнадцять тисяч двадцять дві) гривні 17 копійок.

В іншій частині позовних вимогвідмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: _______